ЄУН: 336/7326/25
Провадження №: 2/336/3749/2025
26.09.25
26 вересня 2025 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Коваленка П.Л., розглянувши в порядку письмового спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник позивача АТ КБ «Приват Банк» Ляр Д.Ю. звернувся до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 05.03.2023 в сумі 43 921,99 грн, яка складається з наступного: 34 997,96 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 8 924,03 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, а також сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Позовна заява обґрунтована тим, що 05.03.2023 відповідач ознайомився з умовами кредитування та підписав Паспорт кредиту та Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, чим погодив наступні умови: тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювана кредитна лінія до 200 000 грн., тип кредитної карти: Картка «Універсальна»; строк кредитування: 12 місяців з пролонгацією; процентна ставка, відсотків річних: 42,0 %; кількість та розмір платежів, періодичність: сплата мінімального обов'язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту; розмір мінімального обов'язкового платежу: - 5% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн, щомісячно, або 10% від заборгованості, але не менше 100 грн, щомісячно - у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення; проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі 60%.
Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг відповідачем підписано в системі самообслуговування Приват24 за допомогою ОТР пароля. На підставі укладеного договору відповідач отримав кредитну карту № НОМЕР_1 , строком дії 03/27, тип Універсальна.
Відповідач користувався кредитним лімітом, однак зобов'язання за кредитним договором не виконав, не надавав своєчасно кошти для погашення заборгованості за кредитом та іншими витратами, у зв'язку із чим позивач скористався своїм правом вимагати виконання боргових зобов'язань. У зв'язку з простроченням виконання зобов'язання станом на 15.07.2025 відповідач має заборгованість за кредитним договором в сумі 43 921,99 грн., яка складається з наступного: 34 997,96 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 8 924,03 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05.08.2025 відкрито провадження по справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до ч. 5 ст.279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.
Відповідачем на позовну заяву відзиву подано не було.
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Отже, суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.
Суд дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що між позивачем та ОСОБА_1 відповідно до Заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 05.03.2023 укладено кредитний договір б/н. За змістом заяви, відповідач приєднався до розділу «Загальні положення», підрозділів «Кредитні картки», «Поточні рахунки», «Використання картки», «Віддалені канали обслуговування», «Оплата частинами та Миттєва розстрочка», «Автоплатежі», Умов та правил надання банківських послуг в редакції, чинній на дату підписання заяви, які разом становлять змішаний договір: Договір банківського рахунка, споживчого кредиту та обслуговування платіжного інструменту та Генеральний кредитний договір в частині надання споживчих кредитів «Кредитна картка», «Оплата частинами», «Миттєва розстрочка», прийняв всі права та обов'язки, встановлені в договорі та зобов'язався їх належним чином виконувати.
Як встановлено із заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуг, яка підписана відповідачем за допомогою ОТР паролю, сторони узгодили, що відповідачу було надано кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії строком на 12 місяців з пролонгацією, узгоджено відсоткову ставку та інші істотні умови договору.
З метою користування кредитним лімітом відповідач отримав кредитну картку № НОМЕР_1 , дата відкриття - 05.03.2023, термін дії - 03/27, тип картки - Універсальна.
У період з 05.03.2023 по 06.03.2025 відбувалось зміна кредитного ліміту, останній раз 20.11.2024 до 35 000,00 грн., про що свідчить довідка про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки.
Згідно з наданою суду випискою за договором № б/н за період з 05.03.2023 по 16.07.2025, відповідач користувався кредитними коштами, але погашення кредиту не здійснював.
Станом на 15.07.2025 заборгованість за тілом кредитом складає 34 997,96 гривень, що видно з наявного розрахунку, за простроченими відсотками - 8 924,03 грн.
Відповідно до наведеного розрахунку процентна ставка, нарахована на заборгованість за кредитом становила 3,5% на місяць, ставка на прострочений кредит - 42%.
Задовольняючи позов, суд виходить з таких норм чинного законодавства.
Згідно з вимогами ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Нормами ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Приписами ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19; від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.
Нормами ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст.1048 ЦК України).
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 1054 ЦК України відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Приписами ст. 1056-1 ЦК України визначено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з вимогами ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Так, із матеріалів справи встановлено, що 05.03.2023 між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, шляхом підписання заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «Приватбанк», за умовами якого відповідачу було відкрито картковий рахунок та видано кредитну карту Універсальна, на яку було встановлено початковий ліміт.
З досліджених судом доказів, а саме виписки за договором № б/н за період з 05.03.2023 по 15.07.2025 встановлено, що відповідач користувався кредитними коштами.
Вищевикладені обставини, а також наданий суду розрахунок заборгованості відповідачем не спростовані.
Виходячи із наведеного вище, суд доходить висновку, що позовна заява підлягає задоволенню та з ОСОБА_1 на користь АТ «КБ «Приватбанк» на підставі кредитного договору № б/н від 05.03.2023 підлягає стягненню заборгованість в сумі 43 921,99 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 34 997,96 грн., заборгованості за простроченими відсотками в сумі 8 924,03 грн.
За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Тому на користь позивача, як сторони по справі, чиї позовні вимоги задовольняються у повному обсязі, із відповідачки слід стягнути судові витрати у вигляді оплати судового збору у загальному розмірі 2422,40 гривень.
Керуючись ст. ст. 16, 525, 526, 530, 611, 612, 629, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 13, 141, 263, 265, 272, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приват Банк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 05.03.2023 станом на 15.07.2025 в сумі 43 921 (сорок три тисячі дев'ятсот двадцять одна) гривня 99 копійок, яка складається з наступного: 34 997 гривень 96 копійок - заборгованість за тілом кредиту; 8 924 гривні 03 копійки - заборгованість за простроченими відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приват Банк» судовий збір в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Акціонерне товариство Комерційний Банк «Приват Банк», код за ЄДРПОУ: 14360570, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: П.Л. Коваленко