26 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/4552/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври/Чоловічий монастир/Української православної церкви
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2025 у справі
за позовом Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври/Чоловічий монастир/Української Православної Церкви
до Національного заповідника "Києво-Печерська лавра",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:
на стороні позивача - Київська Митрополія Української Православної Церкви;
на стороні відповідача - Міністерство культури та стратегічних комунікацій України,
про визнання недійсним правочину,
особи, які не брали участі у справі та вважають, що порушені їх права, інтереси та (або) обов'язки - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.07.2025 вперше подану касаційну скаргу Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври/Чоловічий монастир/Української православної церкви на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2025 про закриття провадження у справі № 910/4552/23 повернуто скаржнику на підставі частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки скаржником не усунуто зазначені в ухвалі Касаційного господарського суду від 02.07.2025 недоліки касаційної скарги у визначений частиною другою статті 174 ГПК України десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали, а саме не подано доказів сплати судового збору у встановленому розмірі.
12.08.2025 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в електронному суді вдруге подана касаційна скарга Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври/Чоловічий монастир/Української православної церкви на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2025 про закриття провадження у справі № 910/4552/23 за заявами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (особи, які не брали участі у справі) про приєднання до апеляційної скарги Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври/Чоловічий монастир/Української Православної Церкви на рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2023.
Ухвалою Касаційного господарського суду від 01.09.2025 вищевказана касаційна скарга була залишена без руху на підставі частини третьої статті 292 ГПК України, надано скаржникові строк для усунення недоліків шляхом надання суду клопотання про поновлення строку касаційного оскарження з наведенням інших поважних причин його пропуску з відповідними доказами, оскільки наведені скаржником причини пропуску строку касаційного оскарження щодо несплати судового збору у розмірі 0,40 грн через технічну помилку визнані судом неповажними.
08.09.2025 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в електронному суді надійшла заява Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври/Чоловічий монастир/Української православної церкви про усунення недоліків касаційної скарги, до якої додано клопотання про поновлення строку касаційного оскарження, обґрунтоване тим, що несплата судового збору у такому незначному розмірі, як 0,40 грн, є технічною помилкою під час формування скаржником платіжного документа та не може обмежувати право на доступ до правосуддя та справедливий суд через надмірний формалізм під час розгляду питання поновлення строку оскарження, а також скаржником наведено перелік ухвал Верховного Суду про поновлення строку оскарження під час повторного звернення до касаційного суду після усунення недоліків вперше поданих скарг.
Перевіривши матеріали касаційної скарги Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври/Чоловічий монастир/Української Православної Церкви, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
За приписами частин першої та другої статті 288 ГПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Повний текст оскаржуваної ухвали Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2025 складено 20.05.2025, отже з цієї дати почався перебіг двадцятиденного строку, встановленого для її оскарження в касаційному порядку. З урахуванням вручення оскаржуваної ухвали суду 27.05.2025, скаржник мав право на поновлення строку оскарження у зв'язку з заявленим ним у вперше поданій касаційній скарзі клопотанням на підставі частини другої статті 288 ГПК України.
Вперше подану касаційну скаргу на вказане судове рішення апеляційного суду скаржником подано з порушенням передбачених статтею 290 ГПК України вимог подання скарги, про які було зазначено в ухвалі Касаційного господарського суду від 02.07.2025 та надано строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення даної ухвали скаржникові, для усунення зазначених в ній недоліків шляхом подання суду доказів сплати судового збору за подання цієї касаційної скарги у розмірі 2 422,40 грн. Проте, у встановлений строк скаржником вимог чинного законодавства та ухвали суду щодо сплати судового збору у передбачених порядку та розмірі скаржник не виконав, не доплативши 0,40 грн, внаслідок чого подана скарга ухвалою від 30.07.2025 була повернута.
Частиною третьою статті 288 ГПК України передбачена можливість поновлення строку на касаційне оскарження у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.
Частиною першою статті 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Розглянувши подану заяву про поновлення строку касаційного оскарження з підстав допущення технічної помилки під час сплати судового збору, яка призвела до недоплати останнього у розмірі 0,40 грн, та яку скаржник вважає формальним недоліком, що не може переважати над конституційним правом на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для поновлення строку касаційного оскарження з огляду на таке.
ГПК України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Слід зауважити, що можливість відновлення пропущеного процесуального строку пов'язується із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Колегія суддів вже зазначала в попередній ухвалі, що факт неналежного оформлення касаційної скарги та неусунення її недоліків відповідно до вимог процесуального законодавства, що зумовило її повернення, та повторне її подання поза межами встановленого строку через ці порушення не може вважатися поважною причиною пропуску строку на оскарження судових рішень, оскільки вказані обставини зумовлені не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою скаржника, залежали від організації його роботи, що не свідчить про поважність підстав поновлення пропущеного строку касаційного оскарження, пов'язаних з наявністю об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення.
Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
Скаржником не було наведено доводів і не подано доказів, які б підтверджували наявність технічної помилки у дотриманні вимог щодо сплати у встановленому законом розмірі судового збору, що є обов'язковою умовою звернення з касаційною скаргою у передбаченому порядку та в межах встановлених строків, зокрема для усунення допущених недоліків.
Судовий збір це збір, розмір та порядок сплати якого встановлено Законом України "Про судовий збір", у зв'язку з чим, суд не має повноважень вважати недоплату судового збору у будь-якому розмірі формальною або незначною.
З викладеного колегія суддів робить висновок, що пропуск строку на касаційне оскарження залежав не від об'єктивних причин, а від суб'єктивних чинників, які особа, що звернулась із касаційною скаргою, могла і повинна була уникнути для звернення з касаційною скаргою в передбачені строки з урахуванням наданого строку на усунення допущених недоліків, а тому визнає викладені скаржником підстави неповажними.
Згідно частини 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Таким чином, усі учасники судового процесу поставлені законом у рівні умови, у зв'язку з чим вибіркове надання господарським судом суб'єктивних переваг одним учасниками судового процесу перед іншими призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави.
Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку.
Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Мушта проти України" зазначено: "…право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.".
Слід зазначити, що вирішення питання поновлення строку на оскарження в наведених заявником ухвалах Верховного Суду під час повторного звернення з касаційними скаргами перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку.
Так, в зазначених скаржником справах судом враховано усунення скаржниками недоліків, пов'язаних із скріпленням електронним підписом за допомогою ЄСІТС процесуального документа, що подається до суду; чітким обґрунтуванням підстави (підстав) касаційного оскарження судового рішення; неподання належних доказів в підтвердження повноважень особи, яка подала заяву про усунення недоліків касаційної скарги; в другому випадку - касаційної скарги.
Отже, недоплата судового збору у встановленому законом розмірі в межах передбачених строків для звернення з касаційною скаргою та для усунення її недоліків, впливає на забезпечення належного здійснення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, на що мають розраховувати учасники судового процесу і не допускати зловживання процесуальними правами, а також добросовісно ними користуватись відповідно до статей 42 та 43 ГПК України.
Колегія суддів зазначає, що вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який згідно з частиною першою статті 119 ГПК України за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Отже суд з урахуванням конкретних обставин справи має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку і залежно від встановленого постановити ухвалу про поновлення або відмову у поновленні цього строку.
У відповідності до абзацу 3 частини третьої статті 292 ГПК України колегія суддів суду касаційної інстанції розглянула клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2025 про закриття провадження у справі № 910/4552/23 та вважає викладені в його обґрунтування підстави такими, що не можуть бути визнані поважними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.
Виходячи з викладеного, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври/Чоловічий монастир/Української православної церкви на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2025 про закриття провадження у справі № 910/4552/23 на підставі пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України.
Керуючись статтями 119, 174, 234, 235, 288, 293 ГПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври/Чоловічий монастир/Української православної церкви на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2025 про закриття провадження у справі № 910/4552/23.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Волковицька
Судді С. К. Могил
О. В. Случ