вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
26.09.2025м. ДніпроСправа № 904/4236/25
Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Фещенко Ю.В., розглянувши
заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітагро Енерджі" (с. Гвардійське Хмельницького району Хмельницької області)
про ухвалення додаткового рішення
у справі:
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітагро Енерджі" (с. Гвардійське Хмельницького району Хмельницької області)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Солтек Новомосковський механічний завод" (м. Новомосковськ Дніпропетровської області)
про стягнення заборгованості за договором поставки № 29-10/2024 від 29.10.2024 у загальному розмірі 781 503 грн. 54 коп.
У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітагро Енерджі" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Солтек Новомосковський механічний завод" (далі - відповідач) заборгованість за договором поставки № 29-10/2024 від 29.10.2024 у загальному розмірі 781 503 грн. 54 коп.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2025 позовні вимоги задоволено частково, а саме: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Солтек Новомосковський механічний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітагро Енерджі" - 513 132 грн. 00 коп. основного боргу, 12 259 грн. 72 коп. інфляційних втрат, 4 020 грн. 09 коп. 3% річних та 6 352 грн. 94 коп. частину витрат по сплаті судового збору; в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення (вх. суду № 39704/25 від 11.09.2025), в якій він просить суд ухвалити додаткове рішення та стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у сумі 9 000 грн. 00 коп.
Судом було відзначено, що відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Частини друга - шоста статті 250 Господарського процесуального кодексу України не застосовуються, якщо відповідно до цього Кодексу справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження (частина 7 статті 250 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше; за клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи характер спірних правовідносин та предмет доказування у даному спорі, які вказують на незначну складність справи, а також враховуючи, що дана категорія справ згідно з нормами Господарського процесуального кодексу України не відносились до тих, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, суд визнав дану справу малозначною та вважає за доцільне розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження.
Крім того, відповідно до частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
З огляду на вищевикладені обставини, господарський суд вважав за необхідне прийняти заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітагро Енерджі" про ухвалення додаткового рішення до розгляду в тому самому порядку, що й судове рішення, без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами.
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 16.09.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітагро Енерджі" про ухвалення додаткового рішення було прийнято до розгляду, вирішено здійснювати розгляд заяви без виклику сторін за наявними матеріалами.
Крім того, вказаною ухвалою суду запропоновано відповідачу в строк до 23.09.2025 надати відзив на подану позивачем заяву про розподіл судових витрат.
Позивач та відповідач повідомлені про прийняття заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітагро Енерджі" про ухвалення додаткового рішення до розгляду належним чином, шляхом направлення ухвали суду від 16.09.2025 до їх Електронних кабінетів в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи долучені Довідки про доставку електронного листа, згідно з якими ухвала суду від 16.09.2025 доставлена до Електронних кабінетів позивача та відповідача - 17.09.2025 (а.с. 56-57).
Також, суд відзначає, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу господарського суду від 16.09.2025 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/130229449) надіслано судом 16.09.2025, зареєстровано в реєстрі 16.09.2025 та оприлюднено 17.09.2025, тобто завчасно; отже у позивача та відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху розгляду клопотання, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела (у Єдиному державному реєстрі судових рішень).
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується клопотання, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення клопотання по суті,
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2025 позовні вимоги задоволено частково, а саме: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Солтек Новомосковський механічний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітагро Енерджі" - 513 132 грн. 00 коп. основного боргу, 12 259 грн. 72 коп. інфляційних втрат, 4 020 грн. 09 коп. 3% річних та 6 352 грн. 94 коп. частину витрат по сплаті судового збору; в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Відповідно до частин 1-3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
У відповідності до вказаних положень, позивачем було подано заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій він просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9 000 грн. 00 коп.
З приводу заяви суд зазначає таке.
За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу віднесені до витрат, пов'язаних з розглядом справи в суді, які, в свою чергу, віднесені до судових витрат.
У відповідності до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
З матеріалів справи вбачається, що 13.07.2023 між Адвокатським об'єднанням "Епсілон" (далі - адвокатське об'єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вітагро Енерджі" (далі - клієнт) був укладений договір про надання правової (правничої) допомоги № 13/07/23 (далі - договір, а.с. 48-49), за умовами пункту 1.1. якого адвокатське об'єднання зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової (правничої) допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої (правової) допомоги та фактичні (додаткові) витрати, необхідні для виконання договору.
У пункті 5.1. договору сторони визначили, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 1-го року. У разі, якщо жодна зі сторін не повідомила про наміри припинити договір за місяць до дати його припинення, договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік та на таких самих умовах.
Пунктом 1.2. договору передбачено, що для надання правничої (правової) допомоги клієнту, адвокатське об'єднання уповноважує відповідного адвоката шляхом видачі ордера.
Згідно з пунктом 1.3. договору з метою виконання договору клієнт доручає адвокатському об'єднанню, серед інших, повноважень, представляти інтереси клієнта в судових органах усіх інстанцій, зокрема, господарських судах.
У розділі 3 договору сторонами були визначені умови щодо гонорару та порядку його оплати, а саме:
- гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової (правничої) допомоги клієнту (пункт 3.1. договору);
- клієнт зобов'язується сплатити адвокатському об'єднанню гонорар у розмірі встановленому сторонами у додаткових угодах, які є невід'ємними частинами договору (пункт 3.2. договору);
- факт надання послуг за договором, а також їх вартість (розмір гонорару), фіксується сторонами в актах приймання-передачі наданих послуг (пункт 3.3. договору);
- клієнт сплачує гонорар протягом 10-ти календарних днів після підписання Акта приймання-передачі наданих послуг, якщо інший строк не визначений у додатковій угоді до договору. Сплата гонорару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів у безготівковій формі на банківський рахунок адвокатського об'єднання. Додатковою угодою може бути передбачений інший порядок сплати гонорару за договором (пункт 3.4. договору);
- додаткові (фактичні) витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, державного мита, інших обов'язкових платежів та витрат, понесених адвокатом у зв'язку з наданням правової (правничої) допомоги (в тому числі поштові, транспортні, відрядні, витрати на міжміський або міжнародний зв'язок, переклад на іноземні мови та з іноземних мов, витрати на послуг експертів, консультантів із спеціальних питань) та інші витрати, пов'язані з наданням послуг за договором, не включаються у розмір гонорару та сплачуються (або компенсуються) клієнтом окремо (пункт 3.5. договору);
- якщо протягом 5-ти днів після відправлення Акту приймання-передачі наданих послуг із надання правової (правничої) допомоги на адресу Клієнта або іншу адресу(и), яку (і) вказано(i) клієнтом, не одержані мотивовані заперечення у прийнятті наданої правової (правничої) допомоги, правова (правнича) допомога Адвокатського об'єднання вважається наданою та підлягає оплаті згідно умовами договору (пункт 3.6. договору).
Також, 29.07.2025 сторонами був підписаний додаток до договору про надання правової (правничої) допомоги № 13/07/23 від 13.07.2023 (а.с. 52), за умовам пункту 1 якого сторони встановили, що за надання правової (правничої) допомоги, пов'язаної із юридичним супроводом господарської справи в суді першої інстанції за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітагро Енерджі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Солтек Новомосковський механічний завод" про стягнення заборгованості за договором поставки № 29-10/2024 від 29.10.2024 (за прострочені платежі, які підлягали оплаті 14.04.2025 та 16.06.2025), розмір гонорару є фіксованою сумою у розмірі 9 000 грн. 00 коп. та не залежить від кількості документів та/або годин, витрачених адвокатом для надання правової (правничої) допомоги.
У подальшому, 11.09.2025 між Адвокатським об'єднанням "Епсілон" (далі - адвокатське об'єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вітагро Енерджі" (далі - клієнт) був підписаний Акт приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової (правничої) допомоги № 13/07/23 від 13.07.2023 (далі - акт наданих послуг, а.с. 51), за умовами якого сторони уклали даний Акт приймання-передачі наданих послуг про наступне:
1_ адвокатським об'єднанням належним чином надані і оформлені, а клієнтом прийняті послуги (правова (правнича) допомога) під час юридичного супроводу судової справи за №904/4236/25 в Господарському суді Дніпропетровської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Солтек Новомосковський механічний завод" заборгованості за договором поставки № 29-10/2024 від 29.10.2024 (за прострочені платежі, які підлягали оплаті 14.04.2025 та 16.06.2025);
2) загальна вартість послуг за додатком від 29.07.2025 до до договору про надання правової (правничої) допомоги № 13/07/23 від 13.07.2023 складає 9 000 грн. 00 коп.;
3) клієнт не має зауважень до повноти, якості, обсягу, своєчасності, ціни, наданої за Актом наданих послуг.
Відповідно до положень частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Приписами частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
При здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надати належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Також, у постановах від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18 і від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 11.02.2021 у справі № 920/39/20 Верховний Суд також зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частинами 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Враховуючи, що у даній справі відповідачем не доведено неспівмірність заявлених до компенсації витрат на правничу допомогу, суд оцінив витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на вивчення матеріалів по справі та підготовку позовної заяви як кваліфікований фахівець, сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин, та дійшов висновку про те, що справедливою та співрозмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000 грн. 00 коп., яка заявлена до стягнення позивачем.
Разом з тим, з урахуванням результату розгляду справи та часткового задоволення позовних вимог, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, вказані витрати на професійну правничу допомогу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 6 096 грн. 85 коп. витрат на професійну правничу допомогу; інша частина витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 903 грн. 15 коп. покладається на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 126, 129, 234, 238, 244, 256-259 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітагро Енерджі" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Солтек Новомосковський механічний завод" (вулиця Північна, будинок 2, м. Новомосковськ, Дніпропетровська область, 51200; ідентифікаційний код 41637022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітагро Енерджі" (вулиця Молодіжна, будинок 1, с. Гвардійське, Хмельницький район, Хмельницька область, 31352; ідентифікаційний код 44318405) 6 096 грн. 85 коп. - частину витрат на професійну правничу допомогу.
В іншій частині заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне додаткове рішення складене та підписане - 26.09.2025.
Суддя Ю.В. Фещенко