65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"15" вересня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2293/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. при секретарі судового засідання Фатєєвій Г.В. розглянувши справу №916/2293/25
за позовом: Бериславської окружної прокуратури (54000, м. Миколаїв, Корабельний район, про-т Богоявленський. 314) в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 35; ЄДРПОУ 43672853), Херсонської обласної державної адміністрації (Херсонська обласна військова адміністрація) (73000, м. Херсон, Площа Свободи, 1; ЄДРПОУ 00022645)
до відповідачів: Милівської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області (74351, Херсонська обл., Бериславський р-н, с.Милове, вул. Бериславська, 36; ЄДРПОУ 44705262), Милівської сільської ради (74351, Херсонська обл., Бериславський р-н, с.Милове, вул. Бериславська, 36; ЄДРПОУ 04401291)
про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом скасування рішення та скасування реєстраційної дії
Представники сторін:
Від прокуратури: Кобзар А.І. посвідчення;
від позивачів: 1. не з'явився;
2. Макаренко М.В. самопредставництво;
від відповідачів: не з'явились;
Бериславська окружна прокуратура звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Херсонської обласної державної адміністрації (Херсонська обласна військова адміністрація) до Милівської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області, Милівської сільської ради про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом скасування рішення та скасування реєстраційної дії.
Ухвалою від 16.06.2025р. судом, у порядку ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Бериславської окружної прокуратури було залишено без руху.
23.06.2025р. до господарського суду надійшла заява (вх. №19782/25) від Бериславської окружної прокуратури про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.06.2025р. за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/2293/25 в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.09.2025р. підготовче провадження було закрито, розгляд справи призначено по суті в судовому засіданні.
01.07.2025р. за вх. №20818/25 до суду від позивача - Херсонської обласної державної адміністрації (Херсонська обласна військова адміністрація) надійшли письмові пояснення, згідно яких останній позовні вимоги Бериславської окружної прокуратури підтримує та просить суд їх задовольнити.
11.07.2025р. за вх.№22021/25 до суду від позивача - Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України надійшли письмові пояснення, згідно яких останній позовні вимоги Бериславської окружної прокуратури підтримує та просить суд їх задовольнити.
Відповідачі в судові засідання не з'являлись, відзиви на позову заяву не надали. Про дату, час та місце проведення засідання суду були належним чином повідомлені, шляхом скерування ухвал суду в систему “Електронний суд», які доставлені в електронний кабінет останніх, що підтверджується довідками про доставку документа в кабінет електронного суду, які отримані з автоматизованої системи документообігу суду комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду".
Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Судом, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, суд встановив наступне.
Як вказує прокурор, Бериславською окружною прокуратурою, за результатами опрацювання стану використання земель природно-заповідного та лісового фонду на території Бериславського району Херсонської області встановлено порушення вимог законодавства, допущені Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області при розпорядженні земельними ділянками державної власності, внаслідок чого з державного природно-заповідного та лісового фонду вибула земельна ділянка для цілей, не пов'язаних із даними видами використання.
Прокурором було зазначено суду, що згідно інформації з Державного земельного кадастру 11.12.2019 державним кадастровим реєстратором внесено відомості до ДЗК про формування та реєстрацію земельної ділянки площею 9,4165 га з кадастровим номером 6520684800:03:001:0598. Категорія земель - землі сільськогосподарського призначення.
За поясненнями прокурора, за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 21.01.2021 зареєстровано право власності Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області на земельну ділянку площею 9,4165 га з кадастровим номером 6520684800:03:001:0598, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2276799365206.
Державним реєстратором Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області Розковерком О.С. 26.01.2021 прийнято рішення номер 56312844 про державну реєстрацію права комунальної власності земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 9,4165 га з кадастровим номером 6520684800:03:001:0598, власник Милівська сільська рада Бериславського району Херсонської області та 21.01.2021 проведено державну реєстрацію права комунальної власності на цю ділянку, підстава для реєстрації права власності наказ ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 30.11.2020 № 19 та акт-приймання передачі від 01.12.2020.
Прокурором зазначено, що як з'ясовано, наказом №19 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» Милівській сільській раді Милівської територіальної громади Бериславського району Херсонської області у комунальну власність передано земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 3943,5241 га згідно із переліком, у якому зазначені кадастрові номери ділянок, місце їх розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельні ділянки, обмеження у їх використанні. До цього переліку увійшла і ділянка площею 9,4165 га з кадастровим номером 6520684800:03:001:0598 (пункт 147). Акт приймання-передачі земельних ділянок на підставі наказу від 30.11.2020 № 19 складено 01.12.2020.
Водночас встановлено, що з метою збереження генетичного, видового, ландшафтного та екосистемного різноманіття степів прибережжя Дніпра, інших природних комплексів і об'єктів, що мають важливе природоохоронне, наукове, естетичне, рекреаційне та оздоровче значення Указом Президента України від 11.04.2019 №140/2019 «Про створення Національного природного парку «Кам'янська Січ» створено на території Бериславського району Херсонської області Національний природний парк «Кам'янська Січ».
До території Національного природного парку «Кам'янська Січ» погоджено в установленому порядку включення 12261,14 га земель державної власності, а саме: 6013,241 га земель державної власності, що надаються національному природному парку в постійне користування, у тому числі з вилученням у землекористувачів, згідно з додатком 1, та 6247,899 га земель державної власності, що включаються до його території без вилучення у землекористувачів, згідно з додатком 2. Наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 28.08.2020 №70 затверджено Положення про НПП «Кам'янська Січ».
Як зазначено прокурором, загальна площа Парку становить 12261,14 га земель державної власності, а саме: 6013,241 га земель державної власності, що надаються Парку в постійне користування, у тому числі з вилученням у землекористувачів, та 6247,899 га земель державної власності, що включаються до його території без вилучення у землекористувачів.
Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об'єктами вилучаються з господарського використання і надаються Парку у порядку, встановленому законодавством. Право Парку на постійне користування земельними ділянками оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Межі земельних ділянок, що перебувають у користуванні Парку, встановлюються в натурі (на місцевості) та закріплюються межовими знаками в порядку, визначеному законодавством. Відомості про межі, цільове призначення, оцінку, угіддя земельних ділянок, що перебувають у користуванні Парку та про обмеження в їх використанні вносяться до Державного земельного кадастру у встановленому законодавством порядку та обов'язково враховуються при реконструкції та розвитку прилеглих територій. До встановлення меж Парку в натурі його межі визначаються відповідно до проекту створення Парку.
Поряд із цим, як було вказано прокурором, ГУ Держгеокадастру у Херсонській області 30.11.2020 на підставі наказу № 19 передано Милівській сільській раді Милівської територіальної громади Бериславського району (раніше Бериславського району, Нововоронцовського та Великоолександрівського районів) Херсонської області у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 3943,5241 га згідно з переліком, у якому зазначені кадастрові номери земельних ділянок, їх місце розташування, площа, цільове призначення, що додається та зібраними доказами встановлено, що земельна ділянка площею 9,4165 га з кадастровим номером 6520684800:03:001:0598 відноситься до земель природно-заповідного фонду.
Як вказує прокурор, на запит Бериславської окружної прокуратури адміністрація НПП «Кам'янська Січ» повідомила листом від 29.04.2025 № 01-51/02 про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 6520684800:03:001:0598 відповідно до матеріалів проєкту створення Парку частково входить в орієнтовні межі НПП «Кам'янська Січ» та відноситься до земель державної власності, наданих (у тому числі з вилученням у землекористувачів) у постійне користування Парку.
На запит Херсонської обласної прокуратури, Херсонська обласна військова адміністрація повідомила листом від 01.04.2025 №01-01-66-3512/0/25/23 про те, що інформація про порушення вимог чинного законодавства під час формування вищевказаної земельної ділянки, порядку встановлення та зміни її цільового призначення з віднесенням цієї земельної ділянки до категорії земель сільськогосподарського призначення, а також державної реєстрації права комунальної власності на неї від землекористувача - ДП та органу державного нагляду (контролю) - Держекоінспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) до Херсонської обласної державної адміністрації не надходили.
Опрацюванням планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування ДП «Великоолександрівське ЛМГ» (на теперішній час - ДП «Великокопанівське ЛМГ») встановлено, що вказані вище земельні ділянки знаходяться в межах територій ДП, віднесені до земель лісогосподарського призначення державної власності
На запит Херсонської обласної прокуратури Міндовкілля України листом від 10.03.2025 № 11/11-04/1318-25 поінформувало про те, що Міністерство не погоджувало зміну меж, категорії та скасування статусу території НПП «Кам'янська Січ» з часу його створення, а також не видавало відповідні експертні висновки. Проєкти рішень та відповідні матеріали щодо вилучення, зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 6520684800:03:001:0598, а також віднесення її до категорії земель «землі сільськогосподарського призначення» до Міндовкілля не надходили.
Як зазначає прокурор, вивченням матеріалів Проекту створення НПП «Кам'янська Січ» встановлено, що Державним агентством лісових ресурсів України (лист від 10.05.2018 № 02-27/5983-18), Херсонським обласним управлінням лісового та мисливського господарства (лист від 18.05.2018 № 01-02/51), Державним підприємством «Великоолександрівське лісомисливське господарство» (лист від 161.05.2018 № 66) погоджено створення НПП «Кам'янська Січ» в межах земель лісогосподарського призначення загальною орієнтовною площею 1853,7 га, які відповідно до Проекту організації і розвитку лісового господарства ДП Мисливське господарство «Гаврилівське» (в подальшому змінено назву на ДП «Великоолександрівське лісомисливське господарство») обліковуються в Качкарівському лісництві (квартали 1-37). Ділянки запроектовано до включення в склад НПП з вилученням у землекористувачів зі зміною цільового призначення для забезпечення функціонування НПП.
Окружною прокуратурою з метою здійснення конституційних функції представництва прокурором інтересів держави в суді отримано авторизований доступ до баз даних Геоінформаційної системи управління лісовими ресурсами України. Опрацюванням відомостей зазначеної системи встановлено, що ділянка площею 9,4165 га з кадастровим номером 6520684800:03:001:0598 частково входить до складу кварталу 15 Качкарівського лісництва ДП «Великоолександрівське лісомисливське господарство». Отже, як вказує прокурор, можна дійти висновку, що ділянка законодавчо увійшла до складу земель, запроектованих для створення НПП «Кам'янська Січ», та мала бути передана у постійне користування НПП із вилученням у землекористувача ДП «Великоолександрівське лісомисливське господарство, зі зміною цільового призначення.
За посилання прокурора, перебування ділянки в межах НПП «Кам'янська Січ» також підтверджується співставленням та порівнянням даних Національної кадастрової системи (інформаційно-аналітичний шар «Природно-заповідний фонд»); розміщених на офіційному вебсайті НПП «Кам'янська Січ» картографічними матеріалами до Проєкту створення Національного природного парку «Кам'янська Січ», а також даними Геоінформаційної системи управління лісовими ресурсами України.
За інформацією ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція», наданою на запит обласної прокуратури, відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2015 року межі земельної ділянки з кадастровим номером 6520684800:03:001:0598 мають частковий перетин з кварталом 15 Качкарівського лісництва ДП «Великоолександрівське лісове господарство», площа перетину меж ділянки з кадастровим номером 6520684800:03:001:0598 з межами земель лісового фонду кварталу 15 Качкарівського лісництва ДП «Великоолександрівське лісове господарство» становить 1,4549 га із загальної площі ділянки 9,4165га.
За посилання прокурора, ГУ Держгеокадастру у Херсонській області, як територіальний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, не мало повноважень щодо передачі земельної ділянки природно-заповідного фонду державної форми власності (на якій розташований НПП «Кам'янська Січ») у комунальну власність Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області, оскільки даний орган на час формування, реєстрації та передачі спірної ділянки в комунальну власність був розпорядником виключно земель сільськогосподарського призначення.
З огляду на викладене, наказ ГУ Держгеокадастру у Херсонській області № 19 від 30.11.2020 в частині передачі у комунальну власність спірної земельної ділянки природно-заповідного фонду, прийнятий поза межами повноважень та всупереч ЗК України та ЗУ «Про природно-заповідний фонд України».
Прокурор зазначає, що приписами ст. 54 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України» визначено, що зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об'єктів природно-заповідного фонду проводиться за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, на підставі відповідного експертного висновку.
Однак, як вказує прокурор, відповідно до листа Міндовкілля, останнє не погоджувало передачу ділянки, не погоджувало зміну її меж, категорії та скасування статусу, а також не видавало експертні висновки щодо зміни меж, категорій та скасування статусу територій вказаного об'єкту природно-заповідного фонду та доказами, доданими до позовної заяви повністю підтверджується факт незаконної передачі ГУ Держгеокадастру у Херсонській області наказом від 30.11.2020 № 19 земельної ділянки площею, сформованої за рахунок земель НПП «Кам'янська Січ».
На переконання прокурора, наведене порушує інтереси держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації (в порядку ст. 122 ЗК), як розпорядника земель державної власності природно-заповідного фонду, позбавляє її можливості розпоряджатися оспорюваною земельною ділянкою, може призвести до знищення біорізноманіття, яке знаходиться на території НПП «Кам'янська Січ» та потребує невідкладного реагування, шляхом подання позову до суду.
Беручи до уваги вищенаведене, з метою відновлення порушеного права держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації, шляхом усунення обставин, які перешкоджають реалізації прав власника на вільне володіння, користування та розпорядження землями природно-заповідного фонду, необхідно відновити становище, яке існувало до вчинення дій з формування спірної земельної ділянки.
На підставі матеріалів лісовпорядкування ДП «Великоолександрівське ЛМГ» Качкарівське лісництво 2005 та 2015 року та п. 5 Прикінцевих положень ЛК України вказана ділянка відноситься до земель державного лісового фонду. Згода на вилучення цих ділянок із земель лісового фонду та переведення (віднесення) їх до земель сільськогосподарського призначення не надавалась. Крім того, вивченням даних Державного земельного кадастру (шари «Лісовий кадастр»/«Ліси») встановлено, що земельна ділянка перебуває в межах земель лісогосподарського призначення з розміщеними лісовими масивами.
Зазначені картографічні матеріали стосовно спірної земельної ділянки, як зазначає прокурор також підтверджують її взаємне розміщення із землями лісогосподарського призначення. Враховуючи зазначене, віднесення спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення державної власності відбулося ще до проведення у 2019 році інвентаризації земель сільськогосподарського призначення.
Таким чином, як стверджує прокурор, наказом від 30.11.2020 №19 ГУ Держгеокадастру у Херсонській області також розпорядилося ділянкою лісогосподарського призначення державної власності під виглядом земель сільськогосподарського призначення поза компетенцією, оскільки розпорядження нею мала здійснювати Херсонська обласна державна адміністрація.
Обґрунтовуючи вимоги щодо обраного способу захисту про визнання незаконним наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про передачу оспорюваної ділянки з державної у комунальну власність, прокурором було зазначено суду, що спірний наказ ГУ Держгеокадастру у Херсонській області став підставою для незаконного формування та передачі у комунальну власність земельної ділянки, що відбулося внаслідок протиправного вилучення з державної власності земель природно-заповідного фонду, як наслідок, протиправної державної реєстрації права приватної власності на таку землю зі зміною відповідно її цільового призначення. У той же час, нескасований (невизнаний недійсним) акт породжує негативні правові наслідки, на які вплинула реалізація незаконного акта. У зв'язку із цим виникає необхідність відновити status quo antе становища, яке існувало до видання цього акта в усіх правовідносинах.
Щодо ефективності такого способу захисту, як визнання недійсним (незаконним та скасування) рішення суб'єкта владних повноважень щодо розпорядження землями державної форми власності прокурором зазначалось суду, що в силу положень ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Таким чином, за посиланням прокурора, оскарження в судовому порядку правовстановлюючого рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке є підставою (юридичним фактом) виникнення (у власника) та припинення (у Українського народу) цивільних прав є належним способом захисту порушеного права. Оспорюваність наказу суб'єкта владних повноважень ГУ Держгеокадастру у Херсонській області, прямо та безпосередньо впливає на обсяг та можливість реалізації цивільних прав Українського народу в особі Херсонської обласної державної адміністрації, як власника відповідних земель природно-заповідного фонду.
Водночас, як вказує прокурор Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що пред'явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, не є необхідним для ефективного відновлення його права та для повернення земельної ділянки, оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Крім того, як зазначає прокурор, Велика Палата Верховного суду в постанові від 22.01.2025 у справі № 446/478/19 (провадження № 14-90 цс23) зауважила, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване.
За посиланнями прокурора, під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред'явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - «суд знає закони». Тому, як зазнає прокурор суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення.
Щодо скасування державної реєстрації зареєстрованого майнового права, прокурором було вказано, що приймаючи рішення про проведення державної реєстрації переходу прав з державної до комунальної власності державний реєстратор мав перевірити наявність речового права на майно у ГУ Держгеокадастру в Херсонській області, його реєстрацію (чи причини непроведення державної реєстрації виникнення права власності) та правоздатність відчужувача на передачу земельної ділянки та ураховуючи, що право комунальної власності на вказаний об'єкт нерухомості зареєстровано з порушенням вимог законодавства, останнє має бути припинено шляхом скасування державної реєстрації такого права.
За посиланням прокурора, оскільки спірна ділянка та права на неї знаходиться на землях лісогосподарського призначення є об'єктом земельних правовідносин, то суб'єктний склад і зміст таких правовідносин має визначатися згідно з нормами земельного законодавства та лісового законодавства у частині використання й охорони лісового фонду.
Щодо скасування реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, прокурором було зазначено суду, що враховуючи, що формування земельної ділянки, присвоєння кадастрового номеру та внесення відомостей про неї до Державного земельного кадастру може відбутися виключно на підставі документації із землеустрою, розроблення якої може бути здійснено виключно на підставі дозволу власника землі державної власності відповідної категорії (Херсонської обласної державної адміністрації), відсутність дозволу на розробку документації із землеустрою, наданого у передбачений законодавством спосіб уповноваженим суб'єктом, вказує на протиправність внесення відповідних відомостей до ДЗК та формування ділянки, як об'єкта цивільних прав, відтак, реєстрація земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, проведена з порушенням закону підлягає скасуванню.
Усунення перешкод Херсонській обласній державній адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження спірною земельною ділянкою переслідує легітимну мету контролю за використанням відповідного майна згідно із загальними інтересами, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням.
Отже посилаючись на вищенаведені обставини Бериславська окружна прокуратура звернулась з відповідним позовом за суду за захистом порушеного права держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України та Херсонської обласної державної адміністрації (Херсонська обласна військова адміністрація).
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України та Херсонської обласної державної адміністрації (Херсонська обласна військова адміністрація), суд зазначає таке.
За змістом ст. 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France ЄСПЛ зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права".
Позиція ЄСПЛ засвідчує, що основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинно чинитися правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Закон України "Про прокуратуру" визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Так, відповідно до частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.
Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99, з'ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).
Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.
Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).
Враховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17 та від 15.05.2019 у справі №911/1497/18.
Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб'єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Суд звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі №924/1237/17).
Отже, з урахуванням вищевикладеного, у розумінні положень ст.ст. 73, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, звертаючись з позовом у справі, повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, довести належними та допустимими доказами обставини здійснення ним повідомлення на адресу відповідного суб'єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, а також надати докази того, що суб'єкт владних повноважень не здійснює або здійснює неналежним чином захист інтересів держави.
Херсонською обласною військовою адміністрацією, як власником та розпорядником земель природно-заповідного та державного лісового фонду, заходів до усунення порушень законодавства не вжито, будь-яких заходів, у тому числі щодо звернення до суду у розумний строк, вжито не було, що свідчить про нездійснення захисту інтересів держави.
Також, основними завданнями Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, відповідно до Положення про Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2020 № 614, є зокрема, забезпечення формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, екологічної та в межах повноважень, передбачених законом, біологічної і генетичної безпеки; реалізація державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, екологічної та в межах повноважень, передбачених законом, біологічної і генетичної безпеки.
Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України вжиття ним відповідних заходів щодо повернення у державну власність спірної земельної ділянки здійснено не було.
Зважаючи на викладене, виходячи із предмета і підстав позову, сформульованих прокурором, та враховуючи, що Херсонська обласна військова адміністрація та Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України не звернулись до суду з позовом, що підтверджує бездіяльність компетентного органу, суд приходить до висновку про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України у даній справі.
Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або відсутність підстав для визнання незаконним та скасування наказу, скасування рішення державного реєстратора та усунення перешкоди у здійсненні права власності на земельну ділянку, шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Як з'ясовано судом, Наказом Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 30.11.2020 № 19 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» Милівській сільській раді Милівської територіальної громади Бериславського району Херсонської області у комунальну власність передано земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 3943,5241 га згідно із переліком, у якому зазначені кадастрові номери ділянок, місце їх розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельні ділянки, обмеження у їх використанні та до цього переліку увійшла і ділянка площею 9,4165 га з кадастровим номером 6520684800:03:001:0598. Акт приймання-передачі земельних ділянок на підставі наказу від 30.11.2020 № 19 складено 01.12.2020.
Державним реєстратором Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області Розковерком О.С. 26.01.2021 прийнято рішення номер 56312844 про державну реєстрацію права комунальної власності земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 9,4165 га з кадастровим номером 6520684800:03:001:0598, власник Милівська сільська рада Бериславського району Херсонської області та 21.01.2021 проведено державну реєстрацію права комунальної власності на цю ділянку, підстава для реєстрації права власності наказ ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 30.11.2020 № 19 та акт-приймання передачі від 01.12.2020.
Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оскільки спірна ділянка знаходиться на землях лісогосподарського призначення і є об'єктом земельних правовідносин, то суб'єктний склад і зміст таких правовідносин має визначатися згідно з нормами земельного законодавства та лісового законодавства у частині використання й охорони лісового фонду (постанова Великої Палати Верховного Суду України від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).
Відповідно до ч.2 ст.1 Лісового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.
Згідно зі ст.5 Лісового кодексу України, до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги.
Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.55 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.
Статтею 7 Лісового кодексу України передбачено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування з межах, визначених Конституцією України.
За приписами статті 57 Земельного кодексу України, земельні ділянки лісового фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, а на умовах оренди іншим підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи, для ведення - лісового господарства, спеціального використання лісових ресурсів і для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.
Згідно з пунктом 5 розділу VІІІ Прикінцеві положення Лісового кодексу України, до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
Відповідно до відомостей з Державного земельного кадастру (шари «Лісовий кадастр»/«Ліси») вбачається, що земельна ділянка площею 9,4165 га з кадастровим номером 6520684800:03:001:0598, перебуває в межах земель лісогосподарського призначення з розміщеними лісовими масивами.
З метою збереження генетичного, видового, ландшафтного та екосистемного різноманіття степів прибережжя Дніпра, інших природних комплексів і об'єктів, що мають важливе природоохоронне, наукове, естетичне, рекреаційне та оздоровче значення Указом Президента України від 11.04.2019 №140/2019 «Про створення Національного природного парку «Кам'янська Січ» створено на території Бериславського району Херсонської області Національний природний парк «Кам'янська Січ», до території Національного природного парку «Кам'янська Січ» погоджено в установленому порядку включення 12261,14 га земель державної власності, а саме: 6013,241 га земель державної власності, що надаються національному природному парку в постійне користування, у тому числі з вилученням у землекористувачів, згідно з додатком 1, та 6247,899 га земель державної власності, що включаються до його території без вилучення у землекористувачів, згідно з додатком 2.
Так, як вбачається з матеріалів справи відповідно до листа Національного природнього парку «Кам'янська Січ» від 29.04.2025 № 01-51/02 наданого на запит прокуратури, земельна ділянка з кадастровим номером 6520684800:03:001:0598 відповідно до матеріалів проєкту створення Парку частково входить в орієнтовні межі НПП «Кам'янська Січ» та відноситься до земель державної власності, наданих (у тому числі з вилученням у землекористувачів) у постійне користування Парку.
Як з'ясовано судом, Херсонська обласна військова адміністрація повідомила листом від 01.04.2025 №01-01-66-3512/0/25/23 про те, що інформація про порушення вимог чинного законодавства під час формування вищевказаної земельної ділянки, порядку встановлення та зміни її цільового призначення з віднесенням цієї земельної ділянки до категорії земель сільськогосподарського призначення, а також державної реєстрації права комунальної власності на неї від землекористувача - ДП та органу державного нагляду (контролю) - Держекоінспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) до Херсонської обласної державної адміністрації не надходила.
Міндовкілля України листом від 10.03.2025 № 11/11-04/1318-25 поінформувало про те, що Міністерство не погоджувало зміну меж, категорії та скасування статусу, а також не видавало експертні висновки щодо зміни меж, категорії та скасування статусу території НПП «Кам'янська Січ», проєкти рішень та матеріали щодо вилучення вищевказаної земельної ділянки, передачу її у комунальну власність та віднесення її до земель сільськогосподарського призначення до Міндовкілля не надходили.
Як вбачається з матеріалів справи, Державним підприємством «Харківська державна лісовпорядна експедиція», наданою на запит обласної прокуратури, відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2015 року межі земельної ділянки з кадастровим номером 6520684800:03:001:0598 мають частковий перетин з кварталом 15 Качкарівського лісництва ДП «Великоолександрівське лісове господарство», площа перетину меж ділянки з кадастровим номером 6520684800:03:001:0598 з межами земель лісового фонду кварталу 15 Качкарівського лісництва ДП «Великоолександрівське лісове господарство» становить 1,4549 га із загальної площі ділянки 9,4165га.
Однак, як з'ясовано судом, підставою для передачі в комунальну власність земельної ділянки з кадастровим номером 6520684800:03:001:0598, що відбулося внаслідок вилучення з державної власності земель природно-заповідного та державного лісового фондів, як наслідок, державної реєстрації права комунальної власності на таку землю зі зміною відповідно її категорії став наказ Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 30.11.2020 №19.
За змістом ч.4 ст.122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених 8 восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Відповідно до ч.5 ст.122 Земельного кодексу України, обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами 3, 4 і 8 цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
Порядок вилучення земельних ділянок передбачено статтею 149 ЗК України, частиною 1 якої (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин ) встановлено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.2 ст.149 Земельного кодексу України, вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
Згідно з ч.6 ст.149 Земельного кодексу України, обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п'ятою 5, 9 цієї статті.
Відповідно до ч.9 ст.149 ЗК Земельного кодексу України, Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб.
Пунктом 5 ст.25 Лісового кодексу України передбачено, що Кабінет Міністрів у сфері лісових відносин передає у власність, надає у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності.
Пунктом 4 ст.31 Лісового кодексу України встановлено, що Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що вилучена Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області спірна земельна ділянка у накладеній частині належить до земель державної власності лісогосподарського призначення, перебуває у постійному користуванні ДП «Великоолександрівське лісове господарство» та належить до земель державного лісового фонду, розпорядником яких на час виникнення спірних правовідносин була Херсонська обласна державна адміністрація.
Як встановлено судом, та не спростовано відповідачами за час розгляду справи, Херсонською обласною державною адміністрацією як розпорядником земель лісового фонду не приймались будь-які рішення щодо відчуження спірної земельної ділянки.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області незаконно, поза межами своїх повноважень та за відсутності волі власника вилучило частину спірної земельної ділянки із земель лісогосподарського призначення та постійного користування.
Відповідно до ст.123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).
Частиною 2 ст.20 Земельного кодексу України передбачено, що зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Відповідно до ч.7 ст.20 Земельного кодексу України, зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч.1 ст.57 Лісового кодексу України, зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до ЗК України.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 30.11.2020 № 19 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» прийнятий усупереч вимог законодавства, а отже реєстрація за Милівською сільською радою права комунальної власності на зазначену спірну земельну ділянку є незаконною та свідчить про її незаконне вибуття з володіння держави в особі розпорядника цієї землі Херсонської обласної державної адміністрації.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з'ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах, позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зроблено висновок, що "Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та багатьох інших. Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98)".
Спосіб захисту опосередковується позовною вимогою, яка втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Сполученого Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.
Предметом позову у справі є вимоги про усунення перешкод власнику - державі в особі Херсонської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 9,4165га з кадастровим номером 6520684800:03:001:0598 шляхом скасування державної реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровим номером 6520684800:03:001:0598 площею 9,4165га. та скасування у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки кадастровим номером 6520684800:03:001:0598 площею 9,4165га.
Щодо скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речового права на спірну земельну ділянку.
Ст. 125 ЗК України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
У відповідності до ч. 2 ст. 373 ЦК України право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі державна реєстрація прав) офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно з абз. 2, 3 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Таким чином, зазначеною нормою закону допускаються такі окремі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи, які не є негаторним позовом: 1) скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; 2) визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; 3) скасування державної реєстрації прав, тоді як правовими наслідками застосування таких способів захисту є припинення речового права, зареєстрованого за останнім набувачем на підставі скасованого судом незаконного рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, та подальше повернення відповідних речових прав у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, скасованої в судовому порядку, тобто на користь попереднього набувача речового права, якщо останній звісно раніше реєстрував за собою відповідне речове право. Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.01.2025 у справі № 904/6886/23, від 18.02.2025 у справі № 902/72/24.
Суд зауважує, що положення абзаців 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» послідовно узгоджуються з нормами п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 14 цього Закону, відповідно до яких розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі: скасування державної реєстрації земельної ділянки; набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ.
Отже, виходячи з системного аналізу змісту зазначених норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» правовим наслідком набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовуються рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та державна реєстрація земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, є закриття державним реєстратором відповідного розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, яке (закриття розділу) відбувається в разі неможливості повернення відповідних речових прав у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, скасованої в судовому порядку, а саме на користь попереднього набувача речового права, якщо існує запис про право такого набувача.
Отже, якщо суд дійшов висновку, що право власності позивача було порушено та підлягає поновленню, державний реєстратор повинен одночасно з державною реєстрацією припинення права власності відповідача на відповідне нерухоме майно провести державну реєстрацію набуття права власності на спірне нерухоме майно за позивачем.
При цьому в силу положень абзацу першого частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про право власності відповідача з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не вилучаються. Задоволення позову є підставою для вчинення державним реєстратором нової реєстраційної дії внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі судового рішення.
Оскільки право комунальної власності у Милівської сільської ради на спірну земельну ділянку виникло на підставі протиправного наказу ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 30.11.2020 № 19, і земельна ділянка вибула з порушенням норм Земельного кодексу України, то відповідне право у Милівської сільської ради на законних підставах не виникало.
Отже, оскільки відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації, усунення порушень закону у даному випадку можливе шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку.
Відтак, з урахуванням викладеного та висновків суду щодо незаконності реєстрація за Милівською сільською радою права комунальної власності на спірну земельну ділянку на підставі наказу Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області від 30.11.2020 № 19 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» який прийнято усупереч вимог законодавства, суд доходить висновку, що рішення державного реєстратора Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області Розковерка О.С. індексний номер рішення 56312844 від 26.01.2021 про державну реєстрацію права комунальної власності Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області на об'єкт нерухомого майна: земельну ділянку площею 9,4165 га з кадастровим номером 6520684800:03:001:0598, яка розташована на території Бериславського району Херсонської області з одночасним припиненням права комунальної власності Милівської сільської ради на об'єкт нерухомого майна: земельну ділянку площею 9,4165 га з кадастровим номером 6520684800:03:001:0598, яка розташована на території Бериславського району Херсонської області, номер запису про речове право 56312844, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2276799365206 є протиправними, а тому такими що підлягають скасуванню.
Щодо позовної вимоги про скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.
Відповідно до ч. ч. 9, 10 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
Згідно з ч. 13 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, зокрема, скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).
Відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об'єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).
Таким чином, єдиною підставою для скасування в Державному земельному кадастрі незаконної державної реєстрації земельної ділянки є судове рішення про скасування такої державної реєстрації (аналогічний висновок викладено в пункті 50 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 916/1750/22 зі спору, що виник із подібних правовідносин).
Згідно із ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Власник може вимагати усунення порушення його права власності на об'єкти, зокрема оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, припиняючи право власності на землю, скасовуючи державну реєстрацію об'єктів, як об'єктів цивільних прав, або вимагаючи повернути такі об'єкти.
Потрібно зауважити, що особа не може набути статусу добросовісного володільця земельної ділянки у складі земель з особливим правовим режимом без належного дозволу уповноваженого на те органу, оскільки в силу зовнішніх, об'єктивних обставин, явних і видимих природних ознак земельної ділянки така особа, проявивши розумну обачність, могла і повинна була знати про це, зважаючи на презумпцію знання закону.
Разом із тим, перебування земельної ділянки на законних підставах у володінні особи обумовлює обов'язковість використання цієї ділянки за цільовим призначенням. Таке володіння землею визнається законним, оскільки воно має певну правову основу (титул). Відтак, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням є незаконним, тому не може визнаватися титульним володінням.
Як вже було встановлено судом, ГУ ДГК у Херсонській області із перевищенням своїх повноважень, всупереч приписам законодавства України змінило цільове призначення земель природно-заповідного фонду та лісогосподарського призначення державної власності на землі сільськогосподарського призначення та в подальшому передала спірну земельну ділянку у комунальну власність Милівській сільській раді, про що до Державного реєстру речових прав були внесені відповідні відомості.
При цьому, вимога про скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки вірно пред'явлена в межах негаторного позову, про що свідчить зміст постанов Верховного Суду від 22.05.2024 по справам № 916/1749/22 та № 916/1750/22.
За таких обставин, враховуючи вище встановлені судом обставини справи, приймаючи до уваги скасування судом державної реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку, що має наслідком припинення відповідного речового права на цю земельну ділянку, одночасне скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі спірної земельної ділянки поновить права законного розпорядника спірної землі, а тому позовні вимоги про усунення перешкоди Херсонській обласній державній адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6520684800:03:001:0598 площею 9,4165 га. є обґрунтованими та такими, що підлягають судом задоволенню.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідачами у встановленому законом порядку позовні вимоги прокурора не спростовано.
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Бериславської окружної прокуратури є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати в розмірі сплаченого судового збору покладаються на відповідачів.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов Бериславської окружної прокуратури (54000, м. Миколаїв, Корабельний район, про-т Богоявленський. 314) в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 35; ЄДРПОУ 43672853), Херсонської обласної державної адміністрації (Херсонська обласна військова адміністрація) (73000, м. Херсон, Площа Свободи, 1; ЄДРПОУ 00022645) до Милівської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області (74351, Херсонська обл., Бериславський р-н, с.Милове, вул. Бериславська, 36; ЄДРПОУ 44705262) та до Милівської сільської ради (74351, Херсонська обл., Бериславський р-н, с.Милове, вул. Бериславська, 36; ЄДРПОУ 04401291) - задовольнити повністю.
2. Усунути перешкоди власнику - державі в особі Херсонської обласної державної адміністрації (73000, м. Херсон, площа Свободи, 1; ідентифікаційний код юридичної особи: 00022645) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 9.4165 га з кадастровим номером 6520684800:03:001:0598 шляхом:
- скасування рішення державного реєстратора Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області Розковерко О.С. індексний номер рішення 56312844 від 26.01.2021 про державну реєстрацію права комунальної власності Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області (74351, Херсонська область, Бериславський район, с.Милове, вул. Бериславська, 36, ідентифікаційний код юридичної особи: 04401291) на об'єкт нерухомого майна: земельну ділянку площею 9.4165 га з кадастровим номером 6520684800:03:001:0598, яка розташована на території Бериславського району Херсонської області, з одночасним припиненням права комунальної власності Милівської сільської ради (74351, Херсонська область, Бериславський район, с. Милове, вул.Бериславська, 36; ідентифікаційний код юридичної особи: 04401291) на об'єкт нерухомого майна: земельну ділянку площею 9.4165 га з кадастровим номером 6520684800:03:001:0598, яка розташована на території Бериславського району Херсонської області, номер запису про речове право 56312844, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2276799365206, шляхом скасування державної реєстрації речового права;
- скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6520684800:03:001:0598 площею 9.4165 га.
3. Стягнути з Милівської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області (74351, Херсонська обл., Бериславський р-н, с.Милове, вул. Бериславська, 36; ЄДРПОУ 44705262) на користь Херсонської обласної прокуратури (73025, Херсонська обл., місто Херсон, вул. Михайлівська, будинок 33; ЄДРПОУ 04851120) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві)грн. 40коп.
4. Стягнути з Милівської сільської ради (74351, Херсонська обл., Бериславський р-н, с.Милове, вул. Бериславська, 36; ЄДРПОУ 04401291) на користь Херсонської обласної прокуратури (73025, Херсонська обл., місто Херсон, вул. Михайлівська, будинок 33; ЄДРПОУ 04851120) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві)грн. 40коп.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення
Повне рішення складено 25 вересня 2025 р.
Суддя К.Ф. Погребна