. 26 вересня 2025 року м. ПолтаваСправа № 541/2280/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чеснокової А.О., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення,
Позивач звернулася до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якій просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України в Тернопільській області, код ЄДРПОУ 14035769, від 07.05.2025 року №163650005604, щодо відмови у призначення пенсії за віком згідно п. 1 ст. 26 Закону України “Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
зобовязати Головне управління пенсійного фонду України в Тернопільській області, код ЄДРПОУ 14035769, зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , періоди роботи згідно трудової книжки б/н від 09 червня 1979 року;
зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду в Полтавській області, код ЄДРПОУ 13967927, призначити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсію за віком згідно п. 1 ст. 26 Закону України “Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування».
Позовні вимоги мотивує протиправністю рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 07.05.2025 №163650005604 про відмову у призначенні їй пенсії за віком згідно статті 26 Закону України “Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування», оскільки при зверненні до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії позивачем було надано усі необхідні документи, що підтверджують її страхових стаж, в тому числі трудову книжку НОМЕР_2 від 09.06.1979, свідоцтва про народження та про шлюб, атестат про освіту, а також архівні довідки.
Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 12.06.2025 справу було передано до Полтавського окружного адміністративного суду для розгляду за підсудністю.
08.07.2025 справа надійшла до Полтавського окружного адміністративного суду та згідно протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями передана судді Чесноковій А.О.
Ухвалою суду від 14.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 541/2280/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
25.07.2025 до суду надійшов відзив ГУПФУ в Полтавській області на позов, у якому представник управління просить у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що спірне рішення про відмову у призначенні пенсії приймалося ГУПФУ в Тернопільській області з підстав оформлення трудової книжки НОМЕР_2 від 09.06.1979 з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, та, як наслідок, не прийняття такої трудової книжки пенсійним органом. Вважає безпідставними звернуті до ГУПФУ в Полтавській області вимоги про зобов?язання останнього призначити ОСОБА_1 пенсію за віком згідно частини 1 статті 26 Закону України “Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування», так як управління жодного рішення щодо позивача не приймало.
31.07.2025 до суду від ГУПФУ в Тернопільській області надійшли додаткові пояснення по справі, які розцінені судом як відзив на позовну заяву. У вказаних поясненнях управління заперечує проти задоволення позовних вимог повністю. Свою позицію мотивує тим, що за результатом екстериторіального розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком відповідно до частини 2 статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Головним управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області прийнято рішення від 07.05.2025 №163650005604 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», внаслідок відсутності у неї необхідного страхового стажу не менше 32 років. Так, на дату розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком, обчислений територіальними органами Пенсійного фонду її страховий стаж становив 04 роки 00 місяців 04 дні. За доданими до заяви про призначення пенсії за віком, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області позивачу не враховано періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 09.06.1979, оскільки титульна сторінка трудової книжки, поданою із заявою про призначення пенсії за віком, містить неточності щодо прізвища позивача, а саме відсутні відомості щодо зміни прізвища з “ ОСОБА_2 » на “ ОСОБА_3 ». Також, органами Пенсійного фонду не враховано період роботи з 29.08.1986 по 13.10.1986, оскільки запис про звільнення скріплений печаткою, яку неможливо ідентифікувати за змістом, при цьому жодних документів визначених Порядком №637 до органів Пенсійного фонду надано не було. Водночас, органами Пенсійного фонду не зараховані періоди: - навчання в Професійному технічному училищі з 01.09.1977 по 21.07.1978, оскільки виданий диплом на прізвище “ ОСОБА_4 » не відповідає прізвищу “ ОСОБА_5 » згідно паспортних даних; - період роботи з 15.01.1983 по 15.05.1983 та з 15.05.1989 по 15.09.1993 згідно архівних довідок №0303/59 та №03-03/60 від 20.04.2022, виданих відділом культури, молоді та спорту архівної справи Комишнянської селищної ради, оскільки зазначене у довідках прізвище “ ОСОБА_6 » не відповідає прізвищу “ ОСОБА_5 » згідно паспортних даних; - період роботи з 01.06.1994 по 11.08.1994 згідно довідки №27 від 26.04.2022, виданої Аграрним приватно-орендним підприємством “Великобухівське», оскільки зазначене у довідці прізвище “ ОСОБА_3 » не відповідає прізвищу позивача “ ОСОБА_5 » згідно паспортних даних; - період роботи з 18.02.1995 по 30.10.1995 згідно довідки №28 від 26.04.2022, виданої Аграрним приватно-орендним підприємством “Великобухівське», оскільки зазначене у довідці прізвище “ ОСОБА_2 » не відповідає прізвищу позивача “ ОСОБА_5 » згідно паспортних даних; - періоди догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 , враховуючи що у наданих свідоцтвах про народження дитини, прізвище матері не відповідає прізвищу позивача - “ ОСОБА_5 » згідно її паспорта громадянина України. Таким чином, будь-яких порушень прав позивача на пенсійне забезпечення, зокрема, щодо порядку проведення призначення (перерахунку) пенсії та її виплати, органи Пенсійного фонду України у своїх діях не вбачають.
Справу за вказаним позовом розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 вказаного Кодексу.
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , звернулася до пенсійного органу із заявою від 29.04.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
До вказаної заяви позивач додала, зокрема, трудову книжку НОМЕР_2 від 09.06.1979, довідки підприємства та архіву, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про народження, свідоцтво про смерть, атестат про навчання, що учасниками справи не заперечується.
ГУПФУ в Тернопільській області за принципом екстериторіальності розглянуло заяву позивача та прийняло рішення від 07.05.2025 №163650005604 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу та документу про зміну прізвища з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 ».
Вказане рішення вмотивоване тим, що страховий стаж обчислений згідно даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування складає 04 роки 00 місяців 04 дні. За доданими документами до страхового стажу не враховано: трудову книжку НОМЕР_2 , дата заповнення 09.07.1979, оскільки на першій сторінці трудової книжки записи про зміну прізвищ виконані неналежним чином, а саме, відсутній зв'язок між прізвищами з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 »; окрім того, період роботи з 29.08.1986 по 13.10.1986, оскільки запис про звільнення засвідчений нечітким відбитком печатки; період навчання в Професійному технічному училищі з 01.09.1977 по 21.07.1978, оскільки в дипломі зазначене прізвище « ОСОБА_4 » не відповідає прізвищу « ОСОБА_5 » згідно паспортних даних; періоди роботи з 15.01.1983 по 15.05.1983 та з 15.05.1989 по 15.09.1993 згідно архівних довідок №03-03/59, №03-03/60 від 20.04.2022, виданих Відділом культури, молоді, спорту та архівної справи Комишнянської селищної ради, оскільки в довідках зазначене прізвище « ОСОБА_6 » не відповідає прізвищу « ОСОБА_5 » згідно паспортних даних; період роботи з 01.06.1994 по 11.08.1994 згідно довідки №27 від 26.04.2022, виданої Аграрним приватно-орендним підприємством «Великобухівське», оскільки в довідці зазначене прізвище « ОСОБА_3 » не відповідає прізвищу « ОСОБА_5 » згідно паспортних даних; період роботи з 18.02.1995 по 30.10.1995 згідно довідки №28 від 26.04.2022, виданої Аграрним приватно-орендним підприємством «Великобухівське», оскільки в довідці зазначене прізвище « ОСОБА_2 » не відповідає прізвищу « ОСОБА_5 » згідно паспортних даних; період догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження НОМЕР_3 від 12.02.1982), оскільки в наданому документі зазначено прізвище матері « ОСОБА_4 » не відповідає прізвищу « ОСОБА_5 » згідно паспортних даних; період догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження НОМЕР_4 від 18.04.2025), оскільки в наданому документі зазначено прізвище матері « ОСОБА_3 » не відповідає прізвищу « ОСОБА_5 » згідно паспортних даних; період догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження НОМЕР_5 від 26.12.1995), оскільки в наданому документі зазначено прізвище матері « ОСОБА_2 » не відповідає прізвищу « ОСОБА_5 » згідно паспортних даних.
Позивач, вважаючи протиправним рішення ГУПФУ в Тернопільській області від 07.05.2025 №163650005604 про відмову їй у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України “Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За визначеннями, наведеними у статті 1 вказаного Закону, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до статті 26 Закону № 1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 01.01.2021 по 31.12.2021 - не менше 28 років, з 01.01.2025 по 31.12.2025 - не менше 32 років, з 01.01.2026 по 31.12.2026 - не менше 33 років.
За відсутності страхового стажу роботи 28 років право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 63 роки за наявності страхового стажу у період з 01.01.2024 по 31.12.2024 - від 21 до 31 року, або після досягнення 65 років за наявності страхового стажу у період з 01.01.2026 по 31.12.2026 - від 15 до 23 років.
Зі змісту спірного рішення судом встановлено, що до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи позивача, зазначені у трудовій книжці НОМЕР_2 , дата заповнення 09.07.1979, оскільки на першій сторінці трудової книжки записи про зміну прізвищ виконані неналежним чином, а саме, відсутній зв'язок між прізвищами з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 ».
Визначаючись щодо правомірності відмови відповідача у зарахуванні до страхового стажу позивача періодів роботи на підставі відомостей її трудової книжки, суд виходить з такого.
У відповідності до статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з положеннями частини першої статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено "Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" (далі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності останньої або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Так, на титульній сторінці трудової книжки НОМЕР_2 від 09.06.1979 міститься запис про наступні зміни прізвища позивача ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4 . Жодне із зазначених прізвищ не закреслено та лише візуально вбачається їх виконання різними чорнилами та різним почерком. При цьому, на момент первісного заповнення власником трудової книжки було зазначено ОСОБА_8 .
Судом встановлено, що усі підстави здійснення таких змін та виправлень у прізвищах позивача в трудовій книжці не зазначені, а міститься лише один запис «прізвище змінено в зв'язку з заключенням шлюбу, свідоцтво про шлюб НОМЕР_6 від 16.12.1994, інспектор з кадрів», що стало підставою для неврахування органом ПФУ усіх записів про періоди роботи позивача згідно вказаної трудової книжки до її страхового стажу та відмови у призначенні пенсії.
Суд не визнає такі дії відповідача правомірними з огляду на наступне.
На час початку спірного періоду роботи позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР по праці і соціальних питаннях від 20 червня 1974 року № 162 (далі - Інструкція № 162).
Відповідно до пункту 2.3 Інструкції № 162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнень повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно пір'яною або кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору.
Згідно з пунктом 2.5. Інструкції № 162 у випадку виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагороди та заохочення та ін., виправлення здійснюється адміністрацією того підприємства, де був внесений запис.
Пунктом 4.1 Інструкції № 162 передбачено, що при звільненні робітника чи службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Відповідно до пункту 18 Постанови Міністрів СРСР від 06 вересня 1973 року № 656 "Про трудові книжки працівників та службовців" відповідальність за організацію робіт щодо ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, закладу, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, яка призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, закладу, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну відповідальність, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року № 162, не застосовується із прийняттям Наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 № 58, яким затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція № 58).
Згідно з пунктом 1.2. Інструкції № 58 трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.
Відповідно до пункту 2.4. Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 "Про трудові книжки працівників" встановлено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що відповідно до законодавства відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17 , у постанові від 09 серпня 2019 року по справі № 654/890/17 та ін.
У постанові від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
З огляду на викладене, суд констатує, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на роботодавця і позивач не може бути позбавлений права на соціальний захист внаслідок порушення правил заповнення трудової книжки роботодавцем.
Громадянин не може здійснювати контроль та впливати на правильність оформлення трудової книжки, а тому не може нести і негативних наслідків порушення порядку її ведення, при цьому, підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової документації.
Судом встановлено, що позивачу належить трудова книжка серії НОМЕР_2 від 09.06.1979, яка, крім інших документів, подавалась до пенсійного органу для розгляду питання про призначення пенсії. Вказана трудова книжка містить усі належним чином внесені записи про роботу позивача у відповідних періодах. Такі записи не містять ні виправлень/підтирань, ні інших неточностей, які б давали підстави сумніватись у їх достовірності.
Крім того, у трудовій книжці НОМЕР_2 від 09.06.1979 міститься запис щодо виплати позивачу допомоги по безробіттю з 20.04.2011 по 14.01.2012, а також зведення щодо відпрацьованих в період з 1989 року по 2001 рік людиноднів за рік та вкладиш до трудової книжки. Тобто, зведення та вкладку до трудової книжки було заповнено на підставі даних трудової книжки позивача, що підтверджує належність їй трудової книжки та періодів роботи, що в ній зазначені.
Принагідно суд зазначає, що частиною третьою статті 44 Закону № 1058-IV передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Отже, органи Пенсійного фонду України уповноважені самостійно витребовувати у підприємств, установ/ організацій) усі необхідні для вирішення питання про призначення пенсії особі документи, при цьому така вимога передує винесенню рішення щодо призначення пенсії.
Матеріалами справи підтверджено, що в дослідженому випадку відповідач скористалася правом на збір та подання до пенсійного органу додаткових документів, а саме:
свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 , виданого 02.07.1969, зі змісту якої вбачається факт народжені ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_8 , виданого 08.04.2005 відділом реєстрації актів цивільного стану по Мелітопольському району Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області, зі змісту якого вбачається зміна прізвища позивача з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_5 »;
- атестату №2856 та виписки до атестату №285, виданого 21.07.1978, про те, що ОСОБА_8 01.09.1977 вступила та 21.07.1978 закінчила міське професійно-технічне училище №14 м. Миргорода, Полтавської області;
- архівної довідки від 20.04.2022 №03-03/59, видану ОСОБА_9 , ОСОБА_10 працювала в колгоспі ім. Кірова (с. Черкащани) і відпрацювала: 1983 рік з січня по травень 27 в/д, дані про мінімум відсутні; 1984-1987 роки відомості про роботу відсутні;
- архівної довідки від 20.04.2022 №03-03/60, видану ОСОБА_9 , ОСОБА_10 працювала в колгоспі «Вітчизна», КСП «Вітчизна» (с. Шульги) і відпрацювала: 1989 рік з травня 215 в/д, мінімум 150 в/д; 1990 рік 285 в/д, мінімум 150 в/д; 1991 рік 306 в/д; 1992 рік 289 в/д; 1993 рік по вересень 48 в/д, мінімум 47 в/д;
- архівної довідки від 20.04.2022 №07-02/41 щодо реорганізації КСП;
- довідки №64 від 18.06.2005, зі змісту якої вбачається кількість відпрацьованих ОСОБА_1 місяців в 2004 році в Приватно-орендному підприємстві «Черкащанське»;
- довідки №65 від 22.06.2005 про середню заробітну плату, зі змісту якої вбачається розмір заробітної плати, що отримала ОСОБА_1 в 2004 році в ПОП «Черкащанське»:
- довідки №25 від 26.04.2022 щодо перейменування КСП «Іващенка» та реорганізацію в АПОП «Великообухівське»;
- довідки №26 від 26.04.2022, довідки №27 від 26.04.2022, довідки №28 від 26.04.2022, зі змісту яких вбачається участь в як члена КСП та підтвердження роботи в підприємстві «Гапонової» та ОСОБА_11 ;
- довідки №16/48/133-22 від 18.04.2022, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_1 дійсно перебувала на обліку в Миргородському міськрайонному центрі зайнятості та отримувала допомогу по безробіттю;
- довідки виконавчого комітету Комишнянської селищної ради від 25.04.2025 №862, зі змісту якої слідує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дійсно народила та виховала до трьохрічного віку чотирьох дітей: доньку ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , сина ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , доньку ОСОБА_15 .
Поряд з цим, суд відмічає також те, що за змістом форми РС-право ППВП ПФУ вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зверталася 08.09.2023 до пенсійного органу та отримала підтвердження періоду її роботи та навчання з 01.09.1977 по 31.10.2020.
Резюмуючи вищевикладене, суд доходить висновку про протиправність відмови ГУПФУ в Тернопільській області у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 09.06.1979 та у призначенні їй пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Статтями 72, 73 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen V. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Серед критеріїв, принципів, які повинні застосовуватись суб'єктом владних повноважень при прийнятті ними рішень та вчиненні дій та якими керується адміністративний суд у разі оскарження таких рішень, дій (ст. 2 КАС України), є, зокрема, принцип законності, відповідно до якого суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, а рішення суб'єкта владних повноважень має прийматися обґрунтовано, тобто, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень вказаному критерію для оцінювання рішення, (дій) є достатньою підставою для задоволення адміністративного позову, за умови, що встановлено порушення прав та інтересів позивача.
Проаналізувавши викладене, судом визнано за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення ГУПФУ в Тернопільській області від 07.05.2025 №163650005604 щодо відмови ОСОБА_1 у призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; зобов'язати ГУПФУ в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 09.06.1979; зобов'язати ГУПФУ в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.04.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду.
При цьому, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині зобов'язання ГУПФУ в Полтавській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки заява про призначення пенсії у спірному випадку за принципом екстериторіальності розглядалася ГУПФУ в Тернопільській області, а не ГУПФУ в Полтавській області, а також оскільки рішення суду в частині зобов'язання ГУПФУ в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 09.06.1979 наразі ще не виконане, що свідчить про передчасність вимог про зобов'язання призначити позивачу пенсію за віком.
Згідно вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У дослідженому судом випадку відповідачем не доведено правомірності та обґрунтованості свого рішення, а позивачем надано достатні, достовірні та допустимі докази на підтвердження існування обставин, що свідчать про те, що зазначений орган Пенсійного фонду у спірних правовідносинах мав діяти в інший спосіб.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивач при зверненні до суду сплатила судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Таким чином, при частковому задоволенні позову позивача суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУПФУ в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605,60 грн.
На підставі викладеного та керуючись статтями 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ЄДРПОУ 13967927), Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (Майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46001, код ЄДРПОУ 14035769) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України в Тернопільській області від 07.05.2025 №163650005604 щодо відмови ОСОБА_1 у призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 09.06.1979.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.04.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (Майдан Волі, 3, м. Терпнопіль, Тернопільська область, 46001, код ЄДРПОУ 14035769) судові витрати, що пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.О. Чеснокова