26 вересня 2025 року м. Рівне №460/11196/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління ДПС у Рівненській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.03.2025 №0007253-2410-1716-UА560603500000045909 на суму 20062,48 грн про визначення сум податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.03.2025 №0007254-2410-1716-UА560603500000045909 на суму 33797,48 грн про визначення сум податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Ухвалою суду від 02.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки прийняті контролюючим органом незаконно та протиправно, оскільки він є керівником фермерського господарства «НЕО-СІО», у його власності перебувають приміщення корівника та телятника, які використовуються у сільськогосподарській діяльності, зокрема і в 2023 році. Тому, в силу норм підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, таке нерухоме майно не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. За наведеного, просить позов задовольнити у повному обсязі.
У поданому відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що належне позивачу нерухоме майно, а саме: приміщення корівника та телятника, відповідно до Статуту фермерського господарства «НЕО-СІО», до складеного капіталу фермерського господарства не входить; у формі №20-ОПП, такі приміщення не відображені. Вважає, що платник податку не надав доказів того, що спірні об'єкти нерухомості використовуються безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Тому, оскаржувані податкові повідомлення-рішення не підлягають скасуванню. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Стороною позивача подано відповідь на відзив. Наголошує, що з урахуванням поданих доказів, відповідачем не спростовано, чому фізична особа, яка є власником об'єктів нежитлової нерухомості, безпосередньо призначених для використання у сільськогосподарській діяльності, зареєстрована та проживає в сільськогосподарській місцевості, веде фермерське господарство та здійснює вирощування сільськогосподарських тварин, не може вважатися сільськогосподарським товаровиробником. Просить позов задовольнити у повному обсязі
Дослідивши наявні у справі докази, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 з 13.01.2011 є одноосібним засновником та керівником Фермерського господарства «НЕО-СІО» (ЄДРПОУ 36950838), яке знаходиться за адресою: Рівненська область, Рівненський (Костопільський) район, с. Великий Мидськ, вул. Героїв ЗСУ (Колгоспна), буд. 6ж. Види діяльності за КВЕД: 01.49 Розведення інших тварин (основний);
01.41 Розведення великої рогатої худоби молочних порід;
01.46 Розведення свиней;
01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві;
10.13 Виробництво м'ясних продуктів;
46.90 Неспеціалізована оптова торгівля;
47.81 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами;
47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами;
01.45 Розведення овець і кіз;
01.42 Розведення іншої великої рогатої худоби та буйволів;
10.51 Перероблення молока, виробництво масла та сиру.
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, ОСОБА_1 є власником:
приміщення телятника №8 (літ. А-1) загальною площею 1261,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 і;
приміщення корівника №60 (літ. А-1) загальною площею 748,6 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .
05.03.2025 Головним управлінням ДПС у Рівненській області щодо позивача винесено:
податкове повідомлення-рішення №0007253-2410-1716-UА560603500000045909 на суму 20062,48 грн, яким визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлових нерухомості за 2023 рік щодо нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (площею 748,6 кв.м.);
податкове повідомлення-рішення №0007254-2410-1716-UА560603500000045909 на суму 33797,48 грн, яким визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлових нерухомості за 2023 рік щодо нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і (площею 1261,1 кв.м.).
07.04.2025 позивачем подано скаргу на вказані податкові повідомлення-рішення від 05.03.2025.
Рішенням ДПС України від 10.06.2025 (з урахуванням продовження строку розгляду), спірні податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.
Вважаючи податкові повідомлення-рішення від 05.03.2025 протиправними, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються нормами Податкового кодексу України.
Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Підпунктами 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Приписами підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:
а) за наявності у власності платника податку одного об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
б) за наявності у власності платника податку більше одного об'єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
в) за наявності у власності платника податку об'єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпункту «в» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів «б» і «в» цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об'єктів житлової нерухомості.
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Відповідно до підпункту 266.7.1-1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України за наявності у власності платника податку об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів «а»-»г» підпункту 266.7.1 цього пункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку).
Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Отже, з аналізу наведених норм слідує, що у разі наявності об'єкта оподаткування з податку на нерухоме майно, платник податку, зобов'язаний сплатити суму податку обчисленого контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості, виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Порядок прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень позивачем не оспорюється, водночас позивач вважає, що у його власності перебувають об'єкти нерухомості, які не підлягають оподаткуванню податком на нерухоме майно, тобто ставиться під сумнів визначення об'єкту оподаткування.
Як встановлено судом, спірні податкові повідомлення-рішення винесено контролюючим органом за 2023 рік (період з 01.01.2023 по 31.12.2023).
За приписами підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, не є об'єктом оподаткування: будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку (редакція станом на 2023 рік).
Отже, споруда (будівля) не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за наявності одночасно таких умов:
(1) нежитлова будівля віднесена до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000;
(2) власником будівлі є сільськогосподарський товаровиробник (юридична та фізична особа);
(3) нежитлова будівля не здається її власником в оренду, лізинг, позичку.
Наведене правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, в постановах від 21.05.2024 у справі №600/5153/23-а, від 22.04.2020 у справі №540/2206/19.
Наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (ДК 018-2000), призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні.
ДК 018-2000 був чинний на час податкового періоду, за який визначені податкові зобов'язання - 2023 рік. Починаючи з 01.01.2024 діє новий Класифікатор будівель і споруд НК 018:2023. При цьому, посилання на НК 018:2023 міститься в підпункті «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України в редакції закону з 16.03.2024.
Згідно з положеннями Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 17.08.2000 №507, клас будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства з кодом 1271 включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та т. ін. При цьому, він не включає споруди зоологічних та ботанічних садів (2412). До будівель з кодом 1271 відноситься: будівлі для тваринництва (1271.1); будівлі для птахівництва (1271.2), будівлі для зберігання зерна (1271.3), будівлі силосні та сінажні (1271.4), будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства (1271.5), будівлі тепличного господарства (1271.6), будівлі рибного господарства (1271.7), будівлі підприємств лісівництва та звірівництва (1271.8), будівлі сільськогосподарського призначення інші (1271.9).
Отже, згідно з ДК 018-2000, будівлі класифікуються за їх функціональним призначенням.
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Визначення законодавцем переліку об'єктів, які не є об'єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (у даному випадку підпункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України), спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об'єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для сільськогосподарського призначення.
Як встановлено судом, згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, ОСОБА_1 є власником: приміщення телятника №8 (літ. А-1) загальною площею 1261,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 і; приміщення корівника №60 (літ. А-1) загальною площею 748,6 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .
Отже, згідно з ДК 018-2000, належні позивачу на праві власності будівлі: приміщення телятника №8 та приміщення корівника №60 - віднесені до класу «будівлі для тваринництва» (код 1271.1) будівель сільськогосподарського призначення (код 1271) групи «будівлі нежитлові інші» (код 127).
У постанові від 04.03.2021 у справі №500/2782/18 Верховний Суд вказав, що з метою вирішення питання щодо застосування пункту «ж» підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, слід встановити, чи наділений платник статусом сільськогосподарського товаровиробника у розумінні наведених вище норм права, та встановити факт використання позивачем спірної нежитлової будівлі як об'єкта сільськогосподарської інфраструктури в межах сільськогосподарських потреб.
Згідно з підпунктом 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Поняття «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» від 18.01.2001 №2238-III, під яким законодавець визначає фізичну або юридичну особу, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
З метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, законодавцем вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції».
Так, згідно зі статтею 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» 23.09.2008 №575-VI, виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
Фермерське господарство, в розумінні частини першої статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» від 19.06.2003 №973-IV, є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 є засновником та керівником Фермерського господарства «НЕО-СІО», з видами діяльності за КВЕД, зокрема: 01.49 Розведення інших тварин (основний); 01.41 Розведення великої рогатої худоби молочних порід; 01.46 Розведення свиней; 01.45 Розведення овець і кіз; 01.42 Розведення іншої великої рогатої худоби та буйволів.
Судом встановлено, що відповідно до Статуту Фермерського господарства «НЕО-СІО», предметом діяльності господарства, зокрема є: розведення птиці (страусів), великої рогатої худоби, свиней, овець, кіз, коней; надання послуг у тваринництві (пункт 2.1. Статуту). Відповідно до пункту 4.1. Статуту, у власності осіб, які ведуть фермерське господарство, можуть бути земля, жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, птиця, бджоло-сім'ї, посіви та посади сільськогосподарських культур і насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція і доходи від її реалізації, транспортні засоби, кошти, акції, інші папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення для ведення фермерського господарства і заняття підсобними промислами. Також визначено капітал фермерського господарства сформований майновим внесками (зокрема, зазначено про приміщення корівника №60).
Відповідно до Звіту про виробництво продукції тваринництва, кількість сільськогосподарських тварин і забезпеченість їх кормами за 2023 рік, у Фермерському господарстві «НЕО-СІО» упродовж 2023 року знаходились на вирощуванні сільськогосподарські тварини (свині). У цьому звіті зазначено інформацію про надходження та вибуття цих сільськогосподарських тварин, забезпечення їх кормами.
Згідно з бухгалтерською довідкою від 07.04.2025, упродовж 2023 року для розведення свиней Фермерське господарство «НЕО-СІО» використовувало приміщення корівника та телятника, які знаходяться за адресою: с. Великий Мидськ, вул. Героїв ЗСУ, буд. 8і та 8и.
Довідкою від 31.03.2025 №86/09-1-14, виданою старостою Великомидського старостинського округу №1 Костопільської міської ради, підтверджується, що ОСОБА_1 зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , а також займається вирощуванням великої рогатої худоби та свиней на об'єктах нерухомості за адресою: с. Великий Мидськ, вул. Героїв ЗСУ, буд. 8і та 8и.
У відповідь на адвокатський запит, довідкою від 27.06.2025 №27/09-1-02 також повідомлено, що у 2023 році в приміщеннях корівника та телятника, які розміщені за адресою: АДРЕСА_1 і та 8и, знаходились на годуванні (ВРХ, свині) сільськогосподарські тварини.
При цьому, з матеріалів справи слідує, що окремого приміщення для вирощування свиней (свинарника) позивач не має.
Отже, наявні у матеріалах справи докази свідчать про те, що позивач використовує нерухоме майно, що належить йому на праві власності, для здійснення господарської діяльності; є сільськогосподарським товаровиробником.
Натомість, відповідачем не спростовано таких обставин належними і допустимими доказами.
Відповідачем також не надано доказів того, що нежитлові будівлі, які розміщені за адресою: с. Великий Мидськ, вул. Героїв ЗСУ (Колгоспна), буд. 8і та 8и, що належить позивачу на праві приватної власності, здаються власником в оренду, лізинг, позичку.
За наведеного, суд дійшов висновку, що вказані приміщення не є об'єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в силу приписів підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
З урахуванням наявних у справі доказів та встановлених обставин, доводи відповідача з приводу того, що про приміщення телятника не зазначено в пункті 4.1. Статуту, ніяким чином не спростовують того, що позивачем таке приміщення використовується для здійснення господарської діяльності.
Також відповідач зазначає, що у формі №20-ОПП, спірні приміщення не відображені. Однак, повідомлення за формою 20-ОПП є одним з ключових елементів при визначенні реальної діяльності підприємства. Подача повідомлення за формою 20-ОПП передбачена ст.63.3 Податкового кодексу України, яка встановлює обов'язок платників податків стати на облік в органах державної податкової служби, а також обов'язок повідомляти податкові органи про всі об'єкти оподаткування та об'єкти, пов'язані з оподаткуванням. Повідомлення за формою 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після реєстрації, створення чи відкриття об'єкту оподаткування до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.
Суд критично оцінює такі доводи відповідача та зазначає, що неподання чи несвоєчасне подання повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою 20-ОПП, є підставою для притягнення платника податків до відповідальності у вигляді штрафу в порядку статті 117 ПК України, у разі встановлення факту такого порушення. Така обставина не свідчить про те, що протягом спірного періоду платник податків не здійснював господарську діяльність з розведення тварин та використовував належні йому приміщення для здійснення господарської діяльності як сільськогосподарського товаровиробника.
У сукупності вищенаведеного, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 05.03.2025 №0007253-2410-1716-UА560603500000045909, №0007254-2410-1716-UА560603500000045909 є протиправними та підлягають скасуванню.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На переконання суду, відповідачем не доведено правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
За наведеного, позов підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд присуджує на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області №0007253-2410-1716-UА560603500000045909 від 05.03.2025, №0007254-2410-1716-UА560603500000045909 від 05.03.2025.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2422,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 26 вересня 2025 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12, м.Рівне, Рівненська обл.,33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)
Суддя Н.В. Друзенко