вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
26.09.2025м. ДніпроСправа № 904/3765/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. розглянув спір
за позовом Управління охорони здоров'я Сумської обласної державної адміністрації, м. Суми
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія", с. Павлоград, Дніпропетровська область
про стягнення 45 850,41 грн.
Без участі представників сторін.
Управління охорони здоров'я Сумської обласної державної адміністрації звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення 37 222,90 грн., що складають суму грошових коштів за недопоставлений товар (бензин А-95 в загальній кількості 710 л) за договорами поставки № 762/2 від 24.09.2024 та про закупівлю товару № 907/2 від 15.11.2024; 8 627,51 грн. - штрафних санкцій.
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договорів поставки № 762/2 від 24.09.2024 та про закупівлю товару № 907/2 від 15.11.2024 в частині відпуску на АЗС постачальника 710 л бензину А-95 за отриманими скретч-картками за видатковими накладними № 0002/0003207 від 24.09.2024 та № 0002/0003718 від 15.11.2024.
У межах визначеного законом строку сторонам була надана можливість скористатись своїми правами на подання заяв по суті справи з документальним обґрунтуванням.
Відповідач відзив на позов не надав, проте, останній був належним чином повідомлений про розгляд справи № 904/3765/25, що підтверджується залученою до матеріалів справи довідкою про доставку електронного листа (ухвали суду про відкриття провадження у справі від 29.07.2025) до електронного кабінету ТОВ "Тенегія" 30.07.2025 07:55.
Ухвалою від 16.07.2025 позовну заяву Управління охорони здоров'я Сумської обласної державної адміністрації залишено без руху у зв'язку з тим, що остання подана без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164 Господарського процесуального кодексу України.
24.07.2025 через систему "Елекронний суд" до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків, у зв'язку з чим господарським судом відкрито провадження у справі № 904/3765/25, її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, про що постановлено ухвалу від 29.07.2025.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
З огляду на викладене та згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у справі матеріалами, а рішення підписано без його проголошення.
За результатом дослідження матеріалів справи, оцінки доказів у їх сукупності господарський суд, -
Предметом доказування у даній справі є обставини щодо неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договорами поставки № 762/2 від 24.09.2024 та про закупівлю товару № 907/2 від 15.11.2024 в частині відпуску на АЗС постачальника 710 л бензину А-95 за отриманими скретч-картками за видатковими накладними № 0002/0003207 від 24.09.2024 та № 0002/0003718 від 15.11.2024.
24.09.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "Тенегія" (далі - постачальник, відповідач у даній справі) та Управлінням охорони здоров'я Сумської обласної державної адміністрації (далі - покупець, позивач у даній справі) укладено договір поставки № 762/2 (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.1. зазначеного вище договору постачальник приймає на себе зобов'язання передати покупцю у власність товари, а покупець - сплатити і прийняти вказаний товар.
Найменування товару: Бензин А-95 (код УКТЗЕД 2710124512), (ДК 021:2015 09130000-9 "Нафта і дистиляти").
Одиниця вимірювання: літр.
Кількість: згідно накладних на товар (пункт 1.2. договору).
У пункті 1.3. договору сторонами узгоджено, що відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно до "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997.
Відповідно до пункту 2.1. договору товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем по кількості і якості з моменту фактичного отримання товару згідно умов договору.
Пунктом 3.1. договору встановлено ціну 1 літра товару: згідно накладних на товар.
Загальна сума договору: 49 910,40 грн., у тому числі ПДВ 20% (пункт 3.2.).
Згідно з пунктом 4.1. договору оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника в день виписки рахунку-фактури та накладної на товар. Ціна одного літру товару вказується у рахунку-фактурі та накладній і дійсна протягом дня їх виписки.
Оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на вказані в рахунку-фактурі реквізити постачальника (пункт 4.2. договору).
Пунктом 4.4. договору встановлено, що постачальник зобов'язується видати довірчі документи та видаткову накладну на товар представнику покупця, за умови надання представником довіреності на отримання товару із зазначенням: ПІБ довіреної особи, паспортні дані, ідентифікація підпису, номенклатура та кількість ТМЦ, що скріплена підписом керівника покупця та печаткою покупця та при наявності в нього паспорту.
У пункті 5.1. договору сторони погодили місце поставки (передачі) товарів, а саме, передача покупцю товару за цим договором здійснюється на АЗС постачальника шляхом заправки автомобілів покупця при пред'явленні довіреними особами покупця скретч-картки (підпункт 5.1.1.); скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці (підпункт 5.1.2.).
Умови постачання товару - самовивезення. Покупець зобов'язується отримати товар на АЗС (пункт 5.2. договору).
Пунктом 6.1. встановлено, що покупець зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за поставлені товари; приймати товар згідно умов даного договору.
У пункті 6.3. визначено, що постачальник зобов'язаний: забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором; забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установленим розділом 2 цього договору.
У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим договором (пункт 7.1.).
Відповідно до пункту 10.1. договору останній вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (за умови наявності печатки у сторони).
Даний договір діє до 31.12.2024 (пункт 10.2.).
Доказів пролонгації спірного договору матеріали не містять.
В той же час, слід зазначити про те, що згідно зі статтями 598, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 631 Цивільного кодексу України та частиною 7 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17 зазначила про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов'язань, оскільки згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України, частиною першою статті 202 Господарського кодексу України такою підставою є виконання, проведене належним чином.
Відповідно, зобов'язання сторін, передбачені спірним договором, не були припинені.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у вересні 2024 поставлено позивачеві товар (бензин А-95 в кількості 960 л в талонах) на загальну суму 49 910,40 грн., що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною № 0002/0003207 від 24.09.2024 (за ціною 1 літра товару 51,99 грн. з ПДВ).
Управлінням охорони здоров'я Сумської обласної державної адміністрації, в свою чергу, здійснено розрахунки за поставлений відповідачем товар (бензин А-95 в талонах), що підтверджується залученою до матеріалів справи платіжною інструкцією № 446 від 24.09.2024 на суму 49 910,40 грн.
У вказаній вище видатковій накладній зазначено, що відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-карти) на отримання товару відповідно до "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997. Скретч-карта є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картах вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати одержувачу товар іншої марки чи в іншій кількості, ніж зазначено в скретч-карті.
15.11.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "Тенегія" (далі - постачальник, відповідач у даній справі) та Управлінням охорони здоров'я Сумської обласної державної адміністрації (далі - замовник, позивач у даній справі) укладено договір про закупівлю товару № 907/2 (далі - договір 2).
Відповідно до пункту 1.1. зазначеного вище договору постачальник зобов'язується у 2024 році поставити замовнику товари, зазначені в тендерній пропозиції, а замовник - прийняти і оплатити такі товари.
Найменування товару: Бензин А-95 картка - скретч номіналом 10 л, 15 л та 20 л (ДК 021:2015: 09130000-9 - Нафта і дистиляти).
Обсяги закупівлі: бензин А-95 (в талонах) 310 літрів (пункт 1.2. договору 2).
Перехід права власності на товар відбувається в момент передачі постачальником талонів замовнику і підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної (пункт 1.4. договору 2).
У пункті 3.1. договору 2 сторонами узгоджено, що його ціна становить 16 426,90 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 2 737,82 грн.
Ціна за одиницю (літр) товару: Бензин А-95, картка - скретч номіналом 10 л, 15 л та 20 л - 52,99 грн. з ПДВ (пункт 3.2. договору 2).
Відповідно до пункту 4.1. договору 2 розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після пред'явлення постачальником рахунка на оплату товару (далі - рахунок) та після підписання сторонами видаткової накладної на товар.
Замовник протягом 10 банківських днів після отримання товару та підписання видаткової накладної сплачує на розрахунковий рахунок виконавця кошти в сумі, зазначеній у видатковій накладній та рахунку.
Пунктом 5.1. договору 2 встановлено строк (термін) поставки товарів - з дати підписання договору і до 31.12.2024 включно.
Згідно з пунктом 5.2. договору 2 поставка товару здійснюється на автозаправних станціях, визначених та вказаних постачальником згідно дозволів на відпуск товару (талони номіналом по 5 або 10/20/30 літрів відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.12.1997 № 1442 "Про затвердження правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами" (зі змінами та доповненнями)).
Поставка дозволів на відпуск товару за даним договором здійснюється постачальником відповідно до потреб замовника протягом 3 днів з моменту подання заявки замовником. Заявки можуть подаватись засобами факсимільного зв'язку, та/або засобами електронного листування на електронну адресу постачальника avias_ua@ukr.net, або повідомленням по телефону з наступним направленням оригіналу заявки.
Строк дії скретч-карток безтермінові, які діють на всіх (власних, орендованих, партнерських тощо) АЗС учасника (пункт 5.3. договору 2).
Пунктом 6.1. встановлено, що замовник зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари; приймати поставлені товари згідно з видатковою накладною.
У пункті 6.3. визначено, що постачальник зобов'язаний: забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором; забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установленим розділом ІІ цього договору.
У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством та цим договором (пункт 7.1.).
Відповідно до пункту 10.1. договору 2 останній набирає чинності з моменту підписання його і діє до 31.12.2024, а в частині виконання зобов'язань сторонами - до повного їх виконання.
Доказів пролонгації спірного договору 2 матеріали не містять.
В той же час, слід зазначити про те, що згідно зі статтями 598, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 631 Цивільного кодексу України та частиною 7 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17 зазначила про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов'язань, оскільки згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України, частиною першою статті 202 Господарського кодексу України такою підставою є виконання, проведене належним чином.
Відповідно, зобов'язання сторін, передбачені спірним договором 2, не були припинені.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у листопаді 2024 поставлено позивачеві товар (бензин А-95 в кількості 310 л в талонах) на загальну суму 16 426,90 грн., що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною № 0002/0003718 від 15.11.2024 (за ціною 1 літра товару 52,99 грн. з ПДВ).
Управлінням охорони здоров'я Сумської обласної державної адміністрації, в свою чергу, здійснено розрахунки за поставлений відповідачем товар (бензин А-95 в талонах), що підтверджується залученою до матеріалів справи платіжною інструкцією № 546 від 18.11.2024 на суму 16 426,90 грн.
У вказаній вище видатковій накладній зазначено, що відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-карти) на отримання товару відповідно до "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997. Скретч-карта є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картах вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати одержувачу товар іншої марки чи в іншій кількості, ніж зазначено в скретч-карті.
Звертаючись з даним позовом до суду позивач зазначає про те, що відповідачем не виконані зобов'язання за спірними договорами в частині передачі попередньо оплаченого товару за отриманими скретч-картками, а саме, 400 л бензину А-95 за договором № 762/2 від 24.09.2024 на суму 20 796,00 грн. та 310 л бензину А-95 за договором № 907/2 від 15.11.2024 на суму 16 426,90 грн., всього на суму 37 222,90 грн.
До матеріалів справи залучено зазначені вище невикористані скретч-картки на отримання товару (бензину А-95) за спірними договорами, які не містять посилань на термін дії довірчих документів, що свідчить про необмежений строк для їх використання.
Вказує Управління охорони здоров'я Сумської обласної державної адміністрації, що останнє зверталось до відповідача, зокрема, із листом № 01-26/5а/316 від 12.02.2025 із проханням надати інформацію про дату появи бензину А-95 на АЗС.
Листом вих. № 21-02/25-4 від 21.02.2025 ТОВ "Тенегія" повідомила позивача про те, що через затримку поставок палива на АЗС товариство не може виконати свої зобов'язання, просило надати час для врегулювання питання поставок палива на АЗС.
Зазначає позивач і про те, що звертався до відповідача із листами № 01-26/6/1171 від 05.06.2025 та № 01-26/5а/1252 від 17.06.2025 про повернення коштів в сумі 37 222,90 грн. за невикористані скретч-картки на 710 літрів бензину А-95 за спірними договорами, проте, належних доказів направлення вказаних листів (опису вкладення у цінний лист та фіскального чека) Управлінням охорони здоров'я Сумської обласної державної адміністрації суду не надано.
Так, за твердженням позивача, вказані листи залишились ТОВ "Тенегія" без відповіді та належного реагування, що і стало причиною виникнення спору у даній справі.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до частини 1 статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини першої статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частини 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Як вже було зазначено вище, у спірних видаткових накладних (№ 0002/0003207 від 24.09.2024 до договору № 762/2 від 24.09.2024 та № 0002/0003718 від 15.11.2024 до договору № 907/2 від 15.11.2024) сторонами узгоджено, що відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-карти) на отримання товару відповідно до "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997. Скретч-карта є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картах вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати одержувачу товар іншої марки чи в іншій кількості, ніж зазначено в скретч-карті.
Тобто, придбаний позивачем товар (бензин А-95 в загальній кількості 710 л) за спірними договорами по факту перебуває у відповідача і поставка його здійснюється шляхом заправлення автомобілів покупця після пред'явлення довірчих документів (скретч-карток).
Згідно з частинами першою, другою статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права випливає, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки, законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Зазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 911/1958/18.
Поданий позов є належним способом реалізації права позивача на повернення суми попередньої оплати в разі не поставки товару.
Відповідно до частини першої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статей 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доказів виконання зобов'язання щодо здійснення поставки товару шляхом видачі (заправки) з АЗС вказаного у спірних довірчих документах (скретч-картках на 710 літрів бензину А-95) об'єму і марки товару відповідач на момент розгляду спору не надав.
Не надано останнім і доказів повернення сплачених у якості передоплати за товар грошових коштів у розмірі 37 222,90 грн.
З огляду на викладене, вимоги позивача щодо стягнення зазначеної вище суми слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Відносно вимог позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій за спірними договорами, господарський суд вважає необхідним зазначити про таке.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Позивач у позовній заяві, обґрунтовуючи свої вимоги щодо стягнення штрафних санкцій з відповідача в сумі 5 890, 99 грн, посилається на пункти 7.2., 7.3., 7.4. договору від 15.11.2024 № 907/2.
Так, в пунктах 7.2., 7.3. вказаного договору сторонами встановлено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти виконавець сплачує замовнику штрафні санкції: неустойку у розмірі 0,1% вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення; а за порушення строків виконання зобов'язання понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
У пункті 7.4. договору сторони встановили відповідальність замовника, у вигляді пені за порушення строків оплати товару.
Відповідно до залученого до матеріалів справи розрахунку, позивач, керуючись вказаними пунктами договору, нарахував:
- пеню за період з 03.02.2025 по 09.07.2025 у сумі 2 161,60 грн.;
- неустойку у розмірі 0,1% за кожен день прострочення (періоду нарахування розрахунок не містить) у сумі 2 579,51 грн.;
- штраф у розмірі 7% від суми договору у сумі 1 149,88 грн.
Проте, ні позовна заява, ні розрахунок, ні умови договору не містять посилання на те, за яке порушення умов договору встановлені штрафні санкції в пунктах 7.2. та 7.3., в той час, як із змісту частини 1 статті 546, частини 1 статті 547 Цивільного кодексу України слідує, що неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання, щодо якого правочин вчиняється у письмовій формі.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України).
Із наведеного вбачається, що законодавець поділяє неустойку на договірну і законодавчо встановлену. Тобто, необхідною умовою виникнення права на неустойку є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, вид правопорушення, за який вона стягується та її розмір.
Сторонами ж у пунктах 7.2. та 7.3. договору від 15.11.2024 № 907/2 не було досягнуто згоди відносно виду правопорушення, за який встановлена відповідальність у вказаних вище пунктах договору, не містить і позовна заява посилань на те, за яке саме порушення позивач просить стягнути з відповідача неустойку у розмірі 0,1% за кожен день прострочення (у сумі 2 579,51 грн.) та штраф у розмірі 7% від суми договору.
При викладених обставинах, вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки та штрафу, що нараховані за вказаним договором, задоволенню не підлягають.
Не підлягають задоволенню і вимоги щодо стягнення з відповідача пені за період з 03.02.2025 по 09.07.2025 у сумі 2 161,60 грн., нарахування якої позивачем здійснено з посиланням на пункт 7.4 договору від 15.11.2024 № 907/2, з огляду на те, що, як вже зазначалось вище, вказаним пунктом договору сторони встановили відповідальність саме Замовника (позивача) за порушення строків оплати товару.
Безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню є і вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені за період з 03.02.2025 по 09.07.2025 у сумі 2 736,52 грн., нарахованої на підставі пункту 7.2. договору поставки № 762/2 від 24.09.2024.
Так, у вказаному пункті сторони встановили, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов'язання за кожний день прострочення.
Проте, у вказаному пункті договору № 762/2 від 24.09.2024 (аналогічно, як і при укладенні договору від 15.11.2024 № 907/2), сторонами не було досягнуто згоди відносно виду правопорушення, за який у ньому встановлена відповідальність у вигляді пені.
Позовна заява, як і розрахунок, також не містить посилань на те, за яке саме порушення позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 2 736,52 грн., за період з 03.02.2025 по 09.07.2025.
Розподіл судового збору здійснюється судом відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статями 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія" (51400, Дніпропетровська обл., Павлоградський р-н, місто Павлоград, вул.Соборна, будинок 99, код ЄДРПОУ 44604267) на користь Управління охорони здоров'я Сумської обласної державної адміністрації (40030, Сумська обл., місто Суми, вул.Шишкарівська, будинок 9, код ЄДРПОУ 02013142) 37 222,90 грн. - основного боргу та 1 966,59 грн. - судового збору.
В решті позовних вимог - відмовити.
Загальна сума, що підлягає до стягнення, складає - 39 189,49 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повне рішення складено 26.09.2025.
Суддя І.Ф. Мельниченко