18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
26 вересня 2025 року Справа № 925/55/25
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,
секретар судового засідання - Ібрагімова Є.Р.,
за участі представників сторін:
від стягувача - Носова П.І. - адвокат,
від боржника - представник не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський
м'ясокомбінат»
про розстрочення виконання рішення суду
у справі
за позовом товариства з додатковою відповідальністю «Запорізький
хлібозавод №3», м. Київ
до товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський
м'ясокомбінат», м. Черкаси
про стягнення 8 651 529 грн. 37 коп.,
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 10 квітня 2025 року позов задоволено повністю.
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський м'ясокомбінат» на користь товариства з додатковою відповідальністю «Запорізький хлібозавод №3» - 6 834 711 грн. 13 коп. - суму основного боргу, 902 092 грн. 86 коп. - пені, 103 363 грн. 30 коп. - 3% річних, 469 626 грн. 53 коп. - інфляційних втрат, 341 735 грн. 55 коп. - штрафу та 129 772 грн. 94 коп. судового збору.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06 серпня 2025 року вищевказане судове рішення залишено без змін.
07 серпня 2025 року від боржника надійшла заява про розстрочення виконання судового рішення.
14 серпня 2025 року матеріали справи повернулися до місцевого господарського суду за належністю.
З 04 серпня 2025 року по 29 серпня 2025 року головуючий суддя по даній справі перебував у щорічній відпустці
Ухвалою суду від 01 вересня 2025 року розгляд заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський м'ясокомбінат» про розстрочення виконання судового рішення призначено на 12 год. 30 хв. 16 вересня 2025 року.
Однак, судове засідання призначене на 12 год. 30 хв. 16 вересня 2025 року не відбулося, у зв'язку з повідомленням про замінування приміщення суду.
Ухвалою суду від 16 вересня 2025 року розгляд заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський м'ясокомбінат» про розстрочення виконання судового рішення призначено на 12 год. 00 хв. 26 вересня 2025 року.
Представник боржника в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Від стягувача надійшли письмові заперечення, в яких останній зазначав, що наведені відповідачем у заяві обставини не свідчать про неможливість виконання рішення суду у даній справі, а лише відображають стан поточної підприємницької діяльності відповідача, що не є обставинами, з якими закон пов'язує можливість розстрочення виконання судового рішення.
У зв?язку з чим стягувач просив заяву боржника залишити без задоволення.
Водночас, від стягувача до суду надійшла заява від 12 вересня 2025 року про закриття провадження з розгляду заяви боржника з тих підстав, що рішення суду зі справи 925/55/25 боржником вже повністю виконано.
У зв'язку з цим, стягувач просив суд закрити провадження за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський м'ясокомбінат» про розстрочення виконання рішення суду.
Розглянувши заяву боржника про розстрочення виконання судового рішення, суд дійшов висновку, що заява задоволенню не підлягає виходячи з наступного:
Відповідно до ч. 1 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
В обґрунтування поданої заяви боржник зазначав про недостатність грошових коштів на розрахункових рахунках товариства, а також вказував, що негайне виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 10 квітня 2025 року у справі № 925/55/25 може спричинити перешкоди для виконання державного контракту та зриву постачання продуктів харчування в умовах воєнного стану на Збройні сили України.
У зв'язку з чим боржник просив суд розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців з дати набрання рішенням законної сили, шляхом погашення відповідачем заборгованості щомісячними рівними платежами.
Суд зазначає, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (ст. 326 ГПК України).
Норма статті 331 ГПК України не містить конкретного переліку обставин для відстрочення виконання судового рішення, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду в кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи. Підставою для застосування правил цієї норми є виняткові обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в господарській справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.
Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.
Згідно ч. 4 ст. 331 ГПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Вирішуючи питання про розстрочку, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Отже, питання про розстрочення виконання рішення повинно вирішуватися судом із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін. А тому під час розгляду заяви про розстрочку рішення мають бути досліджені та оцінені доводи та заперечення як позивача, так і відповідача. Важливо також дотримуватися розумного строку розстрочення.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати також відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.
Тобто не лише відсутність обігових коштів на банківських рахунках боржника, а і одночасно відсутність майна, на яке можливо було б звернути стягнення та наявність загрози банкрутства може бути підставою для розстрочки або відстрочки виконання судового рішення.
Тяжке фінансове становище боржника може бути підтверджене зокрема, банківськими виписками.
Надання відстрочення виконання судового рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії», заява №22774/93, п. 74, ЄСПЛ 1999-V).
За практикою Європейського Суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (див. «Корнілов та інші проти України», заява №36575/02, ухвала від 7 жовтня 2003 року; тривалість виконання - вісім місяців). І навіть, два роки та сім місяців, не визнавались надмірними і не розглядалися, як такі, що суперечить вимогам розумного строку, передбаченого ст. 6 Конвенції (див. ухвалу від 17 вересня 2002 року у справі «Крапивницький та інші проти України», заява №60858/00). Отже, для з'ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).
Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пункт 1 ст. 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року по справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина «судового розгляду».
У зв'язку з тим, що розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання розстрочки виконання судового рішення.
Рішення зі справи було ухвалено судом 10 квітня 2025 року.
Водночас, боржник у своїй заяві просить суд розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців з дати набрання рішенням законної сили, що не узгоджується з положеннями ч. 5 ст. 331 ГПК України.
Крім того, судом враховано, що на момент розгляду заяви боржника рішення суду виконано повністю, що підтверджується постановою приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Бурмагою Є.А. про закінчення виконавчого провадження №79078153 від 12 вересня 2025 року.
Наведені вище обставини є самостійною підставою для відмови у задоволенні заяви боржника про розстрочення виконання рішення суду.
Отже, враховуючи все вище викладене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви.
Враховуючи вищенаведене, та керуючись ст. ст. 234, 331 ГПК України, суд
1. Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський м'ясокомбінат» про розстрочення виконання рішення суду залишити без задоволення.
2. Копію ухвали надіслати сторонам.
Ухвала набирає законної сили в порядку визначеному ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки визначені ст.ст. 255-257 ГПК України.
Суддя А.В. Васянович