26 вересня 2025 року м. Рівне №460/13010/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доВійськової частини НОМЕР_1
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Військової частини НОМЕР_1 від 09.07.2025 №12482 щодо розгляду рапорту ОСОБА_1 , яким відмовлено у звільненні з військової служби у запас на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу";
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у зв'язку з перебуванням на утриманні трьох дітей віком до 18 років.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходить військову службу по мобілізації у відповідача. Позивач, зазначає, що в 4 абз. на 6 арк. рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16.06.2025 у адміністративні справі №460/6850/25 суд встановив, що у позивача дійсно на утриманні перебуває троє неповнолітніх дітей і позивач має право на звільнення з військової служби, тобто вказані обставини є доведеним фактом та відповідно до ч.4 ст.78 КАС України, не підлягають доказуванню у справі №460/13010/25. Враховуючи наведене, 06.06.2025 позивач повторно звернувся із рапортом та відповідним пакетом підтверджуючих документів до командира інженерно-технічної роти групи інженерного забезпечення Військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби за пп. г) п. 2) ч. 4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ. Однак у задоволенні рапорту було відмовлено з тих підстав, що ОСОБА_1 не є батьком ОСОБА_2 . Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним, тому звернувся до суду з даним позовом.
Відповідач подав відзив на позов, в якому заперечує проти позовних вимог. Свої заперечення аргументує тим, що законодавець у ч. 4 ст.78 КАС України слово «обставини» пов'язує з дієсловом «встановлені», яке вказує на завершену дію, вчинену судом. Натомість у рішенні Рівненського окружного адміністративного суду від 16.06.2025 у адміністративні справі №460/6850/25 міститься наступне формулювання: «Матеріалами справи стверджується, що у позивача дійсно на утриманні перебуває троє неповнолітніх дітей і позивач має право на звільнення з військової служби». Тобто, суд словосполучення «матеріалами справи» пов'язує з словом «стверджується», яке вказує на незавершену дію. При цьому особу, яка вчиняє дію, не названо. Дійсно, у поданій до суду позовній заяві (з додатками) позивач намагався довести що у нього на утриманні перебуває троє неповнолітніх дітей і він має право на звільнення з військової служби. Оскільки Позовна заява з додатками на даний час є частиною матеріалів адміністративної справи №460/6850/25, тому щодо твердження «у позивача дійсно на утриманні перебуває троє неповнолітніх дітей і позивач має право на звільнення з військової служби» можна застосувати словосполучення «матеріалами справи стверджується». Таким чином застосування у тексті рішення суду словосполучення «матеріалами справи стверджується» до твердження «у позивача дійсно на утриманні перебуває троє неповнолітніх дітей і позивач має право на звільнення з військової служби» не означає, що така обставина як «у позивача на утриманні перебуває троє неповнолітніх дітей і позивач має право на звільнення з військової служби» встановлена судом. А отже, вказує, що при розгляді адміністративної справи №460/13010/25 не слід вважати, що така обставина як «у позивача на утриманні перебуває троє неповнолітніх дітей і позивач має право на звільнення з військової служби» встановлена судом. Також, зазначає, що для підтвердження права на звільнення з військової служби з підстав, передбачених пп. «г» п.2 ч.4, абз.5 п.3 ч.12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», позивачеві слід довести факт утримання ОСОБА_2 . Вказує, що у ОСОБА_2 є батько ОСОБА_3 , який сплачує на доньку аліменти, що підтверджується Розрахунком заборгованості зі сплати аліментів ВДВС у м. Рівному від 01.05.2025 №105948, який наданий Позивачем. З вказаного розрахунку вбачається, що хоча у батька ОСОБА_2 ОСОБА_3 і є заборгованість по сплаті аліментів, однак не можна стверджувати, що він не утримує свою доньку ОСОБА_2 . Для прикладу, за грудень 2024 року призначено до сплати аліментів на суму 1598,00 грн., сплачено (стягнуто) 1493,46 грн., заборгованість за місяць 104,54 грн. Тобто за грудень 2024 року ОСОБА_3 не сплатив лише 6,5% від призначеної суми аліментів. 93,5% від призначеної суми аліментів було ним сплачено. Аналогічна ситуація має місце за кожен місяць, за рідким виключенням, впродовж 2020-2024 років. Вищевказане не дає підстав стверджувати, що ОСОБА_2 перебуває на утриманні Позивача. Окремо зазначає, що до позовної заяви додана копія нотаріально засвідченої заяви матері ОСОБА_2 ОСОБА_4 від 15.11.2024 №2645. У заяві ОСОБА_4 стверджує, що ОСОБА_2 перебуває на повному утриманні Позивача. Разом з тим, нотаріус Самсонюк О.А. лише встановила особу ОСОБА_4 та підтвердила підпис останньої на заяві. Нотаріус ОСОБА_5 не перевіряла текст заяви на відповідність дійсності. Вважає, що твердження ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_2 перебуває на повному утриманні Позивача не відповідає дійсності, так, як показано вище, ОСОБА_3 сплачує на доньку ОСОБА_2 аліменти. Вказує, що на даний час ОСОБА_4 є дружиною Позивача, а отже заінтересованою особою. Тому при вирішенні питання щодо перебування ОСОБА_2 на утриманні Позивача дану заяву не слід брати до уваги. За таких обставин вважає, що подаючи документи на звільнення з військової служби з підстав передбачених пп. «г» п.2 ч.4, абз.5 п.3 ч.12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» Позивач належним чином вказані підстави не довів. Просить у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою суду від 31.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації у воєнний час у Військовій частині НОМЕР_1 .
На утриманні позивача перебуває троє неповнолітніх дітей:
1. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 );
2. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 );
3. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_3 ).
Матір ОСОБА_2 - ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) відповідно до довідки про перебування у відпустці по догляду за дитиною від 29.01.2025 № вих-177/01/2-12/25 - перебуває у відпустці по догляду за дитиною - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до досягнення нею трирічного віку.
Відповідно до довідки Департаменту соціальної політики Гуран Тетяна Віталіївна перебуває на обліку в Департаменті соціальної політики та отримує щомісячну одноразову допомогу в розмірі 860 гривень.
Батько ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_4 , є інвалідом 1 групи, підгрупи Б, також відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 31.12.2024, заборгованість аліментів станом на 31.12.2024 складає 37779,68грн.
Дідусь по матері ОСОБА_2 - ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) перебуває в новому шлюбі разом із ОСОБА_9 та має на утриманні двох неповнолітніх доньок: ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ).
Бабуся по матері ОСОБА_2 - ОСОБА_12 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 є пенсіонером відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_5 .
Дідусь по батьку ОСОБА_2 - ОСОБА_13 відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_9 .
Бабуся по батьку ОСОБА_2 - ОСОБА_14 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 ) здійснює догляд за сином ОСОБА_3 (батьком ОСОБА_2 ), інвалідом 1 групи, з огляду на стан його здоров'я та проживає в іншому регіоні, Тернопільска область, Чортківський район.
Повнолітніх братів та сестер у падчерці позивача - ОСОБА_2 , немає.
Згідно нотаріально посвідченої заяви матері ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , підтверджується, що неповнолітня ОСОБА_2 знаходиться повному утриманні ОСОБА_1 .
Згідно посвідчення серії НОМЕР_7 від 29.11.2024, ОСОБА_1 являється багатодітним батьком.
11.02.2025 позивач звернувся із рапортом до командира інженерно-технічної роти групи інженерного забезпечення Військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби за пп. г) п. 2) ч. 4, п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ.
До рапорту про звільнення з військової служби на підставі сімейних обставин позивачем долучено наступні документи:
Довідка департаменту соціальної політики ОСОБА_4 , про щомісячну одноразову допомогу при народженні 1-єї дитини від 30.01.2025;
Довідку про перебування у відпустці по догляду за дитиною № 177/01/2-12/25 від 29.01.2025;
Нотаріально завірена копія посвідчення багатодітної сім'ї серія НОМЕР_7 ;
Нотаріально завірена копія паспорта та РНОКПП ОСОБА_1 ;
Нотаріально завірена копія паспорта та РНОКПП ОСОБА_4 ;
Нотаріально завірена копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_8 ОСОБА_15 ;
Нотаріально завірена копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_9 ОСОБА_16 ;
Нотаріально завірена копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_10 ОСОБА_2 ;
Акт обстеження умов проживання від 02.01.2025;
Завірена копія рішення суду справа № 2-4320/2010р., від 12.03.2010;
Нотаріально завірена копія свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_11 ;
Нотаріально завірена копія нотаріальної заяви № 2645 від 15.11.2024;
Розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 31.12.2024;
Нотаріально завірена копія пенсійного посвідчення № НОМЕР_4 ОСОБА_17 ;
Нотаріально завірена копія свідоцтва про смерть НОМЕР_12 ;
Нотаріально завірена копія свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_13 ОСОБА_8 ;
Нотаріально завірена копія свідоцтва про народження серія НОМЕР_14 ;
Нотаріально завірена копія свідоцтва про народження серія НОМЕР_15 ;
Нотаріально завірена копія пенсійного посвідчення № НОМЕР_16 ОСОБА_12 ;
Витяг з реєстру територіальної громади від 30.01.2025 ОСОБА_8 :
Витяг з реєстру територіальної громади від 30.01.2025 ОСОБА_12 ;
Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00049101603 від 30.01.2025.
Даний рапорт було розглянуто командиром частини в межах повноважень та за підсумками його розгляду прийняте рішення про відмову у задоволенні рапорту, з викладенням причин відмови у задоволенні рапорту: позивачем не надано перелік документів, достатній для звільнення за вказаною підставою, а саме: рапорт поданий не по команді та без належного розгляду безпосередніми і прямими командирами, що є недотриманням вимог ст. 14 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, п. 233 Положення, п. 2 розділу ІІІ Порядку. Також відсутня довідка про наявність (відсутність) заборгованості зі сплати аліментів, видана органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем у порядку, встановленому законодавством.
Позивач, вважаючи відмову відповідача у звільненні зі служби протиправною, звернувся до суду з даним позовом.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 16.05.2025 у справі № 460/6850/25 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій, залишити без задоволення.
Разом з тим, у абзаці 4 на аркуші 6 вказаного рішення зазначено, що «Матеріалами справи стверджується, що у позивача дійсно на утриманні перебуває троє неповнолітніх дітей і позивач має право на звільнення з військової служби. При цьому, суд зауважує, що позивачем мають бути дотримані вимоги чинного законодавства як стосовно подання рапорту по команді, так і щодо подання всіх підтверджуючих документів до рапорту на звільнення. Тобто, позивачу необхідно було по перше, подати рапорт на звільнення по команді, по друге, до свого рапорту про звільнення, крім інших документів, долучити довідку про наявність (відсутність) заборгованості зі сплати аліментів, видану органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем у порядку, встановленому законодавством, як вимагає Інструкція».
Враховуючи правову позицію суду, сформовану у вказаному рішенні, 03.06.2025 позивач звернувся із рапортом до командира інженерно-технічної роти групи інженерного забезпечення Військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби за пп. г) п. 2) ч. 4, п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ.
До рапорту про звільнення з військової служби на підставі сімейних обставин позивачем долучено наступні документи:
Довідка департаменту соціальної політики ОСОБА_4 , про щомісячну одноразову допомогу при народженні 1-єї дитини № 142 від 20.05.2025;
Довідку про перебування у відпустці по догляду за дитиною № 726/01/2-12/25 від 20.05.2025;
Нотаріально завірена копія посвідчення багатодітної сім'ї серія НОМЕР_7 ;
Нотаріально завірена копія паспорта та РНОКПП ОСОБА_1 ;
Нотаріально завірена копія паспорта та РНОКПП ОСОБА_4 ;
Нотаріально завірена копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_8 ОСОБА_15 ;
Нотаріально завірена копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_9 ОСОБА_16 ;
Нотаріально завірена копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_10 ОСОБА_2 ;
Акт обстеження умов проживання від 29.05.2025;
Завірена копія рішення суду справа № 2-4320/2010р., від 12.03.2010;
Нотаріально завірена копія свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_11 ;
Нотаріально завірена копія нотаріальної заяви № 2645 від 15.11.2024;
Розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 01.05.2025 № 105948;
Нотаріально завірена копія пенсійного посвідчення № НОМЕР_4 ОСОБА_18 ;
Повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть ОСОБА_13 ;
Нотаріально завірена копія свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_17 ОСОБА_8 ;
Нотаріально завірена копія свідоцтва про народження серія НОМЕР_14 ;
Нотаріально завірена копія свідоцтва про народження серія НОМЕР_15 ;
Нотаріально завірена копія пенсійного посвідчення № НОМЕР_16 ОСОБА_12 ;
Довідка ЛКК ОСОБА_2 від 01.05.2025;
Договір про надання платної освітньої послуги № 65 від 02.08.2024;
Завірена копія квитанції про оплату за навчання ОСОБА_2 ;
Нотаріально завірена копія студентського квитка ОСОБА_2 НОМЕР_18 ;
Лист Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному № 127110 від 22.05.2025;
Витяг з реєстру територіальної громади від 30.01.2025 ОСОБА_8 :
Витяг з реєстру територіальної громади від 30.01.2025 ОСОБА_12 ;
Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00051349202 від 21.05.2025.
Даний рапорт було розглянуто командиром частини в межах повноважень та за підсумками його розгляду прийняте рішення про відмову у задоволенні рапорту, з викладенням причин відмови у задоволенні рапорту: позивачем не надано перелік документів, достатній для звільнення за вказаною підставою, оскільки позивач не є батьком ОСОБА_2 .
Позивач, вважаючи відмову відповідача у звільненні зі служби протиправною, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Так, суд погоджується з твердженням відповідача, що застосування у тексті рішення суду словосполучення «матеріалами справи стверджується» до твердження «у позивача дійсно на утриманні перебуває троє неповнолітніх дітей і позивач має право на звільнення з військової служби» не є обставиною яка встановлена судом, оскільки є правовою позицією суду за наслідком розгляду конкретних суспільних правовідносин, що відрізняються від наявних у справі.
А отже при розгляді адміністративної справи №460/13010/25 суд не вважає, що така обставина як «у позивача на утриманні перебуває троє неповнолітніх дітей і позивач має право на звільнення з військової служби» встановлена судом.
Разом з тим, суду слід зазначити, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Пунктом 2 Указу Президента України від 24 лютого 2022 № 64/2022 військовому командуванню разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Станом на час розгляду справи, строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України “Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 року № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII).
Згідно із статтею 1 Закону № 389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, згідно пункту 4 якого встановлено призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
Щодо дотримання позивачем порядку подання рапорту.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, врегульовано положеннями Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232).
За змістом ст. 3 Закону № 2232, правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до п. 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення), військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.
У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Отже, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорт та документи, які підтверджують підстави звільнення.
Відповідно до ст. 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут ВС ЗСУ) із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Відповідно до ст. 29 Статуту ВС ЗСУ за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців.
Відповідно до ст. 31 Статуту ВС ЗСУ начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Подання рапорту “по команді» означає направлення рапорту в порядку підпорядкування безпосередньому начальнику (командиру), який після розгляду та надання відповіді передає далі своєму безпосередньому начальнику (командиру) для розгляду. І так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті. Лише у разі неприйняття, не розгляду чи незадоволення рапорту, він подається старшому командиру із поясненням причин такої подачі. І так до посадової особи, яка наділена правом звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів.
Відповідно до п. 2 розділу ІІІ Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України затвердженого наказом Міністерства оборони України від 06 серпня 2024 року № 531 (далі - Порядок), командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції.
Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до Порядку.
Суд зауважує, що бездоганне й неухильне дотримання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України, є військовою дисципліною, яка, в свою чергу, є основою організованості та порядку в армії.
Як встановлено судом з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, рапорт про звільнення з військової служби у зв'язку із сімейними обставинами позивач подав по команді по підпорядкованості командиру відділення інженерних конструкцій інженерно-технічного взводу інженерного-технічної роти групи інженерного забезпечення військової частини НОМЕР_1 із належним розглядом безпосереднім і прямими командирами.
Таким чином судом встановлено, що позивач, подаючи рапорт на звільнення, дотримався приписів ст. 14 Статуту ВС ЗСУ, пункту 233 Положення, пункту 2 розділу ІІІ Порядку.
Щодо підстав для звільнення з військової служби позивача, то суду слід зазначити наступне.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Частиною третьою статті 1 Закону № 2232-XII передбачено, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п'ята статті 1 Закону № 2232-XII).
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону № 2232-XII.
Відповідно до частини 7 статті 26 Закону № 2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п'ята статті 1 Закону № 2232-XII).
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону № 2232-XII.
Відповідно до абзацу 4 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-XII під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на такій підставі як перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Отже, однією з підстав для звільнення з військової служби під час воєнного стану є перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
В той же час, позивач виявив своє небажання продовжувати проходити військову службу та подав рапорт про звільнення з військової служби у запас на підставі абз. 4 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232-XII за сімейними обставинами у зв'язку з перебуванням на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, через що у серпні 2024 року звернувся до відповідача із відповідним рапортом.
Тобто згідно обставин справи, позивач обґрунтовує наявність у нього підстав для звільнення з військової служби саме у зв'язку з перебуванням в нього на утриманні трьох неповнолітніх дітей: рідних сина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 і доньки його дружини ОСОБА_4 , тобто падчерки ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_11 .
У зв'язку з цим суд звертає увагу на таке.
Частиною третьою статті 11 Закону України від 26.04.2001 № 2402-III "Про охорону дитинства" (далі - Закон № 2402-III) встановлено, що батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
За змістом частин першої та другої статті 15 Закону № 2402-III дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
За приписами частин першої третьої статті 157 Сімейного кодексу України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті.
Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Статтею 180 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з частиною першою статті 260 Сімейного кодексу України якщо мачуха, вітчим проживають однією сім'єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.
Відповідно до статті 265 Сімейного кодексу України баба, дід зобов'язані утримувати своїх малолітніх, неповнолітніх внуків, якщо у них немає матері, батька або якщо батьки не можуть з поважних причин надавати їм належного утримання, за умови, що баба, дід можуть надавати матеріальну допомогу.
Мачуха, вітчим зобов'язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу (частина перша статті 268 Сімейного кодексу України).
Проаналізувавши наведені норми у подібних правовідносинах (стосуються звільнення з військової служби під час воєнного стану у зв'язку з перебуванням у військовослужбовця на утриманні трьох і більше дітей), Верховний Суд у постанові від 14.12.2023 у справі № 160/11228/23 дійшов правового висновку, що військовослужбовець, перебуваючи у шлюбі, має право на участь у вихованні дітей його дружини (за умови проживання однією сім'єю).
При цьому обов'язок щодо їх утримання у позивача (як вітчима) виникає за умови, якщо в останніх немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання.
Отже, для звільнення військовослужбовця з військової служби на підставі абзацу абз. 4 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону №2232-XII у зв'язку з перебуванням у нього на утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років, у випадку якщо одна із дітей не є його власною дитиною, такий військовослужбовець повинен надати докази на підтвердження його проживання однією сім'єю з дружиною та її дитиною (дітьми), а також докази того, що ця дитина (діти) не має батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або докази того, що мати, батько, дід, баба, повнолітні брати та сестри такої дитини з поважних причин не можуть надавати їй належного утримання.
Згідно з Актом обстеження умов проживання від 29.05.2025 судом встановлено, за адресою АДРЕСА_1 , проживають і мають постійне місце реєстрації 5 осіб: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (дружина), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 (чоловік), ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 (син), ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 (донька), ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_13 (падчерка).
Дослідивши матеріали справи суд зауважує, що сам факт проживання однією сім'єю не свідчить про перебування у позивача - ОСОБА_1 на утриманні всіх дітей, які з ним проживають.
При цьому суд вкотре зауважує, на правій позиції ВС висловленій у постанові від 14.12.2023 у справі № 160/11228/23, за якою обов'язок щодо утримання нерідних дітей (падчерок, пасинків) у позивача (як вітчима) виникає за умови, якщо в останніх немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання.
Так, в межах розгляду цієї справи позивач, як вітчим, не довів не виконання обов'язку утримання неповнолітньої ОСОБА_2 їх матір'ю, батьком, дідом, бабою або те, що ці особи з поважних причин не можуть надавати цим дітям належного утримання.
Тобто позивачем не подано доказів, які підтверджували б неможливість інших близьких родичів, зазначених у статті 268 Сімейного кодексу України, здійснювати утримання ОСОБА_2 (падчерки ОСОБА_1 ).
Докази щодо перебування матері ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на обліку в Департаменті соціальної політики та отримання щомісячної одноразової допомоги в розмірі 860 гривень, а також докази, що батько ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_4 , є інвалідом 1 групи, підгрупи Б, а також відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 31.12.2024, заборгованість аліментів станом на 31.12.2024 складає 37779,68грн., не доводять не виконання ними обов'язку утримання неповнолітньої ОСОБА_2 або те, що ці особи з поважних причин не можуть надавати їй належного утримання.
Так, в матеріалах справи міститься копія квитанції про оплату за навчання ОСОБА_2 від 04.08.2024 на суму 9500,00 грн. платником у якій зазначено мати ОСОБА_4 , яка являється, також, замовником освітньої послуги згідно Договору про надання платної освітньої послуги № 65 від 02.08.2024.
Також, батько ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_4 , є інвалідом 1 групи, підгрупи Б. Разом з тим, відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів ВДВС у м. Рівному від 01.05.2025 №105948, ОСОБА_3 впродовж 2020-2025 років платить встановлені судом аліменти на доньку.
Крім того, докази, що дідусь по матері ОСОБА_2 - ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) перебуває в новому шлюбі разом із ОСОБА_9 та має на утриманні двох неповнолітніх доньок, бабуся по матері ОСОБА_2 - ОСОБА_12 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 ) є пенсіонером, а бабуся по батьку ОСОБА_2 - ОСОБА_14 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 ) здійснює догляд за сином ОСОБА_3 (батьком ОСОБА_2 ), інвалідом 1 групи, з огляду на стан його здоров'я та проживає в іншому регіоні, Тернопільска область, Чортківський район, також, не підтверджують поважних причин щодо неможливості належного утримання неповнолітньої ОСОБА_2 .
Крім того, заявником не доведено, а матеріали справи не містять і рішення суду про встановлення факту утримання позивачем трьох неповнолітніх дітей, яке могло б слугувати підставою для висновку про наявність у нього права на звільнення з військової служби згідно абз. 4 п. 3 ч.12 ст. 26 Закону № 2232-XII.
З огляду на наявні матеріали цієї адміністративної справи, судом не встановлено підстав для поставлення висновку про доведеність факту перебування на утриманні позивача як військовослужбовця трьох дітей віком до 18 років, а отже про відсутність підстав для задоволення заявленого позову у спосіб зобов'язання відповідача звільнити ОСОБА_1 на підставі абз. 4 п. 3 ч.12 ст. 26 ЗУ "Про військовий обов'язок і військову службу" у зв'язку із перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
За таких обставин суд приходить до висновку про правомірність відмови відповідача у звільненні позивача з військової служби під час дії воєнного стану на підставі абзацу 4 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
У спірних відносинах відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Правові підстави для задоволення даного позову відсутні.
Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно статей 74 -76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити.
З урахуванням положень статті 139 КАС України відсутні підстави для розподілу судових витрат у цій справі.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволені позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій, відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 26 вересня 2025 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_19 )
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_20 )
Суддя Д.П. Зозуля