. 26 вересня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/9295/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чеснокової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якій просить суд:
визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області рішення про відмову у призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №163750033861 від 06.06.2025;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу періоди участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 28.07.2022 по 20.09.2022, з 15.10.2022 по 22.12.2022, з 03.02.2023 по сьогоднішній день на пільгових умовах за вислугу років як один місяць служби за три місяці відповідно до статті 17-1 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" відповідно до довідки №2265 від 18.03.2023 та призначити достроково пенсію за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дня звернення з проведенням перерахунку пенсії;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду Донецької області зарахувати до страхового стажу з дати первинного призначення пенсії ОСОБА_1 періоди навчання з 01.09.1979 по 15.07.1981 на території Молдови (згідно атестату про навчання №386 від 25.07.1981); період роботи згідно трудової книжки від 16.09.1985 серії НОМЕР_1 з 09.09.1985 по 30.06.1987 на території РФ; період роботи з 20.07.1987 по 26.05.1988 згідно трудової книжки від 16.09.1985 серії НОМЕР_2 на території республіки Казахстан; період роботи з 21.12.1993 по 26.06.1994, з 01.04.1995 по 17.06.1996 на території РФ згідно трудової книжки від 16.09.1985 серії НОМЕР_1 та призначити достроково пенсію за віком за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дня звернення з проведенням перерахунку пенсії та надання ним підтверджуючих документів, які додані до звернення з яким звертався позивач - 29.05.2025.
Позовні вимоги мотивує протиправністю прийнятого ГУПФУ в Донецькій області рішення про відмову у призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №163750033861 від 06.06.2025, оскільки позивачем при зверненні 29.05.2025 було надано повний пакет документів, трудову книжку, довідки про його безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з агресією Російської Федерації проти України, які в сукупності підтверджують наявність у позивача відповідного страхового стажу та права на призначення достроково пенсії за віком за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Ухвалою суду від 14.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 440/9295/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
29.07.2025 до суду надійшов відзив ГУПФУ в Донецькій області на позов, у якому представник управління просить у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що 29.05.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся за призначенням пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058). Заява опрацьовувалася за принципом екстериторіальності відповідно до Порядку приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (зі змінами) Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області. За результатами розгляду наданих документів встановлено, що вік позивача на дату звернення - 60 років 7 місяців. Страховий стаж становить 22 роки 10 місяців 16 днів. До страхового стажу не зараховано: - період навчання з 01.09.1979 по 15.07.1981 на території Молдови; - періоди роботи згідно трудової книжки від 16.09.1985 серії НОМЕР_3 з 09.09.1985 по 30.06.1987 на території РФ; з 20.07.1987 по 26.05.1988 на території республіки Казахстан; з 21.12.1993 по 26.06.1994, з 01.04.1995 по 17.06.1996 на території РФ, у зв'язку з відсутністю документів, що видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, які підтверджують факт неотримання таких виплат, або інформація про неможливість отримання відповідних документів. Документи військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій про безпосередню участь в обороні України у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації не надавались. Враховуючи вищезазначене, в зв'язку у з відсутністю необхідного страхового стажу, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону № 1058 прийнято рішення №163750033861 від 06.06.2025 про відмову в призначенні дострокової пенсії за віком. Щодо позовних вимог стосовно врахування відповідно до довідки від 18.03.2023 №2265 періодів участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 28.07.2022 по 20.09.2022, з 15.10.2022 по 22.12.2022, з 03.02.2023 по сьогоднішній день до страхового стажу в потрійному розмірі слід зазначити, що з 01.01.2004 страховий стаж обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Стаж роботи до 01.01.2004 зараховується на умовах раніше діючого законодавства. Відповідно до пункту 3 статті 24 Закону №1058 страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом. Враховуючи вищезазначене, для врахування вищезазначених періодів до страхового стажу в потрійному розмірі, підстави відсутні.
Справу за вказаним позовом розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 вказаного Кодексу.
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до пенсійного органу із заявою від 29.05.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
До вказаної заяви позивачем було додано, зокрема: ідентифікаційний номер, паспорт громадянина України, військовий квиток серії НОМЕР_4 , атестат про навчання № НОМЕР_5 , трудову книжку НОМЕР_6 , витяг з Єдиного державного реєстру ветеранів війни №20250527-00039244 від 27.05.2025, витяги з наказів №7 від 30.04.2022, №296 від 14.10.2024, грошовий атестат від 18.10.2024 №10654, довідку від 11.10.2024 №12270, що учасниками справи не заперечується.
ГУПФУ в Донецькій області за принципом екстериторіальності розглянуло заяву позивача та прийняло рішення №163750033861 від 06.06.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з відсутністю страхового стажу 25 років.
Вказане рішення вмотивоване тим, що вік заявника на дату звернення - 60 років 7 місяців. Страховий стаж становить 22 роки 10 місяців 16 днів. До страхового стажу не зараховано: - період навчання з 01.09.1979 по 15.07.1981 на території Молдови; - періоди роботи згідно трудової книжки від 16.09.1985 серії НОМЕР_3 з 09.09.1985 по 30.06.1987 на території РФ; з 20.07.1987 по 26.05.1988 на території республіки Казахстан; з 21.12.1993 по 26.06.1994, з 01.04.1995 по 17.06.1996 на території РФ, у зв'язку з відсутністю документів, що видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, які підтверджують факт неотримання таких виплат, або інформація про неможливість отримання відповідних документів. Документи військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій про безпосередню участь в обороні України у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації не надавались. Період стажу з 01.09.1979 по 15.07.1981 на території Молдови, з 09.09.1985 по 30.06.1987, з 21.12.1993 по 26.06.1994, з 01.04.1995 по 17.06.1996 на території РФ, з 20.07.1987 по 26.05.1988 на території республіки Казахстан можливо зарахувати з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 №562 «Деякі питання обчислення страхового стажу».
Позивач, вважаючи протиправним рішення ГУПФУ в Донецькій області №163750033861 від 06.06.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
За приписами пункту 1 частини 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За змістом частини 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років
Статтею 115 Закону №1058-IV визначено категорій громадян, які мають право на призначення дострокової пенсії.
Так, згідно з пунктом 4 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають: військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів, військовозобов'язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім'ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абзаців четвертого і п'ятого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, а також абзацу шостого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Абзацом першим частини першої статті 24 Закону №1058-IV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (абзац перший частини другої статті 24 Закону).
Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджено Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі Порядок № 22-1).
Предметом спору у цій справі є рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №163750033861 від 06.06.2025 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 згідно пункту 4 частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 25 років.
Суд враховує, що пункт 4 частини першої статті 115 Закону №1058-IV передбачає необхідність сукупності умов для призначення дострокової пенсії, а саме: належність особи до визначених категорій (військовослужбовці та ін.), досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та наявність страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Органом Пенсійного фонду не заперечується належність позивача до категорії осіб, визначених пунктом 4 частини першої статті 115 Закону №1058-IV, та досягнення ним необхідного віку.
Підставою для відмови у призначенні пенсії позивачу послугувала відсутність страхового стажу - 25 років.
Із змісту спірного рішення слідує, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви відповідачем визначено, що страховий стаж позивача складає 14 років 5 місяців 14 днів.
При цьому за доданими документами до страхового стажу не зараховано: - період навчання з 01.09.1979 по 15.07.1981 на території Молдови; - періоди роботи згідно трудової книжки від 16.09.1985 серії НОМЕР_3 з 09.09.1985 по 30.06.1987 на території РФ; з 20.07.1987 по 26.05.1988 на території республіки Казахстан; з 21.12.1993 по 26.06.1994, з 01.04.1995 по 17.06.1996 на території РФ, у зв'язку з відсутністю документів, що видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, які підтверджують факт неотримання таких виплат, або інформація про неможливість отримання відповідних документів.
Оцінюючи доводи пенсійного органу щодо незарахування періоду навчання з 01.09.1979 по 15.07.1981 за атестатом від 25.07.1981 №386, оскільки відсутнє документальне підтвердження нездійснення Республікою Молдовою пенсійних виплат за зазначені періоди відповідно до Постанови КМУ від 16.05.2025 №562, суд виходить з такого.
Відповідно до пунктів 1, 3 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою КМУ від 12 серпня 1993 р. № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом д) частини 3 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
За приписами частин 1, 2 статті 24-1 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності за межами України зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено цим Законом або міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України.
У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави і неможливості документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди особа повідомляє про це органи Пенсійного фонду в заяві про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.
Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2025 №562 ( далі - Порядок № 562), у разі коли в документах, що подаються особою до територіального органу Пенсійного фонду України для призначення пенсії, зазначено періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, у заяві про призначення пенсії така особа зазначає інформацію про те, що вона отримує або не отримує пенсійні виплати в інших державах.
У разі коли у заяві про призначення пенсії особа зазначила інформацію про те, що вона не отримує пенсійні виплати в іншій державі, особа додає до заяви про призначення пенсії документи, видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, які підтверджують факт неотримання таких виплат.
У разі відсутності документів про неотримання в іншій державі пенсійних виплат особа зазначає причини неможливості їх отримання та може звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України за допомогою в поданні до іншої держави запиту щодо відповідних документів.
До надходження відповідних документів до територіального органу Пенсійного фонду України пенсія особі обчислюється без урахування періодів трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, крім випадків відсутності можливості здійснення обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави та документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди.
Якщо відсутня можливість здійснення обміну інформацією між територіальним органом Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі (міжнародне співробітництво між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави не налагоджувалося чи не отримано відповіді на запит МЗС протягом 45 днів з дати його надсилання до іншої держави та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі), до появи можливості здійснення такого обміну/отримання підтвердних документів про нездійснення іншою державою пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, пенсія особі обчислюється з урахуванням періодів роботи в республіках колишнього Союзу РСР. У такому разі в заяві про призначення пенсії особа зазначає інформацію про те, що вона не отримує пенсійних виплат у відповідній державі та не може документально підтвердити нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди.
Відповідно до пункту 4.1 Порядку №22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Згідно із пунктом 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб:
ідентифікує заявника (його представника);
надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;
реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;
уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування;
проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії;
з'ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;
повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих
документів або відсутності необхідних документів;
сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;
надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;
повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;
повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів. (пункт 4.3 Порядку № 22-1).
Згідно пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.
Подібні положення містяться у Законі України «Про адміністративну процедуру» від 17 лютого 2022 року № 2073-IX (далі - Закон №2073-IX). Зокрема, стаття 36 Закону № 2073-IX передбачає, що адміністративне провадження відповідно до цього Закону розпочинається, зокрема, за заявою особи щодо забезпечення реалізації її права, свободи чи законного інтересу або виконання нею визначеного законом обов'язку, у тому числі щодо отримання адміністративної послуги.
Згідно частини першої статті 40 цього Закону заява повинна містити:
найменування адміністративного органу, до якого вона подається;
відомості, достатні для встановлення особи заявника, його контактні дані (прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності) або найменування особи, адреса місця проживання/перебування, місцезнаходження, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, інші контактні дані). У разі подання заяви представником заявника в ній додатково зазначаються такі самі відомості стосовно представника;
зміст вимоги заявника;
дату складення заяви.
Законодавством можуть бути встановлені додаткові вимоги до змісту заяви.
Відповідно положень статті 42-43 Закону № 2073-IX заява реєструється адміністративним органом в день її надходження.
Відмова в реєстрації заяви не допускається.
Адміністративний орган у день надходження заяви на вимогу заявника або його представника видає (надсилає) йому письмове підтвердження реєстрації його заяви із зазначенням дати та номера реєстрації, крім випадків, якщо справа вирішується в момент подання заяви. Реєстрація заяви, поданої в електронній формі, підтверджується автоматично надісланим електронним повідомленням.
У разі якщо заяву подано з порушенням встановлених законодавством вимог, посадова особа адміністративного органу, яка розглядає справу, приймає рішення про залишення заяви без руху. Адміністративний орган надсилає заявнику письмове повідомлення про залишення заяви без руху протягом трьох робочих днів з дня отримання заяви, а в разі особистого звернення із заявою негайно (за можливості) вручає під розписку таке повідомлення особі, яка подала заяву, безпосередньо в адміністративному органі.
У повідомленні про залишення заяви без руху зазначаються виявлені недоліки з посиланням на порушені вимоги законодавства, спосіб та строк усунення недоліків, а також способи, порядок та строки оскарження рішення про залишення заяви без руху.
Адміністративний орган встановлює строк, достатній для усунення заявником виявлених недоліків. За клопотанням заявника адміністративний орган може продовжити строк усунення виявлених недоліків.
Необґрунтоване залишення заяви без руху не допускається.
З вказаних норм вбачається, що якщо заяву про призначення пенсії подано особою з порушенням встановлених законодавством вимог, посадова особа адміністративного органу ,яка розглядає справу, повинна залишити таку заяву без руху, вказати недоліки заяви та надати строк на їх усунення.
Суд зауважує, що у спірному випадку заява про призначення пенсії позивача від 29.05.2025 містить інформацію, завірену підписом останнього, про те, що він не отримує пенсійні виплати в інших державах, однак не містить відомостей про причини неможливості отримання документів, що підтверджують неотримання заявником пенсійних виплат в іншій державі.
Разом з тим, не з'ясувавши причин, за яких заявником не додано документи про неотримання в Республіці Молдові пенсійних виплат, та відповідність заяви позивача про призначення пенсії вимогам законодавства, ГУПФУ в Донецькій області прийняло рішення за наслідками розгляду заяви, не зарахувавши період навчання з 01.09.1979 по 15.07.1981 на території Молдови згідно з атестатом від 25.07.1981 №386, оскільки відсутнє документальне підтвердження нездійснення Республікою Молдовою пенсійних виплат за зазначений період відповідно до Постанови КМУ від 16.05.2025 №562.
Крім того, суд зауважує, що ГУПФУ в Донецькій області не було позбавлено можливості самостійно звернутись з запитом до компетентного органу іншої держави щодо отримання необхідної інформації.
З огляду на викладене, відмова ГУПФУ в Донецькій області в зарахуванні позивачу періоду навчання з 01.09.1979 по 15.07.1981 за атестатом від 25.07.1981 №386 є протиправною.
Оцінюючи доводи пенсійного органу щодо незарахування періоду роботи з 20.07.1987 по 26.05.1988 на території Республіки Казахстан згідно з трудовою книжкою від 16.09.1985 НОМЕР_6 , оскільки відсутнє документальне підтвердження нездійснення Республікою Казахстан пенсійних виплат за зазначений період відповідно до Постанови КМУ від 16.05.2025 №562, суд вкотре зауважує, що заява про призначення пенсії позивача від 29.05.2025 містила інформацію, завірену підписом останнього, про те, що він не отримує пенсійні виплати в інших державах, однак не містила відомостей про причини неможливості отримання документів, що підтверджують неотримання заявником пенсійних виплат в іншій державі.
Разом з тим, відповідач, не з'ясувавши причин, за яких заявником не додано документи про неотримання в Республіці Казахстан пенсійних виплат, та відповідність заяви позивача про призначення пенсії вимогам законодавства, прийняв рішення за наслідками розгляду заяви, не зарахувавши період роботи з 20.07.1987 по 26.05.1988 на території Казахстану згідно з трудовою книжкою від 16.09.1985 НОМЕР_6 , оскільки відсутнє документальне підтвердження нездійснення Республікою Казахстан пенсійних виплат за зазначений період відповідно до Постанови КМУ від 16.05.2025 №562.
При цьому, суд зауважує, що ГУПФУ в Донецькій області не було позбавлено можливості самостійно звернутись з запитом до компетентного органу іншої держави щодо отримання необхідної інформації.
З огляду на викладене, відмова ГУПФУ в Донецькій області в зарахуванні позивачу періоду роботи з 20.07.1987 по 26.05.1988 на території Казахстану згідно з трудовою книжкою від 16.09.1985 НОМЕР_7 є протиправною.
Оцінюючи доводи пенсійного органу щодо незарахування періодів роботи з 09.09.1985 по 30.06.1987, з 21.12.1993 по 26.06.1994, з 01.04.1995 по 17.06.1996 згідно трудовою книжкою від 16.09.1985 НОМЕР_7 , оскільки відсутнє документальне підтвердження нездійснення Російською Федерацією пенсійних виплат за зазначені періоди відповідно до Постанови КМУ від 16.05.2025 №562, суд зазначає наступне.
Так, пунктом 4 Порядку № 562 передбачено, що якщо відсутня можливість здійснення обміну інформацією між територіальним органом Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі (міжнародне співробітництво між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави не налагоджувалося чи не отримано відповіді на запит МЗС протягом 45 днів з дати його надсилання до іншої держави та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі), до появи можливості здійснення такого обміну/отримання підтвердних документів про нездійснення іншою державою пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, пенсія особі обчислюється з урахуванням періодів роботи в республіках колишнього Союзу РСР.
Суд враховує, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією держави-терориста Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023, №49/2024 від 05.02.2024, № 271/2024 від 06.05.2024, № 469/2024 від 23.07.2024, № 740/2024 від 28.10.2024, № 26/2025 від 14.01.2025, № 235/2025 від 15.04.2025, № 478/2025 від 15.07.2025 строк дії режиму воєнного стану продовжувався.
23.12.2022 набрав чинності Закон України від 01.12.2022 № 2783-IX "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993", відповідно до якого зупинено у відносинах, зокрема, з Російською Федерацією дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22.01.1993 і ратифікованої Законом України від 10.11.1994 №240/94-ВР та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28.03.1997 і ратифікованого Законом України від 03.03.1998 № 140/98-ВР.
Також постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 було постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві.
Відтак наразі відсутня можливість здійснення обміну інформацією між територіальним органом Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в Російській Федерації, а тому в силу вимог пункту 4 Порядку № 562 періоди роботи в Російській Федерації підлягають врахуванню з метою обчислення пенсії позивачу, натомість вимоги відповідача щодо надання документального підтвердження нездійснення Російською Федерацією пенсійних виплат за зазначені періоди є необґрунтованими.
Варто зауважити, що позивач набув стаж до введення воєнного стану в Україні у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Так, всі первинні документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії, що обчислена із заробітку, який вона отримувала на законних підставах, тільки з тих міркувань, що Україною у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації припинено співробітництво та обмін поштою з країною-агресором та неможливістю надати запит на звірку достовірності видачі вищенаведених довідок.
У рішенні Європейського суду з прав людини Мозер проти Республіки Молдови та Росії від 23.02.2016 ЄСПЛ було констатовано, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами.
Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Суд враховує, що записами трудової книжки позивача від 16.09.1985 НОМЕР_7 підтверджено періоди його роботи з 09.09.1985 по 30.06.1987, з 21.12.1993 по 26.06.1994, з 01.04.1995 по 17.06.1996 на території Російської Федерації.
Факт належності трудової книжки позивачеві відповідачем не заперечується.
Відтак, оскільки вказаними записами підтверджено періоди роботи позивача з 09.09.1985 по 30.06.1987, з 21.12.1993 по 26.06.1994, з 01.04.1995 по 17.06.1996, вони підлягають зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 .
Стосовно позовних вимог позивача про зобов?язаня ГУПФУ в Донецькій області зарахувати до страхового стажу періоди участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 28.07.2022 по 20.09.2022, з 15.10.2022 по 22.12.2022, з 03.02.2023 по сьогоднішній день на пільгових умовах за вислугу років як один місяць служби за три місяці відповідно до статті 17-1 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" відповідно до довідки №2265 від 18.03.2023, суд зазначає наступне.
Згідно довідки військової частини НОМЕР_8 від 18.03.2023 №2265 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, молодший сержант ОСОБА_1 дійсно в період з 28.07.2022 по 20.09.2022, з 15.10.2022 по 22.12.2022, з 03.02.2023 по теперішній час брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи поблизу м. Бахмут Донецької області.
Відповідно до алгоритму розрахунку стажу для розрахунку права ОСОБА_1 позивачу зараховано до страхового стажу період проходження військової служби в одинарному розмірі.
Суд вказує, що згідно зі статтею 57 Закону № 1788-XII військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов'язку, а також перебування в партизанських загонах і з'єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.
Відповідно до пункту 11 статті 11 Закону № 1058-IV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), поліцейські, особи рядового і начальницького складу, у тому числі ті, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та «Про військовий обов'язок і військову службу", особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань.
Особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій (абзац п'ятий статті 1 Закону України від 21.10.1993 № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Закон України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Частиною другою статті 1-2 цього Закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до абзацу другого пункту 1 статті 8 Закону № 2011-ХІІ час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Статтею 17-1 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) також передбачено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України 17.07.1992 прийняв постанову № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (далі - Порядок № 393), пунктом 3 якого встановлено, що до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: а) один місяць служби за три місяці: участь у бойових діях у воєнний час.
Варто зауважити, що пункт 3 Порядку № 393 до 19.02.2022 був викладений у такій редакції: до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: а) один місяць служби за три місяці: участь у бойових діях у воєнний час.
Однак, Кабінет Міністрів України постановою від 16.02.2022 № 119 (набрала чинності 19.02.2022) вніс зміни до згаданого пункту, внаслідок чого пільгове обчислення календарної вислуги можливе тільки для визначення розміру пенсії, а не її призначення.
З урахуванням того, що на момент звернення позивача до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії (29.05.2025) пункт 3 Порядку № 393 діяв у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119, суд доходить висновку про те, що періоди проходження військової служби, в тому числі періоди з 28.07.2022 по 20.09.2022, з 15.10.2022 по 22.12.2022 та з 03.02.2023 по 18.03.2023, підлягають зарахуванню до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, в календарному обчисленні, тобто повної кількості календарних днів, що і було здійснено ГУПФУ в Донецькій області.
Наведені висновки узгоджуються із позицією, викладеною, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.06.2025 у справі №360/665/24.
Отже, вказана частина позовних вимог не підлягає задоволенню.
Стосовно позовних вимог позивача про зобов'язання ГУПФУ в Донецькій області призначити йому достроково пенсію за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дня звернення (29.05.2025) з проведенням перерахунку пенсії, суд зазначає наступне.
За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо зарахування страхового стажу / призначення та перерахунку пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.
Таким чином, враховуючи те, що відповідачем не здійснено належний розгляд заяви позивача від 29.05.2025 про призначення пенсії, тобто, не виконано всі умови, визначені законом, для повного та об'єктивного вирішення питання про призначення пенсії, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення ГУПФУ в Донецькій області про відмову у призначенні ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування" №163750033861 від 06.06.2025; зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1979 по 15.07.1981 на території Молдови згідно атестату про навчання № НОМЕР_5 від 25.07.1981, період роботи з 20.07.1987 по 26.05.1988 згідно трудової книжки від 16.09.1985 серії НОМЕР_1 на території Республіки Казахстан, періоди роботи з 09.09.1985 по 30.06.1987, з 21.12.1993 по 26.06.1994, з 01.04.1995 по 17.06.1996 на території Російської Федерації згідно трудової книжки від 16.09.1985 серії НОМЕР_1 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.05.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Таким чином позов підлягає частковому задоволенню.
Беручи до уваги те, що позивач звільнений від сплати судового збору, доказів понесення інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, не надав, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі викладеного та керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_9 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (вул. Соборна, 3, м Слов'янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010 адреса для листування 49008, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, 106) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у призначенні ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №163750033861 від 06.06.2025.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1979 по 15.07.1981 на території Молдови згідно атестату про навчання № НОМЕР_5 від 25.07.1981, період роботи з 20.07.1987 по 26.05.1988 згідно трудової книжки від 16.09.1985 серії НОМЕР_1 на території Республіки Казахстан, періоди роботи з 09.09.1985 по 30.06.1987, з 21.12.1993 по 26.06.1994, з 01.04.1995 по 17.06.1996 на території Російської Федерації згідно трудової книжки від 16.09.1985 серії НОМЕР_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.05.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.О. Чеснокова