Ухвала від 24.09.2025 по справі 908/6167/15

УХВАЛА

24 вересня 2025 року

м. Київ

cправа № 908/6167/15 (908/274/24)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Жуков С.В., Пєсков В.Г.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_1

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.06.2025

у справі № 908/6167/15 (908/274/24)

за позовом ОСОБА_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа"

треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

1) ОСОБА_3 ; 2) ОСОБА_4

третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1

про визнання майнових прав на об'єкт незавершеного будівництва,

третя особа з самостійними вимогами щодо предмета спору - ОСОБА_5

про зобов'язання вчинити певні дії

в межах справи № 908/6167/15

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа"

ВСТАНОВИВ:

До Верховного Суду 05.09.2025 від ОСОБА_5 та ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.06.2025 у справі №908/6167/15 (908/279/24), разом із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.

09.09.2025 до Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_3 щодо зобов'язання скаржників сплатити судовий збір на касаційну скаргу.

Перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , Верховний Суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху з огляду на таке.

Відповідно до п. 4 та п. 6 ч. 2 ст. 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у касаційній скарзі повинно бути зазначено судові рішення, що оскаржуються та вимоги особи, яка подає скаргу.

Аналіз положень ст. 308 ГПК України дає підстави для висновку, що вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні бути повними та однозначними, тобто містити інформацію про те, які судові рішення оскаржуються та які повноваження суд касаційної інстанції повинен застосувати за результатами перегляду оскаржуваних рішень.

Проте подана касаційна скарга зазначеним вимогам не відповідає.

Так, скаржники просять Верховний Суд скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.06.2025 у справі №908/6167/15 (908/274/24), а ухвалу господарського суду Запорізької області від 19.12.2024 залишити в силі.

Разом з тим, Верховний Суд зазначає, що у Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутня постанова Центрального апеляційного господарського суду від 26.06.2025 у справі №908/6167/15 (908/274/24), яка оскаржується ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , натомість є постанова апеляційної інстанції від 10.07.2025 у вказаній справі.

Частиною 1 ст. 288 ГПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 288 ГПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення, строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 4 ст. 293 цього Кодексу.

Положеннями ст.ст. 13, 74 ГПК України також передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 3 ст. 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху, зокрема, у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Касаційна скарга ОСОБА_5 та ОСОБА_1 подана 01.09.2025, із порушенням встановленого строку на касаційне оскарження, оскільки повний текст оскаржуваної постанови від 10.07.2025 виготовлено та підписано 05.08.2025, а тому двадцятиденний строк для подання касаційної скарги сплив 25.08.2025.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 та ОСОБА_1 просять поновити пропущений строк на касаційне оскарження, проте не наводять жодних причин пропуску процесуального строку на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції та не надають жодних доказів в обґрунтування причин пропуску такого строку.

Отже, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у клопотанні ОСОБА_5 та ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження не наведено обґрунтування поважності причин пропуску такого строку.

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 290 ГПК України до скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір".

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2025 встановлений у розмірі 3028,00 грн.

Відповідно до п.п.8 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду становить один розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги, її подано двома скаржниками, тобто з касаційною скаргою звернулися два окремих, самостійних учасника справи, а саме : ОСОБА_5 , як третя особа з самостійними вимогами щодо предмета спору та ОСОБА_1 , як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

У касаційній скарзі скаржники вказують, що вони звільнені від сплати судового збору, відповідно до приписів ст. 5 Закону України "Про судовий збір", ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів". Скаржники зазначають, що відносини, які склались між заявниками касаційної скарги і відповідачем, відповідають ознакам споживчого договору, а тому споживачі звільнені від сплати судового збору не лише за подання позовної заяви, а і за подання апеляційних та касаційних скарг на процесуальні рішення суду у справах про захист їх прав.

Стосовно вказаних обґрунтувань скаржників щодо звільнення від сплати судового збору, колегія суддів зазначає про таке.

Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону України "Про судовий збір" платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

За загальним правилом судовий збір за подання апеляційних та касаційних скарг сплачується будь-якою особою, яка подає відповідну скаргу. Тобто за загальним правилом особи, які подають апеляційну та касаційну скарги (як позивачі, так і відповідачі), мають рівні обов'язки щодо сплати судового збору за подання таких скарг.

Водночас Закон України "Про судовий збір" встановлює пільги у сплаті судового збору, що визначені ст.ст. 5, 8 цього Закону, які передбачають відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі звільняються від сплати судового збору лише у справах за їх позовами за умови, що ці позови стосуються порушення їх прав як споживачів (див. висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладені в постанові від 14.02.2024 у справі №727/11573/22 (провадження № 61-14802 св 23) з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 761/24881/16-ц (провадження № 14-57цс18)).

ОСОБА_5 є третьою особою з самостійними вимогами щодо предмета спору, правовий статус якого врегульовано приписами ст. 49 ГПК України.

Відповідно до п. 22 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Отже, позивач, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду зобов'язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги відповідно до норм Закону України "Про захист прав споживачів", зазначивши про те, яке право споживача порушено згідно зі ст. 21 Закону України "Про захист прав споживачів", що є підтвердженням того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України "Про захист прав споживачів".

Відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів" послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

У зв'язку з цим, застосування Закону України "Про захист прав споживачів" до цих правовідносин, можливе лише в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови, процедури виконання договору, та інше, тобто ті які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають інші правовідносини, які регулюються відповідними Законами.

Закон України "Про захист прав споживачів" регулює відносини, які виникають між споживачами і виробниками, виконавцями, продавцями під час продажу товарів (виконанні робіт, наданні послуг), встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров'я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до приписів Закону України "Про захист прав споживачів", права особи як споживача охоплюються і мають місце на стадії придбання, замовлення, використання або реалізації наміру придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, а коли така продукція вже придбана, замовлена або використовується, то діють правила і норми відповідних договірних правовідносин.

Системний аналіз положень Закону України "Про захист прав споживачів" доводить, що для того, щоб особа була звільнена від сплати судового збору, недостатньо зазначити, що це є позов про захист прав споживачів, оскільки такий позов повинен містити предмет та обставини, які вказують на порушення прав позивача як споживача послуг. Тобто, предмет та підстави позову повинні вказувати на те, що такий позов пов'язаний з порушенням права споживача, з зазначенням такого права та способу захисту відповідно до положень, передбачених Законом України "Про захист прав споживачів".

Предметом позову третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору ОСОБА_5 у справі № 908/6167/15 (908/274/24) є зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа" вчинити певні дії.

Звертаючись з касаційною скаргою, ОСОБА_5 не довів, що його позовні вимоги пов'язані із порушенням норм Закону України "Про захист прав споживачів", не зазначив про те, яке саме право споживача порушено відповідно до ст. 21 Закону України "Про захист прав споживачів", та не довів, що позов подано саме для захисту його прав та інтересів як позивача, а не інших осіб. Враховуючи вищевикладене, на скаржника не поширюється дія ч. 3 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів", відповідно до якої споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Крім того, ні ч. 2 ст. 3, ні ст. 5 Закону України "Про судовий збір" не передбачено пільг щодо сплати судового збору за подання позову у справі про визнання та передачу майнових прав на нерухомий об'єкт.

Стосовно другого скаржника - ОСОБА_1 , то вона у цій справі не є позивачем, а залучена до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, що виключає можливість застосування положень ч. 3 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів" (подібного висновку дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 14.10.2024 у справі № 908/6167/15 (908/3312/23).

Крім того, згідно зі ст. 291 ГПК України особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Проте до касаційної скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_1 не додано належних доказів надсилання копії касаційної скарги іншим учасникам провадження у справі № 908/6167/15 (908/274/24).

Неповідомлення учасника судового процесу у справі про звернення з касаційною скаргою порушує процесуальні права цього учасника, принципи рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності сторін, передбачені ч. 3 ст. 2 ГПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 290 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ОСОБА_5 та ОСОБА_1 підлягає залишенню без руху на підставі ч. 2 та ч.3 ст. 292 ГПК України із наданням скаржникам строку для усунення зазначених недоліків шляхом наведення підстав для поновлення строку на касаційне оскарження та подання суду належних доказів поважності причини пропуску строку на касаційне оскарження. Також скаржникам належить кожному окремо надати Суду докази сплати судового збору в сумі 3028,00 грн, докази направлення копії касаційної скарги іншим учасникам провадження у справі №908/6167/15 (908/274/24) та уточнити яке саме судове рішення оскаржується у справі.

Згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 292 ГПК України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 293 цього Кодексу.

Суд звертає увагу скаржників на те, що заяву про усунення недоліків касаційної скарги слід подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії заяви про усунення недоліків касаційної скарги іншим учасникам справи.

Керуючись статтями 119, 174, 234, 235, 287, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_5 та ОСОБА_1 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.06.2025 у справі №908/6167/15 (908/274/24) залишити без руху.

2. Встановити скаржникам строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

3. Наслідки невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали встановлені статтею 292 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Картере

Судді С. Жуков

В. Пєсков