22 вересня 2025 року Справа 160/26434/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кучма К.С., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач 16.09.2025 року звернувся через систему "Електронний суд" до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, яка була передана 17.09.2025 року, в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області щодо не проведення перерахунку пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення його пенсії, на коефіцієнти у розмірі 1,17, у розмірі 1,11, у розмірі 1,11, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197, у розмірі 1,0796, починаючи з 15.03.2025 року та у розмірі 1,115, починаючи з 01.03.2025 року для забезпечення індексації пенсії;
- зобов'язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області провести починаючи з 15.03.2025 року перерахунок його пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону України № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення його пенсії за 2016 - 2017 рр. в розмірі 5 377,90 грн., на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,17 з 01.03.2019 року відповідно до пункту 2 постанови КМУ від 20.02.2020 року № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,11 відповідно до пункту 1 постанови КМУ від 01.04.2020 року № 251 "Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році", на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,11 відповідно до пункту 1 постанови КМУ від 22.02.2021 року №127 "Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році", на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14 відповідно до пункту 1 постанови КМУ від 16.02.2022 року № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році", на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 відповідно до пункту 1 постанови КМУ від 24.02.2023 року №168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 відповідно до пункту 1 постанови КМУ від 23.02.2024 року №185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" та починаючи з 01.03.2025 року на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197 та 1,0796) відповідно до пункту 1 постанови КМУ від 25.02.2025 року № 209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році" та у зв'язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії.
Відповідно до п.п.3 та 6 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст.160, 161, 172 КАС України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.Згідно із ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із частиною другою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абзац перший).
При цьому, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення процесуальних строків законом і судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесуальному праві сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює їхніх учасників добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналізуючи зміст ст.122 КАС України, очевидним є те, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Отже, початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зі змісту наведених правових норм також вбачається, що законодавець не передбачив обов'язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному окремому випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Водночас норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Іншими словами, для поновлення строку звернення суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, що перешкоджали вчасному зверненню з адміністративним позовом, у зв'язку з чим позивач має довести суду їхню наявність і непереборність з доданням відповідних доказів, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків, а також принцип res judicata.
Звернувшись до суду з позовом 16.09.2025 року, позивач заявив вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не проведення перерахунку пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення його пенсії, на коефіцієнти у розмірі 1,17, у розмірі 1,11, у розмірі 1,11, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197, у розмірі 1,0796, починаючи з 15.03.2025 року та у розмірі 1,115, починаючи з 01.03.2025 року для забезпечення індексації пенсії; зобов'язання відповідача провести починаючи з 15.03.2025 року перерахунок його пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону України № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення його пенсії за 2016 - 2017 рр. в розмірі 5 377,90 грн., на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,17 з 01.03.2019 року відповідно до пункту 2 постанови КМУ від 20.02.2020 року № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,11 відповідно до пункту 1 постанови КМУ від 01.04.2020 року № 251 "Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році", на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,11 відповідно до пункту 1 постанови КМУ від 22.02.2021 року №127 "Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році", на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14 відповідно до пункту 1 постанови КМУ від 16.02.2022 року № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році", на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 відповідно до пункту 1 постанови КМУ від 24.02.2023 року №168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 відповідно до пункту 1 постанови КМУ від 23.02.2024 року №185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" та починаючи з 01.03.2025 року на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197 та 1,0796) відповідно до пункту 1 постанови КМУ від 25.02.2025 року № 209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році" та у зв'язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії.
Суд враховує, що у постанові від 13.01.2025 року у справі №160/28752/23 Верховний Суд зазначив, що право громадян, пенсія яким призначена у 2020 - 2023 роках, на індексацію пенсії не є абсолютним і його захист може бути обмеженим строком звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, зумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними, оскільки реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 року у справі №510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статті 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:
1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;
2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
У цій справі фактичні обставини свідчать про те, що індексація у 2020, 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роках позивачу не нараховувалася, а тому відсутні підстави для не обмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії.
Звернувшись до суду з позовом 16.09.2025 року, позивач заявив позовні вимоги з 01.03.2025 року, у зв'язку із чим наявні підстави для висновку про те, що позовні вимоги з 01.03.2025 р. по 15.03.2025 р. заявлено з пропуском шестимісячного строку, встановленого положеннями частини другої статті 122 КАС України.
При цьому, при поданні позову не було подано заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням причин пропуску та доказів, що підтверджуються причини пропуску.
Відповідно до ч.1 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позивачу слід надати заяву про поновлення строку звернення до суду з позовом з обґрунтуванням причин пропуску строку та доказами поважності причин його пропуску.
Крім того, згідно із ч.3 ст.161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї документів, на підтвердження сплати судового збору позивачем надана квитанція АТ "ТАСКОМБАНК" №0352-9150-9231-5990 від 21.08.2025 року у розмірі 968,96 грн. Проте, відповідно до відомостей з інформаційної системи "Діловодство спеціалізованого суду" зазначена квитанція рахується за справою №160/ 24170/25.
Таким чином, квитанцію про сплату судового АТ "ТАСКОМБАНК" №0352-9150-9231-5990 від 21.08.2025 року у розмірі 968,96 грн. не може бути прийнято як доказ сплати судового збору за подання цієї позовної заяви.
Таким чином, позивачу необхідно надати докази сплати судового збору у розмірі 968,96 грн.
Згідно із ч.1 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху поставляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
П'ятим днем з дня надходження позовної заяви є 31.08.2024 р. - вихідний день, у зв'язку з чим ухвалу постановлено у перший робочий день 02.09.2024 р.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.160, 161, 169, КАС України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Позивачу у десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позову без руху усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до канцелярії суду:
- заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, з обґрунтуванням причин пропуску строку за період з 01.03.2025 р. по 15.03.2024 р. та доказів, що підтверджують причини такого пропуску;
- докази сплати судового збору у розмірі 968,96 грн., сплаченого за наступними реквізитами:
Отримувач коштів ГУК у Дн-кiй обл/Чечел.р/ 22030101;
Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37988155;
Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);
Код банку отримувача (МФО): 899998;
Рахунок отримувача: UA368999980313141206084004632;
Код класифікації доходів бюджету: 22030101;
Призначення платежу *;101; (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);
Судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).
Відповідно до ст.256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та окремо оскарженню не підлягає.
Суддя К.С. Кучма