Справа № 279/5570/25
Провадження № 1-кс/279/1303/25 У Х В А Л А
іменем України
25 вересня 2025 року
Слідчий суддя Коростенського міськрайонного суду Житомирської області ОСОБА_1 , з секретарем ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Коростень клопотання слідчого СВ Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_4 по кримінальному провадженню №12025060490000648 від 01.09.2025 за ч.1 ст.263 КК України, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Неліпино Свалявського району Закарпатської області, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст.89 КК України раніше не судимого,
Слідчий звернувся з клопотанням в обґрунтування якого зазначив, що у провадженні СВ Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025060490000648 від 01 вересня 2025 року, за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, у вчинені яких обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вересні 2025 року в невстановленої слідством особи, незаконно придбав шість корпусів наступальних осколкових ручних гранат РГД-5 з шістьма підривачами унифікованих запалів ручних гранат дистанційної дії УЗРГМ, один корпус оборонно осколкової ручної гранати Ф-1 з одним підривачем - унифікованим запалом ручних гранат дистанційної дії УЗРГМ та боєприпаси калібру 7,62 мм та 5,45 мм.
Достовірно знаючи, що без передбаченого законом дозволу, бойові припаси зберігати, та переносити заборонено, про незаконно придбані ним вищезазначені бойові припаси органам влади не повідомив та добровільно органам влади не видав. При цьому ОСОБА_5 , усвідомлюючи незаконність своїх дій, переніс зазначені вище, придбані ним, бойові припаси до лісового масиву поблизу річки Уж за координатами 50.927386-28.596883, де всупереч чинному законодавству України, зокрема ст. 41 Конституції України в якій зазначено, що кожен має право володіти користуватися і розпоряджатися своєю власністю, при цьому, право такої власності забувається в порядку, визначеному законом ст.1 Закону України «Про правовий режим військового майна у Збройних Силах України», якою визначено, ще до військового майна належить, зокрема, всі види озброєння, бойова та інша техніка, а також боєприпаси; п. 2 розділу 1 Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї у ЗС України, затвердженої постановою Кабінету міністрів України №1225 від 04 серпня 2000 року, якою визначено, що боєприпасами являються патрони до стрілецької зброї, сигнальні та освітлювальні засоби, вибухові пакети та інші вибухові речовини, ручні гранати і запали до них, реактивні протитанкові гранати; додатку №1 п. 1 Постанови Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17 червня 1992 року №2471-ХП, яким встановлено, що до майна, яке не може перебувати у власності громадян, громадсьіих об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України належить: зброя, боєприпаси (крім мисливської пневматичної зброї, зазначеної в додатку №2 і боєприпасів до неї, а також спортивної зброї і боєприпасів до неї, придбуваються громадськими об'єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ), бойова і спеціальна військова техніка, ракетно-космічні комплекси; п. 2 Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №576 від 12 жовтня 1992 року, про те, що до предметів, матеріалів і речовин, підприємств, майстерень і лабораторій, на які поширюється дозвільна система, належать: вогнепальна зброя (нарізна воєнних зразків, несучас за стрілецька, спортивна, навчальна, вихолощена мисливська нарізна і гладко ствольна), бойові припаси до неї, холодна зброя (арбалети, мисливські ножі тощо) та інше; п. 2.1 Інструкції про порядок виготовлення придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споря, {жених гумових чи аналогічними за своїми властивостями метальними снаря, щми несмертельної дії та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №622 від 21 серпня 1998 року, яким визначено, що здійснюючи дозвільну систему, органи внутрішніх справ відповідно до законодавства України видають громадянам дозволи на придбання, зберігання та носіння вогнепальної мисливської зброї, холодної, вихолощеної, пневматичної зброї, пристроїв та п. 21 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію», відповідно до якого поліція здійснює контроль за дотриманням фізичними та юридичними особ іми спеціальних правил та порядку зберігання і використання зброї, спеціальний засобів індивідуального захисту та активної оборони, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів, інших предметів матеріалів та речовин, на які поширюється дозвільна система органів внутрішніх справ, незаконно, без передбаченого зав оном дозволу, незаконно зберігав зазначені вище бойові припаси до 08.09.2025.
08.09.2025 близько 20 год. 10 хв. в ході проведення негласної слідчої дії контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, яку здійснено неподалік будинку, що за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_5 зустрівся із залученим для проведення оперативної закупки громадянином під вигаданими даними ОСОБА_7 , в ході якої ОСОБА_5 незаконно збув - продав три корпуси наступальних осколкових ручнгх гранат РГД-5 та три підривача-унифікованих запалів ручних гранат дистанційної дії УЗРГМ, ОСОБА_7 , за що отримав грошові кошти в сумі 6000 грн..
08.09.2025 в період часу з 21 год. 00 хв. по 21 год. 55 хв. працівниками Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області в ході проведення огляду громадянина ОСОБА_7 ,яким здійснено оперативну закупку поблизу будинку, за адресою: м. Коростень, вул. Грушевського 174, останній добровільно видав три корпуси наступальних осколкових ручних гранат РГД-5 та три підривача-унифікованих запалів ручних гранат дистанційної дії УЗРГМ, які є відповідно до висновку експерта при конструктивному поєднані будь-якого з підривачів УЗРГМ з наданими корпусами гранат РГД-5, вони є трьома наступальними осколковими ручними гранатами РГД-5, які належать до бойових припасів. Виготовлені промисловим способом, які ОСОБА_5 незаконно придбав, носив, зберігав та збув без передбаченого законом дозволу.
Повторно 24.09.2025 близько 11 год. 13 хв. в ході проведення негласної слідчої дії - контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, яку здійснено працівниками Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області поблизу будинку, за адресою: м. Коростень, вул. Грушевського 174, де ОСОБА_5 зустрівся із залученим для проведення оперативної закупки громадянином під вигаданими даними ОСОБА_7 , в ході якої ОСОБА_5 незаконно збув - продав три предмети схожі на корпуси гранати типу «РГД-5», три предмети схожі на запали типу «УЗРГМ» за, що ОСОБА_5 отримав грошові кошти в сумі 6000 грн..
В подальшому 24.09.2025 близько 16 години працівниками Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області було проведено огляд місця події в лісовому масиві поблизу річки Уж за координатами 50.927386-28.596883, де ОСОБА_5 незаконно збер гав боєприпаси, а саме: один корпус оборонно осколкової ручної гранати Ф-1, з одним підривачем - унифікованим запалом ручних гранат дистанційної дії УЗРГМ та боєприпаси калібру 7,62 мм у кількості 2 шт. та 5,45 мм у кількості 127 шт. без передбаченого законом дозволу.
24.09.2025 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263 КК України. Таким чином у вчиненні кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Підозра ОСОБА_5 , у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.263 КК України, обґрунтовується зібраіими у кримінальному провадженні доказами, зокрема:
- протоколом прийняття зави про кримінальне правопорушення від 31.08.2025 року;
- протоколом допиту свіща ОСОБА_7 від 01.09.2025 року;
- постановою про визнання речових доказів від 09.09.2025 року;
- протоколом затримання особи в порядку ст.208 КПК України;
- повідомленням про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення від 24.09.2025 року;
ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 263 КК України, який відповідно до ст.12 КК України за ступенем тяжкості є тяжким злочином який законом передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.
У ході досудового розслідування задля об'єктивного його розслідування в розумні строки, виникла необхідність в застосування підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Метою та підставами застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому останніїй підозрюється, тобто ризикам, передбачених п.п. 1,2,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
З урахуванням наведеного просить застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб.
В судовому засіданні слідчий ОСОБА_4 клопотання підтримав, просив задовольнити.
Захисник ОСОБА_6 заперечив проти обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки ОСОБА_5 раніше не судимий, являється інвалідом 2-ї групизагального захворювання, має постійне місце проживання, характеризується позитивно.на утриманні має двох неповнолітніх дітей, що вказує на міцність його соціальних зв'язків. Крім того, щиро шкодує про сконне, співпрацює з органом досудового розслідування, просить відмовити у запобіжному заході у виді тримання під вартою та застосувати до нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Підозрюваний підтримує думку захисника.
Прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав, просив задовольнити.
Вислухавши слідчого, прокурора, позицію підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали клопотання встановлено, що відомості про вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, внесено до ЄРДР 01.09.2025.
24.09.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру за ч.1 ст.263 КК України.
Внесене клопотання відповідає вимогам ст.184 КПК України, його копія вручена підозрюваному в передбачені законом строки.
Клопотання мотивовано тим, що відповідно до вимог ч.5 ст.176, ст.184 ч.1 п.4 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у ст.177 ч.1 п.1, 2, 3, 4, 5 КПК України.
Частиною 2 ст.29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Згідно ч.3 ст.176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
За змістом ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.
Згідно ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа.
Згідно ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Враховуючи, що відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приймає до уваги, що не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування (рішення у справі «Феррарі-Браво проти Італії»).
Слідчий суддя виходить з того, що на даному етапі провадженні він не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, він не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого дані у слідчого судді є підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, інкримінованого стороною обвинувачення.
Аналіз представлених доказів зв'язують підозрюваного з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994 р., у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 р.). Отже на даний час у кримінальному провадженні існують обставини, з якими закон пов'язує можливість перебування особи під одним із запобіжних заходів, передбачених ст.176 КПК України.
Слідчий суддя, вирішуючи питання про застосування підозрюваному запобіжного заходу, враховує і положення, що передбачені КПК України, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод, практики Європейського суду з прав людини, відповідно до яких обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо тільки в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою, між тим ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» зазначено, що наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер, та доводитися відповідними доказами. Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клоот проти Бельгії» серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться. Практика Європейського суду з прав людини свідчить, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення. Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.
Водночас слідчий суддя не погоджується з існуванням ризиків, про які вказує сторона обвинувачення, оскільки за рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Бойченко проти Молдови» від 11.07.2006 р. тільки одне посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав, з яких вони вважають обґрунтованими твердження, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу. У справі «Мамедова проти Росії» ( рішення від 01.06.2006 р.) Суд дійшов висновку, що посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальний елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребує позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.
Як слідує із клопотання, сторона обвинувачення просить врахувати, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, що він може переховування від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, втім відомостей, що підтверджували означене, слідчому судді не надано. Отже клопотання не містить переконливого обґрунтування доводів про наявність у підозрюваного наміру перешкоджати ходу досудового розслідування у такий спосіб, що застосування більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, а тому застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є непропорційним меті, яка ставиться до їх застосування.
Долучені до клопотання докази містять дані щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого діяння та частково підтверджують ризики, при цьому в своїй сукупності це не може свідчити про наявність підстав для застосування до підозрюваного такого запобіжного заходу, як тримання під вартою. Отже слідчий суддя, проаналізувавши всі надані сторонами докази та дані про особу підозрюваного, не знайшов підстав для задоволення клопотання в цій частині.
Згідно ч.4 ст.194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки передбачені частиною п'ятою ст. 194 КПК України.
Вивченням особи підозрюваного ОСОБА_5 , встановлено, що він має постійне місце проживання, є інвалідом 2-ї групи загального захворювання, на утриманні має двох непровнолітніх дітей, має міцні соціальні зв'язки. Разом з цим, зважаючи на необхідність дотримання цілей кримінального провадження, принципів публічності, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, слідчий суддя, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, та з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, доцільним та обґрунтованим є на час досудового провадження, оскільки в ході розгляду клопотання доведено обґрунтованість підозри та частково доведено актуальність ризиків, передбачених п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, на даний час, приходить до висновку про наявність підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді домашнього арешту цілодобово із покладенням обов'язків, визначених ст.194 КПК України.
Керуючись ст.176-178, 183,193, 194,196 КПК України,
У застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою відмовити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту строком до 24.11.2025 року включно.
Заборонити ОСОБА_5 , залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , цілодобово.
Покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України:
- не відлучатися за межі населеного пункту, де проживає без дозволу слідчого, прокурора, суду;
- прибувати по першому виклику до слідчого, прокурора, суду у провадженні якого перебувають матеріали кримінального провадження;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання:
- утриматись від спілкування будь-якими засобами зі свідками;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Роз'яснити підозрюваному, що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Зобов'язати Коростенський РУП ГУНП в Житомирській області негайно поставити на облік ОСОБА_5 , про що повідомити орган досудового розслідування.
Попередити підозрюваного, що в разі невиконання покладених на нього обов'язків до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід і накладено грошове стягнення.
Ухвала в частині запобіжного заходу діє до 24.11.2025.
Копію ухвали вручити підозрюваному, прокурору, слідчому, направити до Коростенського РУП ГУ НП України в Житомирській області.
Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в той же строк з дня отримання копії ухвали, що не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_8
Копія згідно з оригіналом