25 вересня 2025 рокуСправа №160/20062/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Турлакової Н.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами поштового звязку надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить суд (з урахуванням уточненого позову):
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 17.02.1969 по 18.06.1970, У Дитячих яслах №11 Жовтневого райвідділу охорони здоров'я, згідно трудової книжки від 27.09.1966, виданої на ім'я ОСОБА_1 .
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 17.02.1969 по 18.06.1970 у Дитячих яслах №11 Жовтневого райвідділу охорони здоров'я, згідно трудової книжки від 27.09.1966, виданої на ім'я ОСОБА_1 .
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що вона перебуває на обліку в Головному управлінні пенсійного фонду в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-ІУ. 16.04.2025 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо зарахування до страхового стажу період трудової діяльності з 17.02.1969 по 18.06.1970, У Дитячих яслах №11 Жовтневого райвідділу охорони здоров'я, згідно трудової книжки від 27.09.1966, проте відповідач листом від 15.05.2025 року повідомив про неможливість зарахування до страхового стажу вказаного періоду трудової діяльності, оскільки наявне виправлення в датах про прийняття на роботу та звільнення з роботи. Позивач вказує, що вона не повинна нести відповідальність за правильність заповнення трудової книжки. Позивач вважає вказані дії такими, що порушують її законне право на отримання належної пенсії за віком, оскільки до її трудової книжки внесені всі записи, які підтверджують зайнятість в спірних періодах роботи на займаних посадах.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2025р. прийнято до свого провадження вказану позовну заяву та згідно ч.2 ст.257 КАС України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області як отримувач пенсії за віком, обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 16.04.2025 Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з питання пенсійного забезпечення щодо зарахування стажу. Відповідно до пункту 3 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 із змінами (далі - Порядок № 637) за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційнокомунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Листом від 15.05.2025 № 22530-14849/Б-01/8-0400/25 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило, що до страхового стажу відповідно до записів трудової книжки від 27.09.1966, при призначенні пенсії, не зараховано період роботи з 17.02.1969 по 18.06.1970, оскільки наявне виправлення в датах про прийняття на роботу та звільнення з роботи, що суперечить вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженим постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162. Розглянути питання щодо можливості зарахування до страхового стажу вищезазначеного періоду роботи можливо лише при наданні відповідних документів (довідок, виписок із наказів про прийом та звільнення з роботи та інше) або в судовому порядку. З огляду на викладене вище, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зазначає, що Відповідачем жодним чином не порушені права ОСОБА_1 при здійсненні розрахунку страхового стажу.
Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні пенсійного фонду в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-ІУ.
Згідно копії трудової книжки на ім'я ОСОБА_1 від 27.09.1966 року містяться записи: №№8-10 про період трудової діяльності з 17.02.1969 по 18.06.1970 в дитячих яслах №11 Жовтневого райвідділу охорони здоров'я на посаді няні.
16.04.2025 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою в якій просила зарахувати до страхового стажу період роботи з 17.02.1969 по 18.06.1970 у Дитячих яслах №11 Жовтневого райвідділу охорони здоров'я, згідно трудової книжки від 27.09.1966.
Листом №22530-14849/Б-01/8-0400/25 від 15.05.2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача, що до страхового стажу не враховано період роботи з 17.02.1969 по 18.06.1970 , оскільки наявне виправлення в датах про прийняття на роботу та звільнення з роботи, що суперечить вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженим постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162.
Розглянути питання щодо моєжливості зарахування до страхового стажу вищезазначеного періоду роботи можливо лише при наданні Вами відповідних документів (довідок, виписок із наказів про прийом та звільнення з роботи та інше) або в судовому порядку.
Не погодившись з такими діями відповідача, вважаючи їх протиправними, позивач звернулась до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Відповідно до частини першої, другої статті 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Статтею 1 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до ст. 8 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною першою статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Згідно із статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до чинного законодавства, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Також, у відповідності до ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.
Суд зазначає, що приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року за №58 (далі-Інструкції №58) передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до п.п.1.3,1.4 Інструкції №58 при влаштуванні на роботу працівники зобов'язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку.
Пунктами 2.2 - 2.4 Інструкції №58 встановлено, що до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
У п. 2.6 пункту 2 Інструкції №58 зазначено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Відповідно п.4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 року №301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Як встановлено судом, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області позивачу не зараховано до страхового стажу період роботи з 17.02.1969 по 18.06.1970 , оскільки наявне виправлення в датах про прийняття на роботу та звільнення з роботи, що суперечить вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженим постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162.
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Аналізуючи вищевказані норми законодавства України, суд зазначає, що працівник не може відповідати за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення.
Також суд вказує, що на особу не може перекладатись обов'язок доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Посилання на неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Висновки аналогічного характеру викладені в постанові Верховного Суду від 29.03.2019 у справі № справа №548/2056/16-а, від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17.
Суд зазначає, що в копії трудової книжки на ім'я ОСОБА_1 від 27.09.1966 року містяться записи: №№8-10 про період трудової діяльності з 17.02.1969 по 18.06.1970 в дитячих яслах №11 Жовтневого райвідділу охорони здоров'я на посаді няні.
При цьому, суд звертає увагу, що дані трудової книжки позивача в частині вказаного періоду роботи не містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому зазначені відповідачем недоліки, не може бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні означеного періоду роботи позивача до страхового стажу.
Враховуючи вказане, суд зазначає, що, відповідачем, згідно листа №22530-14849/Б-01/8-0400/25 від 15.05.2025р., було протиправно відмовлено у зарахуванні до страхового стажу позивача період роботи з 17.02.1969 по 18.06.1970 роки.
Таким чином, позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.
Крім того, суд зазначає, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 25 квітня 2019 року у справі №593/283/17.
Отже, позовна вимога про зобов'язання Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 17.02.1969 по 18.06.1970 роки підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі “Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі “Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття “ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
З урахуванням викладеного та з метою ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови згідно листа №22530-14849/Б-01/8-0400/25 від 15.05.2025р. ОСОБА_1 у зарахуванні страхового стажу період роботи з 17.02.1969 по 18.06.1970 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 17.02.1969 по 18.06.1970.
Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачену суму судового збору у розмірі 1211,20грн.
Керуючись ст.ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови згідно листа №22530-14849/Б-01/8-0400/25 від 15.05.2025р. ОСОБА_1 у зарахуванні страхового стажу період роботи з 17.02.1969 по 18.06.1970.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 17.02.1969 по 18.06.1970.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.В. Турлакова