24 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/11563/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С.В. головуючий (доповідач), Кібенко О.Р., Студенець В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,
представників:
позивача - Андрюсенка О.В.,
відповідача - Самокиші В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Сенс Банк"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2025 (головуючий суддя - Андрієнко В.В., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.) та рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 (суддя Удалова О.Г.) в частині задоволення позовних вимог про стягнення збитків у розмірі 7 462 673,63 грн
у справі №910/11563/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Брітіко"
до Акціонерного товариства "Сенс Банк"
про визнання недійсним договору та стягнення 11 531 369,40 грн,
1. ВСТАНОВИВ:
2. Короткий зміст позовних вимог.
3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Брітіко" (далі - ТОВ "Брітіко", Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Сенс Банк" (далі - АТ "Сенс Банк", Банк) про визнання недійсним договору та стягнення 11 230 480,59 грн.
4. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.03.2024 Товариство зверталось з вимогою до Банку про повернення сплачених коштів у розмірі 7 462 673,63 грн за недійсним договором купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 0,0820 га, кадастровий номер 8000000000:82:130:0010, розташованої за адресою м. Київ, пров. Вільшанський, 13, проте грошові кошти за придбану земельну ділянку у розмірі 7 462 673,63 грн, тобто загальна вартість придбаної земельної ділянки, яка після скасування оформлення права власності за відповідачем була вилучена на користь попереднього власника ( ОСОБА_1 ), відповідачем не були повернуті. Також позивач просив стягнути з відповідача 3 376 733,55 грн втрат від інфляції та 691 962,23 грн 3% річних (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).
5. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.
6. 18.10.2007 ПАТ "Укрсоцбанк" (правонаступником якого був AT "Альфа-Банк", яке в подальшому змінило назву на AT "Сенс Банк") та ОСОБА_1 було укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії, відповідно до умов якого Банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в межах максимального ліміту заборгованості у сумі 624 000, 00 євро, зі сплатою 11,5% річних і кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту до 17.10.2022 (включно), на умовах, визначених кредитним договором.
7. У забезпечення цього зобов'язання ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір від 18.10.2008 № 02-10/3541, відповідно до умов якого в іпотеку ПАТ "Укрсоцбанк" передано земельну ділянку, загальною площею 0,0820 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 8000000000:82:130:0010, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
8. Оскільки ОСОБА_1 не виконувалися умови договору щодо повернення кредиту і заборгованість складала 1 027 651,78 Євро, ПАТ "Укрсоцбанк" звернулось з позовом до суду з метою захисту свого права шляхом визнання права власності на вказану вище земельну ділянку.
9. 31.07.2013 рішенням Печерського районного суду міста Києва у справі №757/14247/13-ц визнано право власності за ПАТ "Укрсоцбанк" на земельну ділянку загальною площею 0,0820 га, кадастровий номер 8000000000:82:130:0010, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
10. Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 28.02.2017 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.09.2017 залишено без змін рішення суду першої інстанції.
11. 13.06.2018 постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі №757/14247/13-ц скасовано вказані вище судові рішення та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності відмовлено повністю.
12. 10.04.2017 ПАТ "Укрсоцбанк" продало відплатно за 7 462 673,63 грн на користь Товариства земельну ділянку загальною площею 0,0820 га, кадастровий номер 8000000000:82:130:0010, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом укладення договору купівлі-продажу, посвідченого Сохнич К.М. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу.
13. 12.07.2018 Товариство продало відплатно за 7 462 673,63 грн ОСОБА_2 та компанії "Аджіндо Лімітед" земельну ділянку загальною площею 0,0820 га, кадастровий номер 8000000000:82:130:0010, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , по частці кожному відповідно до договорів купівлі-продажу, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сохнич К.М.
14. 19.07.2018 вказану земельну ділянку шляхом поділу майна в натурі було розділено на дві окремі земельні ділянки, а саме: на земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:82:130:0060), площею 0,0410 га, за адресою: АДРЕСА_1 , що належить компанії "Аджіндо Лімітед" (право власності на дану земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28.11.2018) та земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:82:130:0061), площею 0,0410 га, за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 (право власності на дану земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28.11.2018).
15. 11.10.2021 Київський апеляційний суд ухвалив судове рішення у справі №757/61314/18-ц, яким було витребував у Компанії "Аджіндо Лімітед" та ОСОБА_2 у власність ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:82:130:0010, яку було розділено на дві окремі земельні ділянки, а саме: на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:82:130:0060 та земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:82:130:0061, за адресою: АДРЕСА_1 , та визнав недійсним договір поділу майна в натурі, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сохнич К.М. 19.07.2018 за реєстровим номером 1367.
16. Судове рішення Київського апеляційного суду від 11.10.2021 у справі №757/61314/18-ц Верховний Суд доповнив мотивами, викладеними у своїй постанові. При цьому, Верховний Суд не змінював резолютивної частини зазначеного рішення апеляційного суду.
17. 29.07.2024 ОСОБА_2 звернувся до Товариства з вимогами про повернення сплачених ним коштів у розмірі 3 731 336,82 грн.
18. 01.08.2024 Компанія "Аджіндо Лімітед" звернулася до Товариства з вимогами про повернення сплачених нею коштів у розмірі 3 731 336,82 грн.
19. Позивач у період з 05.09.2024 до 12.09.2024 повернув Компанії "Аджіндо Лімітед" та ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 3 731 336,82 грн кожному, що разом складає 7 462 673,63 грн, що підтверджується такими платіжними інструкціями: від 05.09.2024 №91 на суму 1 100 000,00 грн; від 10.09.2024 № 92 на суму 1 000 000,00 грн; від 12.09.2024 №93 на суму 3 731 336,82 грн; від 12.09.2024 № 94 на суму 1 631 336,82 грн.
20. 07.03.2024 Товариство звернулося з вимогою до Банку про повернення сплачених ним коштів у розмірі 7 462 673,63 грн за недійсним договором купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 0,0820 га, кадастровий номер 8000000000:82:130:0010, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
21. Спір у цій справі виник у зв'язку із тим, що вказану вимогу відповідач залишив без належного реагування та грошові кошти позивачеві не повернув.
22. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.
23. Господарський суд міста Києва рішенням від 20.01.2025 у справі №910/11563/24, яке Північний апеляційний господарський суд залишив без змін постановою від 21.05.2025, позов задовольнив частково. Стягнув з АТ "Сенс Банк" на користь ТОВ "Брітіко" 7 462 673,63 грн збитків, 89 552,08 грн судового збору. В іншій частині позову відмовив.
24. Судові рішення мотивовані таким:
- оскільки спірна земельна ділянка, яка була предметом Договору, повернута у судовому порядку ОСОБА_1 , позивач на вимогу Компанії "Аджіндо Лімітед" і ОСОБА_2 повернув грошові кошти, які він отримав за продаж спірної земельної ділянки, а тому є підстави для повернення коштів, які були сплачені Товариством на користь продавця за Договором, правонаступником якого є Банк;
- судове рішення стосовно повернення ОСОБА_1 спірної земельної ділянки набрало законної сили та його виконання/невиконання, що полягає у зміні записів у державних реєстрах про власника, не впливає на наявність підстав для стягнення збитків на користь Товариства;
- на момент укладення 10.04.2017 Договору судові рішення у справі №757/145247/13-ц набрали законної сили, а Верховний Суд скасував їх постановою 13.06.2018 за наслідком розгляду заяви, яка була подана 12.12.2017. Таким чином, на момент укладення Договору позивач мав обґрунтовані очікування про те, що Банк є власником спірної земельної ділянки та має право розпоряджатися нею шляхом продажу. Отже, позовні вимоги в частині стягнення збитків у розмірі 7 462 673,63 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню;
- щодо позовної вимоги про визнання Договору недійсним, то суд погоджується в цій частині з доводами відповідача про те, що такий спосіб захисту є неефективним, що є самодостатньою підставою для відмови у позові в цій частині. У цьому випадку визнання недійсним Договору не відновить порушеного права Товариства, оскільки ефективним способом у спірних відносинах є стягнення збитків в силу приписів статті 661Цивільного кодексу України (далі - ЦК);
- тільки після конкретизації змісту зобов'язання про відшкодування шкоди за допомогою рішення суду або договору про відшкодування шкоди те чи інше зобов'язання може бути кваліфіковане як грошове, і, відповідно, може відбутися прострочення боржника (особи, що завдала шкоди) щодо його виконання (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №757/3725/15-ц, від 04.12.2019 у справі №463/389/14-ц, від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц). Таким чином, враховуючи викладені вище правові позиції, правову природу збитків, означених у статті 661 ЦК, у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат необхідно відмовити.
25. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи іншої сторони.
26. АТ "Сенс Банк" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 у справі №910/11563/24 в частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
27. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник посилається на пункти 1 та 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), зазначаючи:
- про неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду, викладених в постановах: від 10.12.2021 у справі №924/454/20, від 24.06.2021 у справі №914/2614/13, від 08.06.2022 у справі №369/13690/20, від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 15.09.2020 у справі №469/1044/17, щодо застосування статті 27 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статті 60 Закону "Про виконавче провадження", статті 661 ЦК,
- про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 661 ЦК.
28. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому, зазначаючи про безпідставність викладених у скарзі доводів, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. Позивач вважає, що оскільки судове рішення стосовно повернення ОСОБА_1 спірної земельної ділянки набрало законної сили, його виконання/невиконання, що полягає у зміні записів у державних реєстрах про власника, не впливає на наявність підстав для стягнення збитків на користь Товариства.
29. У судовому засіданні, яке відбулося 17.09.2025 колегія суддів дійшла висновків про необхідність в оголошенні перерви.
30. Позиція Верховного Суду.
31. У цій справі, з огляду на доводи касаційної скарги, перед Судом постало питання щодо того, з якого моменту покупець товару має право вимагати від продавця відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК, які були завдані вилученням за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи.
32. Вирішуючи спір у справі суди попередніх інстанцій дійшли висновків про те, що право покупця на звернення до суду з позовом в порядку статті 661 ЦК настає з моменту набрання судовими рішеннями про витребування майна законної сили, тоді як скаржник не погоджується із такими висновками та вважає, що відповідне право може виникнути в покупця виключно після фактичного виконання рішення про витребування майна.
33. Висновки Суду щодо наявності/відсутності права позивача на відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК.
34. Відповідно до статті 661 ЦК у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав. Правочин щодо звільнення продавця від відповідальності або щодо її обмеження у разі витребування товару у покупця третьою особою є нікчемним.
35. Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи справи щодо повернення земельних ділянок, неодноразово та послідовно вказувала, що покупець (добросовісний набувач) не позбавлений можливості відновити своє право, зокрема, пред'явивши вимогу до особи, в якої придбано земельну ділянку, про відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК. Відповідно до частини першої цієї статті у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав (близькі за змістом висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц, від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц, від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц).
36. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 вказано, що вимогу про відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК може заявити і проміжний набувач до первинного набувача.
37. Судами попередніх інстанцій встановлено, що:
- спірна земельна ділянка, яка була предметом Договору, повернута (витребувана) у судовому порядку ОСОБА_1 . Рішення про витребування набрало законної сили;
- позивач, на вимогу Компанії "Аджіндо Лімітед" і ОСОБА_2 , повернув грошові кошти, які він отримав за продаж спірної земельної ділянки.
38. З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновками судів, що за встановлених обставин цієї справи наявні підстави для застосування статті 661 ЦК та стягнення з відповідача на користь позивача 7 462 673,63 грн.
39. Посилання Банку на те, що Товариство, як покупець, знало про те, що право власності на спірну земельну ділянку виникло на підставі судового рішення у справі №757/145247/13-ц, а тому могло передбачити можливе їх скасування в майбутньому, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки на момент укладення 10.04.2017 Договору судові рішення у справі №757/145247/13-ц набрали законної сили, а Верховний Суд скасував їх постановою 13.06.2018 за наслідком розгляду заяви, яка була подана 12.12.2017.
40. Отже, на момент укладення Договору позивач мав обґрунтовані очікування про те, що Банк є власником спірної земельної ділянки та має право розпоряджатися нею шляхом продажу.
41. Щодо твердження скаржника про відсутність підстав для стягнення збитків оскільки, на його думку, таких збитків ще не було завдано через фактичне невиконання рішення суду про витребування майна, колегія суддів зазначає, що такі заперечення не є слушними, адже позивач документально підтвердив як спричинення йому збитків, завданих відшкодуванням останнім набувачам земельної ділянки сплачених за її придбання грошових коштів, так і вилучення за рішенням суду спірної земельної ділянки на користь ОСОБА_1 , надавши копії відповідних судових рішень, які набрали законної сили та розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
42. Висновки Суду щодо моменту виникнення у позивача права на звернення до суду з позовом відповідно до статті 661 ЦК.
43. Колегія суддів зазначає, що у статті 129-1 Конституції України закріплено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
44. Тотожні за змістом положення містяться в статті 18 ГПК, згідно з якими судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
45. Відповідно до статті 236 ГПК судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
46. В абзаці п'ятому підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини рішення від 26.06.2013 №5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист; набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов'язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя (підпункт 2.4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 23.11.2018 №10-р/2018); невід'ємною складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
47. Отже, саме набрання судовим рішенням законної сили є моментом виникнення обов'язку його виконання.
48. Крім того, згідно зі статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
49. За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.
50. Подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №911/3594/17, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №925/1121/17, від 17.04.2019 у справі №916/675/15.
51. З огляду на викладене, надаючи відповідь на поставлене скаржником у касаційній скарзі питання щодо моменту виникнення в особи права на звернення до суду з позовом на підставі статті 661 ЦК, колегія суддів доходить висновку про те, що таке право у спірних правовідносинах виникло з моменту набрання законної сили рішенням суду про витребування майна, а не з моменту фактичного виконання зазначеного судового рішення у спосіб державної реєстрації зміни власника витребуваного майна.
52. Посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та статті 60 Закону України "Про виконавче провадження", колегія суддів вважає помилковим, оскільки наведені постанови є нерелевантними для вирішення справи №910/11563/24. Під час вирішення цього спору суди не посилались на приписи статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" і, як встановила колегія суддів Касаційного господарського суду, такі норми права не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
53. Щодо доводів про неврахування судами висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 про застосування статті 661 ЦК, колегія суддів зазначає таке.
54. Так, дійсно, у постанові від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила: "122.Крім того, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що навіть у випадку повернення земельної ділянки від кінцевого набувача законодавство України надає йому додаткові ефективні засоби юридичного захисту. Кінцевий набувач не позбавлений можливості відновити своє право, зокрема, пред'явивши вимогу до проміжної набувачки, в якої придбав земельну ділянку, про відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України. Відповідно до частини першої цієї статті у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав. Таку ж вимогу може заявити і проміжна набувачка до первинного набувача. Вказане відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2510цс15 (див. також постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункт 93), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (пункт 63), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 125.6.3)).".
55. Водночас, вирішуючи спір у справі №910/11563/24, суди попередніх інстанцій не застосовували норму статті 661 ЦК інакше ніж було зазначено в указаній постанові Верховного Суду. Більше того, саме з урахуванням наведених висновків суди першої та апеляційної інстанцій частково задовольнили позовні вимоги.
56. Крім того, колегія суддів відзначає, що, навівши висновки, викладені у вказаних постановах, скаржник, фактично, не довів недотримання їх судами при розгляді цієї справи, оскільки лише виклав свої доводи відносно того, що підстави для звернення з позовом в порядку статті 661 ЦК виникають саме з моменту фактичного виконання судового рішення про витребування майна.
57. Разом з тим, як було зазначено вище, таке тлумачення застосування статті 661 ЦК є помилковим.
58. З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів про те, що вимоги в частині стягнення збитків у розмірі 7 462 673,63 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
59. Водночас доводи касаційної скарги про наявність підстав для зміни та/або скасування оскаржуваних судових рішень у частині задоволення позовних вимог не підтвердились.
60. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та розподіл судового збору.
61. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
62. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 ГПК).
63. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК, Верховний Суд
1.Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Сенс Банк" залишити без задоволення.
2.Постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 у справі №910/11563/24 в частині задоволення позовних вимог про стягнення збитків у розмірі 7 462 673,63 грн залишити без змін.
3.Поновити виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 у справі №910/11563/24.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Бакуліна
Судді О.Р. Кібенко
В.І. Студенець