Справа № 279/5279/25
Провадження 2-а/279/69/25
25 вересня 2025 року місто Коростень
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі головуючого судді Пацко О.О., за участі секретаря судового засідання Селюк К.А., розглянувши в м.Коростень адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Борзов Ярослав Едуардович до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
27.08.2025 позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Борзова Я.Е., звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 №1/1174 про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення , передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
В обґрунтування позову вказано, що 15 серпня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_3 було винесено постанову №1/1174 по адміністративному правопорушенню за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 , по факту відмови від направлення на проходження медичного огляду військово-лікарською комісією з метою визначення ступеню придатності для проходження військової служби. Вважає вказану постанову незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню. Підставою для винесення даної постанови, стало неприбуття 6 серпня 2025 року ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 за повісткою №452681, для проходження медичного огляду. Однак, ОСОБА_1 не з'явився за вказаною повісткою, у зв'язку з хворобою, що підтверджується медичною довідкою, яка унеможливлювала особисту явку до ТЦК. З метою повідомлення представників ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивачем було надіслано на офіційну електронну адресу відповідача повідомлення про поважні причини неприбуття.
Справу рохглянуто в порядку спрощенного позовного провадження з повідомленням стрін.
Представник позивача, позовні вимоги підтримав просив їх задоволити.
Представник відповідача відзиву на позов не надісилав.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
15.08.2025 постановою № 1/1174, складеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , полковником ОСОБА_2 , визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.
Зі змісту вказаної постанови вбачається, що ОСОБА_1 ,в умовах дії особливого воєнного стану, будучи військовозобов"язаним , всупереч встановленим чинним законодавством вимог, 04.08.2025 року відмовився від направлення для проходження медичного огляду ВЛК з метою визначення ступеню придатності для проходження військової служби, чим порушив законодавство про оборону , мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, тобто вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
З копії повістки № 4526851 від 04.08.2025 вбачається, що позивач викликався відповідачем на 09:00 год. 06.08.2025 для проходження медичного огляду. Повістку ОСОБА_1 отримав під розписку, особисто в ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Позивачем при зверненні до суду надано копії документів про неможливість з'явитися до ТЦК , оскільки в період з 12.08.2025 по 15.08 2025 року він перебував на домашньому лікуванні ( а.с5,6,7,8,10,11).
При вирішенні справи суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.2ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1ст.210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а ч.3ст.210-1 КУпАПпередбачена адміністративна відповідальність за вчинення таких дій в особливий період.
Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. (ст. 235 КУпАП)
Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1ст.106 Конституції України,Закону України "Про правовий режим воєнного стану"в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.
Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 оголошено проведення загальної мобілізації.
Відповідно дост.1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІособливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Враховуючи викладене, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію є підставою для притягнення до відповідальності саме за ч.3ст.210-1 КУпАП.
Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає виконання військового обов'язку в запасі та дотримання правил військового обліку.
Відповідно Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", Кабінет Міністрів України затвердив Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Статтею 4 частиною 2 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", встановлено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Відповідно до ч.3 абз.7ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію'у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Пунктами27, 23, 24, 34, 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України під 16.05.2024 №560 визначено, що під час мобілізації громадяни викликаються з метою взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки).
Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форми власності), визнаються:
-перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк;
-смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
У разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ), повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ) або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
В даному випадку, працівниками ТЦК та СП, ОСОБА_1 було вручено повістку про явку на 06.08.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження медичного огляду, тобто він належним чином повідомлений (оповіщений) про необхідність з'явитися до ТЦК.
Відтак, не з'явившись за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи належним чином оповіщений, не виконав свої обов'язки, передбачені ч.1ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", ч.3ст.17 Закону України "Про оборону України", чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3ст.210-1 КУпАП.
Отже, невиконання вищевказаних обов'язків, зокрема, неявка за належним чином врученою повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_2 у визначені дату, час та місце, породжує у бездіяльності ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3ст.210-1 КУпАП. Відтак, пояснення, на які посилається позивач, не можуть бути взяті до уваги, як такі, що підтверджують наявність поважних причин неприбуття за викликом до ТЦК, Позивачем не надано до суду будь-яких доказів, що у зазначений в повістці час 06.08.2025 він перебував на лікуванні. Згідно медичної довідки ОСОБА_1 знаходився на домашньому лікуванні у період з 12.08.2025 по 15.08.2025 року, та підтверджено самим позивачем.
Згідно зіст. 77 ч. 1 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2ст.77 КАС Українипередбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зістаттею 90 КАС Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно дост. 72 КАС Українидоказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно правової позиції висловленої Великою Палатою Верховного Суду у справі № 520/2261/19 обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
З огляду на вищевказане та зважаючи на встановлені обставини справи, суд вважає, що в діянні ОСОБА_1 містилися ознаки адміністративного правопорушення, передбаченогост. 210-1 ч.3 КУпАП, а тому суб'єктом владних повноважень правомірно складено щодо нього постанову про адміністративне правопорушення за вказаною статтеюКУпАП.
Враховуючи те, що позивачем не доведено протиправності винесеної постанови № 1/1174 від 15.08.2025, а матеріали справи не містять відомостей, які б спростували факти, встановлені в оскаржуваній постанові, та надали б суду підстави дійти висновку щодо обґрунтованості позовних вимог та наявності правових підстав для їх задоволення, суд приходить до переконання, що заявлений позов не підлягає задоволенню.
За таких обставин, суд вважає, що оспорювана постанова про накладення адміністративного стягнення є правомірною, і підстав для її скасування не вбачає, обставини вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджені наявними матеріалами справи.
Дослідивши в сукупності всі надані у справі докази, суд вважає, що відповідач при прийнятті рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, належним чином оцінив обставини справи, розглянув справу про адміністративне правопорушення у порядку, що визначенийКУпАП, прийняв рішення, яке відповідає вимогам Закону, а тому суд вважає прийняте рішення законним та обґрунтованим, підстав для задоволення позовних вимог і його скасування не вбачає.
У відповідності до ч. 3ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до ч. 1ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Зважаючи на те, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, відповідно дост. 139 КАС України, судові витрати, позивачу не відшкодовуються.
На підставі наведеного, керуючись статтями2,5,9,72,73,77,78,134,139,241-246,250,255,268-272,286,295,297 КАС України, суд,-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Борзов Ярослав Едуардович до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо скаргу не було подано. У випадку оскарження - з моменту проголошення судового рішення апеляційної інстанції.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Коростенського
міськрайонного суду О.О.Пацко