26 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/18024/23
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:
Булгакової І. В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" (далі - Завод)
на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2025
за позовом Заводу
до Комунального підприємства "Київський метрополітен"
про стягнення 11 577 000,00 грн,
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк";
Акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк",
Завод 08.09.2025 (через систему "Електронний суд") звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 у справі № 910/18024/23 та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.
Перевіривши матеріали поданої касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що остання підлягає залишенню без руху, виходячи з такого.
Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Приписами пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено, підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Як свідчить зміст касаційної скарги, скаржник як на підставу для касаційного оскарження судових рішень посилається на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України та зазначає про неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові, про яку скаржник зазначає у скарзі .
При цьому у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Тобто, з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 цього Кодексу, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Однак у поданій касаційній скарзі скаржник, зазначаючи про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо питання відповідальності гаранта перед кредитором за порушення зобов'язання боржником у випадку, коли останній не порушив основного зобов'язання, не конкретизував норму права (пункт, частина стаття), яку було неправильно застосовано судами попередніх інстанцій та стосовно застосування якої (норми) висновок Верховного Суду, викладений у наведеній постанові, не був врахований судами, а Суд не вправі доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які не були наведені скаржником.
З огляду на викладене Суд доходить висновку, що касаційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 290 ГПК України, оскільки не містить чіткого обґрунтування підстав, на яких подається касаційна скарга.
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Отже, суд касаційної інстанції зазначає, що скаржнику необхідно усунути недоліки, шляхом подання касаційної скарги в новій редакції, в якій на обґрунтування наведеної підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, чітко зазначити норму права (пункт, частина, стаття) неправильного застосування якої, на думку скаржника, припустилися суди попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень та стосовно застосування якої (норми) висновок Верховного Суду, викладений у наведеній постанові, не був врахований судами попередніх інстанцій.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.
Керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 у справі № 910/18024/23 залишити без руху.
2. Надати Публічному акціонерному товариству "Крюківський вагонобудівний завод" строк для усунення недоліків касаційної скарги, який становить не більше 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через систему "Електронний суд" або поштою за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.
3. Роз'яснити Публічному акціонерному товариству "Крюківський вагонобудівний завод", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Верховного Суду І. В. Булгакова