25 вересня 2025 року м. Київ справа №320/9029/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Саса Є.В. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправними дій щодо обмеження пенсії будь якими максимальним розміром.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява, в якій позивач просить суд:
- Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті з 01.03.2024 пенсії без обмеження максимальним розміром, з урахуванням індексації установленої, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 “Про індексацію пенсійних та додаткових заходів підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств наceлeння у 2022 році», з урахуванням індексації, установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» та з урахуванням індексації, установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», та з урахуванням щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн, передбаченої постановою КМУ № 713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14.07.2021 з основним розміром пенсії 94 % грошового забезпечення.
- Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити з 01.03.2024 пенсію ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром, з урахуванням індексації установленої, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 “Про індексацію пенсійних та додаткових заходів підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств наceлeння у 2022 році», з урахуванням індексації, установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» та з урахуванням індексації, установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», та з урахуванням щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн, передбаченої постановою КМУ № 713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14.07.2021 з основним розміром пенсії 94 % грошового забезпечення.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він є пенсіонером, перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262), розмір якої на момент призначення становив 94% (вислуга 33 роки).
Вказує, що відповідач при перерахунку пенсії з 01.03.2022, 01.03.2023, 01.03.2024 обмежив пенсію максимальним розміром за рахунок не врахування щорічної індексації, що на його думку, є протиправним, оскільки такі обмеження до його пенсії не застосовуються.
Також позивач вказує, що відповідачем на виконання судового рішення було проведено перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019 без врахування доплати у розмірі 2000,00 грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
До суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позов не визнав, просив відмовити в задоволенні позову повністю.Відповідач зазначив, що відповідно до статті 43 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та статті 2 Закону України від 08.07.2011 № 3668-VІ “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Також заперечував проти перерахунку пенсії у розмірі 94% грошового забезпечення.
Крім того, вказав, що новий перерахунок пенсії позивачу неможливо провести у зв'язку із скасуванням п. п. 1, 2 Постанови № 103, а також представник відповідача посилався на правову позицію, викладену у рішенні Верховного Суду від 16.12.2024, у зразковій справі № 400/6254/24, у зв'язку з чим, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
Позивач є пенсіонером, перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262), розмір якої на момент призначення становив 94% (вислуга 33 роки).
При цьому, відповідно до положень Постанов КМУ № 118, №168 та №185 проведено індексацію основного розміру пенсії позивача, обрахованого з 94% суми грошового забезпечення, на відповідні коефіцієнти збільшення (1,14, 1,197, 0,0796).
Загальний розмір пенсії складає 31147,25 грн, проте з урахуванням максимального розміру пенсії до виплати належить сума у розмірі 23610,00 грн.
На виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 16.07.2024 у справі № 320/35860/23 проведено перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019.
Також, на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.08.2025 у справі №320/32586/23 відновлено виплату доплати до пенсії в сумі 2000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб».
Позивач звернувся із заявою до відповідача щодо проведення відповідного перерахунку, проте таку залишено без задоволення.
Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України від 08.07.2011 № 3668-VІ Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи (далі - Закон № 3668-VІ), який набрав законної сили 01.10.2011.
Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України Про державну службу, Про прокуратуру, Про статус народного депутата України, Про Національний банк України, Про Кабінет Міністрів України, Про дипломатичну службу, Про службу в органах місцевого самоврядування, Про судову експертизу, Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів, Про наукову і науково-технічну діяльність, Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, Про пенсійне забезпечення, Про судоустрій і статус суддів, Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом №3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону №2262, яку викладено в редакції Закону №3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Таким чином, з 20 грудня 2016 року, з урахуванням положень рішення КСУ № 7-рп/2016, у Законі України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.
Даний висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/4267/17, від 16 жовтня 2018 року у справі № 522/16882/17, від 06 листопада 2018 року у справі № 522/3093/17, від 31 січня 2019 року у справі №638/6363/17, від 12 березня 2019 року у справі № 522/3049/17, від 14 травня 2019 року у справі № 591/2109/17, від 08 серпня 2019 року у справі № 522/3271/17, від 10 жовтня 2019 року у справі № 522/22798/17, від 30 жовтня 2020 року у справі № 522/16881/17 та від 17 травня 2021 року у справі № 343/870/17.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262 та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262.
При цьому положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії осіб, пенсія яким призначена відповідно до Закону №2262.
Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин наявна колізія між Законом №2262 з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI- у частині обмеження максимальним розміром пенсії особам, яким призначена пенсія відповідно до Закону №2262.
Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб, яким призначена пенсія відповідно до Закону №2262, у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Усталена практика Верховного Суду щодо неправомірності таких обмежень відображена у численних постановах, зокрема: від 25 липня 2022 року у справі № 580/3451/21; від 20 липня 2022 року у справі № 340/2476/21; від 11 липня 2022 року у справі №620/613/21; від 29 червня 2022 року у справі №640/19118/18; від 18 травня 2022 року у справі № 380/12337/20.
Отже дії відповідача щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром (десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність) з 01.03.2024 є протиправними.
Між тим, позивач покликається на можливість зменшення основного розміру пенсії до 80 та 70 відсотків на підставі змін внесених до законодавства Законами № 3668-VII та № 1166-VII.
Систематичну практику органів ПФУ стосовно встановлення таких обмежень при здійсненні перерахунку пенсії на підставі рішень суду у разі не зазначення у такому рішенні вказівки на відсотковий розмір грошового забезпечення та щодо її не обмеження максимальним розміром, суд визнає загальновідомими обставинами.
При цьому, метою адміністративного судочинства є саме ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, що виключає потребу в зверненні до суду з додатковими позовними заявами задля реального захисту своїх порушених прав та інтересів.
А тому, суд вважає за необхідне задовольнити вимогу позивача щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії у розмірі у розмірі 94% грошового забезпечення.
Як встановлено судом з 01.03.2022, 01.03.2023 та з 01.03.2024 проведено індексацію основного розміру пенсії позивача, обрахованого з 94% суми грошового забезпечення, на відповідні коефіцієнти збільшення (0,1400, 0,1970, 0,0796). Розмір збільшення склав відповідно 2909,41 грн, 1500 грн (максимальний розмір згідно абз. 2 п. 10 Постанови 168) та 1500 грн (максимальний розмір згідно абз. 2 п. 3 Постанови № 185).
Також, як вбачається з наданого розрахунку пенсії позивачу виплачується доплата у розмірі 2000 гривень.
Фактично спірні правовідносини виникли виключно у зв'язку з відмовою відповідача у здійсненні перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром (десять прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність).
У зв'язку з цим, суд визнає нерелевантними покликання відповідача на рішення Верховного Суду по справі № 400/6254/24 від 16.12.2024, оскільки спір не стосується відмови пенсійного органу нараховувати та виплачувати індексацію згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" від 24.02.2023 № 168 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" чи відмовою пенсійного органу, після проведення перерахунку пенсії на виконання рішення суду нараховувати та виплачувати щомісячну доплату в розмірі 2000,00 грн згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».
З урахуванням викладеного суд визнає зайвим необхідність зазначення в резолютивній частині рішення щодо проведення перерахунку "з урахуванням індексації установленої, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 “Про індексацію пенсійних та додаткових заходів підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств наceлeння у 2022 році», з урахуванням індексації, установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» та з урахуванням індексації, установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», та з урахуванням щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн, передбаченої постановою КМУ № 713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14.07.2021".
Водночас, згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
З урахуванням тієї обставини, що дії відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб'єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко зазначений законодавчо, у даному випадку задоволення позову в частині дій зобов'язального характеру не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Розподіл судових витрат за наслідками розгляду даної справи не здійснюється, оскільки позивач звільнений від плати судового збору.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в проведенні перерахунку та виплати ОСОБА_1 з 01.03.2024 пенсії у розмірі 94 % грошового забезпечення, без обмеженням максимальним розміром (десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність).
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01.03.2024 ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії у розмірі 94 % грошового забезпечення та без обмеження її максимальним розміром (десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність), з урахуванням проведених виплат.
Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Сас Є.В.