65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"18" вересня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2469/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., за участю секретаря судового засідання Толкунової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" (код ЄДРПОУ 42129888, 54017, м. Миколаїв, вул. Погранична, буд. 39/1)
до відповідача: Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса (код ЄДРПОУ 08038284, 65058, м. Одеса, вул. Незалежності, буд. 18)
про стягнення 25407931,04 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Ірина Сурикова
від відповідача: Микола Корчевський
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до відповідача Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса про стягнення 25407931,04 грн. заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем укладеного між сторонами договору про закупівлю електричної енергії №23 від 17.01.2024.
Ухвалою від 26.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
10.07.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
11.07.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 23.07.2025 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів; закрито підготовче провадження у справі №916/2469/25; призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні 18.09.2025.
У судове засідання 18.09.2025 з'явились представники сторін.
Представник позивача підтримала позов, просить суд задовольнити його у повному обсязі.
Представник відповідача позовні вимоги вважає необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі ухвалено за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 18.09.2025 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом, 17.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" (далі-постачальник) та Одеським квартирно-експлуатаційним управління (далі-споживач) укладено договір про закупівлю електричної енергії.
Відповідно до п. 2.1. договору, за цим договором постачальник продає електричну енергію (далі - товар) споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (поставленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Згідно з п. 2.2. договору, предметом закупівлі за цим договором визначається за кодом ДК 021:2015: 09310000-5 - Електрична енергія.
За умовами п. 2.4. договору, планові обсяги закупівлі електричної енергії за договором становлять: 36500000 кВт*год.
Відповідно до розділу 3 договору, початком строку (періоду) постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього договору. Місце поставки (об'єкти): відповідно до додатку 3 до договору. У зв'язку з виконанням Одеським квартирно-експлуатаційним управлінням покладених на нього завдань, місця поставки товару (об'єкти) споживача не є вичерпними та можуть змінюватися сторонами в межах орієнтовної (планової) загальної кількості (обсягів закупівлі) товару. Точка продажу електричної енергії: на межі балансової належності споживача.
Пунктом 5.1. договору передбачено, що загальна ціна договору на 2024 рік становить 223161000,00 грн., з яких: видатки Одеського квартирно-експлуатаційного управління становлять 60000000,00 грн.; видатки суборендарів (касові видатки) становлять 163161000,00 грн.
Згідно з п. 5.2. договору, ціна за 1 кіловат-годину (одиницю товару) визначається відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, зазначеного у додатку 2 до цього договору. Ціна за одиницю товару за договором включає вартість послуг оператора системи передачі щодо надання послуг з передачі електричної енергії, які необхідні для виконання постачальником умов цього договору. Ціна товару та цього договору не включає вартість послуг з розподілу електричної енергії, технічного обслуговування, комерційного обліку тощо. Вказані послуги оплачуються споживачем самостійно.
За умовами п. 5.4. договору, обсяг споживання електричної енергії по об'єкту споживання споживача визначається на підставі даних комерційного обліку.
Згідно з п. 5.5. договору, розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Відповідно до 5.6. договору, обсяг споживання товару споживачем визначається на підставі даних комерційного обліку. Організація порядку здійснення комерційного обліку споживання електричної енергії споживачем здійснюється відповідно до вимог Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та канальних послуг від 14 березня 2018 року № 311 та інших нормативно-правових актів України.
Пунктом 5.7. договору передбачено, що по закінченню розрахункового періоду постачальник зобов'язаний надати для підписання споживачу акт приймання-передачі електричної енергії (далі - акт). Споживач зобов'язаний розглянути та підписати акт у строк, що не перевищує 10 робочих днів або надати вмотивовану відмову від підписання акту, у цей же строк.
Згідно з п. 5.8. договору, оплата вартості поставленої (спожитої) електричної енергії у розрахунковому періоді здійснюється споживачем на підставі акту та виставленого постачальником рахунку на оплату у строк, що не перевищує 120 робочих днів з моменту погодження сторонами акту приймання-передачі електричної енергії.
Згідно з підп. 6.2.1. договору, споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.
Відповідно до п. 9.1. договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.
Згідно з п. 15.1., цей договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 31 грудня 2024 року, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
Договір підписано між сторонами без будь-яких зауважень, підписи скріплені печатками.
Додатком №1 до договору є заява-приєднання відповідача до умов договору про закупівлю електричної енергії споживачу, в якій, зокрема, визначено адреси об'єктів, ЕІС-код точки (точок) комерційного обліку, дату початку постачання тощо.
Додатком №2 до договору сторони погодили основні умови постачання, в яких визначено формулу визначення ціни за електричну енергію, що поставляється за договором, спосіб та порядок оплати, термін дії комерційної пропозиції, наслідки невиконання умов договору, строк дії договору тощо.
Зокрема, в цих Умовах сторони визначили спосіб оплати - по факту.
Сторони в Умовах погодили, що по закінченню розрахункового періоду, до 10 числа наступного за розрахунковим місяцем, постачальник зобов'язаний надати рахунок для оплати та акт приймання-передачі електричної енергії (далі - акт) для підписання споживачу. Споживач зобов'язаний розглянути та підписати акт у строк, що не перевищує 10 робочих днів або надати вмотивовану відмову від підписання акту, у цей же строк. Оплата вартості поставленої (спожитої) електричної енергії у розрахунковому періоді здійснюється споживачем на підставі акту та виставленого постачальником рахунку на оплату у строк, що не перевищує 120 робочих днів з моменту погодження сторонами акту приймання-передачі електричної енергії. Оплата вважається здійсненою після того, як на рахунок постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору. Рахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.
Будь-яке повідомлення вважається направленим стороні належним чином, якщо воно направлене на електронну адресу сторони. Листування за цим договором здійснюється за допомогою поштового зв'язку за наступними реквізитами: постачальник - 54017, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Погранична, буд. 39/1; споживач - 65058 м. Одеса, вул. Армійська, 18.
За зазначеними реквізитами сторони обмінюються додатками, додатковими угодами до цього договору, актами, рахунками, листами, повідомленнями, попередженнями, зверненнями, претензіями, вимогами, скаргами, відповідями на такі листи, а також іншими документами, що стосуються виконання умов цього договору. Якщо інше не передбачено умовами цього договору, паперові оригінали таких документів у будь-якому випадку мають бути направлені відповідній стороні-одержувачу не пізніше трьох наступних робочих днів, після якого вони направляються електронною поштою, шляхом їх направлення на поштову адресу сторони-одержувача або врученням повноважному представнику сторони-одержувача під підпис або кур'єром (кур'єрською службою доставки). У такому випадку паперовий документ вважається оригіналом та має юридичну силу.
Датою отримання такої кореспонденції буде вважатися перша з таких: дата їх особистого вручення; третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв'язку, в якому обслуговується сторона-одержувач; дата відправлення електронного листа.
Також, сторонами у комерційній пропозиції погоджено, що договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 31 грудня 2024 року включно, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. Строк постачання за цим договором: з 17 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року включно.
Основні умови підписані між сторонами без будь-яких зауважень, підписи скріплені печатками.
Додатком № 3 до договору передбачені місця поставки товару (електричної енергії) споживачу.
Додатком № 4 до договору передбачені відомості фізичних величин постачання електроенергії на 2024 рік споживача Одеського квартирно-експлуатаційного управління.
Додатковими угодами від 29.02.2024, 26.04.2024, 03.06.2024, 26.06.2024, 13.08.2024, 14.10.2024, 10.12.2024 сторони вносили зміни до переліку точок комерційного обліку за об'єктами споживача (додаток № 1 до договору "Заява-приєднання").
Додатковими угодами від 15.05.2024, 10.06.2024, 27.09.2024, 14.10.2024, 29.10.2024, 10.12.2024 сторони викладали п. 5.1. договору у новій редакції.
Зокрема, 10.12.2024 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №13, в якій сторони погодили викласти 5.1. договору у наступній редакції: "Загальна ціна договору на 2024 рік становить 223161000,00 грн., з яких: видатки Одеського квартирно-експлуатаційного управління становлять 171921701,41 грн.; видатки суборендарів (касові видатки) становлять 51239298,59 грн.".
Також, у договір вносилися зміни додатковими угодами від 27.12.2024, 14.01.2025, 27.01.2025, 01.02.2025.
До матеріалів справи позивачем долучено звіт щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника, які приєднані до електричних мереж або відносяться до території ліцензійної діяльності оператора системи розподілу (передачі) ДТЕК "Одеські електромережі" за період грудень 2024 року та акт підтвердження обсягів розподілу електричної енергії.
06.01.2025 позивачем був виставлений відповідачу рахунок №23/12/1 на суму 33056705,55 грн. за спожиті 4242066 кВт*год у грудні 2024 року. У вказаному рахунку також вказаний термін сплати рахунку - до 23.06.2025.
Також, позивачем долучено акт про прийняття-передавання товарної продукції.
Рахунок та акт прийняття-передавання товарної продукції були направлені відповідачу на його електронну адресу та поштою.
Позивач у позовній заяві наголошує, що відповідач свої зобов'язання з оплати заборгованості за спірний період виконав частково та сплатив на користь позивача 7648775,51 грн.
02.05.2025 відповідач звернувся до позивача з листом, в якому наголосив про неможливість сплати залишку заборгованості за договором у розмірі 25407931,04 грн.
Також у вказаному листі відповідач не заперечив щодо початку процедури стягнення цих коштів шляхом пред'явлення позову про стягнення заборгованості.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що на початку 2025 року у КЕВ м. Одеса були відсутні бюджетні асигнування для оплати заборгованості за договором, а тому несплаченою залишилася сума в розмірі 25407931,04 грн.
Крім того відповідач наголосив, що згідно норм Бюджетного кодексу він не мав можливості провести оплату заборгованості за грудень 2024 року у 2025 році (рахунок виставлено у січні 2025 року), з огляду на закінчення бюджетного періоду 31.12.2024.
У відповіді на відзив позивач ТОВ "Миколаївська електропостачальна компанія" зазначив, що відповідач не заперечив обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зокрема, щодо: укладання сторонами 17.01.2024 договору про закупівлю електричної енергії №23; обсягу постачання/споживання електричної енергії в період грудень 2024 року; залишку заборгованості за спожиту електричну енергію за період грудень 2024 року.
Позивач наголосив, що надання розрахункового документу у січні 2025 року узгоджується з умовами договору та приписами законодавства.
Стверджує, що відповідач як юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за договором, і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, в тому числі і від надходження бюджетних асигнувань. Між сторонами виникли господарські відносини, а приписи Господарського кодексу України не передбачають привілейованого становища суб'єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом верховенства права та права на судовий захист, суд дійшов наступних висновків.
За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст.11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України (який діяв станом на момент виникнення спірних правовідносин), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом ч.1 ст.174 Господарського кодексу України (який діяв станом на момент виникнення спірних правовідносин), господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч.1 ст.175 Господарського кодексу України (який діяв станом на момент виникнення спірних правовідносин), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.193 Господарського кодексу України (який діяв станом на момент виникнення спірних правовідносин), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.
Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 275 Господарського кодексу України (який діяв станом на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Відповідно до частини 1 ст.714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму їх використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Згідно з п.1.2.15. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 за №312 (далі ПРРЕЕ), укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил. Договори, передбачені цими Правилами, укладаються у письмовій формі в паперовому або в електронному вигляді. Для укладення договору шляхом приєднання до умов договору, друга сторона підписує заяву-приєднання. Договір може бути укладений, змінений та розірваний за допомогою інформаційно-комунікаційних систем та/або засобів електронної комунікації, зокрема через особистий кабінет у вигляді електронного документа. Створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання, знищення електронних документів під час укладання, виконання, зміни та розірвання договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії та використання електронної ідентифікації при укладанні договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії за допомогою інформаційно-комунікаційних систем та/або засобів електронної комунікації здійснюється з урахуванням Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг". Початок виконання умов договору, передбаченого цими Правилами, може встановлюватися за погодженням сторін. Порядок створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання, знищення електронних документів, у тому числі під час укладання, зміни, виконання та розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, визначається в угоді про електронний документообіг, укладеній між споживачем та іншим учасником роздрібного ринку електричної енергії. Угода про електронний документообіг має містити інформацію щодо інформаційно-комунікаційної системи та/або засобу електронної комунікації, які використовуються учасником роздрібного ринку електричної енергії для електронної взаємодії зі споживачем. На роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами. Електропостачальники зобов'язані повідомляти оператора системи розподілу (передачі) про укладення та розірвання договору із споживачем в установленому цими Правилами порядку. При переході права власності (користування) на об'єкт до нового власника (користувача) переходять права та обов'язки за договорами, укладеними відповідно до цих Правил, крім випадків, передбачених законодавством.
Пунктами 3.1.7., 3.1.8. ПРРЕЕ встановлено, що договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником. У разі офіційного оприлюднення комерційної пропозиції електропостачальник не має права відмовити споживачу у приєднанні до договору на умовах цієї комерційної пропозиції, якщо технічні засоби вимірювання та обліку електричної енергії забезпечують виконання сторонами умов комерційної пропозиції. На вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку. Якщо сторони досягли згоди щодо укладення договору на інших умовах, відмінних від тих, які містяться у комерційних пропозиціях, розміщених на офіційному веб-сайті електропостачальника, договір укладається у письмовій формі шляхом підписання сторонами цілісного документа або обміну документами у порядку, встановленому Цивільним кодексом України та/або Господарським кодексом України та цими Правилами, у тому числі за допомогою інформаційно-комунікаційних систем та/або засобів електронної комунікації. При цьому сторони можуть за взаємною згодою оформлювати додатки до договору, в яких узгоджуються організаційні особливості постачання електричної енергії. Такі додатки оформлюються, у письмовій формі, а у випадку укладення договору за допомогою інформаційно-комунікаційних систем та/або засобів електронної комунікації у формі електронного документа та підписуються обома сторонами. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об'єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції.
За умовами п. 4.3. ПРРЕЕ, дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.
Згідно з п. 4.12. ПРРЕЕ, розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується: протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем; протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем; в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.
Відповідно до п. 4.13. ПРРЕЕ, для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.
Згідно з п.4.14. ПРРЕЕ, платіжний документ (рахунок) формується електропостачальником за обсяг електричної енергії згідно з обраною комерційною пропозицією до договору про постачання електричної енергії споживачу. Платіжні документи (рахунки) надаються електропостачальниками споживачам безкоштовно. Платіжні документи (рахунки) на оплату надаються споживачам у відповідних структурних підрозділах електропостачальника, через персональну сторінку споживача на веб-сайті електропостачальника або електронною поштою, факсимільним зв'язком, поштовим зв'язком, кур'єром чи іншими способами з використанням інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії споживачу. Платіжний документ (рахунок) має надаватися споживачу в терміни та спосіб, визначені відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції або умов договору. Датою отримання платіжного документа вважається: 1) дата вручення, що підтверджується підписом одержувача (споживача або його уповноваженої особи); 2) дата його отримання від кур'єра; 3) відмітка про реєстрацію вхідної кореспонденції; 4) дата його відкриття споживачем на персональній сторінці (особовому кабінеті) споживача на офіційному веб-сайті електропостачальника, оператора системи, що може бути підтверджено програмною платформою, яка забезпечує роботу персональної сторінки з визначенням дати та часу його відкриття; 5) дата отримання іншими засобами комунікації (електронною поштою, факсимільним зв'язком тощо) чи в інший спосіб з використанням інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії споживачу та комерційною пропозицією та/або договором споживача на розподіл (передачу) електричної енергії; 6) третій календарний день з дати його отримання поштовим відділенням зв'язку, на території обслуговування якого розташований об'єкт споживача (у разі направлення засобами поштового зв'язку рекомендованим або цінним листом). Вимоги щодо порядку та форми надання інформації в платіжних документах (рахунках) електропостачальника встановлені розділом ІХ цих Правил.
Положеннями п. 5.2.1. Правил встановлено, що електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів та на всі види забезпечення виконання зобов'язань споживачем щодо оплати договірних обсягів споживання електричної енергії у формі і видах, передбачених законодавством України.
Пункт 3 ч.1 ст. 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначає, що електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.
Пунктом 1 ч.3 ст.58 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ч.1 ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч. 1, 7 ст.193 ГК України.
Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За умовами ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Під час розгляду справи судом встановлено, що між позивачем та відповідачем на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу виникли зобов'язальні правовідносини, згідно з якими позивач продає електричну енергію відповідачу для забезпечення потреб його електроустановок, а відповідач оплачує позивачу вартість використаної (поставленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Судом встановлено, що відповідач, в порушення вищевказаних норм законодавства та умов договору, вартість спожитої електроенергії у спірному періоді на користь позивача не сплатив, внаслідок чого станом на час вирішення спору за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 25407931,04 грн.
При цьому, відповідач цю заборгованість перед позивачем підтвердив.
Що стосується доводів відповідача про неможливість оплати заборгованості у зв'язку з відсутністю бюджетних асигнувань, суд зауважує наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
За приписами статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Нормами ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Положеннями ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України (який діяв станом на момент виникнення спірних правовідносин) та ст. 617 Цивільного кодексу України прямо передбачено, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Європейським судом з прав людини в рішеннях від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що відсутність у боржника необхідних коштів або взяття ним зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань, або з перевищенням повноважень не звільняє його від обов'язку виконати господарські зобов'язання (постанови Верховного Суду від 21.02.2022 у справі 925/1545/20, від 25.06.2020 у справі №910/4926/19, від 30.03.2020 у справі № 910/3011/19, від 03.04.2018 у справі № 908/1076/17).
До того ж, ст. 1 ЦК України визначено, що однією з ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, в тому числі й державних організацій, а тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з бюджету та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують та не заперечують обов'язку такого органу, який виступає стороною зобов'язального правовідношення, від його виконання належним чином.
Отже, доводи відповідача щодо вище викладеного судом не приймаються.
Приймаючи до уваги встановлення судом під час розгляду справи обставин наявності у відповідача заборгованості за договором про закупівлю електричної енергії споживачу у розмірі 25407931,04 грн., враховуючи, що бездіяльність відповідача, яка виражається у несплаті цих коштів, суперечить вищевказаним нормам права та договору, а також те, що в установленому порядку відповідач обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим, нормативно та документально доведеним, та підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За приписами ст.16 цього Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року) (рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України").
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України", рішення від 10.02.2010).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.
За приписами ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.
З огляду на задоволення позову, судові витрати, в порядку статті 129 ГПК України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса (код ЄДРПОУ 08038284, 65058, м. Одеса, вул. Незалежності, буд. 18) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" (код ЄДРПОУ 42129888, 54017, м. Миколаїв, вул. Погранична, буд. 39/1) - 25407931 (двадцять п'ять мільйонів чотириста сім тисяч дев'ятсот тридцять одну) грн. 04 коп. заборгованості за спожиту електричну енергію, 304895 (триста чотири тисячі вісімсот дев'яносто п'ять) грн. 18 коп. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
Суддя М.Б. Сулімовська
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.
Повне рішення складено і підписано 25 вересня 2025 р.