25 вересня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/13945/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Бойка С.С., розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області , Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області , Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії
- скасувати рішення №104350008682 від 17.05.2024 Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та рішення №104350008682 від 22.04.2024 Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 на пільгових умовах за списком №1;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області винести рішення яким призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1 починаючи з 15.04.2024, зарахувавши період навчання з 23.09.1985 по 11.01.1989; проходження військової служби з 13.06.1989 по 13.07.1990 та з 18.01.1989 по 04.06.1989; з 16.10.1990 по 30.04.1991; з 31.08.1992 - 12.01.1995; з 23.01.1995 по 01.07.1996 до Списку №1 в подвійному розмірі.
В обґрунтування позовних вимог зазначив про незгоду із рішенням відповідача, яким відмовлено в призначенні пенсій за віком на пільгових умовах, так як досяг пенсійного віку та з урахуванням набутого стажу роботи на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці вважає, що має право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року позовну заяву залишено без руху. Для усунення недоліків встановлено п'ятиденний строк з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про скасування рішення суду та зобов'язання вчинити певні дії повернуто позивачу.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2025 ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Справа надійшла до Полтавського окружного адміністративного суду 07.03.2025, що підтверджується даними реєстрації на вхідному штампі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.03.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Від представника відповідача ГУ ПФУ у Київській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся через веб-портал до управління 10.05.2024 із заявою про призначення пенсії за віком, надавши наступні документи: трудову книжку, довідку про навчання, військовий квиток, паспорт, код. До страхового стажу не зарахований період навчання, згідно довідки № 342 від 12.12.2023, оскільки видана невизнаною луганською народною республікою. Аналіз наданих документів показує, що страховий стаж ОСОБА_1 . Становить 13 років 11 місяців 03 дні, якого не достатньо для призначення пенсії за віком.
ГУ ПФУ в Полтавській області та ГУ ПФУ в Сумській області правом на подання відзиву не скористалися.
Дослідивши письмові докази суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.
15.04.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області № 104350008682 від 22.04.2024 позивачу відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю страхового стажу.
В обгрунтування вказаної відмови зазначено, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано: період навчання з 23.09.1985 по 11.01.1989 згідно довідки від 13.12.2023 №342, оскільки вона видана невизнаною луганською народною республікою; періоди роботи згідно трудової книжки, у зв'язку з тим, що заявником не надано сканкопію першої сторінки (необхідно надати уточнюючі довідки). Страховий стаж заявника з 01.12.2005 зараховано згідно реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
10.05.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повторно звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 104350008682 від 17.05.2024 позивачу відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю страхового стажу.
В обгрунтування вказаної відмови зазначено, що до страхового стажу не зарахований період навчання, згідно довідки № 342 від 12.12.2023, оскільки видана невизнаною луганською народною республікою. Аналіз наданих документів показує, що страховий стаж ОСОБА_1 . Становить 13 років 11 місяців 03 дні, якого не достатньо для призначення пенсії за віком.
Позивач не погоджуючись із такими рішеннями відповідачів, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України визначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до приписів статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Пунктом 2 розділу XV "Прикінцеві положення" цього Закону передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Частиною 1 статті 114 Закону №1058-IV передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Водночас, частиною 3 статті 114 Закону України №1058-IV встановлено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.
Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі Списком №1 деталізоване у Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383).
Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за № 1451/11731, встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
У період роботи позивача діяла постанова КМУ №162 від 11.03.1994 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах", якими затверджено Список 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Пунктами 4, 4.1. Порядку № 383 визначено, що згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 (далі - Порядок проведення атестації робочих місць), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Зазначена постанова набула чинності з 21.08.1992. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.1992, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації.
За змістом пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.
Пунктом 10 Порядку №383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
Згідно із статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставах інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
За приписами пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Системний аналіз викладених вище правових норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
При цьому суд враховує, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Такий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а.
Згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 працював з 18.01.1989 по 04.06.1989 у шахті ім. Ільіча з повним робочим днем на підземній роботі, з 16.10.1990 по 30.04.1991 працював на різних посадах у шахті «Брянківська» з повним робочим днем на підземній роботі, з 31.08.1992 по 12.01.1995 працював у шахті ім. Ільіча «Стахановуголь» з повним робочим днем на підземній роботі, з 23.01.1995 по 01.07.1996 працював у шахті «Стахановуголь» з повним робочим днем на підземній роботі.
Отже трудовою книжкою серії НОМЕР_1 підтверджується, що позивач в період з 18.01.1989 по 04.06.1989, з 16.10.1990 по 30.04.1991, з 31.08.1992 по 12.01.1995 з 23.01.1995 по 01.07.1996 працював на посадах, які передбачені Списком 1.
Суд відмічає, що згідно з вимогами статті 101 Закону № 1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Тобто, правом вимагати додаткові документи від підприємств, організацій і окремих осіб наділені лише органи, що призначають пенсії, а не особи, яким призначається пенсія. У разі сумніву або розбіжностей в документах, які враховуються при обчисленні пенсії, відповідач має вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Крім того, як зазначено у Постанові Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №711/10426/16-а, відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві, яке знаходиться на непідконтрольній українській владі території, не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у нього права на пенсійне забезпечення.
Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Таким чином суд вважає, що записи у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 підтверджується, що позивач в період з 18.01.1989 по 04.06.1989, з 16.10.1990 по 30.04.1991, з 31.08.1992 по 12.01.1995 з 23.01.1995 по 01.07.1996 є належним доказом роботи позивача на вказаних посадах і у наведений період часу зі шкідливими умовами праці, а отже юридичний факт роботи позивача протягом вказаного періоду часу є підтвердженим належними та допустимими доказами, оскільки спірний період роботи підтверджуються трудовою книжкою позивача, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи.
Доказів, які б спростовували факт роботи позивача повний робочий день на підземних роботах на зазначених посадах, та інших доказів, які підтверджували б невиконання позивачем роботи за зазначеною професією у спірні періоди, до суду не надано.
Щодо періоду навчання з 23.09.1985 по 11.01.1989, суд зазначає наступне.
Пунктом 8 Порядку №637 передбачено, що час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Зі змісту довідки № 342 від 13.12.2023 вбачається, що на підставі наказу №66 від 29.09.1985 позивач був зарахований до професійно-технічного училища №66 м. Стаханова за професією «Машиніст електровозу підземний» та закінчив навчання 11.01.1989.
Суд відхиляє підставу відмови у зарахування періоду навчання позивача, з огляду на те, що відповідачів про те, що довідка № 342 від 12.12.2023 видана невизнаною луганською народною республікою, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії зазначено, що держави члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконним і недійсним, ця недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад реєстрації народжень, смертей і шлюбів. Так, у справі Лоізіду проти Туреччини (Loizidou v. Turkey 18.12.1986 &45) ЄСПЛ обмежився коротким пунктом посилання на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то, у правах Кіпр проти Туреччини (Cyprus v. Nurkey 10.05/2001) та Мозер проти Республіки Молдови та Росії (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia 23.02.2016) приділив значну увагу аналізу цього висновку та в подальшої міжнародної практики. При цьому, ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de fackto та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше, означало б зовсім позбавити людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать (Cyprus v. Turkey 10.05.2001&92).
Спираючись на сформульований у вищезазначеній справі підхід, Європейський суд з прав людини у справі Мозер проти Республіки Молдови та Росії (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) зауважив, що першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою].
Україною, відповідно до Закону № 1207-VII та постанови Верховної Ради України Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями від 17 березня 2015 року № 254-VIII, територію Автономної Республіки Крим та окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської області, визнано тимчасово окупованими територіям.
Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи (Намібійські винятки), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданої установою, що знаходяться на окупованій території, як доказ, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право на пенсійне забезпечення позивача.
Однак, зазначені висновки суду жодним чином не легалізують саму установу, що видала таку довідку.
Крім того, згідно частини 1 статті 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» (чинної станом на дату звернення до пенсійного органу) час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Отже, враховуючи, що перерва між навчанням у професійно-технічному училищі №66 м. Стаханова Луганської області та роботою позивача машиністом електровозу у Шахті ім. Ільіча відсутня, період навчання позивача в ПТУ повинен бути зарахований до пільгового трудового стажу позивача.
Аналогічний висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 05.12.2019 у справі № №513/1195/16-а.
З приводу зарахування до пільгового страхового стажу період проходження позивачем військової служби, суд зазначає наступне.
Із копії трудової книжки серії НОМЕР_1 встановлено, що позивач проходив військової службу у Збройних Силах СРСР з 13.06.1989 по 11.09.1990, що не заперечується відповідачами.
Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Оскільки позивач був призваний на службу в армію з посади, яка дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, за правилами частини 2 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» такий період підлягає зарахуванню при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 25.09.2018р. у справі №426/1006/16-а та у постанові Верховного Суду від 10.04.2020 у справі № 686/4651/17.
З огляду на викладене, періоди навчання позивача з 23.09.1985 по 11.01.1989 та служби в Збройних Силах СРСР з 13.06.1989 по 11.09.1990 підлягають зарахуванню до стажу роботи необхідного для призначення пільгової пенсії.
Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №104350008682 від 22.04.2024 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №104350008682 від 17.05.2024 є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги у цій частині - задоволенню.
Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача зарахувати до пільгового стажу роботи позивача, що дає право на призначення дострокової пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, період його роботи з 18.01.1989 по 04.06.1989, з 16.10.1990 по 30.04.1991, з 31.08.1992 по 12.01.1995 з 23.01.1995 по 01.07.1996, період навчання з 23.09.1985 по 11.01.1989 та служби в Збройних Силах СРСР з 13.06.1989 по 11.09.1990.
Між тим, уповноваженим органом для призначення пенсії є Пенсійний фонд, до компетенції якого входить розгляд документів, розрахунок страхового та пільгового стажу. Адміністративний суд не може підміняти уповноважений орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань по суті, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
За таких обставин через неможливість втручання в дискреційні повноваження відповідача вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача призначити позивачу дострокову пільгову пенсію за віком задоволенню не підлягають.
Також задоволенню не підлягають вимоги щодо зарахування вказаного періоду до пільгового стажу у подвійному розмірі, оскільки пенсійним органом ще не зараховано вищезазначеного періоду і у суду відсутні підстави вважати, що пенсійний орган, буде ухилятися від зарахування спірного періоду до пільгового стажу в меншому розмірі.
Крім того, позовні вимоги зобов'язального характеру до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області задоволенню не підлягають, з огляду на те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області розглянуто останню заяву позивача про призначення пенсії та прийнято рішення №104350008682 від 17.05.2024, а отже, в даному випадку повноваження щодо призначення позивачу пенсії були делеговані Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області.
Викладене свідчить, що у Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області відсутні повноваження щодо вирішення питання стосовно призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, а відтак вимоги до нього не підлягають задоволенню.
Отже, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 10.05.2024 з урахуванням висновків суду.
Отже, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.
Щодо клопотання позивача про допущення до негайного виконання рішення суду, суд зазначає наступне.
Згідно пункту 2 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.
Відтак з урахуванням вищенаведеного положення КАС України, рішення суду в частині присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у розмірі стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.
Однак в даних правовідносинах рішення суду у цій справі носить зобов'язальний характер, тому відсутні підстави для допущення до негайного виконання рішення суду.
З приводу необхідності встановлення судового контролю, на якому наполягає позивач, суд вказує, що позивачем не надано до суду доказів які б свідчили про можливе ухилення відповідачами від виконання рішення суду, тому відповідну вимогу позивача, за відсутності обґрунтувань, суд залишає без задоволення.
Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Частиною 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. С. Бандери, б. 43, м. Суми, Сумська область, 40009, ідентифікаційний код 21108013), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код 13967927), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Варшавська, 3-Б, смт Макарів, Київська область, 08001, ідентифікаційний код 22933548) про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про відмову у призначенні пенсії № 104350008682 від 22.04.2024.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про відмову у призначенні пенсії № 104350008682 від 17.05.2024.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати період роботи ОСОБА_1 з 18.01.1989 по 04.06.1989, з 16.10.1990 по 30.04.1991, з 31.08.1992 по 12.01.1995 з 23.01.1995 по 01.07.1996, період навчання з 23.09.1985 по 11.01.1989 та служби в Збройних Силах СРСР з 13.06.1989 по 11.09.1990 до пільгового стажу за Списком № 1.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 10.05.2024 року з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.С. Бойко