Справа № 495/1953/25
№ провадження 2/495/1550/2025
ІМЕНЕМ УКрАЇНи
26 вересня 2025 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого одноособово - судді Прийомової О.Ю.,
за участю секретаря Дарій О.М.,
справа № 495/1953/25,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Білгород-Дністровському Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області до ОСОБА_1 , Акціонерного товариства Страхова компанія «ББС Іншуранс» про відшкодування матеріальних збитків,
представника позивача - Тишевич Н.М.
представника відповідача - адвоката Павленко В.С.,
представника відповідача в режимі відеоконференції - Хребет Т.І.,
Позивач,Служба відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області 24 березня 2025 року звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області із позовом до ОСОБА_1 , Акціонерного товариства Страхова компанія «ББС Іншуранс» про відшкодування матеріальних збитків, просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 суми франшизи до договору страхування; стягнути з Акціонерного товариства «Страхової компанії «ББС Іншуранс» на його користь відшкодування матеріальної шкоди заподіяної власником дорожньо - транспортної пригоди у розмірі 68 629 грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 грн.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 12.02.2024 року о 21.30 на автомобільній дорозі загального користування державного значення М-05 Київ - Одеса, км 372+150 сталася ДТП за участю транспортного засобу MERCEDES-BENZ ACTROS 1846, д/з НОМЕР_1 , з напівпричепом SCHMITZ SKI 24, д/з НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 .
Матеріали по факту вказаного ДТП були зареєстровані ВП № 2 Березівського РВП ГУНП в Одеській області та передані до Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області за місцем реєстрації водія транспортного засобу .
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 477214 від 12 лютого 2024 року, складеного у відношенні водія ОСОБА_1 , вбачається, що рухаючись по автомобільній дорозі загального користування державного значення М-05 Київ - Одеса, водій не впевнився в безпечності, стеженні за правильністю розміщення та кріплення вантажу, не впевнився в технічному стані транспортного засобу, в результаті чого сталося перекидання.
Постановою Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12.06.2024 року було закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП на підставі п.7 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Входячи з аналізу положень ст. 38 КУпАП вбачається, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчинені правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні дорожньо - транспортної пригоди провадження по справі підлягає припиненню на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП через відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Тобто зазначена обставина у Постанові Білгород - Дністровського міськрайонного суду не є реабілітуючою обставиною, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП.
Відсутність вини водія транспортного засобу можна вважати лише якщо у постанові суду було зазначено посилання на п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, в іншому випадку вина відповідача повністю доказана.
З матеріалів поліції вбачається підтвердження керування ОСОБА_1 автомобілем д/з НОМЕР_1 , з напівпричепом з д/з НОМЕР_2 під час скоєння ДТП. Занесення даного факту події підрозділом поліції до ЄО Білгород - Дністровського РВП ГУНП в Одеській області, а також наявність складеного адміністративного протоколу відносно вказаного водія.
Внаслідок ДТП за участю вищезазначеного водія було пошкоджено двобічне бар'єрне огородження автомобільної дороги протяжністю 80 метрів.
Автомобільна дорога загального користування державного значення М-05 Київ-Одеса, на якій сталося ДТП, включена до Переліку автомобільних доріг загального користування державного значення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15 грудня 2023 року № 1318 і належить до сфери управління Державного агентства відновлення та інфраструктури України.
Ділянка дороги км 372+150, де сталася ДТП, знаходиться на балансі Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області, що підтверджується відповідною довідкою.
Відповідно, своїми діями, водій ОСОБА_1 заподіяв матеріальну шкоду (збитки) державі в особі Службі відновлення в Одеській області.
На момент скоєння ДТП, транспортний засібMERCEDES-BENZ ACTROS 1846, д/з НОМЕР_1 мав страховий поліс № 217299543 внутрішнього обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно договору з Акціонерним товариством «Страхова компанія «ББС Іншуранс».
Згідно з кошторисом збитків від 16.02.2024 служби розмір заподіяного матеріального збитку складав в загальній сумі 85 020 грн.
На підставі вказаного кошторису збитків від 16.02.2024, дефектного акту служба звернулася з претензією про відшкодування матеріальних збитків від 03.07.2024 року до АТ «СК ББС Іншуранс».
Листом від 12.07.2024 АТ «СК ББС Іншуранс» звернулась до Служби про отримання додаткових документів та інформації для прийняття рішення про сплату страхового відшкодування, однак, надалі, сума витрачених коштів збільшилась за результатом фактично виконаних робіт підрядною організацією, до обов'язків якої належить поновлення пошкодженого майна - автомобільних доріг та їх складових.
Відповідно до платіжної інструкції від 24.07.2024 № 275144 Страховою компанією «ББС Іншуранс» сплачено на рахунок Служби 53 358, 20 грн.
Таким чином, розмір матеріальних збитків не сплачених АТ «СК'ББС Іншуранс» становить 68 629 грн.
На підставі вищевикладеного позивач і звернуся з позовом до суду.
17.04.2025, 13.05.2025 представником відповідача - адвокатом Павленко В.С. наданий відзив на позовні вимоги позивача, відповідно до якого зазначає, що підставою для оформлення поліцією протоколу на відповідача 1 став висновок слідчого від 29 лютого 2024 року, який знаходиться в матеріалах справи судді Волкової.
Під час виїзду на місце слідчим встановлена причина пригоди - пошкодження правої задньої шини автомобіля, що потягло втрату керування автомобілем, перекидання останнього, його пошкодження та отримання водієм тілесного ушкодження з наступною госпіталізацією.
Обставини пошкодження шини підтверджуються також складеною ним фото таблицею.
Знаходження автомобіля перед виїздом в ремонті підтверджуються письмовими поясненнями відповідача 1, головного механіка та механіка підприємства, в якому відповідач 1 працював водієм.
Причиною пошкодження шини міг стати як неякісно проведений ремонт автомобіля його власником, так і знаходження на дорозі сторонніх гострих елементів, якими могла бути пошкоджена шина.
Під час розгляду справи суддею Волковою на предмет відповідності протоколу вимогам статті 256 КУпАП встановлено наступне:
- відповідачу 1 поставлено у провину порушення пунктів 1.5 та 2.3. Правил, однак останній пункт містить 8 (вісім) підпунктів, а в протоколі конкретний підпункт не вказано.
В постанові суд вказав (цитата): «таке формулювання є неконкретизованим, без чіткого посилання на норму, порушення якої поставлено у провину Молчанову»;
- (цитата) «у протоколі зазначено про заподіяння матеріальної шкоди за результатами ДТП, однак графа «свідки чи потерпілі» містить прочерки».
Встановлення цих обставин не входить в обов'язки суду, про що в постанові вказала суддя Волкова, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості прийняти остаточне законне рішення по протоколу у зв'язку з відсутністю формулювання обвинувачення та не надання поліцією доказів скоєння правопорушення.
Крім цього протокол складений без дотримання вимог статті 256 КУпАП, а схема місця пригоди не відповідає вимогам додатку 8 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 року № 1395, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 р. за №1408/27853.
В результаті суддя Волкова винесла 08 травня 2024 року постанову про повернення протоколу до поліції для належного оформлення.
Всупереч вказаній постанові суду поліція у відповідність вимогам статті 256 КУпАП протокол не привела та супровідною від 05 червня 2024 року повернула справу до суду в тому ж вигляді.
Суддею Шевчук обставини справи не переглядались у зв'язку з відсутністю у справі нових документів та постановою від 12 червня 2024 року було прийнято рішення про закриття справи у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків, встановлених статтею 38 КУпАП.
Постанови судді Волкової та судді Шевчук не оскаржені та набрали законної сили.
Відповідачу 1 протоколом не інкриміноване порушення швидкості руху, обвинувачення відповідача 1 в скоєнні ним правопорушення ґрунтується на домислах та припущеннях.
Суддею Волковою встановлена недоведеність поліцією порушення відповідачем 1 Правил, а поліцією не усунуті допущені нею порушення вимог статті 256 КУпАП після отримання справи від суду.
Позивач наводить в позові обставини винуватості відповідача 1 у скоєнні адміністративного правопорушення, однак з огляду на вищевикладене вказані обставини ним не доведені, що є порушенням вимог статті 81 ЦПК.
Згідно приписів статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Таким чином поліція не надала належних та допустимих доказів скоєння відповідачем 1 правопорушення, а направлений до суду протокол з доданими матеріалами ґрунтується на домислах та припущеннях і усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позову в частині вимог до відповідача 1.
В матеріалах справи судді Волкової знаходиться наказ (розпорядження) керівника товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОМЕХАНІЗМ-ПЛЮС» № 3 від 30 січня 2024 року про прийняття відповідача 1 на роботу в гараж водієм.
Наведені обставини вказують на те, що відповідач 1 під час пригоди знаходився в трудових відносинах з користувачем автомобіля.
Роботодавець не пред'являв до відповідача 1 претензій щодо відшкодування завданої під час пригоди шкоди.
Таким чином винний в пригоді роботодавець несе відповідальність в питанні відшкодування завданої працівником шкоди.
З огляду на вищевикладене підстави для задоволення в позові в частині відповідальності відповідача 1 відсутні.
17 квітня 2025 року від представника відповідача АТ «Страхова компанія «ББС Іншуранс» надійшов відзив на позовні вимоги позивача, відповідно до якого просить суд у задоволені позовних вимог позивача до АТ «Страхова компанія «ББС Іншуранс» відмовити у повному обсязі, зазначаючи, що за замовленням Страхової компанії «ББС ІНШУРАНС» суб'єктом оціночної діяльності - ОСОБА_2 складено Звіт про оцінку вартості матеріальних збитків, що виникли внаслідок ДТП за адресою а/д М-05 Київ-Одеса, 372 км+150м від 14.07.2024 № 120582 (далі - Звіт від 14.07.2024 № 120582).
Відповідно до Звіту від 14.07.2024 № 120582 загальна вартість матеріального збитку, нанесеного через пошкодження майна, розташованого за адресою: а/д М-05 Київ-Одеса, 372 км+150 м складає: 67 869,84 грн (у тому числі ПДВ -11 311,64 грн); 56 558,20 без ПДВ.
Таким чином, вартість ремонтно-відновлювальних робіт з урахуванням фізичного зносу складає 56 558,20 грн.
З огляду на це, Страховою компанією «ББС ІНШУРНАС» здійснено виплату вказаної суми страхового відшкодування згідно з наказом від 19.07.2024 № 120582/1/1.
Оскільки, Звіт від 14.07.2024 № 120582 складений суб'єктом оціночної діяльності - ОСОБА_2 , який має відповідні кваліфікаційні свідоцтва, тому у Страхової компанії «ББС ІНШУРАНС» немає підстав ставити його під сумнів, а відтак і підстави для здійснення доплати необґрунтованої відсутні.
Таким чином, керуючись Звітом від 14.07.2024 № 120582, нормами статей 12, 22, 29 та 36 Закону ОСЦПВВНТЗ, Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» здійснила розрахунок страхового відшкодування у розмірі 56 558,20 грн згідно зі Звітом від 14.07.2024 № 120582.
З огляду на це, припущення Позивача про необґрунтованість рішення Страхової компанії «ББС ІНШУРАНС» про виплату страхового відшкодування Службі відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області у розмірі 56 558,20 грн та недоплати суми 68 629,00 грн, не знайшли свого підтвердження.
Відповідно до ст. 22 Закону ОСЦПВВНТЗ у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 29 Закону ОСЦПВВНТЗ, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відповідно до п. 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 (далі - Методика) вартість матеріального збитку визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Відповідно до статті 12 Закону ОСЦПВВНТЗ, страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Згідно частини сімнадцятої статті 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Враховуючи все вищезазначене зазначають, що договірне зобов'язання, яке виникло у Страхової компанії «ББС ІНШУРАНС» за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № EP-217299543 припинилось виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Таким чином, для повного відшкодування шкоди, Позивач має право звернутися до завдавача шкоди в порядку статті 1194 Цивільного кодексу України.
Позивач помилково і необґрунтовано вважає, що Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» за полісом № EP - 217299543 зобов'язана сплатити 68 629,00 грн страхового відшкодування.
Відповідно до позовної заяви, Позивач зазначає, що сума витрачених коштів збільшилась за результатом фактично виконаних робіт підрядною організацією.
Так, відповідно до Акту № 1 приймання виконаних дорожніх робіт та/або наданих послуг за червень 2024 року та витягу з Акту, ТОВ «Автомагістраль-Південь» було виконано фізичних обсягів виконаних робіт по Договору на загальну суму 1092446,64 грн.
Також, зазначено, що частиною 5 Витягу з Акту визначено роботи, які проводились по ліквідації пошкоджених елементів та складових автомобільної дороги, завданої внаслідок ДТП, що сталася 12.02.2024. Вартість ремонту - відповідно до Акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2024 року становить 121 987,20 грн.
Водночас зазначає, що Акт № 1 приймання виконаних дорожніх робіт та/або наданих послуг за червень 2024 року не містить переліку робіт з відновлення пошкодження двобічного бар'єрного огородження, яке настало внаслідок ДТП, що сталася 12.02.2024, за участю автомобіля MERCEDES-BENZ ASTROS 1841 LS д/з НОМЕР_1 , з напівпричепом SCHMITZ SKI 24 д/з НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 .
Також, у вказаному Акті не зазначено, які саме роботи проводились підрядною організацією та яка кількість матеріалу витрачена на відновлювальний ремонт двобічного бар'єрного огородження, що пошкоджене внаслідок ДТП, що сталася 12.02.2024, зокрема, не вказано протяжність двобічного бар'єрного огородження, що фактично відремонтоване та кількість витраченого матеріалу.
При цьому, незрозумілим є такий документ, як Витяг з Акту, про який зазначає позивач, оскільки останній не містить ні підпису, ні дати та номеру первісного документа.
З огляду на це, неможливо встановити ні підставу збільшення вартості виконаних робіт щодо відновлення пошкодженого двобічного бар'єрного огородження, яке настало внаслідок ДТП, що сталася 12.02.2024, ні доказів, які б це підтверджували.
Враховуючи вищевикладене та з огляду на те, що право та обов'язок визначення розміру шкоди першочергово належить Страховику, що і здійснено на замовлення Страхової компанії «ББС ІНШУРАНС» на підставі Звіту від 14.07.2024 № 120582, підстав для доплати страхового відшкодування зі Страхової компанії «ББС ІНШУРАНС» відсутні, а позовні вимоги - безпідставні.
Заяви, клопотанні, інші процесуальні дії у справі
26 березня 2025 року Ухвалою Білгород - Дністровського міськрайонного суду по вказаній справі було відкрито спрощене позовне провадження з викликом, повідомленням сторін.
12 червня 2025 року Ухвалою суду відмовлено у задоволені клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та наполягала на їх задоволені.
Представники відповідачів в судовому засіданні з позовними вимогами позивача не погодилися, просять суд в їх задоволені відмовити, звертаючи увагу на їх необґрунтованість та недоведеність позивачем.
Фактичні обставини, встановлені судом
Вислухавши представника позивача, представників відповідача, вивчивши матеріали справи, ретельно дослідивши докази, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що дійсно 12.02.2024 на автомобільній дорозі М-05 Київ-Одеса, км 372-150 сталася ДТП за участю транспортного засобу MERCEDES-BENZ ACTROS 1846, д/з НОМЕР_1 , з напівпричепом SCHMITZ SKI 24, д/з НОМЕР_2 (під керуванням ОСОБА_1 ), внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а також пошкоджено двобічне бар'єрне огородження автомобільної дороги протяжність 80 метрів.
Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12.06.2024 по справі № 495/2649/24 провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності - закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Цивільно-правова відповідальність водія MERCEDES-BENZ ACTROS 1846, д/з НОМЕР_1 була застрахована згідно полісу обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № EP-217299543 (далі - Договір) в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС» (13.12.2023 змінено найменування Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС» на нове найменування Акціонерне товариство «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС»).
Франшиза по Договору становить - 3200,00 грн.
Відповідно до наказу ТОВ «Агромеханізм-Плюс» № 3 від 30 січня 2024 року ОСОБА_1 прийнятий на роботу в гараж, водієм автотранспортних засобів. (а.с. 154)
Відповідно до Акту № 1 приймання виконаних дорожніх робіт та/або наданих послуг за червень 2024 року та витягу з Акту, ТОВ «Автомагістраль-Південь» було виконано робіт по Договору на загальну суму 1092446,64 грн.
Згідно Витягу з Акту визначено роботи, які проводились по ліквідації пошкоджених елементів та складових автомобільної дороги, завданої внаслідок ДТП, що сталася 12.02.2024. Вартість ремонту - відповідно до Акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2024 року становить 121 987,20 грн.
Нормативне обґрунтування. Оцінка аргументів сторін, висновки суду.
За правилом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до змісту статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Тлумачення частини другої статті 1187 ЦК України свідчить про те, що особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Отже, нормами частини другої статті 1187 ЦК України визначено особливого суб'єкта, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, це є його законний володілець.
За положеннями статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
У зв'язку з тим, що водієм MERCEDES-BENZ ACTROS 1846, д/з НОМЕР_1 , ОСОБА_1 було завдано шкоди внаслідок ДТП, що сталася 12.02.2024, особою, відповідальність якої була застрахована згідно полісу № EP-217299543, укладеного зі Страховою компанією «ББС ІНШУРАНС», таким чином, відносини, між Відповідачем і Позивачем, регулюються спеціальними нормами Закону України від 01.07.2004 №1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на момент ДТП та укладання Договору, далі - Закон ОСЦПВВНТЗ) та договором (полісом) EP-217299543.
Відповідно до статті 3 Закону ОСЦПВВНТЗ обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до статті 2 Закону ОСЦПВВНТЗ, якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 зробила висновок: «108. При цьому зазначений закон встановлює як підстави відшкодування шкоди і відмови страховика у такому відшкодуванні, так і процедури, за якими така шкода відшкодовується.
Верховний Суд у постанові від 10.06.2020 № 333/2096/17 у своїх висновках наголосив: «Норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) є спеціальними, а цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
… страхова компанія під час вирішення питання про виплату страхового відшкодування у першу чергу керується Законом № 1961-IV».
Статті 13 та 14 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) вказують на те, що цивільні права/обов'язки здійснюються/виконуються у межах, наданих/встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 19 Конституції України закріплено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Отже, права і обов'язки потерпілого та страховика, межі, порядок розрахунку страхового відшкодування і виплата/відмова у виплаті страхового відшкодування окреслені імперативними нормами Закону ОСЦПВВНТЗ.
Згідно з абзацом десятим частиною другою статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону ОСПВВНТЗ у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно з пунктом 31.1 статті 31 Закону ОСЦПВВНТЗ розмір шкоди, пов'язаної з пошкодженням чи фізичним знищенням дороги, дорожніх споруд та інших матеріальних цінностей, визначається на підставі звіту, акта чи висновку про оцінку, виконаного оцінювачем або експертом відповідно до законодавства.
З огляду на це, саме Страховик відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, визначення якої й належить до обов'язків і прав саме Страхової компанії.
Таким чином, за замовленням Страхової компанії «ББС ІНШУРАНС» суб'єктом оціночної діяльності - ОСОБА_2 складено Звіт про оцінку вартості матеріальних збитків, що виникли внаслідок ДТП за адресою а/д М-05 Київ-Одеса, 372 км+150м від 14.07.2024 № 120582 (далі - Звіт від 14.07.2024 № 120582).
Відповідно до Звіту від 14.07.2024 № 120582 загальна вартість матеріального збитку, нанесеного через пошкодження майна, розташованого за адресою: а/д М-05 Київ-Одеса, 372 км+150 м складає: 67 869,84 грн (у тому числі ПДВ -11 311,64 грн); 56 558,20 без ПДВ.
Таким чином, вартість ремонтно-відновлювальних робіт з урахуванням фізичного зносу складає 56 558,20 грн.
Страховою компанією «ББС ІНШУРНАС» здійснено виплату вказаної суми страхового відшкодування згідно з наказом від 19.07.2024 № 120582/1/1.
Звіт від 14.07.2024 № 120582 складений суб'єктом оціночної діяльності - ОСОБА_2 , який має відповідні кваліфікаційні свідоцтва.
Таким чином, Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» здійснила розрахунок страхового відшкодування у розмірі 56 558,20 грн, згідно зі Звітом від 14.07.2024 № 120582.
З огляду на це, ствердження Позивача про необґрунтованість рішення Страхової компанії «ББС ІНШУРАНС» про виплату страхового відшкодування Службі відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області у розмірі 56 558,20 грн та недоплати суми 68 629,00 грн, не знайшли свого підтвердження.
Відповідно до ст. 22 Закону ОСЦПВВНТЗ у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 29 Закону ОСЦПВВНТЗ, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відповідно до п. 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 (далі - Методика) вартість матеріального збитку визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розкомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Відповідно до статті 12 Закону ОСЦПВВНТЗ, страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Згідно частини сімнадцятої статті 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Відповідно до статті 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Таким чином, для повного відшкодування шкоди, Позивач має право звернутися до завдавача шкоди в порядку статті 1194 Цивільного кодексу України.
У постанові від 21.02.2018 у справі № 760/19377/15-ц Верховний Суд зробив наступні висновки: «Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов'язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином.»
Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.»
«З установлених судами попередніх інстанцій обставин вбачається, що сумою страхового відшкодування, яка виплачена страховою компанією в розмірі 39 223,10 грн. Особа-1 не було відшкодовано в повному обсязі завдану шкоду, встановлену звітом ТОВ «Асистуюча компанія «Укравтоекспертиза», а саме вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу «Ніссан» у розмірі 86 536,80 грн.
У зв'язку із зазначеним, деліктне зобов'язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, не припинилось виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України), і особа, яка завдала шкоди, зобов'язана відшкодувати потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика, у розмірі 47 313,70 грн. (86 536,80 грн. вартість відновлювального ремонту - 39 223,10 грн сума виплаченого страхового відшкодування), що встановлено вимогами ст. 1194 ЦК України.»
У постанові від 22.01.2019 у справі №676/518/17 Верховний Суд зробив наступні висновки: «Згідно із звітом від 10 березня 2016 року № 015/16, складеним експертом автотоварознавцем ОСОБА_3 , матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля марки «БАЗ 22154», д.н.з. НОМЕР_4 , в результаті його пошкодження при ДТП складає 27 205 грн 30 коп.
Також ОСОБА_4 було понесено витрати, пов'язані з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до СТО у розмірі 1 600 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера від 23 лютого 2016 року № 17.
Враховуючи викладене, суди дійшли правильного висновку про необхідність задоволення позову в частині стягнення з ПрАТ «СТ «Іллічівське» на користь позивача в межах ліміту страхової відповідальності завданого матеріального збитку, розмір якого визначений Звітом від 10 березня 2016 року № 015/16, та витрат, понесених на евакуацію автомобіля з місця ДТП до СТО.
На ремонт пошкодженого у результаті ДТП автомобіля, ОСОБА_4 було фактично витрачено 35 570 грн, що підтверджується Актом виконаних робіт від 22 квітня 2016 року № 21.
Встановивши, що вартість майнового збитку, завданого ОСОБА_4 пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує стягнутий на користь позивача розмір страхового відшкодування, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що з ОСОБА_5 як винної особи на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром понесених витрат та стягнутим страховим відшкодуванням.»
Аналогічна правова позиція відображена у постановах Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18, від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17, від 22.07.2020 у справі № 583/3159/18, від 21.08.2019 у справі № 465/970/16-ц Верховний Суд, від 18.02.2020 у справі №522/1251/15-ц.
Відповідно до позовної заяви, Позивач зазначає, що сума витрачених коштів збільшилась за результатом фактично виконаних робіт підрядною організацією.
Так, відповідно до Акту № 1 приймання виконаних дорожніх робіт та/або наданих послуг за червень 2024 року та витягу з Акту, ТОВ «Автомагістраль-Південь» було виконано фізичних обсягів виконаних робіт по Договору на загальну суму 1092446,64 грн.
Також, зазначено, що частиною 5 Витягу з Акту визначено роботи, які проводились по ліквідації пошкоджених елементів та складових автомобільної дороги, завданої внаслідок ДТП, що сталася 12.02.2024.
Вартість ремонту - відповідно до Акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2024 року становить 121 987,20 грн.
Суд погоджується з ствердженнями представника відповідача, що, Акт № 1 приймання виконаних дорожніх робіт та/або наданих послуг за червень 2024 року не містить переліку робіт з відновлення пошкодження двобічного бар'єрного огородження, яке настало внаслідок ДТП, що сталася 12.02.2024, за участю автомобіля MERCEDES-BENZ ASTROS 1841 LS д/з НОМЕР_1 , з напівпричепом SCHMITZ SKI 24 д/з НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 .
Також, у вказаному Акті не зазначено, які саме роботи проводились підрядною організацією та яка кількість матеріалу витрачена на відновлювальний ремонт двобічного бар'єрного огородження, що пошкоджене внаслідок ДТП, що сталася 12.02.2024, зокрема, не вказано протяжність двобічного бар'єрного огородження, що фактично відремонтоване та кількість витраченого матеріалу.
З огляду на вищезазначене, неможливо встановити ні підставу збільшення вартості виконаних робіт щодо відновлення пошкодженого двобічного бар'єрного огородження, яке настало внаслідок ДТП, що сталася 12.02.2024, ні доказів, які б це підтверджували.
Враховуючи вищевикладене та з огляду на те, що право та обов'язок визначення розміру шкоди першочергово належить Страховику, що і здійснено на замовлення Страхової компанії «ББС ІНШУРАНС» на підставі Звіту від 14.07.2024 № 120582, підстави для доплати страхового відшкодування зі Страхової компанії «ББС ІНШУРАНС» відсутні, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 суми франшизи за договором страхування суд приходить до наступного.
Правовий аналіз положень КУпАП дає підстави для висновку, що закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав закінчення строків, передбачених статтею 38 КУпАП, можливо лише за умови встановлення факту вчинення особою протиправної дії чи бездіяльності, що підпадають під визначені законом ознаки адміністративного правопорушення.
Зі змісту положень статті 38 КУпАП вбачається, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності в діях особи складу адміністративного правопорушення, провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина, як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в порушенні закону.
Перелік обставин, які виключають провадження у справі про адміністративні правопорушення закріплений в статті 247 КУпАП та є вичерпним.
Пунктом 7 ст. 247 КУпАП передбачено закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу, тобто мова йде лише про можливість накладення адміністративного стягнення, що апріорі без визнання факту винуватості особи є неможливим.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 29 квітня 2020 року (справа № 686/4557/18) висловив правову позицію, згідно з якою «закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні адміністративного правопорушення.
Вищенаведене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду викладеними у постановах: від 04 березня 2020 року у справі № 641/2795/16-ц, від 07 лютого 2018 року у справі № 910/18319/16; від 16 квітня 2019 року у справі № 927/623/18.»
З точки зору матеріального підходу нереабілітуючими визнаються обставини, за яких має місце винуватість особи, але через передбачені законом обставини вона звільняється від адміністративної відповідальності.
Водночас стаття 284 КУпАП не містить обмежень при винесенні постанови про закриття справи встановити вину особи та навести про це в мотивувальній та резолютивній частинах постанови.
Крім того, ст.80 КУпАП встановлюється обов'язок при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати низку обставин, в тому числі чи винна особа в його вчиненні, чи ні.
Судом при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП не встановлені підстави для закриття провадження за відсутності події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Постанова суду від 12 червня 2024 року не оскаржувалась сторонами та набрала законної сили, що встановлено з оглянутою в ході судового розгляду адміністративною справою № 495/2649/24.
Таким чином, доводи представника відповідача про відмову у задоволені позовних вимог позивача з підстав закриття провадження у справі відносно ОСОБА_1 у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП є необґрунтованими.
Разом з тим, суд погоджується з доводами представника відповідача щодо відмови в задоволені позовних вимог до ОСОБА_1 з підстав знаходження його в трудових відносинах з власником автомобіля MERCEDES-BENZ ASTROS 1841 LS д/з НОМЕР_1 , з напівпричепом SCHMITZ SKI 24 д/з НОМЕР_3 - ТОВ «Агромеханізм-Плюс» та зазначає наступне.
Як встановлено з матеріалів справи, водієм MERCEDES-BENZ ACTROS 1846, д/з НОМЕР_1 , ОСОБА_1 було завдано шкоди внаслідок ДТП, що сталася 12.02.2024, особою, відповідальність якої була застрахована згідно полісу № EP-217299543, укладеного зі Страховою компанією «ББС ІНШУРАНС».
Матеріали справи містять копію розпорядження ТОВ «Агромеханізм-плюс» від 30 січня 2024 року про прийняття на роботу ОСОБА_1 в гараж, водієм транспортних засобів. (а.с. 154)
Жодних заперечень з цього приводу до суду не надходило та доказів на спростовування зазначеного не надано.
За загальним правилом, визначеним у ст. 1172 Цивільного кодексу, роботодавець відшкодовує шкоду, завдану його працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Тобто якщо ДТП відбулась з вини водія, який виконував трудові обов'язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, то саме роботодавець є відповідальним за завдану шкоду.
Верховний Суд України у правовому висновку до постанови від 21.09.2016 року №6-933цс16 зазначив, «що відповідно до частини першої статті 1172 ЦКУ юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Отже, відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з цією юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, і шкоду заподіяно нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків.
При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків розуміється виконання ним роботи: зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою або спричинена необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами.Саме такі висновки щодо застосування положень статті 1172 ЦК України висловлені Верховним Судом України у постанові від 28 січня 2015 року (№ 6-229цс14),яка надана заявником для порівняння.
Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника.
Як убачається з матеріалів справи, ДТП сталася 30 квітня 2013 року о 20 год. 5 хв., однак суди не встановили, чи здійснював ОСОБА_9, під час скоєння цієї ДТП, свої трудові (службові) обов'язки, що має значення для правильного вирішення справи.
Висновки судів, у справі яка переглядається, зроблені без урахування зазначених вимог закону».
Відповідно до Постанови Верховного Суду від 02 листопада 2022 року справа № 206/1234/19 зазначено наступне: «відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Тобто нормами частини другої статті 1187 ЦК України визначено особливого суб'єкта, який відшкодовує шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, яким є його законний володілець.
Згідно із частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.
У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Тлумачення частини 1 статті 1172 ЦК України свідчить, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником, у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, і завдав відповідну шкоду саме у зв'язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків.
Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), проходженням стажування, посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника.
Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно зі статтею 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 177/472/16 (провадження № 61-2796св20), зазначено, що "в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18) зроблено висновок, що аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм".
Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом .
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування .
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З урахуванням усього вищенаведеного, на підставі повно та всебічно досліджених доказів, надавши оцінку їх належності, допустимості, достатності, об'єктивності, та у їх логічному взаємозв'язку, виходячи із норм права, що врегульовують дані правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Розподіл судових витрат
Згідно ч.1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
2. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В зв'язку з недоведеністю позовних вимог позивача не підлягають задоволенню також вимоги про стягнення з відповідачів сплаченого судового збору.
Керуючись ст. ст.1166, 1187 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,
В задоволені позовних вимогСлужби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області до ОСОБА_1 , Акціонерного товариства Страхова компанія «ББС Іншуранс» про відшкодування матеріальних збитків - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення, (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Служба відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області, код ЄДРПОУ: 25829550, адреса: м. Одеса, вул. М.Грушевського, 49.
Відповідачі: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 ,
Акціонерне товариство Страхова компанія «ББС Іншуранс», код ЄДРПОУ: 20344871, адреса: вул. Білоруська, 3 м. Київ.
Повний текст рішення складений 26 вересня 2025 року.