1Справа № 335/9520/25 2-о/335/315/2025
26 вересня 2025 року м. Запоріжжя
Суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя Мінаєв М.М., розглянувши матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи - Олександрівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України,
25.09.2025 до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення факту смерті її бабусі - гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що сталася ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Бердянськ, Запорізька область, тобто на тимчасово окупованій території України.
Вказана заява підлягає залишенню без руху з таких підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Положеннями ст. 318 ЦПК України передбачено, що у заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Відповідно до Наказу Міністерства юстиції України від 18.10.2000 №52/5 «Про затвердження Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні» для проведення державної реєстрації смерті особи слід зазначити, прізвище, ім'я, по батькові померлого, дату та місце смерті, причина смерті, дата та місце народження померлого, громадянство померлого.
В пункту 8 глави 5 розділу III Наказу Міністерства юстиції України від 18.10.2000 №52/5 «Про затвердження Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні» зазначено що реєстрація факту смерті після перевірки наявності державної реєстрації смерті за місцем настання смерті, за місцем останнього проживання померлого, за місцем поховання чи виявлення трупа або за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян.
Для проведення державної реєстрації смерті особи зазначається: прізвище, ім'я, по батькові померлого, дата та місце смерті, причина смерті, дата та місце народження померлого, громадянство померлого.
Запис у графі актового запису про смерть "Причина смерті" повинен відповідати підпункту I-г пункту 11 лікарського свідоцтва про смерть, якщо заповнені всі чотири підпункти, підпункту I-в, якщо заповнені три підпункти, або підпункту I-б, якщо заповнені два підпункти, та підпункту I-а, якщо заповнений один підпункт.
Паспорт померлого, а також військово-облікові та пільгові документи орган державної реєстрації актів цивільного стану, який реєструє смерть, вилучає для подальшого їх направлення до територіального підрозділу Державної міграційної служби України та районного (міського) військового комісаріату.
Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, в актових записах цивільного стану у графах: "Дата народження", "Дата смерті" число і рік вказуються арабськими цифрами, місяць - словом; "Місце народження" та "Місце смерті" зазначаються повна офіційна назва держави та інші дані згідно з існуючим адміністративно-територіальним устроєм.
У випадках, коли окремі графи актового запису цивільного стану не заповнюються у зв'язку з тим, що відомості, які вносяться до них, документально не підтверджені, а також якщо необхідно відзначити особливості проведення державної реєстрації акту цивільного стану, у графі "Для відміток" робиться відповідна відмітка.
Без зазначення даних відомостей, орган державної реєстрації актів цивільного стану не матиме змоги встановити усі належні дані для видачі свідоцтва про смерть українського зразка.
У заяві ОСОБА_1 зазначено, що факт смерті її бабусі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , підтверджується відповідною довідкою про смерть та свідоцтвом про смерть, виданими на тимчасово окупованій території України, фотокопії яких додано до заяви.
Надання вказаних документів обґрунтоване заявником посиланням на, зокрема, так звані «намібійські винятки» у практиці Міжнародного суду ООН, відповідно до яких документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
Проте, у постанові Верховного Суду від 20 грудня 2018 року у справі № 707/1607/16-ц викладено правовий висновок, відповідно до якого посилання заявника на застосування «намібійського винятку» не дає підстав для висновку, що факт смерті може підтверджуватися лише і виключно документами, виданими органами на непідконтрольній території України. Заявник зобов'язаний надати суду також й інші докази, які не отримані від органів тимчасово окупованій території. Такими доказами можуть бути пояснення свідків, фототаблиці тощо. Верховний Суд наголошує, що розгляд цієї категорії судових справ повинен відбуватися за загальними правилами здійснення цивільного судочинства з врахуванням окремих винятків, їй притаманних; а отже, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Однак заява не містить посилань на інші докази, якими може бути підтверджений факт смерті вказаної у заяві особи, і які є належними і допустимими в розумінні ЦПК України та постанови Верховного Суду від 20 грудня 2018 року у справі № 707/1607/16-ц, і в сукупності з наданими копіями документів можуть свідчити про факт смерті відповідної особи.
З урахуванням того, що справи цієї категорії підлягають розгляду невідкладно, а також з урахуванням положень ст. 95 ЦПК України, відповідні докази мають бути подані одночасно із заявою.
Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Враховуючи положення ч.3 ст. 294 ЦПК України, суд звертається до загальних правил та керується ч.ч.1,2 ст.185 ЦПК України, відповідно до якої, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху та строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 185, 294, 259-261, 317 ЦПК України, суддя
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, - залишити без руху.
Встановити заявнику строк для усунення недоліків, вказаних у цій ухвалі, - не пізніше десяти днів з дня вручення заявнику копії цієї ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
У разі усунення недоліків заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається заявнику.
Суддя М.М. Мінаєв