17 вересня 2025 рокуСправа №160/19388/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПрудника С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
03.07.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява (до відділення поштового зв'язку таку подано 02.07.2025 року) ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за №046350019515 від 07.05.2025 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до п.3 ч.1 ст.115 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, як матері особи з інвалідністю з дитинства, відповідно до п.3 ч.1 ст. 115 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 30.04.2025 року.
Означені позовні вимоги вмотивовані спірністю та протиправністю рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за №046350019515 від 07.05.2025 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до п.3 ч.1 ст.115 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
06.08.2025 року від Головного управління пенсійного фонду України у Вінницькій області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив наступне. Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 30.04.2025 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003. За результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії, доданих до неї документів та наявних у Пенсійному фонді відомостей, Головним управлінням ПФУ у Вінницькій області встановлено наступне. На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України позивач не перебуває та пенсію не отримує. Страховий стаж позивача склав 21 рік 7 місяців 10 днів. До страхового стажу зараховано усі періоди. До заяви про призначення дострокової пенсії за віком позивач надала медичний висновок № 07 від 21 грудня 2006 року про визнання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дитиною з інвалідністю у 15 років. Однак, документи про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку не надано. Рекомендовано позивачу також надати довідку про виховання дитини до шестирічного віку. За таких обставин, органом Пенсійного фонду відмовлено позивачу у призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003, в зв'язку з не підтвердженням факту визнання дитини особою з інвалідністю до досягнення шестирічного віку. До того ж, механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13- 1, зі змінами). Відповідно до даного Порядку, обов'язок у наданні достатнього пакету документів законодавець поклав на позивача, а орган Пенсійного фонду не наділений повноваженнями у підтвердженні стажу та відповідних статусів, а лише у відповідності до пункту 4.2 Порядку досліджує, аналізує та перевіряє вже надані документи, виявляє їх неточності та розбіжності. За таких обставин, органом Пенсійного фонду прийнято законне та обґрунтоване рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії. Дискреція не є довільною; вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно з частиною другою статті 19 Конституції України «органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України», до таких відносяться і територіальні органи Пенсійного фонду України. Зв'язаність дискреції адміністративного органу законом робить можливим здійснення адміністративними судами перевірки рішень (дій), прийнятих адміністративним органом внаслідок реалізації дискреційних повноважень. Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями органами - державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. Так, повноваженнями щодо призначення та виплати пенсії наділені виключно Головні управління, а тому зазначення конкретних дій та покладення судом зобов'язання призначити пенсію є виходом за межі повноважень суду, наданих чинним законодавством при постановленні судових рішень. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Суд не вправі підміняти собою державний орган, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством. Отже, не в праві втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством. Суд не вправі переймати на себе функції суб'єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність нормативно-правовим актам. Діяльність Головного управління регулюється Положенням про головні управління Пенсійного фонду України в Автономні Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 за № 40/26485 (зі змінами) (далі - Положення). Відповідно до пункту 4 вказаного Положення, саме Головне управління наділене повноваженнями щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства. Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Відповідно до ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. Обрана форма захисту порушеного права у даному випадку є втручанням у дискреційні повноваження Головного управління.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2025 року зазначена вище справа розподілена та 04.07.2025 року передана судді Пруднику С.В.
08.07.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.
В період з 15.08.2025 року по 29.08.2025 року суддя Прудник С.В. перебував у щорічній основній відпустці.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що 30.04.2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 звернулася до органів Пенсійного фонду України з заявою на призначення пенсії за віком як матері інваліда з дитинства відповідно до п. 3 ч. 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки є матір'ю дитини з інвалідністю, що підтверджується відповідними доказами та здійснювала догляд за своєю дочкою дитиною-інвалідом.
Позивач є матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_1 , виданим 17.01.1991 року.
Згідно з медичним висновком №67 від 21.12.2006 Павлоградської центральної районної лікарні, донька позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , була визнана дитиною з інвалідністю віком до 16 років.
При подальшому переогляді дитини, згідно з медичними висновками консультативної поліклініки обласної клінічної лікарні ім. І.І. Мечикова Дніпропетровської області від 20.09.2008 та від 18.10.2011, донька позивача ОСОБА_2 визнана дитиною з інвалідністю з дитинства до досягнення шестирічного віку у зв'язку з вродженою ущелиною верхньої губи зліва, твердого та м'якого піднебіння.
Розглянувши заяву та додані до неї документи, відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області 07.05.2025 року прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №046350019515, оскільки не підтверджено факт визнання дитини заявниці особою з інвалідністю до досягнення шестирічного віку.
Так, у тексті згаданого рішення №046350019515 від 07.05.2025 року зазначено наступне. Відмова в призначенні дострокової пенсії за віком ОСОБА_1 . Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_4 . Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 30.04.2025 р. Пенсійний вік, визначений пунктом 3) частини 1 ст. 115 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», становить 50 років. Вік заявниці 53 роки. Необхідний страховий стаж, визначений пунктом 3) частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», становить 15 років. Обчислення страхового стажу проводиться відповідно до статті 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме: страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього закону з 01.01.2004 за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до 01.01.2004 на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Страховий стаж особи становить 21 рік 7 місяців 10 днів. За доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди роботи. Згідно підпункту 6 пункту.2.1 розділу ІІ Порядку подання документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005р. за №1566/11846 (далі- Порядок), до заяви про призначення дострокової пенсії за віком, згідно п.3) ч.1 статті 115 Закону, додаються документи про народження дитини, виховання її до шестирічного віку, про визнання дитини заявника особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю. Відповідно до п.2.18 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846, визнання особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладу охорони здоров'я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі, якщо дитина визнана дитиною з інвалідністю після досягнення шестирічного віку надається висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку. До заяви про призначення дострокової пенсії за віком заявниця надала медичний висновок №07 від 21 грудня 2006 року про визнання дитини заявниці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дитиною з інвалідністю у 15 років. Однак документи про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку не надано. Рекомендовано також надати довідку про виховання дитини до шестирічного віку. На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує. Висновок: відмовити в призначенні дострокової пенсії за віком, згідно пунктом 3) частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки не підтверджено факт визнання дитини заявниці особою з інвалідністю до досягнення шестирічного віку. Відповідно до статті 105 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статей 79, 80, 82 Закону України “Про адміністративну процедуру» скарга на дане рішення може бути подана до керівника Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (юридична адреса: 21105, м. Вінниця, вул. Зодчих, 22, код ЄДРПОУ 13322403, е-mail:gu@vn.pfu.gov.ua протягом тридцяти календарних днів з дня доведення його до відома особі. А у разі незадоволення скарги, до адміністративного органу вищого рівня - Пенсійного фонду України (01601, місто Київ, вул. Бастіонна , 9, е-mail: info@pfu.gov.ua) через Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області. Подання скарги не позбавляє особу права звернутися до адміністративного суду відповідно до законодавства.
Вважаючи спірне рішення протиправним та безпідставним, позивач, з метою захисту своїх порушених прав, звернулася із даною позовною заявою до суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з офіційним тлумаченням положення статті 1 Конституції України, яке міститься в рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року, основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім'ї.
Статтею 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Статтею 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип вер ховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші норма тивно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Так, Законом України, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV.
Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Статтею 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право на пенсійне забезпечення окремих категорій громадян.
Так, відповідно до пункту 3 частини 1 вказаної статті право на призначення дострокової пенсії за віком мають жінки, які народили п'ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до досягнення зазначеного віку, - після досягнення віку 50 років та за наявності не менше ніж 15 років страхового стажу. При цьому особами з інвалідністю з дитинства вважаються також діти з інвалідністю віком до 18 років.
Аналогічні приписи містяться і у статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, відповідно до якої жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми. При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної пенсії.
Отже, для призначення пенсії на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» має значення не факт установлення інвалідності, а термін (момент) настання інвалідності у дитини, що повинен мати місце протягом періоду життя дитини з моменту народження і до інвалідності у дитини до досягнення шестирічного віку, оскільки виховання дитини-інваліда у віці до 6 років створює для жінки більше перешкод для участі у суспільно-корисній діяльності, наслідком якої є отримання заробітної плати і страхового стажу, що зумовлюється сплатою страхувальником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до ч.12 ст.7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10,2005 № 2961-IV Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров'я затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Серед повноважень лікарсько-консультативних комісій, визначених Положенням про лікарсько-консультативну комісію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2013 № 917, визначено надання висновку, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку (абз.8 пп.6 п.7 цього Положення).
Процедура звернення особи за призначенням пенсії регламентована Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22- 1 (далі - Порядок № 22-1).
Підпунктом 6 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 передбачено, що документами, які підтверджують право на призначення дострокової пенсії за віком жінкам, які народили п'ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матерям осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до зазначеного віку, є: документи про народження дітей (дитини), виховання їх (її) до шестирічного віку, про визнання дитини заявника особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю, тяжко хворою дитиною, якій не встановлено інвалідність. У разі звернення за пенсією батька, яким здійснювалось виховання п'ятьох або більше дітей, дитини з інвалідністю чи тяжко хворої дитини, якій не встановлено інвалідність, додається заява матері про згоду щодо призначення пенсії батьку або документи, що підтверджують її відсутність (свідоцтво органу державної реєстрації актів цивільного стану (далі - ДРАЦС) про смерть, рішення суду тощо) (при призначенні пенсії згідно з пунктом 3 частини першої статті 115 Закону).
Пунктом 2.18 розділу II Порядку №22-1 встановлено, що визнання особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладу охорони здоров'я, посвідченням одержувача допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною з інвалідністю після досягнення шестирічного віку або особою з інвалідністю з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою вісімнадцятирічного віку (висновок про час настання інвалідності).
Відтак, мати дитини з інвалідністю має право на призначення дострокової пенсії за віком у тому разі, якщо дитина, яку вона виховує, визнана дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку. Якщо ж дитина визнана дитиною з інвалідністю після досягнення нею шестирічного віку, мати цієї дитини має право на отримання зазначеної пенсії лише у разі наявності висновку лікарсько-консультативної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку.
Отже, визначальним є не факт установлення інвалідності, а термін (момент) настання інвалідності у дитини, що повинен мати місце протягом періоду життя дитини з моменту народження і до інвалідності у дитини до досягнення шестирічного віку.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 27 травня 2014 року в справі № 21-133а14, в якій він зазначив, що мати дитини-інваліда має право на призначення дострокової пенсії за віком, у тому разі, якщо дитина, яку вона виховує, визнана дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку. Якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення нею шестирічного віку, мати цієї дитини має право на отримання зазначеної пенсії лише у разі наявності висновку лікарсько-консультативної комісії, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.
Такий же правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 330/2181/16-а, постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2020 року у справі № 510/475/17.
За положеннями пункту 3 частини першої статті 115 Закону №1058-ІV пільга, пов'язана зі зменшенням жінкам пільгового віку та страхового стажу, установлювалася лише тим матерям інвалідів з дитинства та дітей інвалідів до 16 років, які виховували їх за підтвердженого стану інвалідності на момент досягнення дитиною 6 років. Як вказано вище, медичним висновком №67 від 21.12.2006, заключениями консультанта обласної клінічної лікарні ім. І.І. Мечникова від 20.09.2008 та від 18.10.2011, випискою із історії хвороби №2021, виданою Українським державним науково-дослідним інститутом медико- соціальних проблем інвалідності, підтверджено, що ОСОБА_2 , 1990 року народження, є дитиною з інвалідністю з дитинства.
При цьому, виходячи з зазначених медичних документів, фактично дитина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнана дитиною з інвалідністю з дитинства по досягненню 16 років, а медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю виникли до досягнення дитиною шестирічного віку, оскільки дитина ОСОБА_2 має вроджені вади.
Крім того, право на призначення дострокової пенсії також має матір з тяжко хворою дитиною, якій не встановлено інвалідність, за умови надання відповідних підтверджуючих документів, зокрема, медичний висновок закладу охорони здоров'я про те, що дитина мала тяжку хворобу до досягнення нею шестирічного віку.
Так, позивачем відповідачу був наданий медичний висновок №67 від 21.12.2006 про визнання моєї дитини ОСОБА_2 , 1990 року народження, дитиною з інвалідністю у зв'язку з тим, що дитина мала тяжку хворобу (вроджену ущелину верхньої губи зліва, твердого та м'якого піднебіння) до досягнення нею шестирічного віку.
З огляду на викладене, суд вважає, що позивач як мати дитини-інваліда має право на призначення дострокової пенсії за віком, але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому разі, якщо дитина, яку позивач виховувала, визнана дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку. Якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення нею шестирічного віку, або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, мати цієї дитини має право на отримання зазначеної пенсії лише у разі наявності висновку лікарсько-консультативної комісії, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.
За таких обставин позивач має право на призначення дострокової пенсії за віком, оскільки надала до пенсійного органу медичні висновки ЛКК, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку у зв'язку з вродженою хворобою верхньої губи та твердого і м'якого піднебення.
Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 18.05.2022 року у справі № 620/4083/18.
Окрім того, відповідачем у спірному рішенні не заперечено обставини, які надають право мені на призначення дострокової пенсії за віком, а саме: наявність відповідного страхового стажу не менше 15 років та досягнення відповідного віку 50 років.
Разом з тим, однією підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії відповідачем визначено те, що начебто останньою не надано інформацію, що дитина визнана особою з інвалідністю до шестирічного віку.
Однак, суд вважає, що позивачем було подано документи, а саме медичний висновок ЛКК Павлоградською центральної районної лікарні Дніпропетровської області від 21.12.2006 №67 про те, що дитина мала тяжку хворобу (вроджену ущелину верхньої губи зліва, твердого та м'якого піднебіння) до досягнення нею шестирічного віку.
Відтак, суд вважає, що позивач має право на призначенні дострокової пенсії на підстав п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За таких обставин суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за №046350019515 від 07.05.2025 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до п.3 ч.1 ст.115 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, як матері особи з інвалідністю з дитинства, відповідно до п.3 ч.1 ст. 115 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 30.04.2025 року, суд зазначає наступне.
Згідно з частинами 3 та 4 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Статтею 58 Закону № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії. Суд не може підміняти своїм рішенням компетенцію уповноваженого органу державної влади, через що вимоги про зобов'язання призначити пенсію також задоволенню не підлягають.
З урахуванням наведеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком на пільгових умовах вважає за необхідне зобов'язати ГУ ПФУ у Вінницькій області повторно розглянути заяву позивача від 30.04.2025 року про призначення дострокової пенсії, з урахуванням правової позиції, викладеної у цьому рішенні.
Відповідно до пункту 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1211,20 грн.
Враховуючи те, що підставою звернення до суду стало протиправне рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за №046350019515 від 07.05.2025 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до п.3 ч.1 ст.115 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.04.2025 року про призначення дострокової пенсії, з урахуванням правової позиції, викладеної у цьому рішенні.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С. В. Прудник