Справа № 463/155/20 Головуючий у 1 інстанції: Головатий Р.Я.
Провадження № 22-ц/811/1841/25 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М.
25 вересня 2025 року м. Львів
Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бойко С.М.,
суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,
секретаря - Марко О.Р.,
з участю: представника позивача - ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 , її представника - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 13 травня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_4 про зміну порядку виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку з виплатою грошової компенсації,
встановив:
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 16 лютого 2022 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 29 серпня 2022 року, позов ОСОБА_4 в даній справі задоволено.
Припинено право власності ОСОБА_2 на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 , стягнувши в її користь компенсацію вартості частки квартири в сумі 281023 грн., що внесені ОСОБА_4 на рахунок ТУ ДСА у Львівській області № НОМЕР_1 , згідно з квитанцією №4 від 28.12.2019 року та на рахунок ТУ ДСА у Львівській області № НОМЕР_2 , згідно з квитанціями №11 від 21.02.2020 року та №15 від 20.08.2021 року.
Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 73,6 кв.м.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 2721 грн. судових витрат.
В процесі виконання рішення суду з?ясувалось, що внесені ОСОБА_4 згідно квитанції №4 від 28.12.2019 року кошти в сумі 93500 грн. на рахунок Територіального управління державної судової адміністрації України у Львівській області №37315022000757 не поступили, а тому, відповідно, не були виплачені ОСОБА_2 .
Вказане підтверджується листом Територіального управління державної судової адміністрації України у Львівській області від 24.04.2023 року №04-595/23, наданим у відповідь на звернення ОСОБА_2 від 18.04.2023 року, які були долучені відповідачкою ОСОБА_2 до заяви, яка надійшла до суду 23.05.2023 року.
Разом з тим, згідно з квитанцією №4 від 28.12.2019 року, наявною в матеріалах справи, платіж в сумі 93500 грн. був здійснений ОСОБА_4 в ТВБВ №10013/289 на АДРЕСА_2 на рахунок Територіального управління державної судової адміністрації України у Львівській області №37315022000757, одержувач: ТУ ДСА України, призначення платежу: судовий депозит за позовом ОСОБА_4 .
У вересні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про перегляд рішення Личаківського районного суду м. Львова від 16 лютого 2022 року за нововиявленими обставинами, покликаючись на те, що із визначеної судом грошової компенсації за припинення належної їй частки в квартирі - 281023 грн., вона отримала лише 187523 грн., а решта коштів у сумі 93500 грн. на рахунок Територіального управління державної судової адміністрації України у Львівській області не надходили, відтак, позивачем ОСОБА_4 не була виконана обов'язкова умова, згідно з ч.2 ст.365 ЦК України, для задоволення позову. Просила рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 ; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 2721 грн. в порядку повороту виконання рішення суду; припинити право власності ОСОБА_4 на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на цю частку квартири; поновити право власності ОСОБА_2 на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 .
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 13 грудня 2023 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 17 червня 2024 року та постановою Верховного Суду від 17 березня 2025 року, відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Личаківського районного суду м. Львова від 16 лютого 2022 року та залишено судове рішення в силі.
У квітні 2024 року ОСОБА_4 подала до суду заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення, в якій просила змінити порядок виконання рішення Личаківського районного суду м. Львова від 16 лютого 2022 року, дозволивши їй отримати у відділенні №10013/0289 філії - Львівське обласне управління АТ «Ощадбанк» внесені нею згідно з квитанцією №4 від 28.12.2019 року кошти в сумі 93500 грн. для подальшого перерахування їх на депозитний рахунок суду для виплати ОСОБА_2 на виконання рішення суду.
Свої вимоги ОСОБА_4 обґрунтовувала тим, що про те, що платіж у сумі 93500 грн. проведено не було, її ніхто не повідомляв, а про те, що кошти не поступили на депозитний рахунок суду їй стало відомо 24.05.2023 року після того, як ОСОБА_2 не змогла ці кошти отримати.
31.05.2023 року вона ( ОСОБА_4 ) звернулась до керуючого ТВБВ №10013/003 філії Львівське обласне управління АТ «Ощадбанк» Федик Ю.В. із заявою, в якій просила терміново перерахувати на депозитний рахунок суду кошти в сумі 93500 грн., внесені нею згідно з квитанцією №4 від 28.12.2019 року, та надала реквізити депозитного рахунку суду, який був на день звернення з цією заявою, однак, листом вих. №16-43/889 від 05.06.2023 року її повідомлено, що таке прохання не може бути задоволене у зв?язку з тим, що згідно з постановою правління Національного банку України №103 (п.118) від 25.09.2018 року, здійснювати виплату відкликаних (повернутих) коштів фізичним особам можна лише шляхом зарахування на їх власні рахунки або шляхом виплати готівкою.
Також, із заявою про перерахування на депозитний рахунок суду коштів у сумі 93500 грн., внесених згідно квитанції №4 від 28.12.2019 року, ОСОБА_4 зверталась до АТ «Державний ощадний банк України», який листом від 29.08.2023 року №111.11-12/50665/2023 рекомендував звернутися у відділення №10013/0289 філії - Львівське обласне управління АТ «Ощадбанк» із заявою відповідної форми для отримання зазначених коштів (готівкою/зарахування на поточний рахунок) та в подальшому перерахувати кошти за необхідними реквізитами.
ОСОБА_4 зазначає, що самостійно не може отримати зазначені кошти з наступним їх перерахуванням на депозитний рахунок суду, оскільки цей новий платіж буде здійснено за платіжним документом з реквізитами, відмінними від тих, що зазначені в резолютивній частині рішення суду.
Наведене вважає обставинами, які ускладнюють виконання рішення суду, тому просила заяву задовольнити.
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 13 травня 2025 року заяву ОСОБА_4 задоволено частково.
Змінено порядок виконання рішення Личаківського районного суду м. Львова від 16 лютого 2022 року у справі №463/155/20, надавши ОСОБА_4 дозвіл отримати у відділенні філії - Львівське обласне управління АТ «Ощадбанк» внесені нею згідно з квитанцією №4 від 28.12.2019 року кошти в сумі 93500 грн. та зобов'язати перерахувати їх на депозитний рахунок суду (ТУ ДСА України в Львівській області) для виплати ОСОБА_2 на виконання рішення Личаківського районного суду м. Львова від 16 лютого 2022 року у справі №463/155/20, представивши суду протягом 30 днів з моменту набрання ухвалою суду законної сили докази зарахування вказаних коштів на депозитний рахунок суду (ТУ ДСА України в Львівській області).
Ухвалу суду оскаржила відповідач ОСОБА_2 , просила її скасувати з підстав порушення норм процесуального права і ухвалити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_4 про зміну порядку виконання рішення суду залишити без розгляду.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що в силу приписів ч.1 ст.435 ЦПК України, встановити чи змінити спосіб або порядок виконання рішення можна лише за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом).
На переконання відповідачки, за наслідками рішення Личаківського районного суду м. Львова від 16 лютого 2022 року, яке ухвалено на користь обох сторін, позивачка ОСОБА_4 є стягувачем в частині визнання за нею права власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 та стягнення із ОСОБА_2 судових витрат в сумі 2721 грн., натомість, в частині рішення суду про стягнення на користь ОСОБА_2 грошової компенсації вартості частки квартири, в тому числі стягнення грошових коштів у сумі 93500 грн. згідно з квитанцією №4 від 28.12.2019 року, ОСОБА_4 не може вважатися стягувачем, оскільки в цій частині рішення суду ухвалено на користь відповідачки ОСОБА_2 .
Вважає, що, виходячи зі змісту рішення суду, щодо якого відбулася зміна способу (порядку) виконання такого рішення, ОСОБА_4 не виступала стягувачем, а отже, не могла бути суб'єктом звернення із такою заявою, тому відповідно до п.1 ч.4 ст.185 ЦПК України, суд першої інстанції повинен був повернути заяву ОСОБА_4 без розгляду.
Окрім того, зазначає, що не отримувала копії заяви ОСОБА_4 і така не була завантажена в систему «Електронний Суд», а відтак, відсутність доказів надіслання (надання) копії заяви іншим учасниками справи є підставою для повернення заяви без розгляду.
15.07.2025 року позивач ОСОБА_4 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечила доводи та вимоги апелянта, зазначивши, що рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 16 лютого 2022 року її позов задоволено в повному обсязі і за даним рішенням у неї не виникло жодних зобов'язань по відношенню до ОСОБА_2 .
Звертає увагу, що прийняття судом оскаржуваної ухвали дало їй можливість отримати в банку кошти в сумі 93500 грн., які, як встановлено судом, з вини банку не були перераховані на депозит ТУ ДСА України у Львівській області у 2019 році, та 22.05.2025 року перерахувати ці кошти на депозитний рахунок суду (ТУ ДСА у Львівській області) для виплати ОСОБА_2 .
Додає, що докази внесення коштів надано суду.
В судове засідання апеляційного суду 16.09.2025 року ОСОБА_4 не з'явилася, про дату, час і місце розгляду справи була належним чином повідомлена, клопотань про відкладення розгляду справи від неї не надходило, тому, відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України, справу розглянуто у її відсутності, за участі її представника та сторони відповідача.
Ухвалення та проголошення судового рішення відкладено на 25.09.2025 року о 12:50.
Заслухавши пояснення сторони відповідача в підтримання апеляційної скарги, заперечення сторони позивача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією із основних засад судочинства.
Згідно вимог ч.1 ст.18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Частиною першою статті 435 ЦПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відповідно до частини другої статті 435 ЦПК України, в редакції, чинній на момент подання вказаної заяви, заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Частиною третьою статті 453 ЦПК України визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого статтею 16 ЦК України. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.
Порядок виконання рішення - це визначена законодавством послідовність і зміст вчинення виконавчих дій.
Аналіз зазначених положень вказує на те, що процесуальна можливість встановити чи змінити спосіб або порядок виконання судового рішення не передбачає зміну судового рішення по суті, обрання нового способу захисту порушеного права, а полягає лише у вирішенні питання про вжиття нових заходів для належного виконання рішення та захисту порушеного права у визначений раніше спосіб. При цьому, ключовим питанням є те, що під час зміни способу та порядку виконання рішення, суд не може змінювати саме рішення по суті.
При вирішенні питання про встановлення способу і порядку виконання рішення суду, суд повинен з'ясувати обставини, що свідчать про абсолютну неможливість виконання рішення. Задоволення таких заяв можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.
Таким чином, чинне законодавство пов'язує можливість відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення суду лише за умов доведення заявником існування обставин, що ускладнюють виконання або роблять його неможливим.
Зміна способу та порядку виконання рішення є однією з процесуальних гарантій захисту та відновлення захищених судом прав та інтересів фізичних і юридичних осіб. Зі змісту та призначення інституту зміни способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови вбачається, що він є ефективним процесуальним засобом, який спрямований на гарантування виконання судового рішення. Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року N 11-рп/2012).
Правовідносини сторін у даній справи по суті заявленого позову врегульовані статтею 365 ЦК України.
Так, відповідно до приписів частини другої статті 365 ЦК України, суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
В процесі виконання рішення суду про припинення права відповідачки ОСОБА_2 на частку в квартирі, право на яку визнано за позивачкою ОСОБА_4 з виплатою відповідачці грошової компенсації вартості цієї частки, з?ясувалось, що внесені ОСОБА_4 згідно квитанції №4 від 28.12.2019 року кошти в сумі 93500 грн. на рахунок Територіального управління державної судової адміністрації України у Львівській області №37315022000757 не поступили, тому, відповідно, не були виплачені відповідачці ОСОБА_2 .
Із судових рішень, які набрали законної сили, зокрема, про відмову у задоволенні заяви відповідачки ОСОБА_2 про перегляд рішення Личаківського районного суду м. Львова від 16 лютого 2022 року за нововиявленими обставинами встановлено, що за інформацією АТ «Ощадбанк», платіж у сумі 93500 грн. був прийнятий банком 28.12.2019 року і перерахований 03.01.2020 року за реквізитами, які вказав та перевірив платник. Факт перевірки та підтвердження коректності вказаних реквізитів підтверджується підписом платника на квитанції №4 від 28.12.2019 року. 09.01.2020 року платіж в сумі 93500 грн. був повернутий банком отримувача із вказанням відповідної причини повернення в призначені платежу.
За реквізитами, зазначеними у квитанції №4 від 28.12.2019 року, платником є ОСОБА_4 , яка через Львівське РУ ОЧ ТВБВ №10013/289 мРМ-13397 28.12.2019 року о 14:28:55 внесла на рахунок № НОМЕР_1 , отримувач - ТУ ДСА України в Львівській області, 93500 грн. судового депозиту.
Правильність вказаних реквізитів підтверджується листом Державної казначейської служби України від 10.11.2023 року, згідно з яким, 03.01.2020 року кошти в сумі 93500 грн. були зараховані на рахунок нез'ясованих надходжень Казначейства, оскільки рахунок отримувача ТУ ДСА України в Львівській області №37315022000757, на який здійснювалося перерахування коштів, закритий 02.01.2020 року у зв'язку із переходом Казначейства на новий план рахунків відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку в державному секторі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2013 року №1203. У зв'язку з чим, 10.01.2020 року платіж було повернуто банку платника Філії - Львівське обласне управління АТ «Ощадбанк».
В той же час, банком платника - АТ «Ощадбанк», в порушення вимог п.2.32 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління Національного банку України від 21.01.2004 року №22, в редакції, чинній на дату здійснення операції, п.118 Інструкції про порядок організації касової роботи банками та проведення платіжних операцій надавачами платіжних послуг в Україні, затвердженої постановою правління Національного банку України від 25.09.2018 року №103, не вжито заходів для встановлення належного отримувача, про що зазначено в листі Національного банку України від 20.11.2023 року.
Отже, отримавши 28.12.2019 року кошти в сумі 93500 грн. від ОСОБА_4 , АТ «Ощадбанк» вчасно їх не перерахував на рахунок ТУ ДСА у Львівській області, чинний на момент внесення ОСОБА_4 коштів, внесена позивачкою на рахунок ТУ ДСА у Львівській області сума платежу 93500 грн. їй не повернута і банк не повідомив ОСОБА_4 про те, що кошти на рахунок ТУ ДСА у Львівській області банком за призначенням не перераховано.
З наведеного слідує, що позивач ОСОБА_4 виконала вимоги закону про внесення грошових коштів на депозит суду, що підтверджено відповідними квитанціями, однак, такі кошти не були в повному обсязі виплачені відповідачці не з її вини.
Отже, отримавши від банку відповідні роз'яснення щодо порядку повернення коштів та довівши існування обставин, які ускладнювали виконання рішення, позивач підставно звернулась до суду із заявою про зміну порядку та способу виконання рішення.
Колегія суддів відхиляє доводи сторони відповідачки про те, що позивачка не може бути стягувачем в частині виплати присуджених відповідачці коштів, як компенсацію вартості припиненої частки, та, відповідно, не може звертатися до суду із вказаною заявою, оскільки такий спосіб захисту прав позивачки в даному спорі - визнання за позивачкою права власності на припинену частку відповідачки в квартирі, шляхом виплати відповідачці внесеної позивачкою на депозит суду грошової компенсації, передбачений законом, тому вона є належним суб'єктом звернення із заявою в порядку частини першої статті 435 ЦПК України.
Отже, безпідставними є доводи апеляційної скарги про наявність підстав для залишення заяви позивачки без розгляду.
Також колегія суддів відхиляє й інші доводи апеляційної скарги щодо повернення заяви позивачки без розгляду у зв'язку з ненадісланням копії заяви відповідачці, оскільки відповідачка була належним чином повідомлена про розгляд заяви, неодноразово її сторона заявляла клопотання про відкладення розгляду справи, в яких, серед іншого, висловлювала свої заперечення щодо заявлених вимог, відтак, була обізнана зі змістом заяви, оскаржувана ухвала суду першої інстанції спрямована на реальне виконання рішення суду, що підтверджується перебуванням на депозиті ТУ ДСА України в Львівській області необхідної суми коштів для виплати відповідачці за рішенням суду, і ця обставина не заперечується стороною відповідачки, відтак, не може бути скасоване з формальних підстав законне та обґрунтоване судове рішення, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.
Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, суд
ухвалив:
апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 13 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складений 25 вересня 2025 року.
Головуючий С.М. Бойко
Судді: С.М. Копняк
А.В. Ніткевич