Іменем України
Справа № 285/3404/25
провадження у справі № 2/0285/1664/25
25 вересня 2025 року м. Звягель
Звягельський міськрайонний суд Житомирської області в складі:
головуючої судді Васильчук Л. Й.,
за участі секретаря судового засідання Букши О. В.,
розглянувши цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф», в інтересах якого діє представник позивача Дзундза Ольга Володимирівна
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості, -
Представник позивача через систему «Електронний суд» 24.06.2025 звернулась до суду з позовом в якому просила стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» (далі - Товариство) заборгованість за договором позики №9315178 від 17.09.2020 (далі - Кредитний договір) у розмірі 10728,19 грн. та судові витрати, а саме: судовий збір в розмірі 2422,4 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 17.09.2020 між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договором позики №9315178 на суму 3250 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, створеного за допомогою одноразового персонального ідентифікатора. Первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі. В порушення умов договору відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання, у зв'язку із чим у неї утворилась заборгованість за Кредитним договором. 01.04.2021 між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко фінанс» укладено договір факторингу №016-010421 відповідно до умов якого право вимоги за Кредитним договором перейшло до ТОВ «Сіроко фінанс». В подальшому, 05.02.2024 ТОВ «Сіроко фінанс» та позивачем ТОВ «ФК «Артемсіда-Ф» уклали договір факторингу №20240205/2, згідно якого позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги за Кредитним договором. Зазначає, що станом на 12.05.2025 заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить 10728,19 грн, а саме: заборгованість за основним зобов'язанням (тіло кредиту) - 3250 грн; залишок заборгованості по процентам за користування позикою - 5928 грн; інфляційне збільшення - 1550,19 грн. На адресу боржника було направлено повідомлення про зміну кредитора та досудова вимога про погашення кредитної заборгованості, однак заборгованість не погашена, а тому представник позивача просить стягнути з відповідача суму заборгованості у примусовому порядку на користь позивача.
Ухвалою від 30.06.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін.
Правом подати відзив на позов або будь-які заперечення щодо змісту і вимог позовної заяви відповідач не скористалась. Також до суду не надходили від відповідача заяви чи клопотання щодо розгляду справи.
Повідомлення відповідача про розгляд справи здійснювалися як рекомендованим листом за місцем реєстрації, так і через оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України.
Згідно з постановою Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 надіслання листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб говорити про належне повідомлення, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю суду.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 17.09.2020 між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_2 укладено договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №9315178 у формі електронного документу з використанням електронного підпису.
У відповідності до ч.1 ст.13 Закону України «Про споживче кредитування», договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
На виконання зазначених вимог, ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів»було надано одноразовий ідентифікатор b48KuwFa7K, для підписання Кредитного договору на підтвердження ознайомлення відповідача з правилами надання грошових коштів у позику.
Відповідно до умов Кредитного договору, ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів»взяло на себе зобов'язання передати відповідачу у власність грошові кошти (позику) у сумі 3250 грн, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок НОМЕР_1 , на строк 24 дні, зі сплатою 1,6% на день, а позичальник зобов'язується повернути таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити проценти від суми позики.
На підтвердження надання кредиту на підставі вказаного договору позивачем надано лист ТОВ «Фінансова компанія Фінекспрес» від 15.04.2024, яким підтверджено перерахування грошових коштів 17.09.2020 у сумі 3250 грн на номер платіжної картки НОМЕР_1 . Зазначено, що оскільки компанія не здійснює операцій з готівковими грошима, а перекази коштів здійснюється виключно у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються.
Жодних доказів на спростування факту отримання коштів, користування наданими кредитними коштами, тобто, існування між сторонами договірних відносин позичальника і кредитора, відповідачем надано не було.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06.02.2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 року №231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.
Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Судом встановлено, що 01.04.2021 між первісним кредитором ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко фінанс» було укладено договір факторингу №016-010421. Відповідно договору факторингу ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» зобов'язується відступити ТОВ «Сіроко фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Сіроко фінанс» зобов'язується їх прийняти такі права вимоги та сплатити ціну придбання за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимог №016-010421 від 30.04.2021 до ТОВ «Сіроко фінанс»перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором на загальну суму 9178 грн.
05.02.2024 між ТОВ «Сіроко фінанс» та позивачем ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» було укладено договір факторингу №20240205/2. За цим договором ТОВ «ФК «Артеміда-Ф»передає грошові кошти в розпорядження ТОВ «Сіроко фінанс» за плату у передбачений договором спосіб, а ТОВ «Сіроко фінанс» відступає ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» належні йому права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.
Відповідно до Реєстру прав вимог №20240205/2 від 05.02.2024 до ТОВ «ФК «Артеміда-Ф»перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором у загальному розмірі 9178 грн.
За п. 1 ч. 1ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч. 1ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Надані позивачем договори факторингу підтверджують належний перехід прав вимоги до відповідача від ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» до ТОВ «Сіроко фінанс», від ТОВ «Сіроко фінанс» до ТОВ «ФК «Артеміда-Ф».
Із досудової вимоги від 14.02.2024, яка адресована ОСОБА_2 слідує, що позивачем повідомлено відповідача про відступлення права вимоги відповідно до договору факторингу та наявність боргу перед позивачем станом на 14.02.2024, яка складає 9178 грн.
Згідно детального розрахунку заборгованості за Кредитним договором, станом на 12.05.2025 заборгованість за Кредитним договором у відповідача ОСОБА_1 рахується заборгованість в сумі 10728,19 грн, що складається з: залишок заборгованості за тілом кредиту - 3250 грн; залишок заборгованості по процентам за користування позикою - 5928 грн; інфляційне збільшення - 1550,19 грн.
За змістом ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1054 ЦК України).
Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно ч. 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.
Таким чином, підписавши Кредитний договір ОСОБА_1 добровільно погодила умови Кредитного договору, взявши на себе відповідні зобов'язання, однак внаслідок неналежного виконання кредитних зобов'язань у відповідача перед позивачем наявна заборгованість, яка станом на момент подання позовної заяви складає 10728,19 грн.
Оскільки судом встановлено, що відповідач належним чином не виконувала взяті на себе за договором зобов'язання, внаслідок чого виникла заборгованість, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у заявленому розмірі, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені та документально підтверджені судові витрати.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.
Судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача на його користь 7000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до вимог ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Як передбачено ч.4 та ч.5 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Предметом спору в даній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором.
На теперішній час судова практика розгляду даної категорії справ є поширеною. Її вивчення, аналіз обставин справи та складання процесуальних документів, на думку суду, за наявності звичайної професійної підготовки в галузі права, об'єктивно не вимагає витрачання значного часу та зусиль адвоката.
Враховуючи фактично надані послуги адвоката зі складання позовної заяви, суд визнає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 гривень.
Решта частина виплати позивача у даній справі на користь адвоката в сумі 3000 грн. є необґрунтованою, отже - не підлягає відшкодуванню.
На підставі вище викладеного, суд приходить до висновку про часткове відшкодування витрат на забезпечення професійної правничої допомоги.
Крім того, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, -
Позов задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» (ЄДРПОУ 42655697, НОМЕР_3 в АТ «ОТП Банк», МФО банку 300528, вул. Степана Бандери, 87, оф.54, м. Львів, 79013) заборгованість за договором позики №9315178 від 17.09.2020 у розмірі 10728,19 грн. (десять тисяч сімсот двадцять вісім гривень 19 коп); судовий збір у розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн (чотири тисячі гривень).
Судове рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на нього протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення або з дня його складення, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи (ст.ст.352, 354 ЦПК України).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну його частини або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано; у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після апеляційного перегляду (ст.273 ЦПК України).
Головуючий суддя Л. Й. Васильчук