Україна
Донецький окружний адміністративний суд
25 вересня 2025 року Справа№200/298/23
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитрієва В.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,-
25.01.2023 року ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - Відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (код за ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) додаткової винагороди відповідно п. 1 постанови КМУ від 28 лютого 2022 р. № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000 грн, починаючи з 27.09.2022 по 31.12.2022 пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код за ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000 грн починаючи з 27.09.2022 по 31.12.2022 пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що перебуваючи у відрядженні у військовій частині НОМЕР_2 , Позивач виконував бойові завдання на підставі бойових наказів (розпорядження) начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 та набув право на отримання збільшеної додаткової винагороди до 100 000 грн. відповідно до постанови КМУ від 28 лютого 2022 р. № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», однак збільшена додаткова винагорода протиправно не нараховувалася та не виплачувалася.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 31.03.2023, залишенного без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2023, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 22.05.2025 рішення Донецького окружного адміністративного суду від 31.03.2023 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2023 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скасовуючи рішення суду, Верховний Суд у постанові від 22.05.2025 вказав, що відповідач не надає до суду жодних доказів, які б підтверджували відсутність протиправної бездіяльності щодо позивача. При цьому, судами не надано оцінки підставі видачі Військовою частиною НОМЕР_2 довідки від 07 січня 2023 року №3647, якою, згідно указаного документа, є бойовий наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України від 16 вересня 2022 року №165гриф.
Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду від 03.06.2025 вирішено прийняти до провадження адміністративну справу; розгляд справи провести суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); залучити до участі у справі другим відповідачем - ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_2 ).
Відповідач, Військова частина НОМЕР_1 (далі - Відповідач 1), позов не визнав, надав відзив на адміністративний позов за змістом якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач - 1 вказав, що позивач у спірний період з жовтня 2022 року до січня 2023 року перебував у службовому відрядженні і виконував обов'язки на ділянці ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому обов'язок оформлення документів визначених п.4, п.5, п.11 наказу №392-АГ які являються підставою для нарахування і виплати коштів покладено на начальників органів Держприкордонслужби (командирів військових частин), який веде (вів) бойові дії та, до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі, що підтверджується довідкою, за формою, наведеною у додатку 1, додатку 2 до наказу №392-АГ. Командир військової частини (на грошовому забезпеченні якого перебуває військовослужбовець) нараховує кошти і видає наказ про виплату підвищеної додаткової винагороди відрядженому військовослужбовцю за дні безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях чи заходах за відповідний період - на підставі і у порядку визначеному наказом №392-АГ, тобто за підтверджуючими документами (довідкою) які надаються командиром до якого направлений військовослужбовець.
Оскільки начальником прикордонного загону до якого був відряджений позивач не надано підтверджуючих документів щодо безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 наказу №392-АГ, зокрема за формою, наведеною у додатку 1, додатку 2 до наказу №392-АГ підстав для виплати підвищеної додаткової винагороди за спірний період відсутні.
Відповідач - 1 наголосив, що відносно позивача, командир до якого був відряджений позивач, не надавав підтверджуючих документів безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах за формою встановленою наказом №392-АГ. Крім того, на звернення відповідача щодо необхідності отримання підтверджуючих документів безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах під час його відрядження до НОМЕР_5 прикордонного загону, ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомив, що підтверджуючі документи не будуть надані у зв'язку з тим, що відрядженні до НОМЕР_5 прикордонного загону військовослужбовці в/ч НОМЕР_1 не приймали участі у бойових діях і заходах.
Позивач надав додаткові пояснення у яких висловив незгоду з позицією Відповідача-1 та вказав, що він брав безпосередню участь у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, про що свідчить подана ним довідка військової частини НОМЕР_2 від 07.01.2023 року №3647 про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України на території Чернігівської області у період з 27.09.2022 по 31.12.2022. Водночас таке право позивача не може порушуватися (залишатися нереалізованим) через формальні недоліки, які не залежать від його волі, зокрема через те, що, як зазначає військова частина йому не було надіслано інформації за встановленою формою та у передбачені строки, як цього вимагає Наказ № 392-АГ, що й стало перешкодою для виплати позивачу спірної додаткової винагороди.
Відповідач 2, ІНФОРМАЦІЯ_3 , правом на подання відзиву на адміністративний позов не скористався, вимоги ухвали суду від 03.06.2025 не виконав.
Положеннями частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Таким чином, суд розцінює неподання відповідачем - суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин як визнання цього позову.
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є громадянином України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_6 , з 09.08.2022 проходив військову службу в НОМЕР_7 прикордонному загоні (військовій частині НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України.
Згідно з витягом з наказу начальника НОМЕР_7 прикордонного загону Державної прикордонної служби від 10.08.2022 №177-ВВсолдат ОСОБА_1 вибув у службове відрядження до ІНФОРМАЦІЯ_5 з метою проведення заходів визначених розпорядженням, з 10.08.2022 до окремого розпорядження. Підстава: бойове розпорядження НОМЕР_7 прикордонного загону від 07.08.2022 №568дск-22-вн, розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_6 від 05.08.2022 №43-1181.
Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 №08/2164 від 18.06.2025 солдат ОСОБА_1 , відповідно до розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 16.09.2022 № (гриф)/25-2075-Е вибув з НОМЕР_8 прикордонного загону на ділянку НОМЕР_5 прикордонного загону та перебував у службовому відрядженні з 12.10.2022 по 09.01.2023.
З 11.11.2022 по 15.11.2022 перебував у відпустці за сімейними обставинами відповідно до листа ПКШР НОМЕР_9 прикордонного загону від 08.11.2022 №Т/12-1574, та наказу начальника НОМЕР_7 прикордонного загону від 09.11.2022 №249-ВВ.
З 10.12.2022 по 14.12.2022 перебував у відпустці за сімейними обставинами відповідно до листа НОМЕР_9 прикордонного загону від 07.12.2022 №Т/12-2003, та наказу начальника НОМЕР_7 прикордонного загону від 08.12.2022 №274-ВВ.
08.01.2023 військовослужбовець прибув зі службового відрядження до НОМЕР_7 прикордонного загону та 09.01.2023 приступив до виконання службових обов'язків, відповідно до наказу начальника НОМЕР_7 прикордонного загону від 09.01.2023 №7-ВВ.
07.01.2023 Військовою частиною НОМЕР_2 солдату ОСОБА_1 , який проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , видана довідка №3647, в тому що він приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської області: 30.09.2022, з 01.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 10.11.2022, з 16.11.2022 по 30.11.2022, з 01.12.2022 по 09.12.2022, з 15.12.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 07.01.2023. Підстава: бойовий наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України №165 гриф від 16.09.2022.
Разом з цим, згідно з архівною відомістю ОСОБА_1 №15837 з січня 2022 року по грудень 2022 року позивачу нараховано додаткову доплату відповідно до постанови №168 в наступних розмірах: (30 000 грн) - з вересня 2022 року по листопад 2022 року - 30 000 грн (щомісячно), грудень 2022 року - 50161,29 грн.
При цьому, в матеріалах справи містяться витяг з рапорту начальника 2 відділу прикордонної служби майора ОСОБА_2 від 01.11.2022 стосовно виплати позивачеві додаткової винагороди у розмірі 70000 грн за листопад місяць 2022 року (з 01.11.2022 по 10.10.2022, з 16.11.2022 по 30.11.2022, 25 днів, рапорт був відправлений до НОМЕР_7 прикордонного загону супровідним листом від 01.12.2022 №1880).
26.12.2022 адвокат позивача звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із запитом щодо виплати позивачеві додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022.
Листом від 06.01.2023 № 135-23-вих НОМЕР_7 прикордонний загін Державної прикордонної служби України повідомив адвоката позивача про те, що Адміністрацією Держприкордонслужби виданий наказ від 30.07.2022 року №392-АГ “Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168» (далі Наказ № 392), який набрав чинності з 01.08.2022 та застосовувався до 30.11.2022. Пунктами 2 та 3 цього наказу визначені заходи, які відносяться до безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів. Крім того, пунктом 4 Наказу №392 визначені вимоги до документів, які підтверджують виконання заходів, передбачених пунктами 2, 3 цього наказу. Додатково для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, крім документів, зазначених у пункті 4 Наказу №392, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до вказаного наказу. Ця довідка видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (він) бойові дії та до якого для виконання завдань відрядженні військовослужбовці із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі. Підвищена додаткова винагорода за період перебування військовослужбовця у відрядженні на ділянці НОМЕР_5 прикордонного загону Держприкордонслужби не нараховувалась та не виплачувалась, оскільки начальником цього загону у встановлені строки не надано інформації про дні безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 Наказу №392-АГ за формою, наведеною у додатку 2 до нього.
Не погоджуючись з невиплатою в повному обсязі додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 до 100 000 грн, починаючи з 27.09.2022 по 31.12.2022 пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 65 Конституції України Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до частини першої статті 6, частини першої статті 14 Закону України “Про Державну прикордонну службу України» від 03.04.2003 №661-IV Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, до особового складу якої входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.
Згідно зі статтею 16 цього Закону умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII, дія якого в силу приписів пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону поширюється в тому числі на військовослужбовців правоохоронних органів спеціального призначення, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
У частині другій статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 9 цього Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 “Про введення воєнного стану в Україні» та №69 “Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
У пункті 1 цієї постанови Уряд установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Аналіз цих норм законодавства дає підстави для висновку про те, що встановлена Постановою №168 додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень на місяць є складовою грошового забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби, що виплачується їм на період дії воєнного стану та підлягає збільшенню до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу їх безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Водночас реалізація зазначених приписів Постанови №168 вимагала визначення порядку й умов виплати додаткової винагороди з метою встановлення переліку бойових дій та заходів, передбачених абзацом першим пункту 1 цієї постанови, а також визначення документів, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у таких діях і заходах, враховуючи, що Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 №558, не врегульовувала цих питань.
31.03.2022 Адміністрація Держприкордонслужби видала наказ №164-АГ “Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168».
У пункті 3 наказу №164-АГ встановлено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходів, здійснювати на підставі одного з таких документів:
1) бойового наказу (бойового розпорядження);
2) журналу бойових дій (вахтового журналу) або журналу ведення оперативної обстановки або бойового донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постових відомостей (під час охорони об'єкту, на який було здійснено збройний напад, або артилерійський ракетний обстріл);
3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, КрМО, КаМО, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по-батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах, начальникам регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, які ведуть (вели) бойові дії та до яких відряджені військовослужбовці, надавати останнім довідку про участь у вказаних заходах із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі (додаток 1).
Пункт 4 наказу №164-АГ передбачав, що начальникам регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, до яких відряджені військовослужбовці з інших органів та підрозділів щомісячно до 5 числа поточного місяця повідомляти органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах за попередній місяць (додаток 2).
Відповідно до пункту 5 наказу №164-АГ виплату військовослужбовцям зазначеної у пункті 1 винагороди здійснювати на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників (командирів).
В наказі про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100 000 гривень на місяць, обов'язково зазначати підстави для його видання.
Відповідно до Указу Президента України від 03.10.1992 № 493 “Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» і Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731, подібні накази центрального органу виконавчої влади підлягають обов'язковій державній реєстрації Міністерством юстиції України, оскільки містять норми, що зачіпають права, свободи та законні інтереси осіб і встановлюють організаційно-правовий механізм їх реалізації.
Разом з цим накази від 30.07.2022 №392-/0/81-22-АГ і від 09.12.2022 №628/0/81-22-АГ державну реєстрацію не проходили.
Верховний Суд у постанові від 21.12.2023 (справа №200/193/23) сформував правовий висновок, відповідно до якого під час вирішення питання про наслідки порушення зазначених вимог стосовно реєстрації наказів слід врахувати обставини їх фактичного виконання протягом 2022 року, в тому числі й у спірний період, органами Держприкордонслужби наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 №392-/0/81-22-АГ і від 09.12.2022 №628/0/81-22-АГ, зокрема, в частині визначення бойових дій та заходів, передбачених пунктом 1 Постанови №168, а також документування безпосередньої участі військовослужбовців у таких діях і заходах.
У спірний період виключно зазначені накази Адміністрації Держприкордонслужби визначали механізм реалізації Постанови №168 щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби під час дії воєнного стану, адже наказ Міністерства внутрішніх справ України від 26.01.2023 №36 “Про затвердження Порядку та умов виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України» (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.01.2023 за №196/39252) набрав чинності з дня його офіційного опублікування та застосовувався з 01.02.2023, тобто не підлягав ретроспективному застосуванню до спірних правовідносин.
Разом з цим, Інструкція №188 була прийнята на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 №18 “Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських», визначала порядок та розміри виплати конкретно встановленої цією постановою винагороди (за час участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях чи в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду).
Отже, суд вважає, що положення Інструкції № 188 у спірних правовідносинах не підлягають застосуванню при визначенні порядку та умов виплати додаткової винагороди, встановленої на період дії воєнного стану Постановою №168.
Крім того, документування (фіксація) у спірний період органами Держприкордонслужби безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях і заходах та фактична виплата їм додаткової винагороди до 100 000 гривень відповідно до приписів наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 №392-/0/81-22-АГ та від 09.12.2022 №628/0/81-22-АГ унеможливлює застосування іншого механізму реалізації Постанови №168 до правовідносин, що вже відбулися.
За відсутності цих відомчих нормативно-правових актів не здійснювався би облік особового складу, який мав право на збільшену додаткову винагороду, що призвело б до невиплати цієї частини грошового забезпечення військовослужбовцям.
Так, Верховний Суд у постанові від 24.08.2024 у справі №280/2754/23 дійшов висновку про те, що застосуванню для визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, передбаченої Постановою № 168, у спірний період підлягають накази Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 №392-/0/81-22-АГ та від 09.12.2022 №628/0/81-22-АГ. Протилежний висновок поставив би питання необхідності повернення вже виплачених на підставі цих наказів сум додаткової винагороди.
Відповідно до частина 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, при розгляді цієї справи, суд ураховує правову позицію викладену в постанові Верховного Суду від 24.08.2024 у справі №280/2754/23.
Так, 09.12.2022 Адміністрацією Державної прикордонної служби України прийнято наказ №628/8/81-22-АГ “Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168» (далі - Наказ №628-АГ), який застосовується з 01.12.2022, пунктом 8 якого передбачено, що інформація про військовослужбовців, відряджених з інших органів та підрозділів Держприкордонслужби, дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, подаються начальниками органів Держприкордонслужби (органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, до 5 числа щомісячно (у поточному місяці за попередній) в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, за формою, наведеною у додатку 2 до цього наказу.
Аналізуючи наведені приписи пункту 1 Постанови №168, суд зазначає, що умовою для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць є безпосередня участь військовослужбовцям Збройних Сил у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди виплачується пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Як встановлено судом, та підтверджується матеріалами справи, позивач у спірний період вибув у службове відрядження до НОМЕР_8 прикордонного загону відповідно до Бойового наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 16.09.2022 №165(гриф). Відповідно до бойових розпоряджень начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 19.09.2022 №726(гриф), від 25.09.2022 №1348/гриф, від 25.10.2022 №1697/гриф солдат ОСОБА_1 у складі 2 відділу прикордонної служби НОМЕР_7 прикордонного загону приступив до виконання та виконує (станом на 02.01.2023) завдання в оперативному підпорядкуванні ІНФОРМАЦІЯ_2 (відповідь НОМЕР_5 прикордонного загону від 02.01.2023).
Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 №08/2164 від 18.06.2025 солдат ОСОБА_1 , відповідно до розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 16.09.2022 № (гриф)/25-2075-Е вибув з НОМЕР_8 прикордонного загону на ділянку НОМЕР_5 прикордонного загону та перебував у службовому відрядженні з 12.10.2022 по 09.01.2023.
07.01.2023 Військовою частиною НОМЕР_2 солдату ОСОБА_1 , який проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , видана довідка №3647, в тому що він приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської області: 30.09.2022, з 01.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 10.11.2022, з 16.11.2022 по 30.11.2022, з 01.12.2022 по 09.12.2022, з 15.12.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 07.01.2023.
Підстава: бойовий наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України №165 гриф від 16.09.2022.
Стосовно тверджень відповідача про те, що довідка не є належним документальним підтвердженням безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, суд зазначає, що вказана вище довідка містить відомості про підстави видачі, а саме: на підставі бойового наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України №165 гриф від 16.09.2022.
Отже, вказана довідка оформлена згідно Додатку 1 до наказу 392-АГ, на підставі бойового наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України №165 гриф від 16.09.2022.
Разом з тим, суд зазначає, що в матеріалах справи містяться:
- витяг з рапорту заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 від 01.12.2022 стосовно виплати позивачеві додаткової винагороди у розмірі 30000 грн за листопад місяць 2022 року: з 01.11.2022 по 10.11.2022, з 16.11.2022 по 30.11.2022 - 25 днів;
- витяг з рапорту заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 від 01.12.2022 стосовно виплати позивачеві додаткової винагороди у розмірі 70000 грн за листопад місяць 2022 року: з 01.11.2022 по 10.11.2022, з 16.11.2022 по 30.11.2022 - 25 днів.
Також, матеріалами справи підтверджується виплата позивачеві додаткової винагороди відповідно до постанови №168 із розрахунку 30000 грн у розрахунку на місяць у вересні - грудні 2022 року.
Отже, суд зазначає, що в матеріалах справи наявні суперечливі відомості про наявність у спірний період у позивача права на отримання додаткової винагороди відповідно до постанови №168 до 100000 грн.
Суд вважає, що посилання відповідача на не направлення на його адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 довідки за формою згідно Додатку 2 до Наказу №392 (№628) не може слугувати підставою для відмови у позові, оскільки недотримання органами Державної прикордонної служби України вимог в частині обміну інформацією про участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, не може мати негативні наслідки для такого військовослужбовця, а отже й не може впливати на його особисті права, в тому числі на право отримання спірної додаткової винагороди.
При цьому, жодних доказів недійсності довідки від 07.01.2023 № №3647 відповідачами не надано.
У правовідносинах, що склалися, не є спірними обставини щодо того, що позивач приймав безпосередню участь в бойових діях у період 30.09.2022, з 01.11.2022 по 10.11.2022, з 16.11.2022 по 30.11.2022, з 01.12.2022 по 09.12.2022, 15.12.2022 по 31.12.2022.
Суд зазначає, що принцип правової визначеності є невід'ємною, органічною складовою принципу верховенства права. Про це у низці своїх рішень зазначає зокрема Європейський Суд з прав людини. У своїх рішеннях Конституційний Суд України також посилається на принцип правової визначеності, наголошуючи на тому, що він є необхідним компонентом принципу верховенства права.
Принцип правової визначеності (певності) загальний принцип права, який гарантує забезпечення легкості з'ясування змісту права і можливість скористатися цим правом у разі необхідності.
Конституційний Суд України сформулював у рішенні від 22.09.2005 року № 5-рп/2005 у справі про постійне користування земельними ділянками, в якому зазначається, що “із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі» (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини) [14]. Цим Конституційний Суд України наголосив, що невизначеність, нечіткість правової норми призводить до її неоднакового розуміння та тлумачення, що в практичній площині призводить до різного застосування.
При цьому ЄСПЛ у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі “Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу “якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Отже, національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції.
Ураховуючи викладене вище, суд вважає, що у спірних періодах позивачу, відповідно до абзацу 1 пункту 1 Постанови №168, підлягала виплаті додаткова винагорода у збільшеному розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
При цьому, оскільки судом встановлено, що у спірний період позивачу частково виплачена додаткова винагорода відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», а саме: у вересні 2022 року - 30000 грн, у жовтні 2022 року - 30 000 грн, у листопаді 2022 року - 30 000 грн, у грудні 2022 року - 50 161,29 грн, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити збільшену додаткову грошову винагороду, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100000 гривень у зв'язку з безпосередньою участю у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, у період 30.09.2022, з 01.11.2022 по 10.11.2022, з 16.11.2022 по 30.11.2022, з 01.12.2022 по 09.12.2022, 15.12.2022 по 31.12.2022 з розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, з урахуванням виплачених сум.
З огляду на зазначені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, з огляду на задоволення позовних вимог лише в частині періодів, що значяться в довідці від 07.01.2023 № №3647.
При розгляді цієї справи, судом, відповідно до частина 5 статті 242 КАС України, враховані висновки щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду від 24.08.2024 у справі №280/2754/23, від 28 травня 2024 року у справі № 120/5170/23.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, ураховуючи, що докази понесення інших судових витрат позивачем не надані, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 262, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" у розмірі 100 000 грн у зв'язку з безпосередньою участю у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії перебуваючи безпосередньо у районах у період здійснення зазначених заходів з 30.09.2022, з 01.11.2022 по 10.11.2022, з 16.11.2022 по 30.11.2022, з 01.12.2022 по 09.12.2022, 15.12.2022 по 31.12.2022, в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Зобов'язати Військову частині НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) збільшену додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" у розмірі 100 000 грн у зв'язку з безпосередньою участю у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії перебуваючи безпосередньо у районах у період здійснення зазначених заходів 30.09.2022, з 01.11.2022 по 10.11.2022, з 16.11.2022 по 30.11.2022, з 01.12.2022 по 09.12.2022, 15.12.2022 по 31.12.2022 в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя В.С. Дмитрієв