Справа № 461/8594/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/794/25 Доповідач: ОСОБА_2
18 вересня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові, в режимі відеоконференції, апеляційні скарги підозрюваної ОСОБА_6 та її захисника - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 08 серпня 2025 року, якою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченій за ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 161, ч.1, ч.2 ст. 436-1 КК України, продовжено строк тримання під вартою без визначення розміру застави,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
обвинуваченої ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
встановила:
вищевказаною ухвалою суду обвинуваченій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженці м. Києва, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , продовжено строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 06 жовтня 2025 року включно, без визначення розміру застави.
В обґрунтування прийнятого рішення суд зазначає, що наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, дають підстави для продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 .
На ухвалу суду обвинувачена ОСОБА_6 та її захисника - адвокат ОСОБА_7 подали апеляційні скарги.
Обвинувачена ОСОБА_6 у своїй апеляційній скарзі просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження їй строку тримання під вартою без визначення розміру застави.
Також ОСОБА_6 просить поновити їй строк апеляційного оскарження ухвали Галицького районного суду м. Львова від 08 серпня 2025 з тих підстав, що повний текст вказаної ухвали їй вручено лише 29 серпня 2025 року. Окрім цього просить забезпечити трансляцію судового засідання у справі № 461/8594/24 на YouTube відеохостингу, канал «Судова влада України».
В обґрунтування апеляційних вимог ОСОБА_6 вказує, що судом першої інстанції систематично порушується її право, встановлене частинами 3,4 ст. 5 Конвенції щодо розгляду справи про арешт (тримання під вартою) упродовж розумного строку, копії ухвал їй вчасно не скеровуються, а відтак вона позбавлена можливості вчасно оскаржити невмотивованість та необґрунтованість ухвал.
Апелянт вважає, що застосовуючи вибіркове правосуддя, влада за допомогою так званої «судової влади» влаштували геноцид за ознаками етнічного, мовного походження та культурних традицій, релігійних або політичних переконань.
Посилається на норми національного законодавства та рішення ЄСПЛ.
Звертає увагу, що впродовж одинадцяти місяців перебування справи у суді, розгляд по суті так і не розпочався, а судові засідання зводяться лише до продовження їй строку тримання під вартою.
Стверджує, що у клопотанні про продовження їй строку тримання під вартою прокурори лише шаблонно копіюють ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, не наводячи жодних доказів наявності таких.
Захисник - адвокат ОСОБА_7 у своїй апеляційній скарзі просить ухвалу суду скасувати у зв'язку з порушенням кримінального процесуального закону України.
В обґрунтування апеляційних захисник покликається на те, що судом не було встановлено доцільності продовження тримання ОСОБА_6 під вартою, як це прописано у ч. 3 ст. 331 КПК України.
Вважає помилковим висновок суду про те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які існували на момент обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжують існувати та не зменшилися.
У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_6 та її захисник ОСОБА_7 подані апеляційні скарги підтримали та просили такі задовольнити.
Прокурор ОСОБА_8 заперечив проти задоволення апеляційних вимог, пославшись на їх безпідставність.
Заслухавши суддю-доповідача, з'ясувавши позицію учасників процесу, перевіривши матеріали апеляційної скарги та матеріали контрольного провадження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення.
З метою дотримання права обвинуваченої ОСОБА_6 на захист, суд апеляційної інстанції вважає, що строк на апеляційне оскарження ухвали Галицького районного суду м. Львова від 08 серпня 2025 року обвинуваченій ОСОБА_6 слід поновити.
Частиною 1 ст. 404 КПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційних скарг.
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Частиною 2 ст. 331 КПК України передбачено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Як вбачається з наданих суду матеріалів, на розгляді Галицького районного суду м. Львова знаходиться кримінальне провадження №22023140000000290 від 20 вересня 2023 року про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 161, ч.ч. 1, 2 ст. 436-1 КК України.
Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 29 лютого 2024 року до ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строк дії якого неодноразово продовжувався.
Підставами для обрання запобіжного заходу та продовження строку тримання під вартою стали достатні підстави вважати, що ОСОБА_6 може: ухилятися від органу досудового розслідування та суду, оскільки злочин, який інкримінується останній, є особливо тяжким та передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від 12 до 15 років з конфіскацією майна або без такої. В умовах воєнного стану ОСОБА_6 може змінити місце свого проживання, у тому числі шляхом виїзду за кордон, зокрема на територію російської федерації; продовжити злочинну діяльність, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину - державної зради, який спрямований на шкоду державі, у якій на цей час запроваджено воєнний стан; вчинити інше кримінальне правопорушення, зокрема злочин проти основ національної безпеки України, що обґрунтовується проросійською позицією обвинуваченої.
Крім того, суд першої інстанції при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 взяв до увагу особу обвинуваченої, яка, будучи медійною особою та сформувавши стосовно себе імідж адвоката у «політичних справах» в Україні, систематично брала участь у передачах проросійського спрямування, у яких транслювала виключно негатив щодо України, спрямований на дестабілізацію суспільно-політичної ситуації в Україні, підрив єдності народу України та формування сепаратистських настроїв; її вік та стан здоров'я.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що з моменту взяття ОСОБА_6 під варту та до моменту вирішення клопотання прокурора, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання щодо неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченої не зможе забезпечити більш м'який запобіжний захід.
Наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, станом на сьогодні не змінилися та не зменшилися.
Вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_6 , суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою, та обґрунтовано дійшов висновку про існування тих обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність продовження обвинуваченій ОСОБА_6 строку тримання під вартою для забезпечення виконання покладених на неї процесуальних обов'язків, та вважає, що застосування до обвинуваченої більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі, не зможе запобігти ризикам кримінального провадження та може негативно відобразитися на здійсненні судового розгляду, в тому числі щодо належного виконання обвинуваченою своїх процесуальних обов'язків. Відомостей, які б свідчили про неможливість подальшого застосування до обвинуваченої ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суду не представлено.
Доводи апеляційних скарг про те, що прокурор не довів існування ризиків є необґрунтованими, оскільки питання щодо застосування запобіжного заходу розглядалось судом в порядку, передбаченому ст. 331 КПК України, та з матеріалів контрольного провадження вбачається, що при обранні такого ОСОБА_6 місцевий суд враховував не лише тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій у разі визнання її винною у вчиненні злочинів, а й існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, запобіганню яким може сприяти лише тримання обвинуваченої під вартою.
Безпідставними є і твердження, що суд не перевірив обґрунтованості обвинувачення адже зазначене питання, як і питання формулювання обвинувачення, винуватості обвинуваченої у вчиненні цього кримінального правопорушення вирішується судом, який здійснює розгляд кримінального провадження по суті, після видалення до нарадчої кімнати. Водночас, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 161, ч.ч. 1, 2 ст. 436-1 КК України, була перевірена слідчим суддею під час застосування до останньої запобіжного заходу.
Покликання обвинуваченої на необхідність застосування практики Європейського суду з прав людини не спростовує висновків суду першої інстанції про необхідність продовження застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Інші підстави для відмови у задоволенні клопотання прокурора, зазначені обвинуваченою та її захисником у поданих до суду апеляційних скаргах, також не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відтак, зазначені в апеляційних скаргах доводи та підстави, з яких сторона захисту просить скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду і не є визначеними законом підставами для скасування оскарженого рішення.
Ухвала місцевого суду відповідно до вимог статті 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, зі справи не вбачається.
Керуючись ч. 2 ст. 376, ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів
постановила :
Поновити ОСОБА_6 строк апеляційного оскарження.
Апеляційні скарги ОСОБА_6 та її захисника - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 08 серпня 2025 року, якою продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 60 днів, тобто до 08 жовтня 2025 року включно, без альтернативи внесення застави, залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: