23 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/7880/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Прокопенко О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець»
на рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2025 (суддя Карабань Я. А.)
і постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2025 (головуючий суддя Сибіга О. М., судді Гончаров С. А., Тищенко О. В.)
у справі № 910/7880/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТГ Солар 5»
до Державного підприємства «Гарантований покупець»
про стягнення коштів,
(у судовому засіданні взяли участь представник позивача - Михайлова Н. М. та представник відповідача - Акуленко А. В.)
Узагальнений зміст і підстави позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕТГ Солар 5» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Гарантований покупець» про стягнення 32 404 967, 58 грн (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог), з яких 29 323 579, 90 грн основного боргу, 1 005 198, 34 грн 3% річних та 2 076 189, 34 грн інфляційних втрат.
2. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором від 14.08.2019 № 516/01 щодо повної та своєчасної оплати вартості проданої йому позивачем електричної енергії, через що утворився борг, який підлягає стягненню, та виникли підстави для здійснення нарахувань, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.01.2025 у справі № 910/7880/24 закрито провадження у справі в частині стягнення 1 895 780, 97 грн основного боргу з підстави сплати цих коштів під час розгляду справи. В іншій частині заявлений позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 27 427 798 , 93 грн основного боргу, 1 003 845, 69 грн 3% річних та 2 076 189, 34 грн інфляційних втрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
4. Місцевий господарський суд виснував, що станом на час розгляду справи строк виконання зобов'язань відповідача перед позивачем з оплати вартості поставленої у спірні періоди електричної енергії настав, проте за отриману електричну енергію відповідач розрахувався лише частково, у зв'язку з чим з нього на користь позивача підлягає стягненню 27 427 798, 93 грн боргу.
5. Перевіривши правильність здійснення позивачем розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції визначив, що правомірним буде стягнення з відповідача на користь позивача 1 003 845, 69 грн 3 % річних та 2 076 189,34 грн інфляційних втрат.
6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2025 залишено без змін.
7. З посиланням на висновки, викладені в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23, апеляційний господарський суд зазначив, що наразі відсутні будь-які законодавчі обмеження щодо розміру виплат за грошовими зобов'язання гарантованого покупця, передбаченими умовами укладеного сторонами договору, а тому наявні підстав для стягнення з відповідача на користь позивача боргу, 3 % річних та інфляційних втрат у встановлених судом першої інстанції розмірах.
Касаційна скарга
8. Не погодившись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, Державне підприємство «Гарантований покупець» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2025 у частині задоволення позовних вимог та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Узагальнені доводи касаційної скарги
9. Посилаючись на пункти 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у поданій касаційній скарзі скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме про:
? застосування положень абзацу 1 пункту 11.4 Глави 11 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі ? НКРЕКП) від 26.04.2019 № 641 (у редакції постанови НКРЕКП від 24.01.2024 № 178) щодо обов'язку Гарантованого покупця забезпечити проведення розрахунку та здійснити оплату за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом п'яти робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, у взаємозв'язку з положеннями абзацу 3 підпункту 12 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» щодо права гарантованого покупця на зменшення рівня розрахунків з позивачем на суму неоплаченої частики відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення;
? застосування норм частини другої статті 625 ЦК України у взаємозв'язку з положеннями абзацу 3 підпункту 12 пункту 1 зазначеної постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332, а саме можливості покладання на гарантованого покупця відповідальності у вигляді 3 % річних та інфляційних втрат у разі наявності у нього права на зменшення рівня розрахунків з позивачем на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення.
10. Крім того, з вказівкою на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України заявник касаційної скарги зазначає, що під час розгляду справи суди попередніх інстанцій не дослідили доводів відповідача про наявність у нього права на зменшення рівня розрахунків з позивачем та не надали їм належної правової оцінки, як і не звернули уваги на те, що у окремі періоди відповідач мав здійснити оплату за придбану електричну енергію не протягом трьох, а протягом п'яти днів, до того ж робочих, а не календарних.
Позиція інших учасників справи
11. Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕТГ Солар 5» подало відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. На переконання позивача підстави для формування правового висновку Верховного Суду щодо застосування норм права, про які зазначає відповідач у касаційній скарзі, у правовідносинах, що склалися у цій конкретній справі, відсутні.
Обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
12. 14 серпня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕТГ Солар 5» (виробник за «зеленим» тарифом) та Державне підприємством «Гарантований покупець» (гарантований покупець) уклали договір № 516/01, за умовами якого продавець за «зеленим» тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок № 641), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 № 2804 (далі ? Порядок № 2804).
13. При цьому продавець за «зеленим» тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за встановленим йому «зеленим» тарифом, з урахуванням надбавки до тарифу.
14. Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за «зеленим» тарифом, з урахуванням ПДВ.
15. Наведене зазначено у пунктах 2.3, 3.2 укладеного сторонами договору від 14.08.2019 № 516/01.
16. Згідно з пункт 3.3 цього договору у редакції додаткової угоди від 26.02.2021 № 853/01/21 оплата електричної енергії купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за «зеленим» тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюється згідно з Главою 10 Порядку № 641 або Главою 6 Порядку № 2804.
17. Суди попередніх інстанцій встановили, що у жовтні 2021 року та у період з лютого 2022 року по жовтень 2023 року на виконання умов укладеного договору Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕТГ Солар 5» продало, а Державне підприємство «Гарантований покупець» придбало електричну енергію у відповідних обсягах, що підтверджується актами купівлі-продажу електричної енергії за ці періоди (з урахуванням актів коригування до них), підписаними сторонами без зауважень та заперечень та скріпленими їх печатками.
18. Однак, гарантований покупець за придбану електричну енергію розрахувався лише частково, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з нього заборгованості, що утворилась, та нарахованих на цей борг 3 % річних та інфляційних втрат.
19. Проаналізувавши умови укладеного сторонами договору та положення пунктів 10.1, 10.4 Порядку № 641, у редакції чинній до 25.01.2024, пункту 11.4 цього Порядку, у редакції чинній з 26.01.2024, з урахуванням викладених у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23 висновків, суди попередніх інстанцій визнали наявними підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 27 427 798 , 93 грн заборгованості, 1 003 845, 69 грн 3 % річних та 2 076 189, 34 грн інфляційних втрат.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
20. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
21. Дослідивши в межах вимог касаційної скарги наведені в ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та перевіривши з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи правильність застосування ними при ухваленні оскаржуваних судових рішень норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга Державного підприємства «Гарантований покупець» не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
22. Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
23. Згідно із статтями 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
24. Як унормовано у статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
25. Предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача заборгованості та нарахованих 3 % річних та інфляційних втрат з підстав неналежного виконання ним своїх зобов'язань за договором від 14.08.2019 № 516/01 щодо повної та своєчасної оплати придбаної у позивача електричної енергії за «зеленим» тарифом.
26. Спірні правовідносини між позивачем, як виробником електричної енергії за «зеленим» тарифом, та відповідачем, як її гарантованим покупцем, окрім наведених норм ЦК України, також регулюються Законом України «Про ринок електричної енергії» та прийнятими НКРЕКП у межах її повноважень постановами та розпорядженнями.
27. Застосувавши відповідні норми та положення при вирішенні спору, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли висновку про наявність підстав для часткового задоволення заявленого у цій справі позову.
28. Відповідач не погодився із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій у частині задоволення позовних вимог, у зв'язку з чим звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій підставами касаційного оскарження визначив підстави, передбачені пунктами 2, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
29. З урахуванням того, що згідно із частиною першою статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції переглядає у касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, Верховний Суд щодо наведених скаржником у касаційній скарзі обґрунтувань підстав касаційного оскарження зазначає таке.
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України
30. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
31. Наведена норма спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин, та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
32. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов'язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
33. Як вже зазначалось, у поданій касаційній скарзі відповідач посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень абзацу 1 пункту 11.4 Глави 11 Порядку № 641 (у редакції постанови НКРЕКП від 24.01.2024 № 178) щодо обов'язку гарантованого покупця забезпечити проведення розрахунку та здійснити оплату за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом п'яти робочих днів з дня оприлюднення рішення регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, у взаємозв'язку з положеннями абзацу 3 підпункту 12 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» щодо права гарантованого покупця на зменшення рівня розрахунків з позивачем на суму неоплаченої частики відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення.
34. Крім того, скаржник стверджує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм частини другої статті 625 ЦК України у взаємозв'язку з положеннями абзацу 3 підпункту 12 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332, а саме можливості покладання на гарантованого покупця відповідальності у вигляді 3 % річних та інфляційних втрат у разі наявності у нього права на зменшення рівня розрахунків з позивачем на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення.
35. Натомість у оскаржуваному рішенні Господарського суду міста Києва від 28.01.2025 зазначено, зокрема, таке:
«Разом з тим, суд не знаходить підстав для зменшення суми боргу на існуючу суму заборгованості позивачем перед відповідачем за послуги з неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії, оскільки таке право згідно абзацу 3 підпункту 13 пункту 1 постанови № 332 відповідачем не реалізовано, а доказів зустрічного зарахування суду сторонами не надано. Суд не вбачає підстав втручатися у договірні відносини сторін та самостійно зменшувати суму заявленої заборгованості, навіть у випадку визнання позивачем боргу в цій частині.
Разом з тим, суд звертає увагу відповідача, що він не позбавлений права в судовому порядку стягнути з позивача суму боргу за послуги з неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії в межах окремого позовного провадження».
36. З огляду на наведене, аргументам відповідача щодо наявності у нього права на зменшення рівня розрахунків з позивачем на суму неоплаченої частики відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення судом першої інстанції надано належну правову оцінку та з урахуванням встановлених фактичних обставин нереалізації відповідачем цього права такі доводи мотивовано відхилені судом.
37. До того ж такі висновки місцевого господарського суду повністю узгоджуються з підставами відхилення аналогічних аргументів Державного підприємства «Гарантований покупець» судами у справі № 910/6904/24 з подібними правовідносинами, правильність та обґрунтованість чого підтвердив Верховний Суд у постанові від 14.08.2025, ухваленій у зазначеній справі.
38. Натомість на відміну від справи, що переглядається, у справах № 910/9950/24 та № 910/11212/24 з подібними правовідносинами суди попередніх інстанцій належної правової оцінки таким же доводам Державного підприємства «Гарантований покупець» не надали, що і стало підставою для скасування ухвалених ними судових рішень Верховним Судам та передачі цих справ на новий розгляд.
39. Мотивів та обґрунтувань необхідності розмежування викладеного місцевим господарським судом висновку у цій справі щодо відхилення зазначених аргументів відповідача у контексті стягнення основного боргу або щодо стягнення нарахувань, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, у поданій касаційній скарзі не наведено.
40. Водночас у касаційній скарзі скаржник хоч і зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у спірних правовідносинах, проте фактично висловлює незгоду із тим, що розмір стягнутої з нього заборгованості судами попередніх інстанцій не було зменшено, з урахуванням його права на зменшення рівня розрахунків з позивачем на суму неоплаченої частики відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення.
41. Однак, сама лише незгода сторони справи з оскаржуваними судовими рішеннями у частині задоволення позову, не може свідчить про належне обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.
42. Крім того, слід звернути увагу на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі, передбаченій пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник має обґрунтувати в чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права чи порушення норми процесуального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду, тобто у чому полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права та як саме ці норми права судами були неправильно застосовані.
43. Ураховуючи, що відповідач не обґрунтував неправильності застосування правових норм судами попередніх інстанцій, які досліджували та оцінювали його доводи через призму предмету, підстав позову та кола доказування, що входять до такої категорії справ, Верховний Суд не вбачає підстав для формування висновку щодо застосування норм права з порушених скаржником питань.
44. Отже, наведена відповідачем підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала свого підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з такої підстави.
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України
45. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
46. За змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
47. З наведеного слідує, що достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді неналежного дослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з підтвердженим обґрунтуванням скаржника заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
48. Тож недостатніми є викладені в касаційній скарзі відповідача аргументи про неналежне дослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів та про відсутність належного з'ясування обставин, що призвело до неправильної оцінки його доводів, з огляду на не підтвердження підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.
49. Інші ж наведені в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, доводи скаржника щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права в контексті повноти оцінки доказів та встановлення обставин справи фактично зводяться до необхідності їх переоцінки.
50. Проте, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, як найвищий судовий орган, який виконує функцію «суду права», а не «факту», відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
51. Отже, ураховуючи все викладене, Верховний Суд вбачає, що наведені скаржником у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшли свого підтвердження.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
52. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
53. Згідно положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення ? без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
54. Таким чином, оскільки зазначені відповідачем у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження, не знайшли свого підтвердження під час здійснення касаційного провадження, касаційна скарга Державного підприємства «Гарантований покупець» не підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін.
Розподіл судових витрат
55. Позаяк Суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає судові рішення, що оскаржувались, без змін, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд
1. Касаційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2025 у справі № 910/7880/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил