Справа №369/12166/25 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/5160/2025 Доповідач: ОСОБА_2
11 вересня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем - ОСОБА_5 ,
за участю в режимі
відеоконференції: прокурора - ОСОБА_6 ,
захисників - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
обвинувачених - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 липня 2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ,
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 липня 2025 року задоволено клопотання прокурора про продовження обвинуваченій ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Продовжено обвинуваченій ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Львівський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України строком на 60 днів, починаючи з 23 липня 2025 року до 20 вересня 2025 року включно без визначення розміру застави.
Задоволено клопотання прокурора про продовження обвинуваченій ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Продовжено обвинуваченій ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Львівський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України строком на 60 днів, починаючи з 23 липня 2025 року до 20 вересня 2025 року включно без визначення розміру застави.
Задоволено клопотання захисника ОСОБА_7 . Етаповано обвинувачених ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з Державної установи «Львіський слідчий ізолятор» до Державної установи «Київський слідчий ізолятор».
Не погоджуючись з рішенням суду, обвинувачена ОСОБА_10 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області відносно ОСОБА_10 та постановити нову ухвалу, якою відмовити у клопотанні прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою відносно ОСОБА_10 .
Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги зазначає про те, що сторона обвинувачення шаблонно копіює ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України. Ризики, перелічені прокурором є необґрунтованими. Так, з плином часу ризики не зменшуються і їх обґрунтування у сторони обвинувачення з плином часу - не змінне.
Звертає увагу на те, що протягом усього досудового слідства суд жодного разу не ставив на меті перевірити обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_10 підозри та наявність доказів, якими ця підозра обґрунтовується стороною обвинувачення. Так, замість копій матеріалів, якими прокурор обґрунтовує своє клопотання, або ж переліку свідків, як це передбачено ч.3 ст.184 КПК України, у справі щодо ОСОБА_10 прокурор додав лише копію попередньої ухвали про обрання запобіжного заходу.
Зазначає про те, що органи досудового слідства при складанні обвинувального акту порушили її право в розумінні ст.6 Конвенції, оскільки обвинувачення є надуманим з ознаками фальсифікації, тому ОСОБА_10 не розуміє суті висунутого проти неї обвинувачення.
ОСОБА_10 зазначає про те, що вона має двох малолітніх дітей, віком 8 років - близнюки ( ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ), колишній чоловік - офіцер ЗСУ, наразі перебуває у невідомому напрямку в зоні бойових дій. Діти перебувають у бабусь, одна вже пенсійного віку (68 років), а інша - передпенсійного (56 років).
Разом з тим, зазначає про те, що вона має родину, постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки. Протягом її тримання під вартою в установі - не було ніяких конфліктів чи скарг на її поведінку, раніше не судима, до кримінальної відповідальності не притягувалась. До обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, працювала неофіційно помічником бухгалтера, тримала домашнє господарство, допомагала ЗСУ. Перебуваючи вдома - проходила лікування. Однак, в установі тримання під вартою не надають належного медичного огляду та лікування.
Зазначає про те, що згідно обвинувального акту немає ані постраждалих, ані майнової шкоди.
Обвинувачена ОСОБА_9 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області відносно ОСОБА_9 та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою відносно ОСОБА_9 .
На обґрунтування своїх апеляційних вимог зазначає про те, що ризики та їх фактичне обґрунтування ідентичні з наведеними ризиками, які перелічені в минулих клопотаннях сторони обвинувачення. Так, протягом усього досудового слідства, суд жодного разу не ставив на меті перевірити обґрунтованість пред'явленої підозри та наявність доказів, якими ця підозра обґрунтовується стороною обвинувачення.
Обвинувачена зазначає про те, що вона має двох власних малолітніх дітей віком 8 та 11 років та має на утриманні дитину сестри, віком 6 років; чоловік - майор поліції, який наразі перебуває у невідомому їй напрямку в іншій області; діти перебувають у її батьків передпенсійного віку. Обвинувачена звертає увагу, що вона має родину, постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки; працювала і активно сплачувала податки. Крім того, протягом її тримання під вартою не було ніяких конфліктів або скарг на її поведінку. Зазначає, що вона протягом довгого часу працює в установі, водночас виконуючи багато обов'язків; не судима, до кримінальної відповідальності раніше не притягувалася; до взяття під варту - працювала, займалася домашнім господарством, випічкою на замовлення та співпрацювала з кількома кав'ярнями, допомагала ЗСУ.
Крім того, згідно обвинувального акту, немає ані постраждалих, ані майнової шкоди.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинувачених, їх захисників та думку прокурора, дослідивши матеріали, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступного.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Органом досудового розслідування ОСОБА_9 та ОСОБА_10 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 258, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 263-1 КК України, одне з яких відносяться до категорії особливо тяжкого злочину.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу щодо обвинувачених, суд першої інстанції посилався на доведеність існування заявлених прокурором ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які були оцінені судом першої інстанції в сукупності та стали підставою для прийняття рішення.
Суд першої інстанції при розгляді питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_10 належним чином дослідив всі обставини, які мають значення для вирішення даного питання, та правильно встановив, що продовжують існувати обґрунтовані ризики, заявлені прокурором та передбачені п.п. 1, 3, ч.1 ст.177 КПК України.
Так, як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, на даному етапі розгляду кримінального провадження обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_10 показань суду не давали та судом не досліджувались матеріали кримінального провадження, що не виключає мотивацію для незаконного впливу обвинувачених на свідків у цьому кримінальному провадженні, тому ОСОБА_9 та ОСОБА_10 можуть вчинити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, у тому числі переховуватися від суду.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що прокурором доведено продовження існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, які на час розгляду питання про продовження строку тримання обвинувачених під вартою жодним чином не зменшились і в сукупності з даними про осіб обвинувачених, на даному етапі провадження, вказують на наявність підстав для продовження строку дії обраного запобіжного заходу.
З оскаржуваної ухвали суду вбачається, що висновок про неможливість застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу ґрунтується на об'єктивних даних.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції об'єктивно встановлено існування обставин, які виправдовують тримання обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 під вартою, оскільки прокурором доведено існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч.1 ст.177 КПК України.
Доводи ОСОБА_10 про те, що вона має родину, постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, що протягом її тримання під вартою в установі не було зафіксовано жодних конфліктів чи скарг на її поведінку, раніше не судима, до кримінальної відповідальності не притягувалась, а до обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою працювала неофіційно помічником бухгалтера, вела домашнє господарство, допомагала ЗСУ - не можуть слугувати безумовною підставою для зміни обвинуваченій запобіжного заходу на більш м'який, не пов'язаний з триманням під вартою, а також підтвердженням її належної процесуальної поведінки та відсутності ризиків.
Посилання обвинуваченої ОСОБА_10 на те, що в установі тримання під вартою не надають належного медичного огляду та лікування - не підтверджені матеріалами справи, оскільки жодних матеріалів, які б свідчили про неможливість подальшого застосування до обвинуваченої ОСОБА_10 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, у тому числі за станом здоров'я, суду надано не було. Більш того, не надано і відомостей про те, що наявні у ОСОБА_10 захворювання відносяться до переліку хвороб, які несумісні із триманням останньої під вартою.
Апеляційний суд звертає увагу, що за ст. 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення», медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув'язнення організуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров'я. Порядок надання ув'язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув'язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров'я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.
З огляду на викладене, обвинувачена ОСОБА_10 в умовах перебування у слідчому ізоляторі має можливість отримати належне медичне обслуговування та пройти всі необхідні обстеження.
Крім того, щодо посилань ОСОБА_9 в апеляційній скарзі на те, що вона має родину, постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, та те, що вона працювала і активно сплачувала податки, протягом її тримання під вартою, не допускала порушень чи конфліктів, протягом довгого часу працює в установі, водночас виконуючи багато обов'язків, не судима, до кримінальної відповідальності раніше не притягувалася; до взяття під варту - працювала, займалася домашнім господарством, випічкою на замовлення та співпрацювала з кількома кав'ярнями, допомагала ЗСУ, то на думку апеляційного суду, вказані обставини не зменшують встановлені ризики та не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки обвинуваченої ОСОБА_9 .
На переконання колегії суддів, клопотання прокурора є вмотивованим, а суд першої інстанції достатньо врахував всі обставини, надав їм правильну оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про неможливість на даний час застосування до обвинувачених будь-якого іншого більш м'якого запобіжного заходу.
Враховуючи, що будь-яких порушень КПК України при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції не встановлено, колегія суддів за наслідками апеляційного розгляду, вважає за необхідне ухвалу суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст.405, 407 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 - залишити без задоволення.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 липня 2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_10 - залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді
_______________ _______________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4