23 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 906/994/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Прокопенко О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Пулинської селищної ради
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.07.2025 (головуючий суддя Філіпова Т. Л., судді Василишин А. Р., Маціщук А. В.)
у справі № 906/994/24
за позовом Державної екологічної інспекції Поліського округу
до Пулинської селищної ради
про стягнення коштів,
(у судовому засіданні взяли участь представник позивача - Кулинич О. С. та представник відповідача - Вірьовкін О. І.)
Узагальнений зміст і підстави позовних вимог
1. Державна екологічна інспекція Поліського округу звернулася до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Пулинської селищної ради 1 797 949, 87 грн шкоди, завданої навколишньому природному середовищу.
2. Позовні вимоги обґрунтовано виявленням факту незаконної вирубки дерев різних порід на земельній ділянці між населеними пунктами с. Будище та с. Буряківка Житомирського району невстановленими особами, що спричинило заподіяння шкоди лісу, яка відповідно до частини другої статті 107 Лісового кодексу України (далі - ЛК України) підлягає відшкодуванню органом місцевого самоврядування, у межах території якого він знаходиться.
Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 25.04.2025 в задоволенні зазначеного позову відмовлено.
4. Ухвалюючи це рішення, суд першої інстанції виходив з того, що за наявності суперечливих доказів щодо періоду вчинення незаконної вирубки дерев, не встановлення чітких меж території, на якій її було здійснено, та за відсутності доказів віднесення всієї цієї території до земель Пулинської територіальної громади, позивачем не доведено передбачених статтею 107 ЛК України умов для зобов'язання відповідача відшкодувати шкоду, завдану навколишньому природному середовищу.
5. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.07.2025 рішення Господарського суду Житомирської області від 25.04.2025 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 797 949,87 грн завданої шкоди.
6. За висновками апеляційного господарського суду сукупність встановлених у справі обставин щодо наявності шкоди, невстановлення осіб, винних у її заподіянні, розташування земельної ділянки, на якій здійснено незаконну вирубку дерев, на території Пулинської територіальної громади Житомирської області свідчить про наявність підстав для стягнення відшкодування такої шкоди з Пулинської селищної ради.
Касаційна скарга
7. Не погодившись із постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.07.2025, Пулинська селищна рада звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи касаційної скарги
8. У поданій касаційній скарзі відповідач з посиланням на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зазначає про неврахування апеляційним господарським судом при ухваленні оскаржуваної постанови висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, від 17.10.2019 у справі № 908/2202/18 та від 02.03.2020 у справі № 910/434/19, про необхідність встановлення наявності таких складових для стягнення шкоди з органу місцевого самоврядування, як неправомірні дії, шкода та причино-наслідковий зв'язок між ними, а також висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 19.09.2024 у справі № 918/1356/23, про те, що для притягнення органу місцевого самоврядування до відповідальності на підставі статті 107 ЛК України необхідною умовою є невстановлення осіб, винних у заподіянні шкоди.
9. До того ж скаржник зазначає про необхідність відступлення від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 19.09.2024 у справі № 918/1356/23.
Позиція інших учасників справи
10. У межах встановленого Верховним Судом строку Державна екологічна інспекція Поліського округу подала відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.07.2025 залишити без змін.
11. Позивач не погоджується з наведеними у касаційній скарзі доводами, вважає їх безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, і у підтвердження своєї позиції посилається на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 19.09.2024 у справі № 918/1356/23 та від 06.05.2025 у справі № 918/710/24.
Обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
12. 21 листопада 2023 року Державною екологічною інспекцією Поліського округу проведено перевірку викладених у зверненні, що надійшло на телефонну гарячу лінію, фактів щодо зрізання дерев біля с. Буряківка Житомирського району Житомирської області.
13. За результатами обстеження виявлено порубку 222 дерев різних порід на земельній ділянці між населеними пунктами с. Будище та с. Буряківка Пулинської територіальної громади за орієнтовними координатами 50.423830,28.333855.
14. Наведене зафіксовано в акті обстеження та польових перелікових відомостях, підписаних за участю представника Пулинської селищної ради ? головного спеціаліста сектору земельних відносин Залужного В. А.
15. Згідно з листом Пулинської селищної рада від 21.11.2023 № 1660/02-24 земельна ділянка між населеними пунктами с. Будище та с. Буряківка за орієнтовними координатами 50.423830, 28.333855 не сформована та в силу Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» є землями комунальної власності Пулинської територіальної громади.
16. Як вбачається з листа Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 24.11.2023 № 11-6-0.2-4254/2-23, земельна ділянка між населеними пунктами с. Будище та с. Буряківка Пулинської територіальної громади за орієнтовними координатами 50.423830,28.333855 відноситься до земель лісогосподарського призначення, цільове призначення та власник не зазначені в архівних матеріалах.
17. Аналогічні відомості містяться в листі Житомирської філії Державного підприємства «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» від 04.01.2024 № 124/2/1-08.
18. З метою встановлення осіб, що здійснили незаконні дії, та вжиття заходів реагування 07.12.2023 Державною екологічною інспекцією Поліського округу матеріали, складені за фактом виявлення та обстеження вирубки дерев між населеними пунктами с. Будище та с. Буряківка за орієнтовними координатами 50.423830,28.333855, направлено до Відділення поліції № 4 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області.
19. Також Державна екологічна інспекція Поліського округу звернулася до Пулинської селищної ради з претензією про відшкодування 1 797 949,87 грн заподіяної незаконною вирубкою дерев шкоди, розмір якої обраховано відповідно до Додатку № 1 до Постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу».
20. З огляду на не виконання Пулинською селищною радою вимог зазначеної претензії, Державна екологічна інспекція Поліського округу звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача цих коштів.
21. Суди попередніх інстанцій також з'ясували, що 04.09.2024 Відділення поліції № 4 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області повідомило позивача, що кримінальне провадження № 12024060460000035, порушене 29.01.2024 за ознаками передбаченого частиною першою статті 246 Кримінального кодексу України злочину, закрито 31.03.2024 на підставі пункту 2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, і осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, не встановлено.
22. Надалі під час розгляду справи № 906/994/24 досудове розслідування за цим кримінальним провадженням поновлювалось, проте згідно з наданою позивачем копією листа Коростишівської окружної прокуратури від 12.03.2025 № 53/3-1118вих-25 його було закрито 11.03.2025 і в ході досудового розслідування встановити осіб, які вчинили незаконну порубку дерев, не виявилось можливим.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
23. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
24. Дослідивши в межах вимог касаційної скарги наведені в ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та перевіривши з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи правильність застосування апеляційним господарським судом при ухваленні оскаржуваної постанови норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга Пулинської селищної ради не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
25. Предметом спору у цій справі є стягнення з органу місцевого самоврядування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, а саме лісу, на підставі частини другої статті 107 ЛК України.
26. Як зазначено в статті 66 Конституції України, кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
27. Згідно зі статтею 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовуванні в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
28. За змістом пункту «ї» частини першої статті 15 названого Закону місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
29. У частині першій статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» унормовано, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.
30. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі (частина перша статті 69 цього Закону).
31. Разом з тим відповідно до частин першої, третьої статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.
32. Як зазначено у підпункті 1 пункту «б» частини першої статті 33 названого Закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження ? здійснення контролю за додержанням природоохоронного законодавства, використанням і охороною природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.
33. З наведеного слідує, що відповідні законодавчі норми наділяють органи місцевого самоврядування повноваженнями здійснювати контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, охороною природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.
34. Такі повноваження покладено як безпосередньо на місцеві ради, так і передбачена можливість здійснювати їх через виконавчі органи, які створюються відповідними радами і є підконтрольними та підзвітними їм.
35. В свою чергу відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та сталого використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства, (лісові відносини) регулюються, зокрема ЛК України.
36. За змістом статті 107 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України. Шкода, заподіяна лісу, не наданому в користування, у разі невстановлення осіб, винних у заподіянні шкоди, відшкодовується органом місцевого самоврядування, у межах території якого знаходиться ліс, якому була заподіяна шкода.
37. У постановах Верховного Суду від 19.09.2024 у справі № 918/1356/23 та від 06.05.2025 у справі № 918/710/24 зазначено, що ЛК України, зокрема частина друга статті 107 ЛК України в редакції, чинній з 10.07.2022, передбачає обов'язок органу місцевого самоврядування відшкодувати заподіяну лісу шкоду. Аналіз частини другої статті 107 ЛК України свідчить про те, що такий обов'язок виникає в органу місцевого самоврядування за наявності таких умов у їх сукупності: ? якщо особи, винні у заподіянні шкоди, не встановлені та ? якщо ліс, якому була заподіяна шкода, знаходиться у межах території органу місцевого самоврядування.
38. Водночас відповідальність місцевих рад за стан навколишнього природного середовища на своїй території передбачена і статтею 15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».
39. Зміст приписів частини другої статті 107 ЛК України кореспондується із приписами статті 15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» щодо покладення відповідальності на орган місцевого самоврядування, на території якого завдана шкода.
40. З оскаржуваної постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.07.2025 вбачається, що судом апеляційної інстанції при її ухваленні з'ясовано та надано оцінку таким фактичним обставинам справи у їх сукупності.
41. На підставі акта обстеження лісових ділянок від 21.11.2023 встановлено факт заподіяння шкоди вирубкою дерев між населеними пунктами с. Будище та с. Буряківка Пулинської територіальної громади.
42. Згідно листів Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та Житомирської філії Державного підприємства «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» земельна ділянка між населеними пунктами с. Будище та с. Буряківка Пулинської територіальної громади за орієнтовними координатами 50.423830,28.333855 відноситься до земель лісогосподарського призначення, цільове призначення та власник в архівних матеріалах не зазначені.
43. Пулинська селищна рада у своєму листі повідомила позивача, що земельна ділянка між населеними пунктами с. Будище та с. Буряківка за орієнтовними координатами 50.423830,28.333855 не сформована та в силу Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» є землями комунальної власності Пулинської територіальної громади.
44. З листів Відділення поліції № 4 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області та Коростишивської окружної прокуратури слідує, що конкретні особи, винні у заподіянні шкоди такою незаконною вирубкою дерев, не встановлені.
45. При цьому у контексті застосування статті 107 ЛК України Верховний Суд у постановах від 19.09.2024 у справі № 918/1356/23 та від 06.05.2025 у справі № 918/710/24 зазначив, що протиправна поведінка відповідача полягає в тому, що він не виконав свого обов'язку щодо здійснення охорони лісу від незаконних рубок, не здійснив контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді нездійснення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на належній йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело (причинно-наслідковий зв'язок) до незаконного вирубування невстановленими особами дерев та спричинення шкоди лісу. Вина відповідача презюмується та ним не спростована.
46. Отже, у справі, яка переглядається (№ 906/994/24), апеляційний господарський суд, оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, правильно урахував наявність завданої шкоди, невстановлення осіб, що її завдали, обов'язок ради з контролю на своїй території за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища і фактичну бездіяльність щодо виконання такого обов'язку, а також взаємозв'язок вказаних обставин, та дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
47. Цей висновок суду апеляційної інстанції, повністю узгоджується з висновками Верховного Суду про застосування частини другої статті 107 ЛК України, викладеними у постановах від 19.09.2024 у справі № 918/1356/23 та від 06.05.2025 у справі № 918/710/24, правовідносини у яких є подібними з правовідносинами у цій справі.
48. Натомість скаржник, посилаючись у касаційній скарзі на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2 частини другої статті 287 ГПК України, не зазначає у чому саме полягала неправильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, як і не конкретизує від якого висновку про їх застосування, викладеного у постанові Верховного Суду від 19.09.2024 у справі № 918/1356/23, слід відступити.
49. Заявник касаційної скарги вдається до наведення своїх міркувань щодо змісту оскаржуваної постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.07.2025, а також постанови Верховного Суду від 19.09.2024 у справі № 918/1356/23.
50. Однак, сама лише незгода скаржника з оскаржуваним судовим рішення (а тим більше з постановою Верховного Суду, ухваленою у іншій судовій справі з подібними правовідносинами) не може бути підставою для його скасування, за умови правильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та дотримання ним процесуальних норм.
51. Зазначення ж заявником у касаційній скарзі про те, що необхідною підставою для притягнення органу місцевого самоврядування до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов (неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою), існування яких має довести позивач, що звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України, та посилання відповідача в цьому контексті на постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, від 17.10.2019 у справі № 908/2202/18 та від 02.03.2020 у справі № 910/434/19, мають декларативний характер. Висновки зроблені судом апеляційної інстанції у цій справі (№ 906/994/24) концептуально не суперечать наведеному. При цьому саме питання про відшкодування шкоди на підставі частини другої статті 107 ЛК України у вказаних скаржником справах Верховним Судом не вирішувалось.
52. Інші ж наведенні відповідачем у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та встановлення на цій підставі обставин справи протилежних тим, які були встановлені судом апеляційної інстанції, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлені у статті 300 ГПК України.
53. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, як найвищий судовий орган, який виконує функцію «суду права», а не «факту», відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
54. Отже, Верховний Суд вбачає, що наведені скаржником у касаційній скарзі доводи не підтверджують підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2 частини другої статті 287 ГПК України, не обґрунтовують неправильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріально чи процесуального права, та не свідчать про помилковість зроблених цим судом висновків.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
55. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
56. Згідно положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення ? без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
57. Отже, з огляду на те, що наведені у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження, не знайшли свого підтвердження під час здійснення касаційного провадження, касаційна скарга Пулинської селищної ради не підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова апеляційного господарського суду має бути залишена без змін.
Розподіл судових витрат
58. Оскільки Суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає судове рішення, що оскаржувалось, без змін, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд
1. Касаційну скаргу Пулинської селищної ради залишити без задоволення.
2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.07.2025 у справі № 906/994/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил