Справа № 296/3512/25
2/296/1992/25
"18" серпня 2025 р. м.Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира у складі:
головуючого судді Маслак В.П.,
при секретарі Пшегалінська К.В.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та утримання дружини до досягнення дитиною 3-річного віку,-
ОСОБА_1 у квітні 2025р. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила:
- стягнути аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частин всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття;
- стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на своє утримання, у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) платника аліментів, щомісяця, починаючи стягнення з дати звернення до суду та до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років;
- стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 4 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Позов обґрунтовано тим, що з 14.01.2023р. сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі від якого у останніх народилась донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач вказує, що вона разом із донькою проживають окремо від відповідача. ОСОБА_2 матеріальну допомогу на утримання дитини не надає, інтересами дитини не цікавиться, участі у вихованні не приймає.
Враховуючи вищезазначене та оскільки ОСОБА_1 на даний час не має можливості працевлаштуватись задля матеріального забезпечення власних потреб та потреб дитини, остання просить вимоги позовної заяви задовольнити.
Позивач в судове засідання не з'явилась, у заяві від 18.08.2025р. просила провести розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
ОСОБА_2 у заяві від 18.08.2025р. вказав, що частково погоджується на стягнення з нього аліментів у розмірі 1/4 на утримання дитини та 1/6 на утримання дружини. Також просив провести розгляд справи без його участі.
Дослідивши матеріали справи, оцінюючи в сукупності зібрані по справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а.с. 8).
З довідки виданої ОСББ «Надія-102» від 29.04.2025р. № 24, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 19).
Згідно довідки про доходи від 05.08.2025р., виданої військовою частиною НОМЕР_2 , ОСОБА_2 отримав заробітну плату за липень 2025р. у розмірі 23964,17 грн. (а.с. 36).
Відповідно до ст.51 Конституції України, Конвенції про права дитини, що набула чинності для України 27.09.1991р., ст.ст. 5,154,257 СК України держава України гарантує кожній дитині захист її прав та інтересів, бере під свою охорону кожну дитину як особистість.
Відповідно до ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Статтею 182 Сімейного Кодексу передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Приписами ч.1 ст.182 Сімейного Кодексу України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Позивач стверджує, що ОСОБА_2 маючи можливість, однак матеріальної допомоги на утримання спільної дитини не надає. Враховуючи зазначене, ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач у заяві від 18.08.2025р. частково погодився на стягнення з нього аліментів у розмірі 1/4 на утримання дитини та 1/6 на утримання дружини.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частин всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01.04.2025р. і до досягнення повноліття дитини.
Щодо вимоги позивачки про стягнення аліментів на своє утримання, суд зазначає наступне.
Згідно ст.75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму встановленого законом.
Згідно ч.ч. 2, 4 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років; право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Стаття 85 СК України регулює правовідносини з припинення права дружини на утримання.
У Сімейному кодексі України не встановлено максимального розміру аліментів, які можуть бути стягнені судом на утримання одного з подружжя. Суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у результаті їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. При цьому, суд у першу чергу виходить з прожиткового мінімуму й життєвих потреб особи. Аліменти мають бути достатніми й співрозмірними з огляду на цілі зобов'язання по утриманню. Критерії, якими має керуватися суд при визначенні розміру аліментів, в законі значно розширені. Як і раніше, в першу чергу суд виходить з матеріального і сімейного стану платника та одержувача аліментів.
Матеріальне становище платника оцінюється, виходячи з вартості належного йому майна, розміру заробітку (доходу). Про матеріальне становище також свідчить розмір витрат, що здійснюються платником на утримання себе й членів своєї сім'ї.
Аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. Розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану (ст. 80 Сімейного Кодексу України).
При вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд виходить з положень ст. 84 Сімейного Кодексу України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», та бере до уваги стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров'я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов'язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.
Звертаючись до суду з позовом, позивач посилається на те, що її малолітня дитина проживає разом з нею та перебуває на її утриманні. Відповідач, офіційно працевлаштований коштів на утримання не надає. При цьому, позивач не працює та не має такої можливості, оскільки здійснює догляд за дитиною до досягнення трирічного віку.
У зв'язку з тим, що малолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає з матір'ю (позивачем), а також враховуючи, що позивач перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною, вона має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
При вирішенні спору по суті суд приймає до уваги те, що відповідач не заперечував проти задоволення позову.
З огляду на вищезазначене, виходячи з принципу справедливості та розумності, та з урахуванням потреб дружини, можливостей відповідача, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги про стягнення аліментів на утримання дружини у розмірі 1/6 частини з усіх видів доходів відповідача, щомісячно.
Відносно вимоги позивача щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно положень ч. 1, 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України)
Відповідно до статті 19 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: - надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; - складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; - представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Таким чином, розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.
Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).
Відповідно до змісту позовної заяви, ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 4000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Однак, позивачем в обґрунтування понесених витрат на правничу допомогу не надано договору про надання правової допомоги, доказів на підтвердження того, що правова допомога була надана в межах цивільної справи, не надано детального опису виконаних робіт, доказів сплати гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Крім того, в матеріалах справи відсутній акт про виконання робіт, який складається між виконавцем та клієнтом, який би підтверджував вид надання правової допомоги та їх вартість.
За вказаних обставин, суд вважає недоведеними заявлені витрати в сумі 4000,00 грн. на правничу допомогу, тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.
Судовий збір в сумі 1211,20 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь держави, так як позивач при подачі позовної заяви про стягнення аліментів звільнена від його сплати на підставі закону.
Рішення підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць, відповідно до ст. 430 ЦПК України.
Приймаючи до уваги вищенаведене та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 259, 263-265, 268, ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та утримання дружини до досягнення дитиною 3-річного віку - задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частин всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01.04.2025р. і до досягнення повноліття дитиною.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з моменту подачі позову (01.04.2025р.) до досягнення дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років.
Стягнути з ОСОБА_2 до державного бюджету України судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Допустити до негайного виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць .
Заочне рішення може бути переглянуто Корольовським районним судом м. Житомира за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира в 30-денний строк з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цивільним процесуальним кодексом України.
Головуючий суддя В. П. Маслак
Позивач:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ;
РНОКПП НОМЕР_3
Відповідач:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ;
РНОКПП НОМЕР_4