Справа № 453/1313/25
№ провадження 1-кп/453/211/25
25 вересня 2025 року Сколівський районний суд Львівської області
у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ;
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ;
з участю прокурора ОСОБА_3 ;
обвинуваченого ОСОБА_4 ;
та потерпілої ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Сколе Львівської області кримінальне провадження №12025142300000062 про обвинувачення:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Зерноград Зерноградського району Ростовської області рф, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, раніше судимого, востаннє вироком Сколівського районного суду Львівської області від 18.10.2024 за ч.1 ст. 122 КК України до покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробувальним строком на два роки та покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України (покарання не відбуте),-
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 КК України,-
встановив:
Так, відповідно до ч.4 ст. 350-6 Цивільного процесуального кодексу України рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
Відповідно до ч.2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 11.06.2025 у справі № 453/890/25, ОСОБА_4 встановлено заходи тимчасового обмеження прав та покладено на нього наступні обов'язки: заборонено вести телефонні переговори з постраждалою особою ОСОБА_5 або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб строком на 6 місяців; заборонено особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу ОСОБА_5 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь який спосіб спілкуватися з нею строком на 6 місяців, із яким він 02.07.2025 ознайомлений, про що власноручно розписався.
Водночас, ОСОБА_4 будучи ознайомленим 02.07.2025 з рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 11.06.2025 у справі № 453/890/25 про видачу стосовно нього обмежувального припису та про наслідки порушення встановлених судом обмежень, діючи умисно та протиправно, в порушення встановлених заборон, 25.07.2025 близько 14.00 годин, маючи умисел на невиконання обмежувального припису, знаходячись в житловому будинку по АДРЕСА_1 , вчинив конфлікт з ОСОБА_5 , в ході якого висловлювався в її сторону нецензурними словами, погрожував їй фізичною розправою, чим порушив вимоги обмежувального припису.
Таким чином, ОСОБА_4 умисно невиконувавши обмежувальний припис, вчинив кримінальний проступок, передбачений ст. 390-1 КК України.
В судовому засіданні обвинувачениий ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку визнав повністю та дав покази про те, що дійсно вчинив злочин при обставинах, які вказані в обвинувальному акті. У вчиненому щиро розкаюється, просить суд суворо його не карати.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненому кримінальному проступку визнав повністю, інші учасники процесу не оспорюють фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, заслухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст. 349 КПК України, та роз'яснивши їм положення ч.3 ст. 349 КПК України про наслідки застосування обмеженого дослідження доказів, а саме про позбавлення їх у такому випадку права подальшого оспорювання цих обставин провадження в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження інших доказів відносно тих обставин провадження, які ніким не оспорюються. Відтак, суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого.
На підставі вищевикладеного, суд, допитавши обвинуваченого, дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального проступку при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена у судовому засіданні повністю.
Суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 вірно кваліфіковані за ст. 390-1 КК України, оскільки він умисно невиконував обмежувальний припис.
ОСОБА_4 вчинив кримінальний проступок.
Пом'якшуючими вину обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального проступку при призначенні йому покарання обставинами, передбаченими ст. 66 КК України, суд вбачає його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обтяжуючою вину обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального проступку при призначенні йому покарання обставиною, передбаченою ст. 67 КК України, суд вбачає вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя.
При визначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, особу обвинуваченого, який посередньо характеризується за місцем проживання, на «Д» обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, раніше судимий.
З урахуванням наведеного, конкретних обставин вчинення ОСОБА_4 кримінального проступку, особи обвинуваченого, його ставлення до вчиненого та їх наслідків, суд реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання в межах санкції ст. 390-1 КК України, у виді обмеження волі, яке на думку суду є необхідним й достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, оскільки відповідно до ч.5 ст. 59-1 КК України, пробаційний нагляд не призначається особам, які під час відбування цього виду покарання вчинили кримінальне правопорушення.
Разом з тим, відповідно до ч.3 ст. 78 КК України у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.
Зважаючи на те, що ОСОБА_4 вчинив кримінальний проступок в період іспитового строку, йому слід призначити покарання з урахуванням положень ст.ст. 71, 72 КК України.
Так, за змістом ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
За роз'ясненнями, які приведені у п.26 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», маючи на увазі, що при визначенні покарання за правилами ст. 71 КК України до покарання за новим вироком повністю або частково приєднується невідбута частина покарання за попереднім вироком, суди повинні точно встановлювати невідбуту частину основного й додаткового покарань і зазначати їх вид та розмір у новому вироку. Невідбутою частиною покарання за попереднім вироком треба вважати, крім іншого, покарання, від відбування якого особу звільнено з випробуванням (статті 75, 79, 104 КК України), за винятком часу тримання під вартою в порядку запобіжного заходу або затримання, перебування в медичному закладі тощо. При цьому, у разі, коли особа була засуджена до арешту або позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням (статті 75, 104 КК України) або була звільнена від відбування покарання умовно-достроково (статті 81, 107 КК України) і в період іспитового строку або строку умовно-дострокового звільнення вчинила новий злочин, суд зобов'язаний визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі, зокрема й тоді, коли останнім за часом вироком призначаються більш м'які види покарання.
Таким чином, за правилами ч.1 ст. 72 КК України перевести 1 рік обмеження волі у 6 місяців позбавлення волі з розрахунку 1 день позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі.
На підставі ч.ч.1,2 ст. 71 КК України до призначеного покарання приєднати частково невідбуту частину покарання за вироком Сколівського районного суду Львівської області від 18.10.2024, шляхом часткового приєднання призначених покарань та призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 1 місяць. Саме таке покарання буде належною карою за скоєне, упередить вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень, сприятиме досягненню мети його виправлення та перевиховання.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу не обирати.
Цивільного позову у даному кримінальному провадженні не заявлено.
Судових витрат у даному кримінальному провадженні немає.
Питання речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд,-
ухвалив:
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні криміналього проступку, передбаченого ст. 390-1 КК України, і призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.
На підставі пункту "б" частини 1 статті 72 КК України призначене покарання у виді 1 року обмеження волі перевести в покарання у виді позбавлення волі з розрахунку: одному дню позбавлення волі відповідають: два дні обмеження волі, та визначити до відбуття 6 (шість) місяців позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за цим вироком у виді 6 (шести) місяців позбавлення волі, частково приєднати ОСОБА_4 , невідбуту частину покарання за вироком Сколівського районного суду Львівської області від 18.10.2024 у виді 2 роки позбавлення волі, визначивши остаточне покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки 1 (один) місяць.
Статтю 91-1 КК України не застосовувати.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу не обирати.
Строк відбування покарання рахувати з моменту затримання ОСОБА_4 на виконання цього вироку.
Речовий доказ: інформаційний носій -DVD, залишити при матеріалах кримінального правопорушення.
Копію вироку негайно, після його проголошення, вручити засудженому та прокурору.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення через Сколівський районний суд Львівської області з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.
Суддя