Іменем України
20.09.2025 Справа №607/19436/25 Провадження №1-кс/607/5519/2025
м. Тернопіль
Слідча суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області клопотання старшого слідчого в ОВС відділу СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_7 , під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024210000000286 від 21.06.2024 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тернополя, громадянина України, з неповною середньою освітою, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , офіційно не працюючого, раніше судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,
20.09.2025 старший слідчий в ОВС відділу СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 звернувся до слідчої судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 .
Клопотання мотивоване тим, що групою слідчих СУ ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024210000000286 від 21.06.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 255-1, ч. 2 ст. 307 КК України.
Під час проведення досудового розслідування встановлено, що у січні 2025 року, точна дата не встановлена, ОСОБА_8 , відбуваючи покарання у Державній установі «Чортківська установа виконання покарань (№ 26)», усвідомлюючи незаконність обігу наркотичних засобів, прийняв рішення про організацію їх незаконного придбання, пересилання, зберігання з метою збуту та збуту, зокрема бупренорфіну та метадону, іншим засудженим, які перебувають на території зазначеної установи, що є порушенням вимог ст. 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори».
Розуміючи, що самостійно реалізувати вказаний умисел, перебуваючи в умовах ДУ «Чортківська установа виконання покарань (№ 26)», він не міг, ОСОБА_8 вирішив залучити до цієї діяльності ОСОБА_9 , який також відбуває покарання в ДУ «Чортківська установа виконання покарань (№ 26)», ОСОБА_4 та ОСОБА_10 , які перебувають на волі та проживають у м. Тернополі. З цією метою ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_9 , ОСОБА_4 та ОСОБА_10 про свої злочинні наміри та довів до їх відома деталі вказаного вище злочинного плану, на що останні погодилися та надали добровільну згоду на участь у його реалізації.
План злочинної діяльності передбачав налагодження каналу незаконного надходження до ДУ «Чортківська установа виконання покарань (№ 26)» наркотичних засобів - бупренорфіну та метадону, які отримували шляхом купівлі або безоплатного одержання від осіб, що перебувають на замісній підтримувальній терапії та отримують відповідні препарати у закладах охорони здоров'я.
ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою групою осіб, за допомогою засобів мобільного зв'язку координували дії ОСОБА_4 та ОСОБА_10 , у тому числі домовляючись про особисті зустрічі з наркозалежними особами на території м. Тернополя та Тернопільської області. Останні продавали або передавали їм наркотичні засоби бупренорфін або метадон.
Отримавши наркотичні засоби від осіб, які перебувають на замісній підтримувальної терапії хворих з опіоїдною залежністю, ОСОБА_4 та ОСОБА_10 , діючи відповідно до вказівок ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , здійснювали їх упакування у побутові речі та продукти харчування у невстановлених слідством місцях у м. Тернополі, з метою подальшого пересилання.
Надалі за допомогою засобів зв'язку ОСОБА_8 та ОСОБА_9 надавали вказівки щодо здійснення відправлення посилок із наркотичними засобами через оператора поштового зв'язку ТОВ «Нова Пошта» з м. Тернополя до ДУ «Чортківська установа виконання покарань (№ 26)» на ім'я інших ув'язнених, визначених ОСОБА_9 . З метою приховання злочинної діяльності ОСОБА_4 та ОСОБА_10 залучали сторонніх осіб для безпосереднього здійснення відправлень з відділень ТОВ «Нова пошта», використовуючи при цьому вигадані анкетні дані відправників.
Таким чином у період з лютого 2025 року по теперішній час ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 та ОСОБА_10 , діючи за попередньою змовою групою осіб, всупереч Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» № 60/95-ВР від 15.02.1995, порушуючи Порядок провадження діяльності, пов'язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та контролю за їх обігом, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 589 від 03.06.2009, та Наказ Міністерства охорони здоров'я України № 188 від 01.08.2000 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу», здійснювали незаконне придбання, зберігання, пересилання з метою збуту та збут наркотичних засобів (бупренорфіну та метадону) особам, схильним до їх вживання, на території ДУ «Чортківська установа виконання покарань (№ 26)» за таких обставин.
Так, 03.08.2025 ОСОБА_8 , перебуваючи у ДУ «Чортківська установа виконання покарань (№ 26)», зателефонував до невстановленої особи на прізвисько « ОСОБА_11 », з якою домовився про придбання наркотичного засобу - бупренорфіну. Під час телефонної розмови ОСОБА_8 повідомив невстановлену особу на прізвисько « ОСОБА_11 » про зарахування грошових коштів у сумі 1500 гривень на банківську картку, реквізити якої були надані останнім. Після здійснення оплати ОСОБА_8 надав невстановленій особі на прізвисько « ОСОБА_11 » номер телефону іншої невстановленої особи - « ОСОБА_12 », яка мала отримати придбаний наркотичний засіб.
Після цього, ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_9 про факт придбання наркотичного засобу та узгодив з ним, що організацією поштового відправлення займатиметься ОСОБА_4 .
У подальшому, за вказівкою ОСОБА_8 , 03.08.2025 у м. Тернопіль невстановлена особа під прізвиськом « ОСОБА_11 » передала наркотичний засіб - бупренорфін - невстановленій особі під прізвиськом « ОСОБА_13 ».
Надалі, 04.08.2025 приблизно о 19 год. 20 хв. ОСОБА_8 , під час телефонної розмови з ОСОБА_4 , який діяв за його вказівкою, описав зовнішній вигляд «Хоми» та координував його дії з метою забезпечення особистої зустрічі біля магазину «АТБ» у місті Тернопіль для передачі придбаного наркотичного засобу.
Отримавши 04.08.2025 наркотичний засіб, придбаний ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , від невстановленої особи під прізвиськом « ОСОБА_13 », ОСОБА_4 , діючи відповідно до вказівок ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , сформував поштову посилку, в якій приховав наркотичний засіб серед інших речей та продуктів харчування.
Надалі, 06.08.2025 приблизно о 18 год. 34 хв. ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , прийшов у приміщення відділення № 25 ТОВ «Нова Пошта», що за адресою: проспект Степана Бандери, 90, м. Тернопіль, та здійснив поштове відправлення посилки за № 59 0014 2932 6831 до ДУ «Чортківська установа виконання покарань (№ 26), в якій знаходився наркотичний засіб - бупренорфін, на ім'я засудженого ОСОБА_14 , який на той момент утримувався у вказаній установі в камері № 30. При цьому ОСОБА_4 , з метою приховування незаконної діяльності та уникнення викриття правоохоронними органами, використав вигадані анкетні дані відправника - « ОСОБА_15 ».
07.08.2025 під час проведення огляду поштового відправлення № 59 0014 2932 6831, доставленого до ДУ «Чортківська установа виконання покарань (№ 26)», що розташована за адресою: вул. Лесі Українки, 3, м. Чортків, Тернопільська область, для засудженого ОСОБА_14 , в упаковці зі спеціями, яка, своєю чергою, знаходилася в упаковці «Мівіна Вермішель», було виявлено порошкоподібну речовину у згортку з полімерного матеріалу. Згідно з висновком експерта, виявлена речовина є наркотичним засобом - бупренорфін, масою 0,0594 грама.
Слідчий зазначив, що у кримінальному провадженні № 12024210000000286 від 21.06.2024 наявна обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
19.09.2025 у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
19.09.2025 о 18 год. 26 хв. ОСОБА_4 затриманий відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України.
Також необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий доводить наявністю ризиків, передбачених п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Відтак слідчий вважає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти наявним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
За таких підстав слідчий просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів із визначенням застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242240 грн, та покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання з підстав, викладених у клопотанні, та просив клопотання задовольнити. Додатково зазначив, що ризик того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду підтверджується також тим, що ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, самовільно залишив військову частину. Також вказав, що з урахуванням майнового стану підозрюваного, зокрема того, що ОСОБА_4 є неофіційно працевлаштованим та отримує дохід, просить визначити заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки саме такий розмір застави здатний забезпечити виконання завдання цього кримінального провадження. Заперечуючи проти доводів сторони захисту вказав, що затримання ОСОБА_4 було зумовлене тим, що останній намагався втекти від працівників поліції під час вручення йому повідомлення про підозру.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання. Зазначив, що підозрюваний затриманий працівниками поліції незаконно, оскільки жодних дій, спрямованих на втечу, ОСОБА_4 не вчиняв. Поряд з цим клопотання про застосування запобіжного заходу вручене підозрюваному одразу після вручення повідомлення про підозру, що свідчить про необґрунтованість ризиків даного кримінального провадження. При цьому ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні лише одного епізоду у межах даного кримінального провадження, а тому не становить значної суспільної небезпеки. Також захисник вказав, що доводи прокурора щодо самовільного залишення ОСОБА_4 військової частини є недоведеними, оскільки відомості за даним фактом до ЄРДР не внесені. Так само ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, спростовується тим, що у підозрюваного відсутні будь-які речі та документи, які мають значення для кримінального провадження та які останній міг би знищити. Також ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому ОСОБА_4 підозрюється, спростовується тим, що протиправна діяльність, яка розслідується у цьому провадженні, тривала більше, ніж пів року, однак ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні лише одного епізоду злочину. Вказав, що підозрюваний має постійне місце проживання, неофіційно працює та має міцні соціальні зв'язки. З урахуванням викладеного просив застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у виді домашнього арешту у нічний період доби для можливості останнього працювати та утримувати сім'ю. У випадку, якщо слідча суддя дійде переконання про наявність підстав для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просив визначити мінімальний розмір застави.
У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника. Додатково вказав, що, напевно, його затримання працівниками поліції не було незаконним. Однак при цьому був відсутній його захисник, а він сам на той час перебував із cім'єю на футбольних змаганнях дитини у м. Вінниця. Указане, у свою чергу, призвело до його не зовсім адекватних дій під час вручення повідомлення про підозру. Не заперечував факт передачі поштового відправлення, однак вказав, що не був обізнаний про його вміст, хоча підозрював, що там може бути щось незаконне, оскільки його просили вказати анкетні дані іншої особи відправника. Зазначив, що готовий сприяти органу досудового розслідування під час проведення досудового розслідування у межах даного кримінального провадження та його процесуальна поведінка буде належною.
Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши зміст клопотання та додані до нього матеріали, слідча суддя дійшла висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Частина 1 ст. 29 Конституції України визначає, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований, зокрема до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншими чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї (ч. 1 ст. 178 КПК України).
Так, ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024210000000286 від 21.06.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 255-1, ч. 2 ст. 307 КК України.
19.09.2025 у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
19.09.2025 о 18 год. 26 хв. ОСОБА_4 затриманий відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України.
Про обґрунтованість підозри, пред'явленої ОСОБА_4 , та його можливу причетність до вчиненого кримінального правопорушення свідчать долучені до клопотання матеріали кримінального провадження у їх сукупності, а саме: протокол про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 09.09.2025; протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіоконтроль особи від 10.09.2025; протоколи огляду від 07.08.2025, 16.09.2025; висновок експерта за результатами проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів № СЕ-19/120-25/10346-НЗРАП від 08.09.2025.
Отже, з урахуванням змісту долучених до клопотання матеріалів кримінального провадження у їх сукупності, слідча суддя встановила, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на даному етапі розслідування достатньою сукупністю доказів.
Ураховуючи, що слідча суддя на цьому етапі провадження лише зобов'язана на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні дані слідча суддя доходить висновку про обґрунтованість підозри та можливу причетність ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Розглядаючи питання наявності ризиків, на які посилався прокурор, та позицію сторони захисту щодо їх недоведеності, слідча суддя зазначає таке.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. Як зазначено в п. 111-112 рішення ЄСПЛ «Белеветський проти Росії», обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Так, в обґрунтування застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою прокурор зазначив, що існують ризики, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Ризик того, що ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду підтверджується тим, що останній підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене безальтернативне покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна. Слідча суддя вважає, що зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від суду. Таке твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, висловленою у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення від 26.07.2001), де Суд зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при о цінюванні ризиків переховування. При цьому з оглянутого у судовому засіданні відеозапису встановлено, що під час вручення ОСОБА_4 повідомлення про підозру останній намагався втекти, що свідчить про підвищену ймовірність указаного ризику. Відтак слідча суддя вважає, що стороною обвинувачення доведена наявність вказаного ризику.
Так само ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, підтверджується тим, що досудове розслідування ще триває та відбувається процес збирання доказів, відшукання та вилучення речей, які мають значення для кримінального провадження, зокрема наркотичних засобів. Також, перебуваючи не в умовах тримання під вартою, ОСОБА_4 матиме безперешкодний доступ до акаунтів у мессенджерах та електронних поштових скриньках тощо та можливість знищення наявних у них відомостей щодо спілкування між учасниками злочинної групи, які причетні до вчинення указаного кримінального правопорушення.
Щодо ризику впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, то згідно зі ст. 23 КПК України на стадії судового розгляду доказове значення матимуть показання цих осіб, отримані безпосередньо судом саме під час усного допиту у судовому засіданні. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. За таких обставин ризик впливу свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від цих осіб та дослідження їх судом. Указане доводить, що з метою зміни свідками своїх показань на користь підозрюваного або відмови від дачі показань останній може впливати на вказаних осіб у незаконний спосіб. При цьому на даний час особи свідків ще встановлюються органом досудового розслідування, однак такі особи можуть бути відомі підозрюваному. З урахуванням викладеного слідча суддя вважає, що такий ризик є досить вірогідним та доведеним стороною обвинувачення.
Так само слідча суддя вважає, що ризик того, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, є доведеним стороною обвинувачення. При цьому слідча суддя враховує те, що кримінальне правопорушення, вчинення якого інкримінується ОСОБА_4 , вчинялося з метою отримання прибутку, а тому слідча суддя вважає ймовірним, що ОСОБА_4 , не маючи офіційного та законного джерела доходу, в подальшому може вчиняти інші чи аналогічні кримінальні правопорушення з метою особистого збагачення.
Відтак слідча суддя доходить висновку, що прокурор довів, а сторона захисту не спростувала, що у даному кримінальному провадженні з метою виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинити дії, передбачені п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є необхідним застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу.
Також слідча суддя вважає, що підстави і обставини, які зазначені в клопотанні слідчого, є достатньо обґрунтованими, а прокурор в повному обсязі довів, що обмеження права підозрюваного на свободу є виправданим. З урахуванням викладеного слідча суддя доходить висновку про відсутність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу та що запобіжний захід у виді тримання під вартою є необхідним і таким, що забезпечить на даному етапі досудового розслідування виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. На переконання слідчої судді, такий висновок узгоджується з вимогами ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, так як тримання підозрюваного ОСОБА_4 під вартою з наведених підстав виправдане існуванням суспільного інтересу на забезпечення належного досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо тяжкого злочину.
При прийнятті рішення слідча суддя також враховує, що відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
За встановлених обставин слідча суддя вважає, що клопотання є обґрунтованим та доведеним прокурором у судовому засіданні, а застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою в даному випадку відповідатиме його особі, обставинам вчиненого кримінального правопорушення і на даному етапі досудового розслідування такий захід забезпечення кримінального провадження виправдовує втручання у право підозрюваного на особисту свободу та недоторканість.
Крім того, сторона захисту не надала беззаперечних доказів, які б свідчили, що інший захід забезпечення кримінального провадження, ніж тримання під вартою, зможе належним чином усунути ризики, які передбачені ст. 177 КПК України. Так, навіть за умови застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді домашнього арешту у нічний період доби, останній матиме можливість залишити місце проживання та переховуватись від органів до судового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення,незаконно впливати на свідків через засоби мобільного зв'язку, мережу Інтернет чи через третіх осіб, а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
При цьому слідча суддя також враховує обставини, визначені ст. 178 КПК України, і відповідно до наданих доказів приймає до уваги, що підозрюваний має постійне місце проживання, однак міцність його соціальних зв'язків не є доведеною та підозрюваний раніше судимий.
Відтак слідча суддя доходить висновку, що обраний запобіжний захід є пропорційним меті та завданням цього кримінального провадження.
Також згідно з вимогами ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається, зокрема у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому слідча суддя приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Ураховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, відсутність доказів про майновий стан ОСОБА_4 та наявність у його власності цінного рухомого чи нерухомого майна та банківських рахунків, слідча суддя не вбачає підстав для визначення застави у запропонованому прокурором розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Разом з тим слідча суддя враховує, що протиправна діяльність, яка розслідується у даному кримінальному провадженні, у тому числі і щодо підозрюваного, пов'язана з отриманням незаконного прибутку. Відтак слідча суддя доходить висновку про необхідність визначення застави у розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Такий розмір застави є прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Так, зокрема у рішенні від 20.11.2010 у справі «Мангурас проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити явку обвинуваченого в судове засідання. Сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку. Іншими словами, розмір застави повинен визначатись тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Також слідча суддя вважає, що такий розмір застави не є непомірним для підозрюваного, однак водночас є суттєвим для його майнового стану та небажаним для втрати, а відтак дієвим для виконання завдань цього кримінального провадження та запобігання встановленим ризикам.
Крім цього, на виконання вимог ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення підозрюваним застави слідча суддя вважає за необхідне покласти на ОСОБА_4 обов'язки, визначені даною нормою закону та доведені прокурором, а саме: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду; не відлучатися за межі Тернопільського району без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними у цьому ж кримінальному провадженні;у разі наявності здати на зберігання до Управління державної міграційної служби України в Тернопільській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Щодо доводів сторони захисту про незаконність затримання підозрюваного слідча суддя зазначає таке.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України у разі введення воєнного стану та якщо наявні випадки для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду, визначені статтею 208 цього Кодексу, або виникли обґрунтовані обставини, які дають підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні злочину, - уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати таку особу.
Так, під час судового розгляду даного клопотання слідчою суддею був оглянутий долучений до клопотання відеозапис, зі змісту якого вбачається, що під час вручення ОСОБА_4 повідомлення про підозру останній намагався втекти від органу досудового розслідування, однак такі дії були припинені працівниками правоохоронного органу.
У подальшому ОСОБА_4 був затриманий, про що складений відповідний протокол від 19.09.2025, що, на думку слідчої судді, цілком узгоджується із вказаними вище нормами закону. При цьому слідчою суддею не встановлені факти застосування до ОСОБА_4 фізичного чи психологічного насильства, порушення його процесуальних прав, які б мали місце під час затримання ОСОБА_4 та могли б бути підставою для вжиття слідчою суддею відповідних заходів реагування згідно зі ст. 206 КПК України.
При цьому слідча суддя також враховує думку підозрюваного, висловлену у судовому засіданні після огляду зазначеного вище відеозапису, про те, що швидше за все його затримання не було протиправним.
З урахуванням викладеного слідча суддя вважає, що затримання ОСОБА_4 зумовлене спробою втечі останнього з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, а тому таке затримання відповідає вимогам КПК України та не потребує вчинення слідчою суддею дій, визначених ст. 206 КПК України.
Керуючись ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 205, 309, 369-372, 532 КПК України, слідча суддя
Клопотання старшого слідчого в ОВС відділу СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024210000000286 від 21.06.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 255-1, ч. 2 ст. 307 КК України, задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів.
Встановити строк дії ухвали в частині застосування запобіжного заходу до 18 год. 26 хв. 17.11.2025.
Визначити ОСОБА_4 заставу у розмірі 50 (п'ятдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 151400 (сто п'ятдесят одна тисяча чотириста) гривень. Застава має бути внесена на депозитний рахунок з такими реквізитами: код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26198838; отримувач: ТУ ДСА України у Тернопільській області; банк отримувача: ДКСУ м. Київ; код банку отримувача (МФО): 820172; рахунок отримувача: UA358201720355219001000003454; призначення платежу: застава за ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12024210000000286 від 21.06.2024 за ухвалою слідчої судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20.09.2025.
У разі внесення застави ОСОБА_4 звільнити з-під варти та покласти на нього обов'язки, передбачені статтею 194 Кримінального процесуального кодексу України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду;
- не відлучатися за межі Тернопільського району без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними у цьому ж кримінальному провадженні;
- у разі наявності здати на зберігання до Управління державної міграційної служби України в Тернопільській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави підозрюваний ОСОБА_4 вважатиметься таким, до якого застосований запобіжний захід у виді застави.
У разі внесення застави встановити строк дії покладених на підозрюваного ОСОБА_4 обов'язків до 19.11.2025.
У іншій частині клопотання відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого у цьому кримінальному провадженні.
Копію ухвали негайно після її оголошення вручити підозрюваному ОСОБА_4 .
Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідча суддя ОСОБА_1