ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
19.09.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/186/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Горпинюка І.Є., за участі секретаря судового засідання Феденько Н.М., учасників справи: представниці позивача - адвоката Рубцової К.В., представника відповідачки - адвоката Скрипника В.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу № 909/186/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення у володіння та користування та скасування державної реєстрації права суборенди земельної ділянки.
Суть спору.
ОСОБА_1 , через свою представницю - адвокатку Рубцову К.В., звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до фізичної особи-підприємця Гринишин Світлани Василівни в якому просить суд:
- усунути перешкоди у користуванні майном - земельною ділянкою, площею 0,1796 га, кадастровий номер 2622010100:01:017:0494, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом її повернення фізичною особою-підприємцем Гринишин Світланою Василівною у володіння та користування ОСОБА_1 ;
- скасувати державну реєстрацію права суборенди земельної ділянки, площею 0,1796 га, кадастровий номер 2622010100:01:017:0494, розташованої за адресою: просп. Незалежності (біля заводу ЗБВіК) в м. Долина, Івано-Франківської обл., проведену державним реєстратором Долинської міської ради Івано-Франківської області Малетою Лілією Михайлівною на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 34703234 від 11.04.2017 року.
Судом встановлено, що державну реєстрацію Гринишин Світлани Василівни, як фізичної особи-підприємця, припинено, відтак, вона є відповідачкою як фізична особа.
Стислий виклад позиції позивача.
Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач є орендарем земельної ділянки на умовах договору, укладеного з Долинською міською радою Івано-Франківської області, котрий посвідчено нотаріально.
29.03.2017 між позивачем та відповідачкою, як фізичними особами-підприємцями було укладено договір суборенди спірної земельної ділянки.
Позивач вважає, що даний договір суборенди земельної ділянки є нікчемним внаслідок недотримання сторонами нотаріальної форми правочину, а тому не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Позивач доводить, що умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Оскільки договір оренди був нотаріально посвідчений, то договір суборенди, як похідний договір, теж підлягав обов'язковому нотаріальному посвідченню. Договір суборенди як похідний договір повинен укладатися у формі, встановленій для основного договору та не суперечити йому.
У зв'язку з нікчемністю договору суборенди земельної ділянки, володіння та користування даною земельною ділянкою відповідачем, без відповідної на те правової підстави, порушує право позивача на безперешкодне володіння та користування земельною ділянкою.
Підставою заявленого позову позивач зазначає також недотримання сторонами п. 4.1, 4.2 договору суборенди, оскільки акт приймання-передачі земельної ділянки у користування між сторонами підписаний не був. У зв'язку з цією обставиною позивач вважає договір суборенди неукладеним внаслідок недотримання умови щодо передачі майна суборендарю та відсутності нотаріального посвідчення цього договору.
Позивач зазначає, що як орендар має право вимагати усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою будь-якими особами. Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов'язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Таким чином, у даному випадку ефективним способом захисту права, яке позивач, як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом вимоги про повернення земельної ділянки (постанова ВП ВС від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).
Також позивач покликається, що документи які були надані для реєстрації речових прав на спірну земельну ділянку, не відповідали вимогам чинного законодавства, тому вважає, що позовні вимоги в частині скасування державної реєстрації підлягають задоволенню.
Стислий виклад заперечень відповідачки.
Відповідачка, в особі свого представника, зазначає, що дана справа не підсудна Господарському суду Івано-Франківської області, оскільки згідно з додатковою угодою від 12.03.2018 до договору оренди, статус позивача, як орендаря, змінено з “підприємець» на “громадянин».
Відповідачка також покликається на наявність між сторонами договірних відносин щодо суборенди землі, що виключає задоволення негаторного позову, котрий є належним способом захисту у разі відсутності договірних відносин між сторонами спору.
Заперечення відповідачки також полягають у доводах про сплив строків позовної давності, і про застосування позовної давності у спорі представник відповідачки подав відповідну заяву.
Відповідачка покликається на відсутність обов'язку нотаріального посвідчення договору суборенди землі, а також на те, що сторонами проведено його державну реєстрацію.
Відповідачка аргументує свої заперечення також тим, що якщо відсутність у договорі однієї з істотних умов не унеможливила виконання договору, зокрема в частині проведення розрахунків, і сторони протягом певного часу виконували договір погодженим способом, то незгода позивача з умовою виконання договору не може бути підставою для визнання їх прав порушеними в момент укладення договору та визнання його недійсним з цих підстав. Позивачем не наведено жодних доказів порушення його прав, а викладений позов направлений на спробу розірвати договір у спосіб, не передбачений чинним законодавством.
Представник відповідачки наголошує, що в договорі суборенди землі дотримано та узгоджено всі істотні умови, передбачені ЗУ “Про оренду землі», та позивачем не наведено жодної підстави для визнання договору недійсним, визначених чинним законодавством. Також вказує, що момент набрання чинності договору оренди землі сторони визначили та пов'язали з моментом державної реєстрації, що і було зроблено сторонами договору. З огляду на дотримання вимог чинного законодавства щодо державної реєстрації оспорюваного договору та виконання його протягом 8 років, може свідчити про відсутність будь-яких підстав вважати такий договір не укладеним.
На думку відповідачки, позивачем не наведено жодного доказу чи підстав для скасування державної реєстрації договору суборенди землі, наведено тільки припущення позивача, які не базуються на вимогах законодавства.
Процесуальні дії у справі, вирішення заяв та клопотань.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Івано-Франківської області від 20.02.2025 для розгляду справи № 909/186/25 визначено суддю Горпинюка І.Є.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 25.02.2025 позовну заяву Маруняка Володимира Михайловича від 19.02.2025 (вх. № 1507/25 від 20.02.2025) залишено без руху та встановлено строк для усунення її недоліків.
Враховуючи усунення недоліків позовної заяви, ухвалою від 03.03.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 909/186/25; суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 02.04.2025.
Копію ухвали суду від 03.03.2025 про відкриття провадження у справі відповідачка ОСОБА_2 отримала 13.03.2025 (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 06 011 203 129 05).
31.03.2025 від представника відповідачки - адвоката Скрипника В.Б. надійшов відзив на позовну заяву від 24.03.2025 (вх. № 5307/25 від 31.03.2025), до якого долучено копію додаткової угоди від 12.03.2018 до договору від 07.03.2002. Оскільки відзив направлено до суду поштою 27.03.2025, тобто у встановлений судом строк, такий прийнято судом до розгляду.
01.04.2025 до суду, від представниці позивача, через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд", надійшла заява (вх. № 2772/25) про продовження процесуального строку на подання відповіді на відзив на позовну заяву, в якій адвокатка Рубцова К.В., просить суд продовжити строк на подання відповіді на відзив на позовну заяву до 08.04.2025 включно. У цій же заяві представниця позивача просить суд відкласти підготовче засідання на іншу календарну дату, у зв'язку із здійсненням нею представництва інтересів позивача Веремієвої В.В. по справі № 344/24248/23 в Івано-Франківському міському суді 02.04.2025 року (справа призначена на 10:05 год, стадія розгляду справи по суті); до заяви додано інформацію із сайту судової влади.
02.04.2025 представник відповідачки подав суду клопотання про закриття провадження в справі у зв'язку із спливом строку позовної давності (вх. № 5462/25 від 02.04.2025).
02.04.2025 у підготовче засідання з'явився представник відповідачки - адвокат Скрипник В.Б.
За наслідками підготовчого засідання 02.04.2025 суд постановив ухвалу, якою:
1) заяву представниці позивача (вх. № 2772/25 від 01.04.2025) про продовження процесуального строку на подання відповіді на відзив на позовну заяву задовольнив; продовжив позивачу строк на подання відповіді на відзив на позовну заяву до 08.04.2025 включно.
2) клопотання представниці позивача (вх. № 1508/25 від 20.02.2025) про витребування доказів задовольнив; витребував у Долинської міської ради належним чином завірені копії документів реєстраційних справ, на підставі яких проведено державну реєстрацію: права оренди земельної ділянки розташованої за адресою: проспект Незалежності в м. Долина Івано-Франківської області, площею 0,1796 га, кадастровий номер 2622010100:01:017:0494; номер запису про речове право 18892721 від 01.02.2017, державний реєстратор Малета Лілія Михайлівна, Долинська міська рада, Івано-Франківська область; права суборенди земельної ділянки розташованої за адресою: просп. Незалежності в м. Долина Івано-Франківської області, площею 0,1796 га, кадастровий номер 2622010100:01:017:0494; номер запису про речове право 19901639 від 05.04.2017, державний реєстратор Малета Лілія Михайлівна, Долинська міська рада, Івано-Франківська область;
3) підготовче засідання відклав на 30.04.2025;
4) клопотання представника відповідачки про закриття провадження у справі від 31.03.2025 прийняв до розгляду в підготовчому засіданні 30.04.2025.
Мотиви зазначених процесуальних рішень викладені в ухвалі суду від 02.04.2025.
08.04.2025 від представниці позивача - адвокатки Рубцової К.В. надійшла відповідь на відзив (вх. № 5842/25 від 08.04.2025) та заперечення на клопотання про закриття провадження у справі (вх. № 5843/25 від 08.04.2025).
В підготовчому засіданні 30.04.2025 взяли участь представник позивача - адвокат Жарський Т.В. та представник відповідачки - адвокат Скрипник В.Б. У даному підготовчому засіданні суд прийняв до розгляду відповідь на відзив, подану представницею позивача. У зв'язку з неотриманням судом від Долинської міської ради доказів, витребуваних ухвалою від 02.04.2025, суд продовжив строк підготовчого засідання на 30 днів - до 02.06.2025 та відклав підготовче засідання на 16.05.2025.
01.05.2025 до суду надійшов лист Долинської міської ради вих. № 14/05-28/2356 від 25.04.2025 (вх. № 7239/25 від 01.05.2025), у якому повідомляється, що витребувані судом документи реєстраційних справ перебувають на зберіганні в Калуській районній державній адміністрації.
15.05.2025 до суду від представниці позивача - адвокатки Рубцової К.В. надійшли додаткові пояснення (вх. № 8236/25 від 15.05.2025).
В підготовчому засіданні 16.05.2025 взяли участь представниця позивача - адвокатка Рубцова К.В. та представник відповідачки - адвокат Скрипник В.Б. Суд прийняв до розгляду додаткові пояснення представниці позивача Рубцової К.В. (вх. № 8236/25 від 15.05.2025), оскільки такі за змістом не є заявою по суті справи, а є запереченнями щодо клопотання про закриття провадження у справі. У підготовчому засіданні 16.05.2025 представниця позивача заявила усне клопотання про витребування доказів у Калуської районної державної адміністрації.
За наслідками розгляду даного усного клопотання суд постановив ухвалу від 16.05.2025, якою витребував у Калуської районної державної адміністрації належним чином завірені копії документів реєстраційних справ, на підставі яких проведено державну реєстрацію: права оренди земельної ділянки розташованої за адресою: проспект Незалежності в м. Долина Івано-Франківської області, площею 0,1796 га, кадастровий номер 2622010100:01:017:0494; номер запису про речове право 18892721 від 01.02.2017, державний реєстратор Малета Лілія Михайлівна, Долинська міська рада, Івано-Франківська область; права суборенди земельної ділянки розташованої за адресою: просп. Незалежності в м. Долина Івано-Франківської області, площею 0,1796 га, кадастровий номер 2622010100:01:017:0494; номер запису про речове право 19901639 від 05.04.2017, державний реєстратор Малета Лілія Михайлівна, Долинська міська рада, Івано-Франківська область.
Мотиви зазначеного процесуального рішення викладені в ухвалі суду від 16.05.2025.
У зв'язку з витребуванням судом доказів, враховуючи час, необхідний для їх надходження до суду, підготовче засідання було відкладене на 13.06.2025.
02.06.2025 до суду від Калуської районної державної адміністрації супровідним листом від 29.05.2025 № 1203/01-28/04 (вх. № 9258/25 від 02.06.2025) надійшла копія реєстраційної справи № 1165685426220 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2622010100:01:017:0494.
В підготовчому засіданні 13.06.2025 взяли участь представниця позивача - адвокатка Рубцова К.В. та представник відповідачки - адвокат Скрипник В.Б.
Представник відповідачки Скрипник В.Б. повідомив суд, що він відкликає своє клопотання від 31.03.2025 (вх. № 5462/25 від 02.04.2025) про закриття провадження у справі у зв'язку зі спливом строку позовної давності, натомість ним подано в судовому засіданні клопотання про застосування термінів позовної давності. Зазначення клопотання приєднано до матеріалів справи, підлягає вирішенню при розгляді справи по суті.
Також представник відповідачки подав клопотання про долучення доказів/документів - квитанцій про сплату відповідачкою орендної плати за договором оренди від 07.03.2002, укладеним між Долинською міською радою та Маруняком В.М. Заслухавши думку представниці позивача - Рубцової К.В., яка не заперечувала проти задоволення клопотання, суд прийняв зазначені докази.
У підготовчому засіданні 13.06.2025 представник відповідачки також наполягав на своєму клопотанні, викладеному у відзиві на позовну заяву, про закриття провадження у справі з тих підстав, що справа має розглядатись загальним судом, а не господарським, оскільки стороною договірних відносин за договором оренди виступає фізична особа Маруняк В.М.
Заслухавши думку учасників справи, за наслідками підготовчого засідання 13.06.2025 суд постановив ухвалу, занесену до протоколу судового засідання № 4689879, якою: відмовив у задоволенні клопотання представника відповідачки про закриття провадження у справі; закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до розгляду по суті на 25.06.2025.
Відмовляючи у закритті провадження у справі суд виходив з того, що розгляд даної справи належить до юрисдикції господарських судів.
Як зазначено у п. 4.11-412 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 904/1083/18, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наводила критерії розмежування судової юрисдикції. Такими критеріями є передбачені законом умови, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, як-то: суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка у законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 127/21764/17, від 23.03.2021 у справі № 367/4695/20).
Визначаючи юрисдикційність спору, необхідно зважати як на суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, так і на відповідний суб'єктний склад учасників у цій справі (аналогічний висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.05.2023 у справі № 925/352/22).
У даному випадку спір виник у зв'язку з підписанням між сторонами, як фізичними особами-підприємцями, договору суборенди від 29.03.2017, тобто господарського договору, укладеного у зв'язку із здійсненням сторонами господарської діяльності. Відтак вирішуючи спір суд має надати правову оцінку зазначеному господарському договору, як нікчемному чи неукладеному, оскільки позов обґрунтовується зазначеними обставинами. Наступне припинення позивачем та відповідачем підприємницької діяльності, внесення змін до договору оренди між позивачем та Долинською міською радою щодо статусу орендаря як фізичної особи, не змінює характер спору, як такого, що виник з господарських відносин, і не є перешкодою для розгляду справи в порядку господарського судочинства.
Закриваючи підготовче провадження у справі та призначаючи справу до розгляду по суті суд виходив із того, що у підготовчому засіданні 13.06.2025 завершено вчинення всіх передбачених статтею 182 ГПК України дій та вирішено передбачені статтею 177 ГПК України завдання підготовчого провадження.
24.06.2025 від представника відповідачки адвоката Скрипника В.Б. надійшло клопотання (вх. № 10612/25 від 24.06.2025) про відкладення розгляду справи у зв'язку з його перебуванням на стаціонарному лікуванні. До клопотання додано відомості щодо тимчасової непрацездатності Скрипника В.Б.
25.06.2025 в судове засідання з'явилась представниця позивача - адвокатка Рубцова К.В. Враховуючи клопотання представника відповідачки Скрипника В.Б. та подані докази його тимчасової непрацездатності, суд відклав розгляд справи на 08.08.2025. Дата розгляду визначена з урахуванням перебування судді у відпустці в період з 07.07.2025 по 01.08.2025.
07.08.2025 від представника відповідачки адвоката Скрипника В.Б. надійшло клопотання (вх. № 13029/25 від 07.08.2025) про відкладення розгляду справи та призначення розгляду справи після 07.08.2025. До клопотання додано роздруківку з вебпорталу “Дія» щодо медичного висновку про тимчасову непрацездатність.
08.08.2025 від представниці позивача адвокатки Рубцової К.В. надійшло клопотання про долучення доказів (вх. № 13095/25 від 08.08.2025), у якому вона просить долучити до матеріалів справи: інформацію з сайту судової влади України, копію рішення Івано-Франківської області у справі №300/2488/24 (суддя Біньковська Н.В.) за позовом ГУ ДПС в Івано-Франківській обл. до Маруняка В.М. від 04.02.2025 року з ЄДРСР, копію рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду Івано-Франківської області у справі №300/9713/24 (суддя Боршовський Т.І.) за позовом ГУ ДПС в Івано-Франківській обл. до Маруняка В.М. від 14.03.2025 року з ЄДРСР, Інформацію з АСВП, які додані до клопотання як додатки.
У судове засідання з розгляду справи по суті 08.08.2025 з'явилась представниця позивача адвокатка Рубцова К.В. Суд відмовив в задоволенні клопотання представника відповідачки адвоката Скрипника В.Б. про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим що він, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, повторно не з'явився в судове засідання, а відповідно до вимог п. 2 частини третьої статті 202 ГПК України, суд розглядає справи за відсутності учасника справи (його представника) у разі його повторної неявки в судове засідання незалежно від причин неявки.
Разом з тим, оскільки клопотання про долучення доказів (вх. № 13095/25 від 08.08.2025) представниця позивача Рубцова К.В. направила засобами Електронного суду лише 07.08.2025, зокрема представнику відповідачки Скринику В.Б. клопотання надіслано 07.08.2025 о 21:37 год., тобто увечері дня, який передує дню розгляду справи, у відповідачки об'єктивно не було достатньо часу для ознайомлення з цим клопотанням, доданими до нього доказами, та висловлення своєї позиції щодо поданого клопотання. Враховуючи наведене, з метою дотримання принципів змагальності та рівності сторін, суд визнав за необхідне відкласти розгляд справи. Враховуючи надані представницею відомості про час її перебування у відпустці, суд відклав розгляд справи на 19.09.2025
У судове засідання з розгляду справи по суті 19.09.2025 з'явилась представниця позивача адвокатка Рубцова К.В. та представник відповідачки адвокат Скрипник В.Б.
Заслухавши думку представників суд задовольнив клопотання адвокатки Рубцової К.В. про долучення доказів (вх. № 13095/25 від 08.08.2025) та прийняв додані до клопотання докази. При вирішенні клопотання суд виходив з положень ч. 8 статті 80, ст. 207 ГПК України та того, що зазначені докази подані на спростування поданих представником відповідачки разом з клопотанням від 13.06.2025 квитанцій щодо сплати відповідачкою замість Маруняка В.М. орендної плати за договором оренди від 07.03.2022, укладеним між Долинською міською радою та позивачем. Відтак, докази, додані до клопотання адвокатки Рубцової К.В. про долучення доказів (вх. № 13095/25 від 08.08.2025) не могли бути подані разом із позовною заявою.
У судовому засіданні 19.09.2025 розглянув справу, заслухав вступне слово представників позивача та відповідача, їх відповіді на питання один одного та суду, дослідив письмові докази, наявні в матеріалах справи, заслухав виступи представників сторін в судових дебатах, після чого оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення. В судовому засіданні 19.09.2025 суд проголосив скорочене рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом. Оцінка доказів. Норми права, які застосував суд, та інші мотиви ухваленого рішення.
Предметом доказування у справі є встановлення обставин правомірності перебування земельної ділянки у володінні та користуванні відповідача, вчинення відповідачем перешкод позивачу у користуванні земельною ділянкою, дотримання сторонами вимог законодавства щодо обов'язковості нотаріального посвідчення суборенди земельної ділянки, передачі земельної ділянки суборендарю за актом прийому-передачі та правових наслідки порушення таких вимог.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, заслухавши представників сторін, які з'явились в судове засідання, об'єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, з дотриманням принципів господарського судочинства, а також виходячи з критеріїв оцінки доказів, наданих суду учасниками справи, з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, суд встановив таке.
07.03.2002 між Долинською міською радою, як орендодавцем та приватним підприємцем Маруняком В.М., як орендарем, укладено договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення (далі - договір оренди), предметом якого виступає земельна ділянка загальною площею 1796 кв.м. (0,1796 га), за адресою: м. Долина, Івано-Франківської області, проспект Незалежності (у цьому рішенні також - земельна ділянка).
Земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 2622010100:01:017:0494
Земельна ділянка надана в оренду приватному підприємцю Маруняку В.М. строком на 50 років для комерційного використання (п. 2.1 договору оренди).
У п. 3.1 договору оренди передбачено обов'язок орендодавця передати орендарю по акту прийому-передачі у належному стані та у визначених межах земельну ділянку згідно з цим договором.
У п. 3.2 договору оренди передбачено право орендаря за згодою орендодавця передавати у володіння і користування орендовану земельну ділянку або її частину іншій особі (суборенда) у випадках та на умовах, передбачених законом.
Договір оренди набуває чинності після його підписання сторонами, нотаріального посвідчення та державної реєстрації у відділі земельних ресурсів м. Долини.
Договір оренди посвідчено нотаріально Барабаш Р.С., приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за № 553.
Право оренди земельної ділянки Маруняка Володимира Михайловича, яке виникло на підставі зазначеного договору оренди, зареєстроване в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 33739100 від 07.02.2017.
Додатковою угодою від 12.03.2018 внесено зміни до договору оренди, замінивши слова “підприємець» на “громадянин».
29 березня 2017 року між фізичною особою-підприємцем Маруняком Володимиром Михайловичем, як орендодавцем (у цьому рішенні також - позивач або орендар) та фізичною особою-підприємцем Гринишин Світланою Василівною (у цьому рішенні також - відповідач або суборендар) підписано договір суборенди (у цьому рішенні - договір суборенди).
Відповідно до п. 1.1 договору суборенди, орендодавець зобов'язується за плату передати суборендареві земельну ділянку у строкове платне володіння та користування без зміни цільового призначення, а суборендар зобов'язується прийняти і використовувати земельну ділянку відповідно до умов цього договору та вимог земельного законодавства.
Майно, що передається в суборенду, знаходиться у володінні та користуванні орендодавця у відповідності до договору оренди від 07 березня 2002 року між орендодавцем і Долинською міською радою (п. 1.2 договору суборенди).
Згідно з п. 1.3, 1.4 договору суборенди, земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку та розташована: проспект Незалежності (біля заводу ЗБВіК) в місті Долина Івано-Франківської області, площа складає 0,1796 га. Індексно-кадастровий номер земельної ділянки: 2622010100:01:017:0494.
Строк дії суборенди діє до закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки - до 07 березня 2052 року (п. 2.1 договору суборенди).
За п. 3.1 договору суборенди, суборендар сплачує орендну плату у розмірі 1 грн щомісячно.
У розділі 4 договору суборенди сторони погодили, що зазначене в п. 1 даного договору майно повинно бути передане орендодавцем та прийняте суборендарем протягом трьох днів з моменту підписання акту прийому-передачі (п. 4.1). Передача майна в оренду здійснюється за актом передачі (п. 4.2). Сторони при передачі майна зобов'язані перевірити цілісність майна, що орендується, про що в акті передачі має бути зазначено (п. 4.3). На земельній ділянці, що передається в суборенду, об'єкти нерухомості відсутні (п. 4.4).
У відповідності до п. 7.1 договору суборенди, після закінчення терміну оренди за даним договором суборендар зобов'язаний протягом 10 днів повернути майно, що орендується, орендодавцю за актом приймання-передачі.
Згідно з п. 10.2 договору суборенди, у випадках, не передбачених даним договором, сторони керуються чинним законодавством, а також умовами договору оренди від 07 березня 2002 року між орендарем і орендодавцем.
Даний договір не змінює умов договору оренди від 07 березня 2002 р. між орендарем і орендодавцем і підлягає державній реєстрації (п. 10.3 договору суборенди).
Договір суборенди укладено у простій письмовій формі, нотаріально договір суборенди не посвідчувався.
Право суборенди земельної ділянки зареєстроване за Гринишин Світланою Василівною у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 34703234 від 10.04.2017.
Для державної реєстрації права суборенди Гринишин С.В. подавався договір суборенди від 29.03.20 17.
Як підтверджується наявними в матеріалах реєстраційної справи № 1165685426220 на земельну ділянку копіями витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (індексний номер 84689158 від 10.04.2017), заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (реєстраційний номер 21747349), додатку до заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (реєстраційний номер 21747349), заявниками щодо проведення державної реєстрації права суборенди земельної ділянки виступали Маруняк Володимир Михайлович та Гринишин Світлана Василівна.
Державну реєстрацію позивача Маруняка В.М., як фізичної особи-підприємця припинено 15.02.2018. Державну реєстрацію відповідача Гринишин С.В., як фізичної особи-підприємця, припинено 18.09.2024.
При встановленні обставин справи, суд, керуючись положеннями ст. 13, 74, 80 ГПК України, виходив з тих доказів, що подавались сторонами, або які суд витребував за їх клопотанням.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ч. 4 статті 74 ГПК України).
Подані сторонами докази щодо внесення відповідачкою орендної плати за договором оренди від 07.03.2002, укладеним між Долинською міською радою та приватним підприємцем Маруняком В.М., наявності та виникнення заборгованості у позивача за цим договором оренди не є належними, оскільки не стосуються предмета доказування у цій справі, можуть підтверджувати чи спростовувати обставини виконання іншого договору, ніж той, який підписувався між сторонами, а спір, що розглядається, не стосується заборгованості за договором оренди чи обставин порушення договору оренди Маруняком В.М. щодо внесення орендної плати Долинській міській раді.
Виходячи з встановлених обставин, суд при вирішенні спору застосовує норми права, які регулюють правовідносини сторін.
Як на одну з підстав позовних вимог позивач зазначає нікчемність договору суборенди від 29.03.2017 внаслідок недотримання нотаріальної форми правочину, яка на думку позивача є обов'язковому в даному випадку, зважаючи на укладення в нотаріальній формі договору оренди, який є первинним договором відносно договору суборенди (похідного договору).
Оцінюючи такі доводи суд виходить з наступного.
За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини першої статті 93 Земельного кодексу України (тут і далі в редакції, яка діяла станом на 29.03.2017), право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда) (частина шоста статті 93 Земельного кодексу України).
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом (частина дев'ята статті 93 Земельного кодексу України).
Спеціальним законом, який регулює відносини оренди землі, є Закон України “Про оренду землі».
Відповідно до статті 1 Закону України “Про оренду землі» (тут і далі в редакції, що діяла станом на 29.03.2017), оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Статтею 6 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
У відповідності до частин першої-шостої статті 8 Закону України “Про оренду землі»: орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду (ч. 1). Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому (ч. 2). Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі (ч. 3). У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється (ч. 4). Договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації (ч. 5). За згодою сторін договір суборенди земельної ділянки посвідчується нотаріально (ч. 6).
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
У відповідності до статті 14 Закону України “Про оренду землі», договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.
Згідно з частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України (тут і далі в редакції, що діяла станом на 29.03.2017) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Статтею 639 ЦК України унормовано, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Правочин вважається таким, що вчинено в письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами (частина друга статті 207 ЦК України).
Правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін (частина перша статті 209 ЦК України).
Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
За змістом частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 статті 215 ЦК України).
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 статті 215 ЦК України).
У відповідності до частини першої статті 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Для кваліфікації договору, як нікчемного, на підставі статті 220 ЦК України, законом має бути встановлено вимогу про нотаріальне посвідчення такого правочину.
Як вище встановив суд договір суборенди від 29.03.2017 вчинено сторонами у простій письмовій формі, і такий нотаріально не посвідчувався.
Разом з тим, законодавством не встановлено вимоги щодо нотаріального посвідчення договору суборенди землі. Так, за змістом цитованої вище частини 6 статті 8 Закону України “Про оренду землі», договір суборенди земельної ділянки посвідчується нотаріально лише за згодою сторін.
Суд не може погодитись з доводами позову, що оскільки договір оренди було посвідчено нотаріально, то обов'язковому нотаріальному посвідченню підлягав і договір суборенди. Такі вимоги в законодавстві відсутні.
Щодо покликань позивача на частину другу статті 8 Закону України “Про оренду землі» та частину 3 статті 774 ЦК України що умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому, то зазначена правова норма стосується умов, на яких укладено договір, змісту договору (дане поняття розкрите у ст. 628 ЦК України), а не форми договору чи обов'язкового нотаріального посвідчення договору (дані поняття розкриті у ст. 205, 209, 639 ЦК України).
Під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторони (сторін) та/або його фіксація. Значення форми правочину полягає не тільки в забезпеченні його достовірності, сприйняття іншими особами, що має істотне значення під час вирішення спорів, а часто і його чинності (постанова Верховного Суду від 17 листопада 2021 року у справі № 172/1159/20.
Дійсно, договір суборенди земельної ділянки не може суперечити договору оренди земельної ділянки щодо його умов (строку, умов використання земельної ділянки тощо), але це не означає заборони на укладення договору суборенди земельної ділянки в простій письмовій формі без нотаріального посвідчення, навіть якщо договір оренди посвідчено нотаріально, при дотриманні вимог щодо узгодженості та несуперечності умов договору суборенди умовам договору оренди.
Враховуючи, що законом не встановлено обов'язку нотаріального посвідчення договору суборенди земельної ділянки, залежно від того, чи посвідчувався нотаріально договір оренди, нотаріальне посвідчення договору суборенди здійснюється за згодою сторін (орендаря і суборендаря), а також оскільки судом не встановлено що сторони договору суборенди досягли згоди, що договір суборенди необхідно посвідчувати нотаріально, то суд відхиляє доводи позову про нікчемність договору суборенди від 29.03.2017 внаслідок недодержання вимог щодо нотаріального посвідчення правочину.
В обґрунтування позовних вимог позивач в особі своєї представниці, покликається також на те, що всупереч вимог п. 4.1, 4.2 договору суборенди акт приймання-передачі земельної ділянки між сторонами підписаний не був, а тому договір суборенди є неукладеним внаслідок недотримання умови щодо передачі майна суборендарю та відсутності нотаріального посвідчення цього договору.
Оцінюючи такі доводи позову суд виходить з того, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частина друга статті 640 ЦК України).
Як зазначено у п. 8.4-8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 6 березня 2024 року у справі № 902/1207/22:
“8.4 Залежно від моменту виникнення прав та обов'язків у сторін договору виділяють консенсуальні та реальні договори.
Консенсуальний договір - це договір, у якому права та обов'язки виникають з моменту досягнення між сторонами згоди за усіма істотними умовами [момент одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір (оферту), відповіді про прийняття цієї пропозиції (акцепту)], і саме з цього моменту такі договори вважаються укладеними та набувають юридичного значення. Схожі висновки викладені у підпункті 8.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.01.2022 у справі № 910/10784/16, постановах КЦС ВС від 12.06.2019 у справі № 2-6315/11 та від 23.11.2022 у справі № 757/63756/18, а також пунктах 71, 72 постанови КГС ВС від 19.09.2019 у справі № 924/831/17.
8.5. За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (частини перша та друга статті 792 ЦК України).
8.6. Оскільки спірні правовідносини виникли стосовно Договору, за умовами якого Рада (орендодавець) зобов'язалась передати Товариству (орендарю) в строкове платне користування Земельну ділянку 1, до них застосовуються положення Закону № 161-XIV, статтею 13 якого в редакції, чинній на час підписання Договору, визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
8.7. З наведеного визначення слідує, що договір оренди землі є консенсуальним договором (орендодавець зобов'язаний передати орендареві земельну ділянку), який встановлює такі права сторін у зобов'язальних правовідносинах: для орендаря - право вимагати передання йому у володіння та користування земельну ділянку; для орендодавця - право на оренду плату та право вимагати використання ділянки відповідно до договору і законодавства (див. mutatis mutandis постанови КГС ВС від 03.04.2020 у справі № 912/3294/18 та від 15.11.2022 у справі № 914/917/21).
8.8. Висновки про те, що договір оренди землі є консенсуальним, містяться також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2023 у справі № 357/8277/19, Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 808/4797/13-а та КЦС ВС від 09.08.2023 у справі № 357/10393/19.»
Про консенсуальну природу укладеного між позивачем та відповідачем договору суборенди від 29.03.2017 свідчать також: п. 1.1 даного договору, за яким орендодавець зобов'язується за плату передати суборендареві земельну ділянку у строкове платне володіння та користування, тобто сторони обумовили виникнення в майбутньому, відносно дня укладення договору, обов'язку орендодавця передати земельну ділянку суборендарю, а отже не пов'язують момент укладення договору із вчиненням сторонами таких дій, як передача земельної ділянки суборендарю чи підписання між сторонами акта прийому-передачі земельної ділянки.
Враховуючи наведене, договір суборенди від 29.03.2017 є укладеним з моменту досягнення сторонами в належній (письмовій) формі згоди з усіх істотних умов договору. У зв'язку з цим доводи позову про неукладеність договору через непідписання між сторонами акта прийому-передачі земельної ділянки є безпідставними та відхиляються судом.
Суд також відзначає, що позивач не заперечує що земельна ділянка перебуває у фактичному володінні та користуванні відповідача, оскільки заявив позов про повернення земельної ділянки з такого володіння і користування. Також суд встановив що право суборенди відповідачки зареєстроване у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, і з заявою про реєстрацію права суборенди відповідача до державного реєстратора звертались обидві сторони договору суборенди.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) зроблено правовий висновок про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.
Оскільки з часу підписання договору суборенди, державної реєстрації права суборенди земельної ділянки за відповідачем минуло понад 7 років, земельна ділянка фактично передана у володіння та користування відповідачки, запис про право суборенди відповідачки зареєстровано у встановленому законом порядку, то це свідчить про фактичне виконання договору суборенди обома сторонами впродовж тривалого часу і не дозволяє кваліфікувати даний договір як неукладений.
Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 Земельного кодексу України).
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 Цивільного кодексу України).
Орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об'єднаннями та організаціями (частини перша, друга статті 27 Закону України “Про оренду землі»).
Негаторний позов - це позов власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом має право вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов'язані з позбавленням його володіння майном.
Негаторний позов подається у випадках, коли власник або титульний володілець має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є його спрямованість на захист права від порушень, не пов'язаних з позбавленням володіння майном, а саме у разі протиправного вчинення іншою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном.
З огляду на викладене умовами для задоволення негаторного позову є сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника або титульного володільця; інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном; для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо); у позові мають бути чітко та конкретно визначені дії, які повинен здійснити відповідач щодо усунення порушень права власника (володільця).
Суд погоджується з доводами представника відповідачки, що однією з умов застосування негаторного позову є відсутність між сторонами спору договірних відносин, а якщо вчинене особою порушення було можливе лише як вчинене певною особою через її статус у договірному чи іншому зобов'язальному правовідношенні з власником, то негаторний позов не може бути заявлено, а право власника має захищатися за допомогою зобов'язально-правових способів захисту прав.
Враховуючи висновки суду, що відповідачка користується земельною ділянкою на умовах договору суборенди, нікчемність чи неукладеність якого суд за наслідками розгляду позову не встановив, то між сторонами спору існують договірні відносини, а отже відсутні підстави для задоволення позову про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення у володіння та користування Маруняка В.М.
Щодо вимог про скасування державної реєстрації права суборенди земельної ділянки, то у позовній заяві не наведено додаткового обґрунтування цієї вимоги, а лише процитовано норми ст. 2, 26 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 6, 9 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , затвердженого постановою КМУ № 1127 від 25.12.2015, а також зазначено, що документи, які були надані для реєстрації речових прав на спірну земельну ділянку не відповідали вимогам чинного законодавства.
Оскільки суд вище спростував доводи позову щодо нікчемності та неукладеності договору суборенди, то у задоволенні позовної вимоги про скасування державної реєстрації права суборенди земельної ділянки, яка у даному позові має характер похідної, суд теж відмовляє.
Крім того, у відповідності до п. 1 статті 27 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в редакції, що діяла станом на 05.04.2017 (дата державної реєстрації права суборенди відповідачки), державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката. Як підтверджується Інформаційною довідкою № 400976393 від 25.10.2024 (а.с. 12) для державної реєстрації права суборенди відповідачки державному реєстратору обидві сторони подали договір суборенди від 29.03.2017 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Тому твердження позову, що для державної реєстрації права суборенди подавались документи, які не відповідали вимогам законодавства, є голослівним.
Оскільки суд відмовив в задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх необґрунтованістю, немає підстав надавати правову оцінку доводам відповідачки щодо пропуску строку позовної давності.
Судові витрати.
Згідно з приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 розділу I ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 6056,00 грн (а.с. 6).
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що в задоволенні позову суд відмовив, витрати зі сплати судового збору у розмірі 6056,00 грн покладаються на позивача.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).
При поданні позовної заяви позивач повідомив суд, що розмір судових витрат, які понесені позивачем, складається з витрат на сплату судового збору в розмірі 6056,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25 200,00 грн. До позовної заяви додано докази витрат позивача на правничу допомогу.
Відповідно до положень п. 2 ч. 4 статті 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разів відмови в позові, покладаються на позивача.
Оскільки в задоволенні позову відмовлено, витрати позивача на правничу допомогу покладаються на нього.
Водночас, серед іншого, у відзиві на позовну заяву від 24.03.2025 (вх. № 5307/25 від 31.03.2025) представник відповідачки заявив про стягнення із позивача в користь відповідачки 15 000,00 грн судових витрат за надання правничої допомоги. До відзиву додано докази понесення витрат на правничу допомогу.
Розподіл витрат на професійну правничу допомогу врегульовано статтями 126, 129 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно приписів ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до абз. 1 ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесених відповідачкою витрат на професійну правничу допомогу адвоката подано: договір 3/03/2025 про надання правової допомоги від 20.03.2025, прибутковий касовий ордер № 32 від 21.03.2025 про оплату ОСОБА_2 в користь Скрипника В.Б. 9 000 грн та прибутковий касовий ордер № 33 від 24.03.2025 про оплату ОСОБА_2 в користь ОСОБА_3 6 000 грн.
Заяв у відповідності до ч. 8 статті 129 ГПК України про те, що докази судових витрат будуть надані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, ні відповідачка ні її представник не подавали. Тому суд при вирішенні питання стягнення з позивача в користь відповідачки судових витрат виходить з тих доказів, які подані до ухвалення судового рішення.
При дослідженні зазначених вище доказів судом встановлено, що 20 березня 2025 року між адвокатом Скрипником Віталієм Богдановичем (за договором - Адвокат) та ОСОБА_2 (за договором - Клієнт) було укладено Договір № 3/03/2025 про надання правової допомоги (надалі - Договір).
Пунктом 1.1. Договору встановлено, що Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.
Обов'язки Адвоката визначені у розділі 2 Договору, та охоплюють собою досить широке коло юридичної допомоги, як щодо судового представництва у судах всіх юрисдикцій (п. 1.1.3 Договору), так і юридичної допомоги не при розгляді судових спорів.
Обов'язки Клієнта визначені у розділі 2 Договору, і передбачають, зокрема, обов'язок оплачувати юридичну допомогу.
У п. 3.1 Договору зазначено, що вартість послуг із надання правової допомоги складає 15 000 грн.
У відповідності до п. 3.2 договору, правову допомогу, що надається Адвокатом, Клієнт оплачує в гривнях, шляхом переказу суми на розрахунковий рахунок або шляхом внесення коштів готівкою в касу.
За п. 3.5 Договору, за результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої Адвокатом юридичної допомоги і її вартість.
Згідно з п. 6.1 цей Договір укладений на строк до 31 грудня 2025 року та набирає чинності з моменту його підписання.
Прибуткові касові ордери № 32 від 21.03.2025 та № 33 від 24.03.2025 підтверджують оплату відповідачкою ОСОБА_2 в користь ОСОБА_3 загалом 15 000 грн згідно договору № 3/03/2025 від 20.03.2025.
Захист інтересів відповідачки в даній справі здійснював адвокат Скрипник Віталій Богданович (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 484 від 28 лютого 2004 р.), згідно виданого адвокатом, що здійснює адвокатську діяльність індивідуально, ордера (серія АТ № 1096890) на надання правничої допомоги ОСОБА_2 на підставі договору про надання правничої допомоги № 3/03/2025 від 20 березня 2025 р.
Наданими представником відповідачки доказами не доведено, що адвокат Скрипник В.Б. надав ОСОБА_2 правову допомога вартістю 15 000,00 грн саме по справі № 909/186/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення у володіння та користування та скасування державної реєстрації права суборенди земельної ділянки, оскільки предмет договору про надання правової допомоги № 3/03/2025 від 20 березня 2025 року є загальним і не передбачає надання правової допомоги відповідачці адвокатом Скрипником В.Б. саме у цьому спорі.
Ні у договорі, ні у прибуткових касових ордерах № 32 від 21.03.2025 та № 33 від 24.03.2025 не відображено, що Адвокатом надано правову допомогу Клієнту саме по справі № 909/186/25, чи у спорі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення у володіння та користування та скасування державної реєстрації права суборенди земельної ділянки.
Матеріали справи не містять жодного документа, яким би сторони договору про надання правової допомоги погодили суму гонорару за надання правничої допомоги у даній справі в розмірі 15000 грн. Зокрема, не надано додаткової угоди, письмового замовлення, акта виконаних робіт які б підтверджували, що вартість правничої допомоги, наданої адвокатом Скрипником В.Б. у даній справі становить 15000,00 грн, і ОСОБА_2 та адвокат Скрипник В.Б. погодили таку суму гонорару адвоката за правничу допомогу у даній справі.
Враховуючи загальний предмет договору про надання правової допомоги № 3/03/2025 від 20 березня 2025 року та зміст прибуткових касових ордерів № 32 від 21.03.2025 та № 33 від 24.03.2025, не виключається, що зазначені 15000,00 грн сплачені за іншу правову допомогу, яка не стосується справи № 909/186/25.
Тому, з огляду на відсутність доказів понесення відповідачкою витрат на професійну правничу допомогу по справі № 909/186/25, відсутність доказів узгодженої суми гонорару за надання правничої допомоги у цій справі, доказів його оплати, суд доходить висновку, що вимоги відповідачки про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15000,00 грн задоволенню не підлягають з підстав недоведеності.
Повний текст рішення складено 26.09.2025.
Керуючись ст. 13, 73, 74, 86, 123, 126, 129, 165, 178, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) про:
- усунення перешкод у користуванні майном - земельною ділянкою, площею 0,1796 га, кадастровий номер 2622010100:01:017:0494, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом її повернення ОСОБА_2 у володіння та користування ОСОБА_1 ;
- скасування державної реєстрації права суборенди земельної ділянки, площею 0,1796 га, кадастровий номер 2622010100:01:017:0494, розташованої за адресою: просп. Незалежності (біля заводу ЗБВіК) в м. Долина, Івано-Франківської обл., проведеної державним реєстратором Долинської міської ради Івано-Франківської області Малетою Лілією Михайлівною на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 34703234 від 11.04.2017 року.
Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 6056 грн 00 коп. та витрат позивача на правничу допомогу адвоката в сумі 25 200 грн 00 коп. покласти на позивача.
Відмовити в задоволенні заяви представника відповідачки адвоката Скрипника В.Б., викладеної у відзиві на позовну заяву від 24.03.2025 (вх. № 5307/25 від 31.03.2025) про стягнення із позивача витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 15 000 грн 00 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Вебадреса, за якою можна знайти текст судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя І.Є. Горпинюк