29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"24" вересня 2025 р. Справа № 924/693/25
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Мухи М.Є., при секретарі судового засідання Лежніній Я.С., розглянувши матеріали
за позовом Летичівської селищної ради, с. Летичів, Хмельницький район, Хмельницька область
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО - ФОРТЕ", с. Ставниця, Хмельницький район, Хмельницька область
про внесення змін до договору оренди земельної ділянки
За участі представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Мельник Л.А. - представник згідно ордеру.
У судовому засіданні 24.09.2025 відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Процесуальні дії по справі.
Ухвалою від 14.07.2025 відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 05.08.2025. Ухвалою від 05.08.2025 підготовче засідання відкладено на 04.09.2025. Ухвалою від 04.09.2025 підготовче засідання відкладено на 11.09.2025.
11.09.2025 постановлено ухвалу суду про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 24.09.2025.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Летичівська селищна рада Хмельницької області звернулася до суду з позовом про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 01.09.2012, укладеного між Летичівською районною державною адміністрацією Хмельницької області та ТОВ "Агро-Форте", зареєстрованого у відділі Держкомзему Летичівського району Хмельницької області від 01.10.2012 року №682300004003218, в наступній редакції: 1. Сторону "Орендодавець" замінити на "Летичівська селищна рада (код ЄДРПОУ 04404548). 2. Пункт 2.4 Статті 2 "Об'єкт оренди" викласти в новій редакції: "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 13.06.2025 становить: 113855,81грн. 3. Пункт 4.1 Статті 4 "Орендна плата" викласти в новій редакції: "Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі з розрахунку 12% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становитиме 13662,69грн на рік, на розрахунковий рахунок Летичівської селищної ради".
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, зокрема, що Законом України від 10.07.2018 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" внесено зміни до Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", яким з 01.01.2019 року покладено повноваження щодо розпорядження нерозподіленими земельними ділянками та не витребуваними частками (паями) на сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень.
Крім того, як стверджує позивач, відповідачем, всупереч вимогам законодавства, не підписано додаткову угоду в частині зміни нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки та розміру орендної плати, вказуючи, що з урахуванням положень ст. 632 ЦК України, ст. 288 Податкового кодексу України і статей 15,21 Закону України "Про оренду землі" нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями ст. 288 Податкового кодексу України.
За таких обставин, позивач просить суд позов задовольнити. У клопотанні від 10.09.2025 просить суд розглядати справу за відсутності позивача, позовні вимоги підтримує.
Відповідач у відзиві на позов проти позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні, вказуючи, зокрема, що позивачем не додано належних доказів про те, що згадувана у позовній заяві пропозиція щодо внесення змін до договору була отримана відповідачем нарочно або ж через засоби поштового зв'язку. Додане рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 05.06.2024 свідчить лише про отримання кореспонденції за вказаною адресою, однак відсутність опису вкладення ставить під сумнів, що надсилалися будь-які документи, які пов'язані із укладенням додаткової угоди про зміни до договору оренди землі. Відповідно, вказане вище свідчить про те, що позивачем не надавалась відповідачу пропозиція щодо внесення змін до договору (оферта) у формі відповідної додаткової угоди, а отже відповідачем не могло бути розглянуто відповідну пропозицію позивача, тобто сторонами не здійснювалось узгодження умов додаткової угоди.
Крім того, відповідач вказав, що сторони договору оренди землі визначили виключні випадки, за яких до договору може бути внесено зміни в частині розміру орендної плати. З урахуванням змісту пункту 4.4 договору оренди не вбачається, що прийняте Летичівською селищною радою рішення № 7 від 05.07.2024 р., яким встановлено річний розмір орендної плати на рівні 12% нормативної грошової оцінки, підпадає під погоджені сторонами умови внесення змін до договору оренди землі, оскільки вказані умови не містять чіткого формулювання щодо зміни умов договору у результаті зміни відсоткової ставки.
Виходячи з вищенаведеного, відповідач просить суд відмовити у позові.
04.09.2025 позивачем надіслано до суду відповідь на відзив, де останній зазначив, що відповідачу передано в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення із земель приватної власності громадян (нерозподілені та не витребувані земельні ділянки спільної сумісної власності громадян). Відповідно до законодавчих вимог, визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється з обов'язковим врахуванням нормативної грошової оцінки землі. Враховуючи, що земельна ділянка, яка є об'єктом оренди відповідача за договором (внесенням змін до якого є предметом спору) належить до повноважень розпорядження, користування Летичівської селищної ради, просить внести зміни до договору від 01.09.2012.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, у позові просить відмовити.
Розглядом матеріалів справи встановлено таке.
На підставі розпорядження Летичівської районної державної адміністрації від 10.07.2012 року № 448/2012-р між орендодавцем - Летичівською районною державною адміністрацією Хмельницької області та орендарем, "ТОВ "Агро-Форте" укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований 01.10.2012 року у відділі Держкомзему Летичівського району Хмельницької області.
Відповідно до пункту 1 договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення із земель приватної власності громадян (нерозподілені та невитребувані земельні ділянки спільної сумісної власності громадян) на підставі розпорядження Летичівської районної державної адміністрації від 10.07.2012 року №448/2012-р, яка знаходиться на території Летичівської селищної ради (Горбасівської сільської ради).
В оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,9238 га строком на п'ять років (розділи 2, 3 договору).
Відповідно до розділу 4 договору (п. 4.1.) орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі з розрахунку 4% від нормативно грошової оцінки, що становить 53618,63грн, що становитиме в сумі 2144,75 гривень на рік в розмірі 1/12 частини від загальної річної орендної плати на бюджетний рахунок Горбасівської сільської ради.
Пунктом 4.4 договору передбачено, що розмір орендної плати переглядається у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини Орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 5.1 договору, земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Пунктом 12.1 договору передбачено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору, спір розв'язується в судовому порядку.
Відповідно до п. 14.1 договір набирає чинності після підписання сторонами.
20.03.2014 року укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 01.09.2012 року (щодо зазначення кадастрового номера земельної ділянки та зміни строку дії договору - 15 років).
У листі від 04.06.2024 (вих. № 1849), наданому Летичівською селищною радою, керівнику ТОВ "Агро-Форте" зроблено пропозицію про приведення договору оренди землі у відповідність до вимог чинного законодавства України шляхом укладання додаткових угод до договору оренди землі про заміну сторони орендодавця та приведення у відповідність відсоткової ставки орендної плати встановленим вимогам.
30.09.2024 Летичівською селищною радою прийнято рішення № 64 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок, які перебувають у користуванні ТОВ "Агро-Форте" вирішено зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Форте" в місячний термін після прийняття рішення селищної ради укласти додаткові угоди до договорів оренди земельних ділянок та провести державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельних ділянок, у порядку, передбаченому чинним законодавством.
Летичівською селищною радою додано копію претензії від 18.02.2025 № 625 про внесення змін до діючого договору оренди земельної ділянки, сільськогосподарського призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (01.01), кадастровий номер 6823081600:04:007:0059, яка розташована за межами населених пунктів Летичівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області; рішення Летичівської селищної ради № 7 від 05.07.2024 щодо встановлення плати за землю на території Летичівської селищної ради.
Крім того, відповідачем надано копію відповіді на претензію (вих. № 625) від 18.02.2025.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визначені способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
За змістом положень вище зазначених норм права розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором. Відповідна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 29.08.2023 року у справі № 910/5958/20. Зокрема, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; припинення дії, яка порушує право; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Також, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України регламентовано, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
За змістом частини 9 статті 93 Земельного кодексу України відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом. Згідно зі статтею 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
У пункті 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України закріплено, що серед загальних засад цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору. Частинами 1 та 3 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
У статті 627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору та визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з частинами 1 - 3 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Згідно зі статтею 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У частинах 1 та 2 статті 648 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту. Особливості укладення договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування встановлюються актами цивільного законодавства.
Відповідно до частин 1-3 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Згідно із частиною 1 статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
У постанові від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19 Велика Палата Верховного Суду, проаналізувавши зазначені вище норми права, вказала, що за загальними правилами договори укладаються сторонами цивільних правовідносин, різновидами яких є правовідносини, які виникають з договорів оренди землі, на принципах рівності сторін, свободи договору, з урахуванням обов'язкових вимог щодо такого виду договорів та зазначенням його істотних умов і у відповідній формі.
Відповідно до статті 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.
У статті 13 Закону України "Про оренду землі" вказано, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
За змістом статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Відповідно до частин 1, 2 статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Згідно із частиною 2 статті 23 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.
Частиною 3 статті 22 Закону України "Про оренду землі" визначено, що розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі.
За змістом частини 4 статті 23 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності, передані в оренду на земельних торгах, не може бути зменшена за згодою сторін протягом строку дії договору оренди, а також у разі його поновлення.
Отже, договір оренди землі є цивільно-правовим договором оренди (найму), що регулюється Цивільним кодексом України, іншими нормативними актами. Особливості правового регулювання відносин з оренди землі обумовлюються, зокрема, формою власності на земельні ділянки, що орендуються.
Так, норми, що регулюють розмір, форму та порядок внесення орендної плати за землі державної та комунальної власності, характеризуються більшим ступенем імперативності регулювання порівняно із землями приватної власності.
Зокрема, для визначення розміру орендної плати за землі державної та комунальної власності базою для обрахунку є нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Порядок проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок встановлено Законом України "Про оцінку земель".
Статтею 13 Закону України "Про оцінку земель" встановлено випадки обов'язкового проведення грошової оцінки земельних ділянок. Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі, зокрема, визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
За змістом статті 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій".
Стаття 20 Закону України “Про оцінку земель» регламентує, що за результатами бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Пунктом 271.2 статті 271 Податкового кодексу України встановлено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Положеннями пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
Отже, нормативна грошова оцінка земель встановлюється шляхом затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка здійснюється відповідною сільською, селищною, міською радою. Зазначене імперативне регулювання унеможливлює встановлення нормативної грошової оцінки земельних ділянок договором, зокрема договором між органом місцевого самоврядування і орендарем. Водночас, обов'язковість врахування нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності під час визначення розміру орендної плати встановлена законом (абзац 2 частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель").
Відтак, зі змісту приписів Закону України "Про оренду землі", Закону України "Про оцінку земель", Податкового кодексу України випливає, що зміна нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності призводить до зміни розміру орендної плати.
В орендаря земельної ділянки державної або комунальної власності з моменту введення в дію нормативної грошової оцінки земельної ділянки виникає обов'язок сплачувати орендну плату відповідно до зміненої нормативної грошової оцінки. Отже, у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності змінюється також розмір орендної плати. Зазначене відповідає положенням частини 2 статті 632 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Враховуючи викладене, з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України нового розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності автоматично змінюються і права та обов'язки сторін договору оренди в частині розміру орендної плати, якщо він визначений у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 р. у справі № 914/2848/22 (провадження № 12-66гс23).
Водночас, згідно ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Стаття 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" унормовує, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Так, Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, пункт 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у пунктах 101-103 постанови від 05.06.2024 у справі № 914/2848/22 зазначила, що нормативна грошова оцінка земель встановлюється шляхом затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка здійснюється відповідною сільською, селищною, міською радою. Зазначене імперативне регулювання унеможливлює встановлення нормативної грошової оцінки земельних ділянок договором, зокрема договором між органом місцевого самоврядування і орендарем.
Водночас обов'язковість врахування нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності під час визначення розміру орендної плати встановлена законом (абзац другий частини першої статті 13 Закону України "Про оцінку земель"). Отже, у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності змінюється також розмір орендної плати. Зазначене відповідає положенням частини другої статті 632 ЦК України, відповідно до якої зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України нового розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності автоматично змінюються і права та обов'язки сторін договору оренди в частині розміру орендної плати, якщо він визначений у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки.
Таким чином, введення нового розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок автоматично змінює і права та обов'язки сторін договору оренди в частині розміру орендної плати.
За змістом частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17).
Велика Палата Верховного Суду у пунктах 106-110 постанови від 05.06.2024р. у справі № 914/2848/22 зауважила, що задоволення позовної вимоги про визнання укладеною спірної додаткової угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності, які пов'язані тільки зі зміною нормативної грошової оцінки земельної ділянки, не приведе до захисту прав чи інтересів позивача, оскільки судове рішення про визнання укладеною спірної додаткової угоди не матиме наслідком стягнення з відповідача орендної плати відповідно до зміненого розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Отже, зазначена позовна вимога не відповідає критеріям належного та ефективного способу захисту прав.
Орендодавець у випадку зміни розміру орендної плати у зв'язку зі зміною нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної чи комунальної власності вправі вимагати від орендаря сплати орендної плати у зміненому розмірі, в тому числі і шляхом звернення до суду з позовом про стягнення спірної суми.
Належному способу захисту орендодавця у такому випадку відповідає позовна вимога про стягнення орендної плати, не сплаченої орендарем. Водночас несплачена орендна плата підлягає стягненню за весь період прострочення з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України рішення ради щодо зміни розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності.
Отже, позовна вимога про внесення змін до договору оренди землі в частині розміру орендної плати не відповідає належному способу захисту, а її задоволення не може призвести до захисту прав позивача, які він вважає порушеними.
Зважаючи на вищевикладене, суд доходить висновку, що позивач, заявивши вимогу про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 01.09.2012 в частині зміни розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміру орендної плати, обрав неналежний спосіб захисту.
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 54), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76), від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц (провадження № 12-1 Згс22, пункт 127).
З огляду на наведене та правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 914/2848/22, оскільки звернення до суду із застосуванням неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові, позовна вимога про внесення змін до договору оренди землі, які пов'язані зі зміною розміру орендної плати та зміною нормативної грошової оцінки земельної ділянки, задоволенню не підлягає.
Крім того, судом звертається на те, що відповідач у відзиві на позов вказав, зокрема, що позивачем не додано належних доказів про те, що згадувана у позовній заяві пропозиція щодо внесення змін до договору була отримана відповідачем нарочно або ж через засоби поштового зв'язку. Додане рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 05.06.2024 свідчить лише про отримання кореспонденції за вказаною адресою, однак відсутність опису вкладення ставить під сумнів, що надсилалися будь-які документи, які пов'язані із укладенням додаткової угоди про зміни до договору оренди землі.
Однак, позивачем не спростовано наведене твердження відповідача, що унеможливлює задоволення позову також і в частині вимог про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 01.09.2012 в частині зміни орендодавця (враховуючи при цьому відсутність належних доказів надсилання відповідачеві відповідного проекту додаткової угоди).
Частинами 1, 2 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищенаведене, беручи до уваги вищевказані положення закону, враховуючи встановлені судом факти, предмет та підстави позову, судом констатується, що незалежно від змісту інших доводів учасників процесу, у позові слід відмовити.
При прийнятті рішення взято до уваги, що Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Руїс Торіха проти Іспанії").
У зв'язку з відмовою у позові судові витрати відповідно до ст.129 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись статтями 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення. Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України.
Повний текст судового рішення складено 26.09.2025 року.
Суддя М.Є. Муха
Віддрук.: 1 прим - до справи
Позивачу, відповідачу та представнику відповідача ухвала направляється до електронних кабінетів Електронного суду.