вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
16.09.2025м. ДніпроСправа № 904/1783/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О. за участю секретаря судового засідання Анділахай В.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:
За позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фестивальний" (Дніпропетровська обл., м. Дніпро)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Січеслав Істейт" (Дніпропетровська обл., м. Дніпро)
про визнання права власності та витребування з чужого незаконного володіння нерухомого майна
Представники:
від позивача: Кім Г.В.;
від відповідача: не з'явився.
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фестивальний" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Січеслав Істейт", в якій просить:
1) витребувати з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Січеслав Істейт" на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фестивальний" нерухоме майно, а саме:
- трансформаторну підстанцію, опис об'єкта Загальна площа (кв.м): 50.1, Опис: трансформаторна підстанція літ. А-1, сходи №1, огорожа №2, підпірна стінка №3, підпірна стінка №4, мостіння I-III, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 775505612101, адреса: м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна (колишня Набережна В.І.Леніна), буд. 49т;
- нежитлові приміщення № 48, 49, 50, 51, Опис: в житловому будинку літ. А-7 в підвалі нежитлові приміщення № 48, 49, 50, 51. Приміщення №48 складається з: 1-тамбур, 2-приміщення РУ. Загальна площа приміщення №48 - 38,1кв.м. Приміщення №49 складається з: 1-камера трансф., загальною площею 7,9кв.м. Приміщення №50 складається з: 1-камера трансф., загальною площею 8,2кв.м. Приміщення №51 складається з: 1-приміщення РУ, загальною площею 16,0кв.м. Всього по приміщенням № 48, 49, 50, 51 загальна площа складає 70,2кв.м. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 53290712101, адреса: м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна (колишня Набережна В.І.Леніна), буд. 47;
2) визнати за Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Фестивальний" право власності на:
- трансформаторну підстанцію, опис об'єкта Загальна площа (кв.м): 50.1, Опис: трансформаторна підстанція літ. А-1, сходи №1, огорожа №2, підпірна стінка №3, підпірна стінка №4, мостіння I-III, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 775505612101, адреса: м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна (колишня Набережна В.І.Леніна), буд. 49т;
- нежитлові приміщення № 48, 49, 50, 51, Опис: в житловому будинку літ. А-7 в підвалі нежитлові приміщення № 48, 49, 50, 51. Приміщення №48 складається з: 1-тамбур, 2-приміщення РУ. Загальна площа приміщення №48 - 38,1кв.м. Приміщення №49 складається з: 1-камера трансф., загальною площею 7,9кв.м. Приміщення №50 складається з: 1-камера трансф., загальною площею 8,2кв.м. Приміщення №51 складається з: 1-приміщення РУ, загальною площею 16,0кв.м. Всього по приміщенням № 48, 49, 50, 51 загальна площа складає 70,2кв.м. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 53290712101, адреса: м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна (колишня Набережна В.І.Леніна), буд. 47.
Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що спірне майно є спільним майном співвласників багатоквартирного будинку, а з моменту створення позивача, останній набув право власності на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків №47, 49 та 49А по вулиці Січеславська Набережна у місті Дніпро та обладнання, в тому числі електричне, призначене для забезпечення енергоспостачання комплексу. Також зазначає, що забудовник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Перспектива Приват Дівелопмент", неправомірно передало відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Січеслав Істейт" спірне майно - трансформаторну підстанцію по вулиці Січеславська Набережна, 49Т у місті Дніпро та нежитлові приміщення №№48, 49, 50, 51 за адресою: вулиця Січеславська Набережна, 47 у місті Дніпро, призначені для обслуговування мешканців вказаних житлових будинків, чим порушено право спільної власності співвласників.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2025 позовну заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фестивальний" залишено без руху на підставі статті 164 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу строк для усунення недоліків.
30.04.2025 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої надано докази доплати судового збору у встановлених порядку і розмірі, та усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 03.06.2025.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2025 відкладено підготовче засідання на 19.06.2025.
19.06.2025 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв'язку з необхідністю уточнення позивачем позовних вимог та надання додаткових доказів щодо предмету позову.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2025 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 31.07.2025.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 19.08.2025.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2025 відкладено розгляд справи по суті на 04.09.2025.
04.09.2025 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з участю представника позивача у слідчих діях, призначених у кримінальному провадженні.
У судове засідання 04.09.2025 сторони не забезпечили явку своїх представників, про дату, час і місце судового засідання повідомлялися належним чином.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2025 відкладено розгляд справи по суті на 16.09.2025.
Відповідач не надав відзив на позовну заяву.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити наступне.
Господарським судом направлялися ухвали суду від 05.05.2025, 03.06.25, 19.06.2025, 31.07.2025, 19.08.2025, 04.09.2025 на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 49101, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Володимира Антоновича, буд. 33.
Однак, поштовий конверт з ухвалою суду від 05.05.2025 (про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження), як і всі подальші ухвали суду були повернуті працівниками поштового зв'язку з відміткою: "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 103-106, 119-126, 136-139, 148-151 том 1).
Частиною одинадцятою статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення..
Згідно з положеннями частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є:
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3);
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4);
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, і які регулюють відносини між ними.
Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.
Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
Суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 180 Господарського процесуального кодексу України, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб'єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.
З огляду на правильність наявної в матеріалах справи адреси відповідача, враховуючи вищевикладені обставини, а також термін зберігання поштової кореспонденції відділенням поштового зв'язку і її повернення до суду "за закінченням терміну зберігання", суд дійшов висновку, що останнім днем строку для подання відзиву на позов необхідно вважати 12.06.2025, оскільки 28.05.2025 - день проставлення поштової відмітки про причину повернення конверту, яким направлялась відповідачу ухвала суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі за якою було зобов'язано надати відповідача відзив на позов.
Будь-яких клопотань про продовження зазначеного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною другою статті 119 Господарського процесуального кодексу України, від відповідача до суду не надходило; поважних причин пропуску наведеного строку суду також не повідомлено.
Станом на 16.09.2025 відповідач відзив на позов не надав.
Згідно з частиною першою статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").
Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що ним були створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Таким чином, суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, але не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
У судовому засіданні 16.09.2025 проголошені вступна та резолютивна частина рішення суду.
Під час розгляду справи судом досліджені докази, наявні в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-
Рішенням Дніпропетровської міської ради №135/17 від 25.07.2007 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Перспектива Приват Дівелопмент" код ЄДРПОУ 33971939, земельної ділянки у районі вул. Дзержинського та вул. Колодязної (Жовтневий район) в оренду для будівництва другої черги містобудівного ансамблю "Крутогірний" (житловий комплекс "Каміння" І етап І черга) та дозвіл будівництва другої черги містобудівного ансамблю "Крутогірний" (житловий комплекс "Каміння" І етап І черга) зі зміною цільового використання земельних ділянок", окрім іншого, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,3906га (кадастровий номер 1210100000:03:328:0197 та передано вказану земельну ділянку в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Перспектива Приват Дівелопмент" строком на три роки для будівництва другої черги містобудівного ансамблю "Крутогірний" (житловий комплекс "Каміння" І етап І черга) у районі вул. Дзержинського та вул. Колодязної (Жовтневий район). Також, дозволено Товариству з обмеженою відповідальністю "Перспектива Приват Дівелопмент" будівництва другої черги містобудівного ансамблю "Крутогірний" (житловий комплекс "Каміння" І етап І черга) на земельних ділянках кадастрові номери 1210100000:03:328:0029, 1210100000:03:328:0182, 1210100000:03:328:0183, 1210100000:03:328:0030, 1210100000:03:328:0021, 1210100000:03:328:0155 (а.с. 12-18 том 1).
12.10.2007 на підставі вказаного рішення між Товариством з обмеженою відповідальністю "Перспектива Приват Дівелопмент" та Дніпропетровською міською радою укладено договір оренди, за яким передано у користування земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:03:328:0197 строком на три роки. Договір оренди посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш І.П. та зареєстровано в реєстрі за №6901. Договір зареєстровано ДМВ ДРФ "Центра" ДЗК про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 16.10.2007 за №040710400604 (а.с. 19-28 том 1).
18.06.2009 Товариством з обмеженою відповідальністю "Перспектива Приват Дівелопмент" отримано дозвіл на виконання будівельних робіт №356/01-08 від 18.06.2009 щодо будівництва другої черги містобудівного ансамблю "Крутогірний" (житловий комплекс "Каміння" І етап) в районі вул. Дзержинського та вул. Колодязної згідно проектної документації, погодженої ГоловАПУ від 27.04.2009 №117, наказ від 28.05.2009 №06-210 (а.с. 39, 40 том 1).
Рішенням Дніпропетровської міської ради №688/56 від 28.04.2010 "Про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки від 16.10.07, номер державної реєстрації 040710400604, в районі вул. Дзержинського та вул. Колодязної (Жовтневий район) ТОВ "Перспектива Приват Дівелопмент" код ЄДРПОУ 33971939, для будівництва другої черги містобудівного ансамблю "Крутогірний" (житловий комплекс "Каміння", І етап, І черга) продовжено строк дії договору оренди до 16.10.2015 (а.с. 30, 31 том 1).
24.06.2010 на виконання зазначеного рішення між Товариством з обмеженою відповідальністю "Перспектива Приват Дівелопмент" та Дніпропетровською міською радою укладено додатковий договір до договору оренди землі від 12.10.2007 (а.с. 32-35 том 1).
Відповідно до акту готовності до експлуатації №3 від 17.08.2015 та сертифікату серії ІУ №165152433424 введено в експлуатацію трансформаторну підстанцію. Згідно акту назва об'єкту - "Будівництво другої черги містобудівного ансамблю "Крутогірний". Житловий комплекс "Каміння" (І етап будівництва) в районі вул. Дзержинського та вул. Колодязної. Трансформаторна підстанція", нове будівництво, за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна В.І. Леніна, 49Т, трансформаторна підстанція, з загальними показниками загальної площі 50,1кв.м., загальною потужністю 2х800кВа (а.с. 41-45 том 1).
За відомостями інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №331809577 від 10.05.2023 (а.с. 46-47 том 1), право власності на трансформаторну підстанцію за адресою: місто Дніпропетровськ, вулиця Набережна В.І. Леніна, будинок 49Т, 26.10.2015 зареєстровано за забудовником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Перспектива Приват Дівелопмент" на підставі свідоцтва про право власності від 13.11.2015 №47550311, виданого державним реєстратором Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області Александрук Г.В., 02.03.2017 зареєстровано за відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Січеслав Істейт" на підставі договору купівлі-продажу трансформаторної підстанції від 02.03.2017, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Крючковою Т.В., зареєстрованого в реєстрі за №2146 (а.с. 64-67 том 1).
За відомостями інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №331810522 від 10.05.2023 (а.с. 48-50 том 1), право власності на нежитлові приміщення №№ 48, 49, 50, 51 в житловому будинку літ. А-7 в підвалі, за адресою: місто Дніпропетровськ, вулиця Набережна В.І. Леніна, будинок 47, приміщення №48 складається з: 1-тамбур, 2-приміщення РУ, загальна площа приміщення №48 - 38,1кв.м., приміщення №49 складається з: 1 - камера трансф., загальною площею 7,9кв.м., приміщення №50 складається з: 1 - камера трансф., загальною площею 8,2кв.м., приміщення №51 складається з: 1 - приміщення РУ, загальною площею 16,0кв.м., всього по приміщенням №№ 48, 49, 50, 51 загальна площа складає 70,2кв.м., зареєстровано 02.04.2013 за забудовником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Перспектива Приват Дівелопмент" на підставі свідоцтва про право власності від 21.05.2013 №3698357, виданого виданого державним реєстратором Колесник І.М. 02.03.2017 наведене майно зареєстровано за відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Січеслав Істейт" на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 02.03.2017, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Крючковою Т.В., зареєстрованого в реєстрі за №2144 (а.с. 68-71 том 1).
Як зазначає позивач, наразі строк дії договору оренди від 12.10.2007 сплив, а позивачем на підставі рішення Дніпровської міської ради №192/16 від 23.02.2022 отримано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню житлового комплексу "Фестивальний" по вулиці Січеславській Набережній, 47, 49, 49А (а.с. 36-38 том 1).
Позивач стверджує, що спірні нежитлові приміщення та трансформаторна підстанція є спільним майном співвласників житлових будинків №47, 49, 49А по вул. Січеславська Набережна у м. Дніпрі, які є допоміжними приміщеннями, а тому державна реєстрація права власності на майно за забудовником та відповідачем є такою, що здійснена за відсутності законних підстав та порушує права співвласників, що й стало причиною виникнення спору й подання позову з вимогами, які є способом захисту прав співвласників багатоквартирного будинку в особі позивача.
З огляду на наведене предметом доказування у справі є обставини, пов'язані з наявністю чи відсутністю підстав вважати спірні об'єкти нерухомості допоміжними приміщеннями, наявністю прав співвласників багатоквартирного житлових будинків №47, 49, 49А по вул. Січеславська Набережна у м. Дніпрі на наведені нежитлові приміщення з можливістю захисту їх інтересів позивачем у цій справі, правомірністю набуття й перебування спірних нежитлових приміщень у володінні відповідача, а також наявність чи відсутність підстав для визнання права власності за ОСББ "Фестивальний" та витребування з чужого незаконного володіння спірного нерухомого майна.
Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Згідно із статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Частиною другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
За змістом положень зазначених норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
В контексті завдань господарського судочинства звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача.
Однак, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов для реалізації встановлених вищевказаними нормами прав.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові необхідно відмовити.
Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Поняття законного (охоронюваного законом) інтересу міститься в рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі №1-10/2004, згідно з яким поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам (п. 5.11 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18 грудня 2024 року у справі № 826/7514/17).
Відповідно до цього рішення поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який:
а) виходить за межі змісту суб'єктивного права;
б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони;
в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб;
г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права;
д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом;
є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.
Законний інтерес може бути захищено судом, якщо позивач вважає, що його законний інтерес, за захистом якого він звернувся до суду: а) порушено (щодо протиправних діянь, які мали місце і припинилися) або б) порушується (щодо протиправних діянь, які тривають); або г) мають місце інші ущемлення законних інтересів.
Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19.09.2019 у справі №924/831/17, від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 22.09.2022 у справі №924/1146/21, від 06.10.2022 у справі №922/2013/21, від 17.11.2022 у справі №904/7841/21).
Відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29.08.2023 у справі №910/5958/20, від 04.12.2019 у справі №910/15262/18, від 03.03.2020 у справі №910/6091/19).
Щодо вимоги позивача про визнання права власності за Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Фестивальний" на трансформаторну підстанцію та нежитлові приміщення № 48, 49, 50, 51 суд зазначає наступне.
Закінчені будівництвом і підготовлені до експлуатації об'єкти підлягають введенню в експлуатацію в порядку, встановленому чинним законодавством на момент введення в експлуатацію, відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації.
Матеріали справи дозволяють стверджувати, що свідоцтво про право власності №47550311 від 13.11.2015, видане державним реєстратором Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області Александрук Г.В. та свідоцтво про право власності №3698357 від 21.05.2013, видане державним реєстратором Колесник І.М., не оскаржувались та не скасовані.
За змістом статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав..
Статтею 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» багатоквартирний будинок визначено як житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об'єктами нерухомого майна; співвласник багатоквартирного будинку - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.
Відповідно до статті 5 зазначеного Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна (абз. 3 статті 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»).
Конституційний Суд України у рішенні від 02.03.2004 №4-рп/2004 вказав, що підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.
15.03.2017 співвласниками приміщень в багатоквартирних будинках №47, №49 та №49А, розташованих по вулиці Січеславська Набережна в м. Дніпро зареєстровано юридичну особу - об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Фестивальний», про що внесено відповідну інформацію до Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Як зазначалось вище, частина позовних вимог позивача, визначені саме як визнання права за ОСББ «Фестивальний» на трансформаторну підстанцію та нежитлові приміщення № 48, 49, 50, 51.
На думку суду, зазначені позовні вимоги суперечать викладеним положенням чинного законодавства, оскільки об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків за визначенням не може належати право спільної сумісної власності на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків.
Створення і діяльність об'єднання співвласника багатоквартирних будинків має на меті сприяння власникам квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку у використанні їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Суб'єктами права спільної сумісної власності на відповідні об'єкти можуть бути виключно власники (фізичні та юридичні особи) приміщень в таких будинках.
В даному випадку визнання права власності саме за об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків як юридичною особою буде порушувати права конкретних власників приміщень в таких будинках.
До того ж матеріали справи не дозволяють стверджувати про те, що через спірну трансформаторну підстанцію розподіляється і постачається електрична енергія лише на житлові будинки ОСББ «Фестивальний», а не і на інші житлові будинки. Визнання права власності на спірні об'єкти лише щодо ОСББ «Фестивальний» буде порушувати права власників приміщень в інших будинках, які також можуть отримувати електроенергію від розподільчої підстанції.
Суд зазначає, що у позивача відсутнє право на звернення з відповідними вимогами, а матеріали справи не містять обґрунтувань наявність такого права.
Зазначені висновки суду не суперечать правовим позиціям Верховного Суду, викладеним в постанові від 14.03.2018 по справі №815/219/17.
Щодо вимоги позивача про витребування з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Січеслав Істейт" на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фестивальний" нерухомого майна, а саме трансформаторної підстанції та нежитлових приміщень № 48, 49, 50, 51, господарський суд зазначає, що підставою для задоволення даної вимоги є необхідність доведення, насамперед, факту належності спірних об'єктів до допоміжних приміщень житлових будинків №47, 49, 49А по вул. Січеславська Набережна у м. Дніпрі належними та допустимими доказами.
З приводу правової позиції позивача, наданих ним доказів, а також за результатами їх оцінки судом, слід зазначити наступне.
Відповідно до частини першої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Суд відзначає, що у розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" слід розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Так, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.
При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з яким здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.
Відповідно до частин першої та другої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Господарський суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатнього обсягу доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї їх кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами належності спірних приміщень до допоміжних приміщень житлових будинків №47, 49, 49А по вул. Січеславська Набережна у м. Дніпрі, а тому у позивача відсутні підстави для витребування з чужого незаконного володіння зазначених приміщень та трансформаторної підстанції.
До вказаного висновку суд прийшов з огляду на таке.
Частиною другою статті 382 Цивільного кодексу України встановлено, що всі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Аналогічне визначення спільного майна багатоквартирного будинку надано в пункті 6 частини першої статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", згідно з пунктом 2 якої допоміжними приміщення багатоквартирного будинку є приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).
У рішенні Конституційного Суду України від 09.11.2011 у справі № 14-рп/2011 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_1 щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" Конституційний Суд України вказав, що за законодавством України допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Під поняттям "мешканці" треба розуміти власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень будинку, які проживають у будинку і становлять визначене коло суб'єктів, які реалізують право спільної власності на окремий її об'єкт - допоміжні приміщення.
Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання. Такий правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 23.10.2019 у справі № 598/175/15-ц (провадження № 14-363цс19.
Як встановлено судом, відповідно до акту готовності до експлуатації №3 від 17.08.2015 та сертифікату серії ІУ №165152433424 введено в експлуатацію трансформаторну підстанцію. Згідно акту назва об'єкту - "Будівництво другої черги містобудівного ансамблю "Крутогірний". Житловий комплекс "Каміння" (І етап будівництва) в районі вул. Дзержинського та вул. Колодязної. Трансформаторна підстанція", нове будівництво, за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна В.І. Леніна, 49Т, трансформаторна підстанція, з загальними показниками загальної площі 50,1кв.м., загальною потужністю 2х800кВа (а.с. 41-45 том 1).
За відомостями інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №331809577 від 10.05.2023 (а.с. 46-47 том 1), право власності на трансформаторну підстанцію, за адресою: місто Дніпропетровськ, вулиця Набережна В.І. Леніна, будинок 49Т, 26.10.2015 зареєстровано за забудовником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Перспектива Приват Дівелопмент" на підставі свідоцтва про право власності від 13.11.2015 №47550311, виданого державним реєстратором Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області Александрук Г.В., а 02.03.2017 зареєстровано за відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Січеслав Істейт" на підставі договору купівлі-продажу трансформаторної підстанції від 02.03.2017, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Крючковою Т.В., зареєстрованого в реєстрі за №2146 (а.с. 64-67 том 1).
За відомостями інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №331810522 від 10.05.2023 (а.с. 48-50 том 1), право власності на нежитлові приміщення №№ 48, 49, 50, 51 в житловому будинку літ. А-7 в підвалі, за адресою: місто Дніпропетровськ, вулиця Набережна В.І. Леніна, будинок 47, приміщення №48 складається з: 1-тамбур, 2-приміщення РУ, загальна площа приміщення №48 - 38,1кв.м., приміщення №49 складається з: 1 - камера трансф., загальною площею 7,9кв.м., приміщення №50 складається з: 1 - камера трансф., загальною площею 8,2кв.м., приміщення №51 складається з: 1 - приміщення РУ, загальною площею 16,0кв.м., всього по приміщенням №№ 48, 49, 50, 51 загальна площа складає 70,2кв.м., зареєстровано 02.04.2013 за забудовником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Перспектива Приват Дівелопмент" на підставі свідоцтва про право власності від 21.05.2013 №3698357, виданого державним реєстратором Колесник І.М., 02.03.2017 зареєстровано за відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Січеслав Істейт" на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 02.03.2017, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Крючковою Т.В., зареєстрованого в реєстрі за №2144 (а.с. 68-71 том 1).
Таким чином, дані докази підтверджують лише ту обставину, що спірні приміщення є окремими нежитловими приміщеннями і не створені як такі, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирних будинків №47, АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 і є самостійними об'єктами цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять.
Будь-яких висновків експертів з цього питання чи доказів, які б підтверджували вимоги позивача, ним не надані.
Враховуючи всі вказані вище обставини, суд приходить до висновку, що докази на підтвердження правомірності вимог позивача щодо витребування майна з чужого незаконного володіння є менш вірогідними, ніж наявні в матеріалах докази на їх спростування, у зв'язку з чим, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Разом з цим, господарський суд зазначає, окрім викладеного, що позивачем також не було доведено порушення його прав, за захистом яких було пред'явлено позов у цій справі, оскільки, як зазначалось вище, ним не доведено належними та допустимими доказами належності спірних приміщень до допоміжних приміщень житлових будинків №47, 49, АДРЕСА_1 , що в свою чергу є також окремою підставою для відмови в позові.
Стосовно інших доводів позивача суд зазначає наступне.
Враховуючи положення частини першої статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи позивача і відповідача та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень позивача і відповідача судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання позову слід покласти на позивача.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77- 79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Відмовити в задоволенні позову Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фестивальний" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Січеслав Істейт" про витребування з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Січеслав Істейт" на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фестивальний" нерухомого майна, а саме: трансформаторну підстанцію, опис об'єкта Загальна площа (кв.м): 50.1, Опис: трансформаторна підстанція літ. А-1, сходи №1, огорожа №2, підпірна стінка №3, підпірна стінка №4, мостіння I-III, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 775505612101, адреса: м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна (колишня Набережна В.І.Леніна), буд. 49т; нежитлові приміщення № 48, 49, 50, 51, Опис: в житловому будинку літ. А-7 в підвалі нежитлові приміщення № 48, 49, 50, 51. Приміщення №48 складається з: 1-тамбур, 2-приміщення РУ. Загальна площа приміщення №48 - 38,1кв.м. Приміщення №49 складається з: 1-камера трансф., загальною площею 7,9кв.м. Приміщення №50 складається з: 1-камера трансф., загальною площею 8,2кв.м. Приміщення №51 складається з: 1-приміщення РУ, загальною площею 16,0кв.м. Всього по приміщенням № 48, 49, 50, 51 загальна площа складає 70,2кв.м. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 53290712101, адреса: м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна (колишня Набережна В.І.Леніна), буд. 47 та про визнання за Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Фестивальний" права власності на: трансформаторну підстанцію, опис об'єкта Загальна площа (кв.м): 50.1, Опис: трансформаторна підстанція літ. А-1, сходи №1, огорожа №2, підпірна стінка №3, підпірна стінка №4, мостіння I-III, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 775505612101, адреса: м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна (колишня Набережна В.І.Леніна), буд. 49т; нежитлові приміщення № 48, 49, 50, 51, Опис: в житловому будинку літ. А-7 в підвалі нежитлові приміщення № 48, 49, 50, 51. Приміщення №48 складається з: 1-тамбур, 2-приміщення РУ. Загальна площа приміщення №48 - 38,1кв.м. Приміщення №49 складається з: 1-камера трансф., загальною площею 7,9кв.м. Приміщення №50 складається з: 1-камера трансф., загальною площею 8,2кв.м. Приміщення №51 складається з: 1-приміщення РУ, загальною площею 16,0кв.м. Всього по приміщенням № 48, 49, 50, 51 загальна площа складає 70,2кв.м. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 53290712101, адреса: м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна (колишня Набережна В.І.Леніна), буд. 47.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено: 26.09.2025.
Суддя В.О. Татарчук