Україна
Донецький окружний адміністративний суд
25 вересня 2025 року Справа№200/4807/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голуб В.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення заборгованості та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення заборгованості та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20.12.2024 року по справі № 200/5449/24 була повторно розглянута її заява про призначення пенсії. Проте, при призначенні пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області не було враховано до її стажу роботи період з 01.01.1992 по 25.10.1994 на посаді вчителя початкових класів в Красноармійській середній школі Чаунського району Магаданської області Російської Федерації. На переконання позивачки, вихід України з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, не може порушувати її право на пенсійне забезпечення. Крім того, на виконання рішення суду позивачці нараховано, проте не виплачено заборгованість з пенсійних виплат за період з 15.05.2024 по 28.02.2025 на суму 60 357, 84 грн.
Враховуючи вищевикладене, позивачка просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про призначення пенсії з 15.05.2024;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за вислугою років ОСОБА_1 від 15.05.2024 з урахуванням висновків, викладених в рішенні Донецького окружного адміністративного суду від 20.12.2024 по справі № 200/5449/24, зарахувавши до спеціального стажу період трудової діяльності згідно з копією трудової книжки серія НОМЕР_1 від 15.08.1989 з 01.01.1992 по 25.10.1994 на посаді вчителя початкових класів в Красноармійській середній школі Чаунського району Магаданської області Російської Федерації;
стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 заборгованість з пенсії, нарахованої на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20.12.2024 № 200/5449/24 за період з 15.05.2024 по 28.02.2025 на суму 60 357, 84 грн.
Відповідач позов не визнав. В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначив, що спірний період не було враховано до стажу позивачки адже з 01 січня 2023 року Російська Федерація в односторонньому порядку припинила участь в угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, а тому період роботи зараховано до 31.12.1991. Враховуючи вищевикладене, відповідач просив відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою суду від 07 липня 2025 року Донецький окружний адміністративний суд прийняв до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення заборгованості та зобов'язання вчинити певні дії та відкрив провадження по справі № 200/4807/25. Розгляд адміністративної справи суд вирішив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Разом з тим, суд зазначає, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації в Україні введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому дію воєнного стану продовжено та станом на день винесення рішення суду він діє.
З огляду на введення на території України воєнного стану, справа розглянута судом протягом розумного строку.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивачка, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема, у період з 15.08.1989 по 25.10.1994 працювала на посаді вчителя початкових класів в Красноармійській середній школі Чаунського району Магаданської області Російської Федерації, згідно з записами трудової книжки серія НОМЕР_1 від 15.08.1989.
15.05.2024 позивачкою подана заява до органів Пенсійного фонду України про призначення пенсії за вислугою років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення». Разом із заявою нею було подано документи, зазначені в розписці-повідомленні.
Проте, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 22.05.2024 відмовлено позивачці у призначенні пенсії. У вказаному рішенні зазначено, що ОСОБА_1 має загальний страховий стаж роботи 35 років 01 місяців 03 днів, та спеціальний 23 років 11 місяців 02 дні, який є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років. За доданими документами до страхового та спеціального стажу не зараховано період роботи в Росії згідно з трудовою книжкою з 01.01.1992 по 14.01.1995 у зв'язку з припиненням участі Російської Федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 та зупинення у відносинах з Російською Федерацією дії Конвенції про правову допомогу. Уточнюючі довідки про періоди роботи, про навчання, про цивільний стан особи та інші документи враховуються при призначенні пенсії у разі проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.
Проте, у вказаному рішенні відповідачем було допущено описку, невірно вказано по батькові позивачки, а тому відповідачем винесено уточнене рішення від 05.06.2024 № 104350007782 про відмову у призначенні пенсії за вислугою років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Втім, у вказаному рішенні спеціальний стаж позивачки складав 25 років 11 місяців 28 днів
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року по справі № 200/5449/24 суд задовольнив позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення № 104350007782 від 05.06.2024, зобов'язати вчинити певні дії. Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про відмову у призначенні пенсії за вислугою років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» ОСОБА_1 від 05.06.2024 № 104350007782. Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за вислугою років ОСОБА_1 від 15.05.2024, зарахувавши до спеціального стажу період роботи з 11.10.2017 по 04.08.2023 включно з урахуванням висновків суду. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
На виконання рішення суду позивачці призначено пенсію з 15.05.2024. Втім, до стажу позивачки не враховано період роботи з 01.01.1992 по 25.10.1994 на посаді вчителя початкових класів в Красноармійській середній школі Чаунського району Магаданської області Російської Федерації, про що свідчить розрахунок стажу та лист відповідача від 07 травня 2025 року.
Вважаючи протиправним розрахунок стажу, позивачка звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Не є спірним питанням, що позивачка у період з 15 серпня 1989 року по 14 січня 1995 року працювала на посаді вчителя початкових класів в Красноармійській середній школі Чаунського району Магаданської області Російської Федерації.
Разом з тим, період роботи з 01.01.1992 по 25.10.1994 не враховано через вихід України з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року.
Згідно з частиною першою статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до статті 19 Закону України “Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 року № 1906-IV чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007, визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (п. 23 ч. I). Ратифікувавши вказану Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині I Хартії.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
На підставі частин першої, другої, четвертої статті 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Закону № 1058-IV.
Таким законом є Закон України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ “Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788).
Згідно зі статтею 56 Закону № 1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Частиною другою статті 4 Закону № 1058-IV передбачено, якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, є багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та Російська Федерація (далі - Угода).
Відповідно до статті 1 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Як визначено статтею 5 Угоди ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.
Стаття 6 Угоди визначає, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.
Відповідно до статті 8 Угоди, органи, що здійснюють пенсійне забезпечення в державах - учасницях Угоди, співпрацюють між собою у порядку, який визначається угодою між їхнім центральними органами.
Статтею 11 Угоди визначено, що необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Частина друга статті 13 Угоди встановлює, що пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 29.11.2022 № 1328 “Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення», якою передбачено вихід України з Угоди.
За результатами письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав стосовно рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зазначений міжнародний договір України припинив свою дію для України 19 червня 2023 року.
Листом Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 № 72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 № 376 (зі змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка вчинена 13.03.1992 в м. Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19.06.2023.
Міністерство юстиції України своїм повідомленням від 10.01.2023, яке опубліковане у Офіційному віснику України 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 для України з 19.06.2023.
Таким чином, з урахуванням статті 13 Угоди, не зважаючи на вихід України з цього міжнародного договору, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Тобто, на час трудової діяльності позивачки у період з 01.01.1992 по 25.10.1994 Угода була чинною, а тому підлягає зарахуванню до страхового стажу позивачки зазначений період роботи.
Разом з тим, суд не вбачає підстав для скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про призначення пенсії з 15.05.2024, адже вказаним рішенням позивачці призначено пенсію, хоча і з неповним розрахунком стажу. Враховуючи приписи ст. 9 КАС України суд вважає за необхідне змінити спосіб захисту порушеного права позивачки.
З огляду на вказане суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови у зарахуванні періоду роботи позивачки до спеціального стажу період трудової діяльності згідно з копією трудової книжки НОМЕР_1 від 15.08.1989 з 01.01.1992 по 25.10.1994 року на посаді вчителя початкових класів в Красноармійській середній школі Чаунського району Магаданської області Російської Федерації та зобов'язати здійснити перерахунок пенсії 15.05.2024 з урахуванням висновків, викладених в рішенні Донецького окружного адміністративного суду від 20.12.2024 по справі № 200/5449/24, зарахувавши до спеціального стажу період трудової діяльності з 01.01.1992 по 25.10.1994 на посаді вчителя початкових класів в Красноармійській середній школі Чаунського району Магаданської області Російської Федерації.
Щодо позовних вимог про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 заборгованості з пенсії, нарахованої на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20.12.2024 № 200/5449/24 за період з 15.05.2024 по 28.02.2025 на суму 60 357, 84 грн., суд зазначає наступне.
Так, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року по справі № 200/5449/24 суд задовольнив позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення № 104350007782 від 05.06.2024, зобов'язати вчинити певні дії. Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про відмову у призначенні пенсії за вислугою років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» ОСОБА_1 від 05.06.2024 № 104350007782. Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за вислугою років ОСОБА_1 від 15.05.2024, зарахувавши до спеціального стажу період роботи з 11.10.2017 по 04.08.2023 включно з урахуванням висновків суду. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 07.05.2025 було повідомлено, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року по справі № 200/5449/24 позивачці призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 15.05.2025. Розмір нарахованої та невиплаченої пенсії за період з 15.05.2024 по 28.02.2025 складає 60 357, 84 грн.
Частиною другою статті 46 Закону № 1058-IV передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Відповідачем не наведено жодної норми Закону № 1058-IV, що передбачає законність невиплати нарахованої суми заборгованості з пенсії, тому його доводи щодо відсутності фінансування органів ПФУ, як підстава для невиплати нарахованої пенсії, є безпідставними.
Разом з тим, порядок виплати пенсії, у тому числі й заборгованість по виплаті пенсії за минулий період, визначається виключно законами України.
Суд зазначає, що відповідач, призначивши на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року по справі № 200/5449/24 позивачці пенсію, безпідставно, всупереч вимог частини другої статті 46 Закону № 1058-IV не виплатив позивачці заборгованість по пенсійним виплатам, що утворилася за період з 15.05.2024 по 28.02.2025, що складає 60 357, 84 грн.
Нормами статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 263/7763/17 (провадження № К/9901/202/17).
Суд звертає увагу на те, що в силу вимог частини 5 статті 13 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII “Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Згідно з нормами частини 6 зазначеної статті висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Окрім того, суд зазначає, що у цій справі сам факт існування у позивачки права на отримання пенсії не є спірним між сторонами. Суть права позивачки є достатньо чіткою і передбаченою діючим законодавством.
Суд враховує, що в силу положень статті 1 Протоколу 1 до Конвенції, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини вимоги щодо пенсії безперечно підпадають під дію цієї статті і вважаються майном, а майно, яке має особа-це конвенційне поняття права власності, та як абсолютне тлумачення, це те, на що особа може розраховувати.
Відповідно до статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року», Першого протоколу та протоколів 2, 4, 7 та 11 до Конвенції від 17.07.1997 № 475/97-ВР, зокрема статтею 1 Першого протоколу до неї, визначено: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів».
Суд звертає увагу на те, що конституційне право позивачки на отримання пенсії не може бути обмежено з огляду на приписи Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Невиплата пенсії яка гарантована Конституцією України є прямим порушенням статті 1 Протоколу 1 до Європейської Конвенції з прав людини.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Щодо відсутності необхідних бюджетних асигнувань, суд зазначає, що Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат, гарантованих державою (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі № 21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21- 44а10).
Така правова позиція підтримана Конституційним Судом України, зокрема, у рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.
Зокрема, у рішенні від 09.07.2007 № 6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.
В той же час, Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово констатував, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Окрім того, відповідно до рішень ЄСПЛ «Кечко проти України» (заява № 63134/00, пункти 23, 26) та «Ромашов проти України» (заява № 67534/01, пункт 43) реалізація особою права, яке пов'язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є безпідставними.
З огляду на вказане, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості.
Отже позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення заборгованості та зобов'язання вчинити певні дії підлягає задоволенню зі зміною способу захисту порушеного права позивачки.
Відповідно до статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, при зверненні до адміністративного суду з позовною заявою позивачкою, зокрема за вимоги немайнового та майнового характеру, було сплачено судовий збір у розмірі 1 937, 92 грн.
Таким чином, сплачений позивачкою судовий збір у розмірі 1 937, 92 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивачки.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 12, 72-77, 94, 132, 139, 192-193, 242-246, 255-258, 262, 293, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Україна, Київська обл., м. Фастів(з), вул. Саєнка Андрія, буд. 10, код ЄДРПОУ 22933548) про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення заборгованості та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови у зарахуванні періоду роботи ОСОБА_1 до спеціального стажу період трудової діяльності згідно з копією трудової книжки серія НОМЕР_1 від 15.08.1989 з 01.01.1992 по 25.10.1994 на посаді вчителя початкових класів в Красноармійській середній школі Чаунського району Магаданської області Російської Федерації.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 15.05.2024 з урахуванням висновків, викладених в рішенні Донецького окружного адміністративного суду від 20.12.2024 по справі № 200/5449/24, зарахувавши до спеціального стажу період трудової діяльності з 01.01.1992 по 25.10.1994 на посаді вчителя початкових класів в Красноармійській середній школі Чаунського району Магаданської області Російської Федерації.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 заборгованість з пенсії, нараховану на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20.12.2024 року № 200/5449/24 за період з 15.05.2024 по 28.02.2025 на суму 60 357, 84 грн. (шістдесят тисяч триста п'ятдесят сім гривень вісімдесят чотири копійки).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 937, 92 грн. (одна тисяча дев'ятсот тридцять сім гривень дев'яносто дві копійки).
Повний текст рішення складено та підписано 25 вересня 2025 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Голуб