вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
22.09.2025м. ДніпроСправа № 904/3721/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Іванової Т.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Онищенко Олексія Володимировича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
до відповідача Дніпропетровської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (49031, Дніпропетровська область, місто Дніпро, проспект Поля Олександра, будинок 48; ідентифікаційний код 00693517)
про стягнення заборгованості за договором №б/н від 17.10.2023 про надання комплексу послуг щодо кондиціонерів AUX мод. ASW-H12A4/FAR1, інв. №101482986 у загальному розмірі 11 100,20 грн
І. СУТЬ СПОРУ
1. Стислий виклад позиції позивача
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між Фізичною особою-підприємцем Онищенко Олексієм Володимировичем та Дніпропетровською регіональною державною лабораторією Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів 17.10.2023 був укладений договір №б/н про надання комплексу послуг з обслуговування кондиціонера AUX моделі ASW-H12A4/FAR1, інв. №101482986. Позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання, що підтверджується наданими актами виконаних робіт. Водночас відповідач свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати отриманих послуг не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 8 950,00 грн, а також позивачем нараховано до стягнення 1 709,57 грн - інфляційних втрат та 440,63 грн - 3% річних. У зв'язку з цим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача зазначеної суми боргу.
2. Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому статтею 165 Господарським процесуальним кодексом України.
З приводу дотримання судом прав відповідача під час розгляду даної справи слід зазначити таке.
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Частиною 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Судом з'ясовано, що відповідач має зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи. Враховуючи вказане, ухвала суду від 21.07.2025 була направлена учасникам справи засобами електронного зв'язку, а саме:
- відповідачу в його Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.
За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Враховуючи вказане, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала господарського суду від 21.07.2025 вважається врученою відповідачу 22.07.2025, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа в Електронний кабінет відповідача в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (а.с.47).
Також суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Так, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу господарського суду від 21.07.2025 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/128963159) надіслано судом 21.07.2025, зареєстровано в реєстрі 21.07.2025 та забезпечено надання загального доступу - 22.07.2025, тобто завчасно; отже у відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела - у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Так, ухвалою суду від 21.07.2025, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Враховуючи встановлену судом вище дату отримання ухвали суду відповідачем в електронному вигляді (22.07.2025), граничним строком, з урахуванням частин 1, 2, 4 статті 116 Господарського процесуального кодексу України, для подання відзиву на позовну заяву було 06.08.2025.
Судом враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв'язком.
Отже, станом на 19.09.2025 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов'язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.
Слід зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2025, не скористався правом на подачу до суду відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
ІІ. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання
09.07.2025 до господарського суду за допомогою системи "Електронний суд" від представника Фізичної особи-підприємця Онищенко Олексія Володимировича (далі - позивач) до Дніпропетровської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (далі - відповідач) надійшла позовна заява про стягнення заборгованості за договором №б/н від 17.10.2023 про надання комплексу послуг щодо кондиціонерів AUX мод. ASW-H12A4/FAR1, інв. №101482986 у загальному розмірі 11 100,20 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2025 справу №904/3721/25 передано на розгляд судді Івановій Т.В.
14.07.2025 ухвалою господарського суду позовну заяву Фізичної особи-підприємця Онищенко Олексія Володимировича до Дніпропетровської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про стягнення заборгованості за договором №б/н від 17.10.2023 про надання комплексу послуг щодо кондиціонерів AUX мод. ASW-H12A4/FAR1, інв. №101482986 у загальному розмірі 11 100,20 грн залишено без руху.
16.07.2025 до господарського суду від представника позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання (вх. суду №30826/25 від 16.07.2025), у якості заяви про усунення недоліків позовної заяви.
21.07.2025 ухвалою господарського суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
23.07.2025 до господарського суду від представника позивача надійшло клопотання (вх. суду №32185/25 від 23.07.2025), відповідно до якого вона просить суд долучити до матеріалів справи документи, які підтверджують суму витрат, які очікує понести позивач у зв'язку з розглядом справи, а також здійснити розподіл судових витрат у загальному розмірі 6 422,40 грн, які складаються з суми сплаченого судового збору у розмірі 2 422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.
ІІІ. Фактичні обставини справи
Спір у справі виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №б/н від 17.10.2023 про надання комплексу послуг щодо кондиціонерів AUX мод. ASW-H12A4/FAR1, інв. №101482986, а саме в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг, що призвело до утворення заборгованості у розмірі 8 950,00 грн, а також нарахування 1 709,57 грн - інфляційних втрат та 440,63 грн - 3% річних.
Перелік обставин, які є предметом доказування у справі:
(1) Факт укладення договору між сторонами, його умови.
(2) Факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань за договором.
(3) Факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором.
(4) Правомірність нарахування інфляційних втрат та 3% річних.
1. Укладення та умови договору
17.10.2023 між Дніпропетровською регіональною державною лабораторією Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, як замовником та Фізичною особою-підприємцем Онищенко Олексієм Володимировичем, як виконавцем укладено договір №б/н про надання комплексу послуг щодо кондиціонерів AUX мод. ASW-H12A4/FAR1, інв. №101482986, відповідно до умов пункту 1.1. якого замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов'язання виконати діагностику, поточний ремонт, технічне обслуговування та монтаж (далі - комплекс послуг) щодо кондиціонера AUX мод. ASW-H12A4/FAR1, інв. №101482986. Код ДК 021:2015-50720000-1 Послуги з ремонту і технічного обслуговування охолоджувальних установок.
Обсяг і вартість послуг, що складають предмет даного договору, визначаються відповідно до кошторисної документації (пункт 1.2. договору).
Відповідно до пункту 2.1. договору загальна вартість договору становить 8 950,00 грн без ПДВ.
Замовник на підставі підписаного обома сторонами акту виконаних послуг, проводить оплату за виконані послуги протягом 30 календарних дів. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунки за надані послуги здійснюються на протязі 3-х банківських днів з дати отримання замовником бюджетного призначення на фінансування послуг на свій реєстраційний рахунок (пункт 3.1. договору).
Термін виконання комплексу послуг, щодо кондиціонера AUX мод. ASW-H12A4/FAR1, інв. №101482986 становить 5-ть робочих днів. Виконавець разом з наданими послугами надає замовнику документацію згідно діючого законодавства (пункти 4.1.-4.2. договору).
Пунктом 6.1. договору передбачено, що замовник зобов'язується вчасно сплачувати послуги відповідно до умов даного договору.
Згідно із пунктом 7.2 договору оплата санкцій, відшкодування збитку не звільняє сторони від виконання своїх зобов'язань.
За невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків за даним договором сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України (пункт 7.3. договору).
Договір набирає сили негайно після підписання його сторонами і діє до моменту виконання сторонами своїх обов'язків за даним договором. Договір діє до 31.12.2023 (пункт 10.1.-10.2. договору).
Судом встановлено, що у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов'язки щодо його виконання.
У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним даного договору чи визнання неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання такого договору.
2. Виконання позивачем договірних зобов'язань
На виконання умов договору позивачем виконано комплекс послуг щодо кондиціонера AUX мод. ASW-H12A4/FAR1, інв. №101482986, розташованого за адресою: місто Дніпро, проспект Олександра Поля, будинок 48 на суму 8 950,00 грн, що підтверджується актом наданих послуг від 17.10.2023 (а.с.9) та дефектним актом від 17.10.2023 (а.с. 10), які підписані з обох сторін без зауважень.
У зв'язку із викладеним позивачем було виставлено відповідачу рахунок №133 від 17.10.2023 (а.с. 11) на суму 8 950,00 грн без ПДВ.
3. Неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати робіт
Відповідач, у порушення умов пункту 6.1 договору, не здійснив повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 8 950,00 грн.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів погашення відповідачем вказаної заборгованості, а також в матеріалах справи відсутні будь-які заперечення чи обґрунтовані доводи, які б спростовували заявлені позовні вимоги.
4. Правомірність нарахування інфляційних втрат та 3% річних.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання, на підставі вказаної норми та поданого розрахунку (а.с. 14-15) позивачем нараховано до стягнення з відповідача 1 709,57 грн - інфляційних втрат та 440,63 грн - 3% річних за загальний період прострочення з 17.11.2023 по 08.07.2025.
ІV. МОТИВИ СУДУ
1. Норми права, які застосував суд.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
2. Оцінка судом доказів та позицій сторін
17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 №132-IX, яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України і змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Таким чином, обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановляння законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що між Дніпропетровською регіональною державною лабораторією Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, як замовником, та Фізичною особою-підприємцем Онищенко Олексієм Володимировичем, як виконавцем, укладено договір №б/н від 17.10.2023 про надання комплексу послуг щодо кондиціонерів AUX мод. ASW-H12A4/FAR1, інв. №101482986.
На виконання умов договору позивачем виконано комплекс послуг щодо кондиціонера AUX мод. ASW-H12A4/FAR1, інв. №101482986, розташованого за адресою: місто Дніпро, проспект Олександра Поля, будинок 48 на суму 8 950,00 грн, що підтверджується актом наданих послуг від 17.10.2023 (а.с.9) та дефектним актом від 17.10.2023 (а.с. 10), які підписані з обох сторін без зауважень.
У зв'язку із викладеним позивачем було виставлено відповідачу рахунок №133 від 17.10.2023 (а.с. 11) на суму 8 950,00 грн без ПДВ.
Судом встановлено, що відповідач, у порушення умов пункту 6.1 договору, не здійснив повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 8 950,00 грн. Матеріали справи не містять доказів погашення відповідачем вказаної заборгованості, а також в матеріалах справи відсутні будь-які заперечення чи обґрунтовані доводи, які б спростовували заявлені позовні вимоги.
У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України та поданого розрахунку (а.с. 14-15) позивачем нараховано до стягнення з відповідача 1 709,57 грн - інфляційних втрат та 440,63 грн - 3% річних за загальний період прострочення з 17.11.2023 по 08.07.2025.
Господарський суд здійснивши перерахунок штрафних санкцій заявлених позивачем, за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості штрафних санкцій "Ліга. Закон" (https://ips.ligazakon.net/calculator/ff) дійшов висновку про те, що вони є вірними.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз зазначених норм свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.
Зі змісту вказаних норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.
Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України).
З наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.
За змістом статей 546, 549 Цивільного кодексу України, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, а не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Разом з цим, згідно з частиною 1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України, щодо зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін у справі, з урахуванням встановлених обставин справи, та не допускати фактичного звільнення відповідача від їх сплати без належних на те правових підстав.
З урахуванням викладеного, враховуючи обставини справи, суд дійшов висновку, що 1 709,57 грн - інфляційних втрат та 440,63 грн - 3% річних зменшенню не підлягають.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
V. Висновки Суду
Суди зобов'язані належно мотивувати свої рішення для забезпечення права сторін на справедливий розгляд та суспільного контролю за правосуддям. При цьому не вимагається відповідати на кожен аргумент сторін: достатньо викласти мотиви у межах конкретних обставин справи, з урахуванням характеру рішення.
На підставі встановлених судом фактичних обставин та досліджених доказів, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Позивач обрав належний спосіб захисту свого порушеного права відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України.
З викладеного, з огляду на наявні в матеріалах докази, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог повністю та стягнення з відповідача на користь позивача 8 950,00 грн - основного боргу, 1 709,57 грн - інфляційних втрат та 440,63 грн - 3% річних.
VІ. Судові витрати
Стосовно судових витрат позивача по сплаті судового збору.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Стосовно судових витрат позивача на правничу (правову) допомогу у справі.
Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, згідно із приписами частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
На підтвердження здійснених позивачем судових витрат на правничу допомогу позивачем надано: скан-копію ордеру на надання правничої допомоги серії АЕ за номером 1403841 від 09.07.2025 (а.с. 50); скан-копію договору про надання правових (юридичних) послуг №15/06/25 від 15.06.2025 (а.с. 51-52); скан-копію акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №3/15062025 від 23.07.2025; скан-копію завдання №3 від 15.06.2025 на надання правових (юридичних) послуг (а.с. 55).
Вирішуючи питання стосовно судових витрат позивача на правничу (правову) допомогу у справі, господарський суд виходить із наступного.
Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Слід зазначити, що позивачем у поданій до суду позовній заяві було повідомлено суд, що попередній розрахунок суми судових витрат на правничу допомогу складає 4000,00 грн.
Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Такий же правовий висновок зробила Велика Палата ВС у справі №755/9215/15-ц (постанова від 19.02.2020).
Суд дослідивши надані документи на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу (правову) допомогу зазначає наступне.
Відповідно до умов пункту 4.1 договору про надання правових (юридичних) послуг №15/06/25 від 15.06.2025 вартість правових (юридичних) послуг та порядок їх оплати визначається сторонами спільно підписаних завданнях до цього договору, які є його невід'ємними частинами. Сума договору визначається загальною вартістю послуг, що надані протягом дії цього договору.
Згідно із пунктом 1.1. завдання №3 від 15.06.2025 на надання правових (юридичних) послуг адвокатом надано позивачу правові послуги щодо судового врегулювання спору між позивачем та відповідачем щодо стягнення заборгованості за договором №б/н від 17.10.2023 про надання комплексу послуг щодо кондиціонерів AUX мод. ASW-H12A4/FAR1, інв. №101482986 з урахуванням норм 625 статті Цивільного кодексу України.
Пунктом 2.1. завдання №3 від 15.06.2025 на надання правових (юридичних) послуг передбачено, що загальна вартість послуг, вказаних в пункті 1.1. завдання №3, є фіксованою та складає: 4 000,00 грн.
Відповідно до пункту 2.2. завдання №3 від 15.06.2025 на надання правових (юридичних) послуг вартість послуг, визначених в пункті 1.1. цього завдання включає:
- підготовку претензії-вимоги за вих. №16-01/04/25 від 16.06.2025 про сплату коштів за договором, яка була адресована Дніпропетровській регіональній державній лабораторії державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів;
- правовий аналіз документів та підготовка позовної заяви з додатками (з поданням її до суду);
- правовий аналіз документів (заяв, пояснень, заперечень тощо), отриманих від учасників справи;
- супроводження розгляду позовної заяви у суді першої інстанції із складанням будь-яких необхідних процесуальних документів, передбачених нормами Господарського процесуального кодексу України, без обмежень їх кількості;
- отримання судових рішень за результатами розгляду як процедурних питань, так і розгляду справи по суті;
- супроводження клієнта на етапі виконання судового рішення.
Загальна вартість послуг, вказаних в пункті 2.1. - 2.2. завдання №3, сплачується замовником у безготівковій формі на рахунок виконавця протягом 5 календарних днів з дати набрання законної сили рішенням суду.
Згідно із актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №3/15062025 від 23.07.2025 адвокатом були надані позивачу наступні роботи (надані такі послуги):
- надання правової допомоги згідно пункту 1.1 завдання №3 від 15.06.2025 до договору №15/06/2025 про надання правових (юридичних) від 15.06.2025.
Дослідивши надані адвокатом послуги відповідно до акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №3/15062025 від 23.07.2025 та завдання №3 від 15.06.2025 на надання правових (юридичних) послуг, господарський суд зазначає наступне.
Щодо підготовки претензії-вимоги за вих. №16-01/04/25 від 16.06.2025 про сплату коштів за договором, яка була адресована Дніпропетровській регіональній державній лабораторії державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.
Відповідно до частини 1 статті 19 Господарського процесуального кодексу України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом.
Отже, обов'язкове досудове врегулювання має бути прямо та чітко встановлено у законі відповідними процесуальними нормами.
У даному випадку закон не передбачає обов'язкове досудове врегулювання спору, договором №б/н від 17.10.2023 про надання комплексу послуг щодо кондиціонерів AUX мод. ASW-H12A4/FAR1, інв. №101482986 сторони також не передбачили обов'язкового механізму досудового врегулювання спору, шляхом звернення із відповідними досудовими вимогами та/або претензіями.
Господарський суд зазначає, що згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 (справа N 1-2/2002) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового регулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи із власних інтересів, його використовує.
З огляду на викладене, суд відмовляє в задоволенні понесених позивачем витрат на правничу професійну допомогу в частині підготовки претензії-вимоги за вих. №16-01/04/25 від 16.06.2025 про сплату коштів за договором, оскільки дані витрати не можуть бути віднесені до судових витрат з огляду на їх необов'язковість при вирішенні даного спору та з огляду на виникнення таких витрат на досудовому етапі, в той час як поняття "судові витрати", до складу яких віднесено витрати на правову допомогу, охоплює за логічним змістом саме витрати, які виникли у зв'язку із зверненням до суду чи були необхідними для такого звернення. Крім того зі змісту досудової вимоги-претензії не вбачається, що вона була складена та підписана саме адвокатом, який клопоче про стягнення витрат на правову допомогу.
Щодо правового аналізу документів (заяв, пояснень, заперечень тощо), отриманих від учасників справи.
Заявлені витрати на правничу допомогу в частині є безпідставними, оскільки матеріали справи не містять жодних процесуальних документів, поданих іншими учасниками процесу. Таким чином фактично відсутній об'єкт для здійснення відповідного аналізу. Враховуючи принципи реальності та співмірності витрат, визначені статтею 126 Господарського процесуального кодексу України, відшкодуванню підлягають лише ті витрати, які дійсно понесені та документально підтверджені, а також є необхідними для розгляду справи. Оскільки у даному випадку витрати на правовий аналіз документів інших учасників справи не могли виникнути, такі вимоги не підлягають задоволенню.
Щодо отримання судових рішень за результатами розгляду як процедурних питань, так і розгляду справи по суті.
Сама по собі дія з отримання судових рішень за результатами розгляду як процедурних питань, так і справи по суті, не має ознак надання професійної правничої допомоги. Це технічна дія, яка здійснюється автоматично через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або шляхом надсилання поштової кореспонденції, і не потребує спеціальних юридичних знань чи навичок. Відтак такі дії не можуть вважатися послугами адвоката та не підлягають компенсації у складі витрат на правничу допомогу відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо супроводження клієнта на етапі виконання судового рішення.
Витрати на супроводження клієнта під час виконання судового рішення не можуть бути покладені на іншу сторону у межах цієї справи, оскільки вони не пов'язані безпосередньо з розглядом спору в господарському суді, а стосуються окремої стадії - виконавчого провадження. Господарський процесуальний кодекс України передбачає компенсацію витрат на правничу допомогу саме у зв'язку з розглядом справи у суді, тоді як виконання судового рішення регулюється окремим законом і не охоплюється межами судового розгляду. Відтак такі витрати не підлягають розподілу між сторонами у даній справі.
У додатковій постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності.
За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання (вх. суду №32185/25 від 23.07.2025) в частині розподілу судових витрат на (правничу) правову допомогу, а саме: стягнення з відповідача на користь позивача 2 000,00 грн - судових витрат на правничу (правову) допомогу, що складаються з підготовки, правового аналізу документів та підготовки позовної заяви, а також супроводження розгляду позовної заяви у суді першої інстанції.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Онищенко Олексія Володимировича до Дніпропетровської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про стягнення заборгованості за договором №б/н від 17.10.2023 про надання комплексу послуг щодо кондиціонерів AUX мод. ASW-H12A4/FAR1, інв. №101482986 у загальному розмірі 11 100,20 грн - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Дніпропетровської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (49031, Дніпропетровська область, місто Дніпро, проспект Поля Олександра, будинок 48; ідентифікаційний код 00693517) на користь Фізичної особи-підприємця Онищенко Олексія Володимировича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 8 950,00 грн (вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят гривень 00 копійок) - основного боргу, 1 709,57 грн (одну тисячу сімсот дев'ять гривень п'ятдесят сім копійок) - інфляційних втрат, 440,63 грн (чотириста сорок гривень шістдесят три копійки) - 3% річних, 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) - судових витрат по сплаті судового збору та 2 000,00 грн (дві тисячі гривень 00 копійок) - судових витрат на правничу (правову) допомогу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 25.09.2025
Суддя Т.В. Іванова