18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
26 вересня 2025 року Справа № 925/745/24
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,
секретар судового засідання - Ібрагімова Є.Р.,
за участі представників сторін:
від стягувача - представник не з'явився,
від боржника - представник не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
заяву фізичної особи-підприємця Ковбасенко Маргарити Миколаївни про розстрочення виконання рішення суду
у справі
за первісним позовом
комунального некомерційного підприємства «Черкаська обласна
лікарня» Черкаської обласної ради, м. Черкаси
до фізичної особи-підприємця Ковбасенко Маргарити Миколаївни,
м. Черкаси
про розірвання договору оренди та стягнення 177 355 грн. 74 коп.
за зустрічним позовом
фізичної особи-підприємця Ковбасенко Маргарити Миколаївни,
м. Черкаси
до комунального некомерційного підприємства «Черкаська обласна
лікарня» Черкаської обласної ради, м. Черкаси
про зобов'язання вчинити дії
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 26 листопада 2024 року первісний позов задоволено частково. Розірвано договір оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Черкаської області №32 від 27 липня 2021 року, укладений між комунальним некомерційним підприємством «Черкаська обласна лікарня» Черкаської обласної ради та фізичною особою-підприємцем Ковбасенко Маргаритою Миколаївною.
Стягнуто з фізичної особи-підприємця Ковбасенко Маргарити Миколаївни, АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь комунального некомерційного підприємства «Черкаська обласна лікарня» Черкаської обласної ради, вул. Луки святителя-хірурга, 3, м. Черкаси, ідентифікаційний код 02005585 - 105 677 грн. 83 коп. - заборгованості по орендній платі, 37 145 грн. 73 коп. - відшкодування витрат на комунальні послуги, 19 008 грн. 92 коп. - пені, 5 739 грн. 85 коп. - інфляційних втрат, 3 494 грн. 04 коп. - 3% річних та 5 948 грн. 51 коп. судового збору.
В решті первісних позовних вимог - в позові відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02 липня 2025 року вищевказане судове рішення залишено без змін.
18 серпня 2025 року від боржника надійшла заява про розстрочення виконання судового рішення.
З 04 серпня 2025 року по 29 серпня 2025 року головуючий суддя по даній справі перебував у щорічній відпустці.
Ухвалою суду від 01 вересня 2025 року розгляд заяви фізичної особи-підприємця Ковбасенко Маргарити Миколаївни про розстрочення виконання судового рішення призначено на 12 год. 00 хв. 16 вересня 2025 року.
Однак, судове засідання призначене на 12 год. 00 хв. 16 вересня 2025 року не відбулося, у зв'язку з повідомленням про замінування приміщення суду.
Ухвалою суду від 16 вересня 2025 року розгляд заяви фізичної особи-підприємця Ковбасенко Маргарити Миколаївни про розстрочення виконання судового рішення призначено на 12 год. 30 хв. 26 вересня 2025 року.
Сторони в судове засідання не з'явилися.
Боржник в своїй заяві просив суд, розглядати заяву без його участі.
Розглянувши заяву боржника про розстрочення виконання судового рішення, суд прийшов до висновку, що заява задоволенню не підлягає виходячи з наступного:
Боржник у своїй заяві з посиланням на ст.331 ГПК України просить суд розстрочити виконання рішення суду на 12 календарних місяців.
До заяви додано податкові декларації платника єдиного податку-фізичної особи-підприємця за 2022-2024 роки.
З наданих суду декларацій вбачається, що загальна сума доходу боржника за відповідний звітний період, зокрема, в 2022 році становить 800 000 грн. 00 коп; в 2023 році - 600000 грн. 00 коп; в 2024 році - 241 524 грн.70 коп. (а.с. 79-90).
Відповідно до ч. 1 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Суд зазначає, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (ст. 326 ГПК України).
Норма статті 331 ГПК України не містить конкретного переліку обставин для відстрочення виконання судового рішення, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду в кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи. Підставою для застосування правил цієї норми є виняткові обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в господарській справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.
Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.
Згідно ч. 4 ст. 331 ГПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Вирішуючи питання про розстрочку, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Отже, питання про розстрочення виконання рішення повинно вирішуватися судом із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін. А тому під час розгляду заяви про розстрочку рішення мають бути досліджені та оцінені доводи та заперечення як позивача, так і відповідача. Важливо також дотримуватися розумного строку розстрочення.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати також відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.
Тобто не лише відсутність обігових коштів на банківських рахунках боржника, а і одночасно відсутність майна, на яке можливо було б звернути стягнення та наявність загрози банкрутства може бути підставою для розстрочки або відстрочки виконання судового рішення.
Тяжке фінансове становище боржника може бути підтверджене зокрема, банківськими виписками.
Проте, суду не надано доказів, які б свідчили про фінансове становище боржника, зокрема, банківських виписок про залишок коштів на рахунку (рахунках) в фінансових установах.
Крім того боржником не надано суду доказів, що підтверджують відсутність в останнього рухомого чи нерухомого майна, в тому числі будівель, земельних ділянок, автотранспорту, сільськогосподарської техніки, плавзасобів тощо.
Надання відстрочення виконання судового рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії», заява №22774/93, п. 74, ЄСПЛ 1999-V).
За практикою Європейського Суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (див. «Корнілов та інші проти України», заява №36575/02, ухвала від 7 жовтня 2003 року; тривалість виконання - вісім місяців). І навіть, два роки та сім місяців, не визнавались надмірними і не розглядалися, як такі, що суперечить вимогам розумного строку, передбаченого ст. 6 Конвенції (див. ухвалу від 17 вересня 2002 року у справі «Крапивницький та інші проти України», заява №60858/00). Отже, для з'ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).
Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пункт 1 ст. 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року по справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина «судового розгляду».
У зв'язку з тим, що розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання розстрочки виконання судового рішення.
Як вже зазначалося вище, до заяви не додано доказів того, що фінансовий стан боржника наразі унеможливлює сплату боргу за рішенням суду, чи такі дії в сукупності можуть призвести до банкрутства фізичної особи - підприємця.
Частиною 5 ст.331 ГПК України встановлено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Отже, в даній справі можливий строк розстрочення або відстрочення закінчується 26 листопада 2025 року.
Суду не надано доказів відкриття виконавчого провадження для примусового виконання рішення суду.
Також суду не надано доказів того, що за десять місяців, що минули з моменту ухвалення рішення суду по даній справі, боржником було хоча б частково його виконано в добровільному порядку.
Отже, враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви.
Керуючись ст. ст. 234, 331 ГПК України, суд
1. Заяву фізичної особи-підприємця Ковбасенко Маргарити Миколаївни про розстрочення виконання судового рішення залишити без задоволення.
2. Копію ухвали надіслати сторонам.
Ухвала набирає законної сили в порядку визначеному ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки визначені ст.ст. 255-257 ГПК України.
Суддя А.В. Васянович