22 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 914/20/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратової І. Д. - головуючої, суддів - Вронської Г. О., Губенко Н. М.,
розглянув касаційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс"
на рішення Господарського суду Львівської області від 21.05.2025
(суддя Рим Т. Я.)
та постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.08.2025
(головуюча - Зварич О. В., судді - Орищин Г. В., Панова І. Ю.)
у справі за позовом Першого заступника керівника Золочівської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Бродівської міської ради Золочівського району Львівської області
до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс"
про стягнення 1 130 132,80 грн,
1. 31.12.2024 Перший заступник керівника Золочівської окружної прокуратури Львівської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Бродівської міської ради Золочівського району Львівської області (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" (далі - відповідач, скаржник) про стягнення 1 130 132,80 грн.
2. Позов обґрунтовано тим, що 20.05.2023 виявлено незаконну рубку чотирьох дерев породи "сосна звичайна" на ділянці кварталу 88 виділу 22 Лешнівського лісництва. За цим фактом відкрито кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 246 Кримінального кодексу України. Органом досудового розслідування було призначено судову інженерно-екологічну експертизу, за результатами якої встановлено, що розмір завданої шкоди становить 1 130 132,80 грн. Під час проведення досудового розслідування винних осіб не встановлено, тому прокурор просив стягнути завдану шкоду із відповідача, покликаючись на його протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій із забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок.
3. 21.05.2025 Господарський суд Львівської області ухвалив рішення, яке залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 11.08.2025, яким позов задовольнив; стягнув з відповідача на користь позивача 1 130 132,80 грн шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, та судовий збір.
4. Суд першої інстанції встановив, що відповідач є постійним лісокористувачем як правонаступник ДП "Бродівське лісове господарство", а тому відповідальність за зобов'язаннями щодо вжиття заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, у тому числі від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладаються на нього.
Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про наявність підстав для задоволення позову, оскільки протиправна бездіяльність відповідача, що мала наслідком незаконну рубку лісу, спричинила втрату лісових ресурсів, а відповідач відсутності своєї вини не довів.
Стосовно розміру заявленої шкоди суди виходили з того, що згідно з висновком експерта № СЕ-19/114-23/19823-ФХЕД від 15.05.2024 розмір шкоди, заподіяної рубкою, проведеною всупереч діючим вимогам складає 1 130 132,80 грн, а тому дійшли висновку, що прокурор довів обставину завдання відповідачем шкоди у зазначеному розмірі.
При цьому, суди зазначили, що відповідач не надав власного обґрунтованого розрахунку та не ініціював проведення експертизи, в межах якої експерти могли би провести натурне обстеження пнів та спростувати у такий спосіб надані прокурором аргументи, а просте заперечення суми позову без подання альтернативних вихідних даних, зокрема щодо діаметра зрубаних дерев, не спростовує позицію прокурора.
5. 01.09.2025 відповідач подав до Верховного Суду через систему "Електронний суд" касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
6. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких мотивів.
7. Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.
8. Частина сьома статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
9. Позов у зазначеній справі подано у 2025 році. При цьому, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 встановлено у розмірі 3 028,00 грн.
10. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
11. Предметом позову у цій справі є стягнення 1 130 132,80 грн, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (500 х 3 028,00 грн = 1 514 000, 00 грн).
12. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
13. Зокрема, за загальним правилом судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, не підлягають касаційному оскарженню (пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України), і лише у визначених законом випадках такі рішення підлягають касаційному оскарженню, а саме:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
14. За підпунктом "с" пункту 7 Рекомендації № R(95)5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо введення в дію й поліпшення функціонування систем і процедур оскарження в цивільних і торговельних справах, ухваленої на його 528-му засіданні 7 лютого 1995 року, скарги до суду третьої інстанції мають подавати щодо тих справ, третій судовий розгляд яких доцільний, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону; вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають загальне суспільне значення; від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування підстав, за яких розгляд її справи сприятиме досягненню таких цілей.
15. Скаржник посилається на те, що ця справа має виняткове значення для ДП "Ліси України", як постійного лісокористувача, на якого покладається відповідальність за збереження лісових насаджень (підпункт "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України), оскільки у цій справі ставиться питання необхідності здійснення судами належної перевірки доказів, зокрема в частині правильності розрахунку шкоди та в частині визначення правильних вихідних даних, які повинні братися для обчислення розміру шкоди у спорах за позовами прокуратури про стягнення розміру шкоди завданої невстановленими особами внаслідок "незаконної рубки" дерев. Скаржник зазначає, що подібні позови подаються до ДП "Ліси України" у значній кількості, тому у випадку запровадження судова практика на користь прокуратури без належної перевірки доказів (зокрема в зазначеній частині), ДП "Ліси України" опиниться під ризиком значних і системних стягнень у завищених розмірах, що матиме критичний вплив на фінансову стабільність підприємства.
16. Верховний Суд зауважує, що у касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених ГПК України.
17. Щодо "виняткового значення" справи, то в цьому випадку оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Отже, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
18. Власне твердження скаржника про те, що справа має виняткове значення для нього без відповідного обґрунтування, не може бути визнано судом автоматичною підставою, на яку поширюється дія положення підпункту "в" пункту 2 частини статті 287 ГПК України.
19. Вивчивши доводи відповідача щодо наявності підстав для оскарження судових рішень у справі за підпунктом "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, Верховний Суд вважає їх необґрунтованими, оскільки касаційна скарга не містить переконливих аргументів, які б свідчили про виняткове значення для скаржника.
20. Незгода з ухваленими судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не свідчить про їх незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь відповідача є звичайним передбачуваним процесом.
21. Подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішень судів тільки через те, що такі рішення скаржник вважає незаконними.
22. Інших випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, за яких Суд міг би визнати, що оскаржувані судові рішення у цій справі підлягають касаційному оскарженню, скаржник не наводить.
23. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
24. Верховний Суд звертає увагу, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, аргументованих обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
25. При цьому, Суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов'язкове судове рішення. Введення процесуальних "фільтрів" не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, можна стверджувати, що введення процесуальних "фільтрів" допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя.
26. З огляду на зазначене Верховний Суд вважає, що подана касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які можуть бути визнані такими, що підпадають під дію пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, і, які надають повноваження Суду переглянути, як "суду права", дану категорію справ.
27. Отже, Верховний Суд вважає, що скаржник не дотримав умови допуску справи до касаційного оскарження, у якій предметом позову є стягнення 1 130 132,80 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
28. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
29. Зважаючи на конкретні обставини цієї справи та відсутність обґрунтованих підстав, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою відповідача згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись нормами статті 234, пункту 2 частини третьої статті 287, пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 914/20/25 за касаційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" на рішення Господарського суду Львівської області від 21.05.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.08.2025.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуюча І. Кондратова
Судді Г. Вронська
Н. Губенко