Справа № 201/11744/25
Провадження № 1-кс/201/4075/2025
22 вересня 2025 року м. Дніпро
Соборний районний суд міста Дніпра у складі: слідчого судді ОСОБА_1 , з секретарем судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора відділу Донецької обласної прокуратури ОСОБА_3 (ВКЗ), захисника ОСОБА_4 (ВКЗ), розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого в ОВС СВ 2 управління ГУ СБУ в Донецькій і Луганській областях ОСОБА_5 , погодженого прокурором відділу Донецької обласної прокуратури ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, у кримінальному провадженні № 22024050000000916, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.03.2024 року, -
Короткий виклад клопотання.
Слідчий за погодженням з прокурором звернувся до слідчого судді з вищевказаним клопотанням, в обґрунтування якого посилається на те, що слідчими СВ 2 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях проводиться досудове розслідування у кримінальному проваджені за № 22024050000000916, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.03.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.
Враховуючи, що ОСОБА_6 у вказаному кримінальному провадженні набув статусу підозрюваного у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, до слідчого за викликами не з'являється, перебуває на тимчасово окупованій території, його оголошено у розшук, наявні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, просив в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України обрати йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Позиції учасників.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав в повному обсязі з підстав, вказаних в клопотанні.
Захисник поклався на розсуд суду з огляду на відсутність конфіденційної бесіди із своїм підзахисним і неузгодження правової позиції.
Встановлені слідчим суддею обставини.
У невстановлений досудовим слідством час, але не пізніше 01.07.2015, громадянин України ОСОБА_6 перебуваючи в м. Докучаєвськ Донецької області, діючи з особистих міркувань, вирішив вступити до складу терористичної організації «ДНР» та прийняти безпосередню участь у ній шляхом зайняття керівної посади в структурному підрозділі так званого «ГК «Донбассгаз»», а саме в «Докучаевском Управлении по газоснабжению и газификации ГК «Донбассгаз»» підконтрольному так званому «совету министров ДНР».
У вказаний період часу, ОСОБА_6 перебуваючи в м. Докучаєвськ Донецької області, усвідомлюючи, що діяльність терористичної організації «ДНР» та її підрозділів є незаконною, спрямована на зміну меж території України, призводить до загибелі людей, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, з метою досягнення злочинних цілей терористичної організації «ДНР» щодо насильницької зміни меж території України, діючи умисно, з особистих міркувань, добровільно вступив до складу цієї терористичної організації та зобов'язався дотримуватися правил поведінки, встановлених у ній, і виконувати визначені йому функції.
Встановлено, що ОСОБА_6 будучи колишнім головним інженером Докучаєвського управління по газопостачанню та газифікації ПАТ «Донецькоблгаз» перебрав на себе повноваження так званого «начальника» «Докучаевского Управления по газоснабжению и газификации ГК «Донбассгаз»» та виконував покладенні на нього керівництвом «ГК «Донбассгаз»», «советом министров ДНР» та «главой ДНР» завдання.
Так, починаючи з червня 2015 по теперішній час ОСОБА_6 знаходячись у приміщенні будівлі «Докучаевского Управления по газоснабжению и газификации ГК «Донбассгаз»» розташованої у м. Докучаєвськ за адресою: 85744, м. Докучаєвськ, вул. Комсомольська, буд. 47, незаконно зайнятій представниками «ДНР», перебуваючи на вищезазначеній посаді будучи «начальником» так званого «Докучаевского Управления по газоснабжению и газификации ГК «Донбассгаз»» та використовуючи надані представниками терористичної організації «ДНР» владні повноваження, будучи особою, на яку покладено персональну відповідальність за виконання завдань та функцій так званої «ГК «Донбассгаз»», видавав документи, які мають ознаки нормативно-правових актів (накази), але відповідно до чинного законодавства України є нікчемними, підпорядкованим йому особам щодо забезпечення реалізації покладених на структурний підрозділ функцій, в т.ч. щодо організації діяльності псевдо організації на непідконтрольній території України, внесення змін у систему управління газопостачання та газифікації України на території непідконтрольній Україні, а також документів спрямованих на узаконення діяльності структурного підрозділу та надання їй легітимного вигляду. Крім того, ОСОБА_6 здійснював контроль за фінансово-економічними результатами діяльності структурного підрозділу; вчиняв інші протиправні дії відповідно до завдань покладених на «концерн», які направлені на порушення конституційних прав громадян України, що проживають на території Донецької області, тимчасово непідконтрольній державній владі України.
Таким чином, в період з червня 2015 року по теперішній час ОСОБА_6 обійнявши посаду «начальника Докучаевского Управления по газоснабжению и газификации ГК «Донбассгаз»» та перебуваючи на ній, знаходячись у будівлі «Докучаевского Управления по газоснабжению и газификации ГК «Донбассгаз»» за адресою: м. Докучаєвськ, вул. Комсомольська, буд. 47 прийняв участь у терористичній організації «ДНР», забезпечуючи реалізацію завдань її політичного блоку шляхом виконання покладених на «ГК «Донбассгаз»» повноважень.
ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України, - участь у терористичній організації.
Щодо обґрунтованої підозри.
Згідно зі ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованої підозри, враховуючи ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі "Murray v.United Kingdom", 14310/88, 28.10.94, п. 55).
Уявлення про "обґрунтовану підозру" має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб'єктивному та об'єктивному.
Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка оголосила про підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні такого кримінального правопорушення, другий - що об'єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколами огляду мережі Інтернет; протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії; матеріалами, зібраними оперативним підрозділом, що відповідно до ч. 2 ст. 99 КПК України є доказом.
Таким чином, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України, - участь у терористичній організації.
Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на цей час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного ОСОБА_6 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
Щодо належного повідомлення про підозру та набуття статусу підозрюваного.
11 вересня 2025 року відповідно до вимог ст. ст. 276, 277, 278 КПК України відносно ОСОБА_6 складено повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, однак останньому повідомлення про підозру особисто не вручено, внаслідок не встановлення його місцезнаходження на території будь якого населеного пункту, де органи державної влади України здійснюють свої повноваження. Встановлено, що ОСОБА_6 переховується від органів досудового розслідування на тимчасово окупованій території Донецької області.
У зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації, воєнним станом в Україні, захопленням м. Докучаєвськ, Донецької області та проведенням бойових дій, беручи до уваги те, що існують достатні підстави вважати, що ОСОБА_6 перебуває на тимчасово окупованій території України та обґрунтовану неможливість вручити повістку про виклик особи, з дотриманням вимог ст. ст. 111, 135, 278 КПК України, в газеті «Урядовий кур'єр» №186 (8111) від 11.09.2025, яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора опубліковано повістку про виклик ОСОБА_6 на 15.09.2025, 16.09.2025 та 17.09.2025 за зазначеною в повістці адресою для проведення слідчих та процесуальних дій у кримінальному провадженні № 22024050000000916 від 28.03.2024, отримання письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, допиту в якості підозрюваної тощо.
Жодного разу у призначений час громадянин України ОСОБА_6 у призначене місце не з'явився, про неможливість та причини неприбуття не повідомив.
Відповідно до ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію. Повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.
Главою 11 КПК України визначається порядок виклику слідчим, прокурором, судовий виклик і привід.
Відповідно до ч. 8 ст. 135 КПК України повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Враховуючи наведені вище обставини, слідчим за погодженням з прокурором 11.09.2025, з дотриманням вимог ст. ст. 111, 135, 278 КПК України, ОСОБА_6 повідомлено про підозру у відповідності та у спосіб, передбачений чинним кримінальним процесуальним законодавством України повідомлення про підозру вручено ОСОБА_4 який є захисником за призначенням.
Таким чином 11.09.2025 у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_6 набув статусу підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, а саме участь у терористичній організації.
Щодо ризиків.
Слідчий суддя вважає доведеними вказані ризики, передбачені пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому слідчий суддя враховує, що як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися, а обов'язки, про покладення (продовження) яких клопоче орган досудового розслідування у разі обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, - бути у взаємозв'язку з ними. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження слідчий суддя застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрюваний може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, слідчий суддя має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду свідчать такі обставини:
- вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення;
- неприбуття на виклик до прокурора шість разів, у тому числі тричі у статусі підозрюваного та не повідомлення слідчому та прокурору про причини та неможливість прибуття на виклик, що свідчить про те, що підозрюваний на цей час вже переховується від органу досудового розслідування, у зв'язку з чим підозрюваного оголошено у розшук;
- спосіб вчинення злочину (вчинив умисно, під час воєнного стану, що має негативні наслідки для всієї територіальної громади та України в цілому, знаходиться на тимчасово окупованій території співпрацюючи з окупаційною адміністрацією, що з великою часткою ймовірності спонукатиме його до втечі у разі обрання більш м'якого запобіжного заходу).
- санкцією статей передбаченого найсуворіше покарання у вигляді позбавлення волі строком до 3 років, що може бути підставою та мотивом для підозрюваного навмисно переховуватися від слідства та суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, або вчинити інше кримінальне правопорушення свідчить те, що ОСОБА_7 на теперішній час перебуває на території України, яка перебуває під контролем окупаційної адміністрації, активно співпрацює з представниками держави агресора та фактично своїми діями підтверджує намір продовжити скоєне нею кримінальне правопорушення, що надає їй можливість скоїти інше кримінальне правопорушення за відсутності контролю з боку влади України.
Щодо розшуку.
Постановою слідчого від 18.09.2025 на підставі ст. 281 КПК України підозрюваного ОСОБА_6 оголошено в розшук.
Щодо перебування підозрюваного на окупованій території.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 цього Закону адміністративна межа між тимчасово окупованою територією та іншою територією України визначається Кабінетом Міністрів України.
Той факт, що підозрюваний ОСОБА_6 перебуває на тимчасово окупованій території України підтверджується вищезазначеними зібраними у кримінальному провадженні доказами.
Висновки.
Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
З огляду на те, що у судовому засіданні знайшли своє підтвердження ті обставини, що ОСОБА_6 набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, підозра є обґрунтованою, доведення органом досудового розслідування наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а також факт того, що сукупність доказів у своєму зв'язку вказують слідчому судді на достатність підстави вважати, що підозрюваний перебуває на тимчасово окупованій території України, його оголошено у розшук, слідчим суддею встановлено достатні підстави для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу за відсутності підозрюваного, відповідно до приписів ч. 6 ст. 193 КПК України.
Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжним заходом є тримання під вартою.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке входить до вищевказаного переліку, підозра є обґрунтованою, доведення органом досудового розслідування наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, до нього може бути застосований виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а тому клопотання підлягає задоволенню.
Щодо застави.
Згідно з абз. 7 ч. 4 ст. 183 КК України, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Згідно з абз. 8 ч. 4 ст. 183 КК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Оскільки ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке входить до переліку, перебуває на тимчасово окупованій території України, розмір застави слідчий суддя не визначає.
Інші питання.
Згідно ч. 4 ст. 197 КПК України, у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі ч. 6 статті 193 цього Кодексу строк дії такої ухвали не зазначається.
Визначення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, тобто визначення, таким чином строку тримання особи під вартою, здійснюється лише під час застосування щодо особи запобіжного заходу, що відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України, можливе після затримання особи, а слідчий суддя, суд не пізніш як через сорок вісім годин з часу доставки такої особи до органу досудового розслідування, зобов'язаний розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід за обов'язкової присутності такого підозрюваного, обвинуваченого.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-178, 183, 193, 194, 197 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання - задовольнити.
В порядку ч. 6 ст. 193 КПК України обрати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, у кримінальному провадженні № 22024050000000916, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.03.2024 року, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Роз'яснити, що згідно з положеннями ч. 6 ст.193 КПК України, після затримання особи і не пізніше як через сорок вісім годин з часу доставки її до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановлює ухвалу.
Відповідно до ч. 4 ст. 197 КПК України, у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, на підставі частини шостої статті 193 цього Кодексу строк дії такої ухвали не зазначається.
Дана ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали доручити прокурору відділу Донецької обласної прокуратури ОСОБА_3 .
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1