Справа № 215/7843/25
1-кп/215/768/25
25 вересня 2025 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючої судді ОСОБА_1 , розглянувши в спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні, за відсутності учасників судового провадження, обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025046760000333 від 05.09.2025 щодо
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянина України, маючого середню-спеціальну освіту, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб не маючого, який за допомогою до лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не звертався; з 08.04.2023 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , судимого:
- 29.03.2024 Тернівським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч.1 ст.309 КК України до арешту строком на 2 місяці. На підставі ч.71, 72 КК України, шляхом часткового приєднання невідбутої частини за вироком Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26.12.2018, остаточно призначено до відбуття 2 роки позбавлення волі. 28.03.2025 звільнений з Солонянської ВК Дніпропетровської області на підставі ухвали Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 13.03.2025 на підставі ч.2,3 ст.74 КК України;
- 02.09.2025 Тернівським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч.2 ст.125 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень (вирок не набрав законної сили), штраф сплачено 19.09.2025;
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень (проступків), передбачених ч.1 ст.125, ч.1 ст.126 КК України,
Обвинувачений ОСОБА_2 вчинив кримінальні проступки за наступних фактичних обставин.
Відповідно до ч. 8 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 10, ст. 11, ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №69/2022, затвердженого Законом України №2105-ІХ від 10.03.2022, громадянин України ОСОБА_2 призваний до Збройних Сил України за мобілізацією та направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат».
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 №100 від 08.04.2023 на підставі розпорядження начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 01.04.2023 №300/ПУ/872/П/ДСК, припису командира військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_2 призначений на військову службу за посадою стрільця-снайпера 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 1 механізованої роти 2 механізованого батальйону у військовому званні солдат до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №48-РС від 27.03.2024 солдату ОСОБА_2 військову службу призупинено у зв'язку із самовільним залишенням розташування військової частини 05.06.2023.
Згідно з вимогами ст. ст. 17, 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком для громадян України; ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначають, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Попри це, ОСОБА_2 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, у військовому званні «солдат», всупереч вимог ст. 68 Конституції України, ст. ст. 11, 16, 49, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV, ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV та Військової присяги, 04.09.2025 приблизно о 00:30 годині, перебуваючи в коридорі восьмого поверху будинку АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи умисно, з метою нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом, розташувавшись обличчям до обличчя ОСОБА_3 , наніс останньому один удар кулаком правої руки в область лівого ока, від якого ОСОБА_3 не втримав рівновагу та впав на підлогу в положення на живіт. Після цього, ОСОБА_2 , продовжуючи реалізовувати свій прямий умисел на спричинення тілесних ушкоджень, наніс ОСОБА_3 , який знаходився у положенні лежачи на підлозі в положенні на животі, один удар ногою по тулубу з правої сторони.
В результаті своїх протиправних дій ОСОБА_2 заподіяв ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді синців обличчя, тулуба, які згідно з висновком судово-медичного експерта №1455 від 05.09.2025, відносяться до легких тілесних ушкоджень, як такі, що мають незначні скороминучі наслідки тривалістю не більше 6-ти днів (п.2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 р. №6).
Таким чином, в результаті своїх протиправних дій, ОСОБА_2 спричинив потерпілому ОСОБА_3 легкі тілесні ушкодження.
За викладених обставин дії ОСОБА_2 кваліфіковано за ч. 1 ст. 125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження.
Крім того, ОСОБА_2 , 06.09.2025 приблизно об 11:00 годині, перебуваючи в коридорі сьомого поверху будинку АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи умисно, з метою завдання фізичного болю потерпілому ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом, розташувавшись обличчям до обличчя ОСОБА_4 , наніс останньому один удар долонею правої руки в область лівої щоки, після чого змушував ОСОБА_4 лягти на підлогу. В ході того, як ОСОБА_4 присів на підлогу в положенні навприсядки, ОСОБА_2 , продовжуючи реалізовувати свій прямий умисел на завдання фізичного болю, наніс ОСОБА_4 один удар правою ногою в область передпліччя правої руки, від чого ОСОБА_4 відчув сильний фізичний біль.
Таким чином, в результаті своїх протиправних дій, ОСОБА_2 спричинив потерпілому ОСОБА_4 побої, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.
За викладених обставин дії ОСОБА_2 кваліфіковано за ч.1 ст.126 КК України, тобто умисне завдання побоїв, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.
За викладених обставин дії солдата ОСОБА_2 кваліфіковані: за ч. 1 ст. 125 КК України, за ознаками умисного легкого тілесного ушкодження; за ч. 1 ст. 126 КК України, за ознаками умисного завдання побоїв, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.
Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23.09.2025 постановлено розглянути даний обвинувальний акт у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Суд, вивчивши обвинувальний акт та додані матеріали кримінального провадження за №12025046760000333 від 05.09.2025 вважає доведеним, що ОСОБА_2 вчинив кримінальні проступки, передбачені ч. 1 ст. 125, ч.1 ст.126 КК України за ознаками умисного легкого тілесного ушкодження та умисного завдання побоїв, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.
Частиною 2 ст. 382 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.
Прокурором в обвинувальному акті зазначено, що оскільки підозрюваний ОСОБА_2 беззаперечно визнає свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згодний з розглядом обвинувального акта за його відсутності, тому відповідно до положень ст.ст. 381, 382 КПК України просить суд розглянути кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч.1 ст.126 КК України, у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Обвинувачений ОСОБА_2 в присутності захисника ОСОБА_5 , надав письмову заяву, в якій зазначає, що свою вину у вчиненні кримінального проступку беззастережно визнає в повному обсязі, згодний із встановленими досудовим розслідуванням обставинами вчинення кримінального правопорушення та згодний на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні, без судового розгляду в судовому засіданні.
Крім того, обвинуваченому роз'яснено зміст встановлених у результаті досудового розслідування обставин, а також те, що відповідно до ч. 2 ст. 302 КПК України у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Органом досудового розслідування встановлено фактичні обставини вчинення кримінальних правопорушень за ч. 1 ст. 125, ч.1 ст.126 КК України, які беззаперечно визнані обвинуваченим та підтверджуються належними та допустимими доказами, які досліджені судом.
Обґрунтованість обвинувачення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
ОСОБА_2 в поданій заяві зазначені обставини не оспорює, згодний із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, свою вину у вчиненні вказаних кримінальних проступків беззастережно визнає в повному обсязі, його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.
Потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали до суду заяви про згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.
Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акту матеріалами провадження підтверджено обставини вчинення ОСОБА_2 кримінальних проступків, дії обвинуваченого правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 125, ч.1 ст.126 КК України, його вина у вчиненні кримінальних правопорушень доведена в повному обсязі.
Дослідивши у сукупності матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 слід визнати винуватим у вчиненні кримінальних проступків за ч. 1 ст. 125, ч.1 ст.126 КК України за ознаками умисного легкого тілесного ушкодження та умисного завдання побоїв, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.
При призначенні покарання обвинуваченому суд, відповідно до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст.12 КК України є кримінальними проступками; особу ОСОБА_2 , який на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває та не перебував; судимий; за час проходження військової служби зарекомендував себе негативно за своїми морально-діловими якостями не відповідає займаній посаді, є військовослужбовцем, який з 08.04.2023 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 ; інвалідності не має; не одружений; на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має.
Відповідно до ст.ст. 50, 65 КК України покарання на меті має не тільки кару, а й виправлення засуджених; особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Згідно зі ст. 66 КК України, пом'якшуючою його відповідальність обставиною, суд визнає щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання, згідно зі ст.67 КК України вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.
Виходячи з вказаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
З урахуванням вищевикладеного, відповідно до статей 50, 65 КК України з метою виправлення ОСОБА_2 , а також запобігання скоєння нових злочинів, суд, з урахуванням обставин та тяжкості скоєних кримінальних правопорушень, особи обвинуваченого та встановлених судом обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання, вважає необхідним призначити покарання у виді громадських робіт у межах, встановлених санкцією статтей Особливої частини Кримінального кодексу України, за якими він обвинувачується, і які передбачають відповідальність за вчинені проступки із застосуванням ч.1 ст.70 КК України.
Таку міру суд вважає достатньою не тільки для покарання ОСОБА_2 за вчинені протиправні діяння, а й для його виправлення.
Речові докази по справі відсутні.
З матеріалів справи встановлено, що процесуальні витрати та витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні відсутні.
Розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, збитки - відсутні.
Цивільний позов не заявлявся. Запобіжний захід не обирався.
Керуючись ст. 373-376, 381-382, 394 КПК України, суд
Визнати ОСОБА_2 винуватим у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч.1 ст.125, ч.1 ст.126 КК України, та призначити йому покарання за:
- ч.1 ст. 125 КК України у виді громадських робіт строком на 150 (сто п'ятдесят) годин;
- ч.1 ст. 126 КК України у виді громадських робіт строком на 200 (двісті) годин;
На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_2 остаточне покарання у виді громадських робіт строком на 200 (двісті) годин.
Матеріали кримінального провадження №12025046760000333 від 05.09.2025 залишити при обвинувальному акті, з подальшим зберіганням у справі № 215/7843/25, провадження № 1-кп/215/768/25.
Копії вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного сулу через Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку, за виключенням підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини відповідно до положень ст.ст.381, 382 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя