25.09.2025 року м.Дніпро Справа № 908/149/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Верхогляд Т.А., Чередко А.Є.,
при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.
представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Гриценко В.С. (власні засоби);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.03.2025 (суддя Зінченко Н.Г., повний текст якого підписаний 03.04.2025) у справі № 908/149/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “ДНІПРОМЕТЦЕНТР» м. Дніпро
до відповідача Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» м. Київ в особі філії “Відокремлений підрозділ “Запорізька атомна електрична станція» Запорізька область, м. Енергодар
про стягнення 2 778 936,47 грн.
До Господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “ДНІПРОМЕТЦЕНТР» з позовом до Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі філії “Відокремлений підрозділ “Запорізька атомна електрична станція» Запорізької області про стягнення 2 778 936,47 грн. заборгованості за договором поставки товару № 53-121-08-22-11209 від 11.05.2022, в тому числі 2 086 624,00 грн. основного боргу за поставлений товар, 154 741,82 грн. 3 % річних та 541 570,65 грн. інфляційних втрат.
Позов обґрунтовано посиланням на приписи ст., ст. 509, 525, 526, 530, 612, 625, 712 ЦК України, ст., ст. 193, 265 ГК України. Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що через порушення відповідачем умов договору поставки № 53-121-08-22-11209 від 11.05.2022 та положень чинного законодавства в частині оплати за поставлений товар у відповідача утворилася заборгованість в розмірі 2 082 624,00 грн. У зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару, позивачем на підставі положень ст. 625 ЦК України нараховані відповідачу інфляційні втрати в сумі 541 570,65 грн. та 3 % річних в розмірі 154 741,82 грн. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити повністю та стягнути з відповідача на його користь 2 082 624,00 грн. основного боргу за поставлений товар, 154 741,82 грн. 3 % річних та 541 570,65 грн. інфляційних втрат, а всього 2 778 936,47 грн. заборгованості за договором поставки товару № 53-121-08-22-11209 від 11.05.2022. Також позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь витрати зі сплати судового збору.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.03.2025 у справі № 908/149/25 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» м. Київ в особі філії “Відокремлений підрозділ “Запорізька атомна електрична станція» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “ДНІПРОМЕТЦЕНТР» 2 082 624 грн. 00 коп. основного боргу, 154 741 грн. 82 коп. 3 % річних, 541 570 грн. 65 коп. інфляційних витрат та витрати на сплату судового збору в розмірі 33 347 грн. 24 коп.
Не погодившись із зазначеним рішенням в частині стягнення відсотків річних, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Акціонерне товариство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом», в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення трьох процентів річних в розмірі 154 741,82 грн. та ухвалити нове рішення, з урахуванням клопотання відповідача про зменшення розміру трьох процентів річних.
Апеляційна скарга мотивована тим, що АТ "НАЕК "Енергоатом" належить до суб'єктів господарської діяльності, у власності та користуванні яких знаходяться об'єкти підвищеної небезпеки відповідно до вимог Закону України «Про об'єкти підвищеної небезпеки» і входить до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки безпеки держави. "НАЕК "Енергоатом" забезпечує більше 55 % потреби України в електроенергії.
Скаржник зазначає, що Енергодарська міська територіальна громада, в межах якої розташовані виробничі потужності Відповідача, включена до Переліку територій, на яких ведуться (велись) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженому наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, з зазначенням дати виникнення можливості бойових дій: 04.03.2022. Ці факти є загальновідомими, в зв'язку з чим не підлягають доказуванню. Отже, на переконання Скаржника, неможливість своєчасного виконання ним грошового зобов'язання за договором викликана об'єктивними негативними чинниками, що не залежать від його волі, та доводить відсутність вини в його діях і, відповідно, виключає підставу відповідальності за порушення грошового зобов'язання за договором.
На думку Апелянта, Господарський суд першої інстанції не застосував закон, який підлягав застосуванню, а саме норми Цивільного кодексу України: статей 614 (щодо наявності вини як підстави відповідальності за порушення зобов'язання) і 617 (щодо підстав звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання).
Також у скарзі йдеться про те, що Скаржник не погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для зменшення розміру 3% річних та зазначає про наявність надзвичайних обставин, які вплинули на здатність своєчасно виконати зобов'язання за договором, що є підставою для зменшення розміру 3% річних як відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
За твердженням Відповідача, з моменту окупації Запорізька АЕС працювала в екстремальних умовах. З 11 вересня 2022 року Запорізька АЕС повністю зупинена, тобто відпуск електричної енергії у мережу зі станції не здійснюється. Втрата Відповідачем значної частини виробничих потужностей внаслідок окупації Запорізької АЕС вплинула на фінансовий стан.
Крім того, за доводами Апелянта, при розгляді клопотання Товариства про зменшення розміру відповідальності судом не враховано, що Відповідача внесено до Переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави; нові обстріли РФ енергетичної інфраструктури призвели до масштабного дефіциту електроенергії в Україні, тому за умов дефіциту потужності енергосистеми України, є виправданим та обґрунтованим зменшення відповідальності державного підприємства як основного суб'єкта генерації електроенергії в країні.
Позивач у відзиві просить апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Запорізької області від 20.03.2025 по справі №908/149/25 залишити без змін.
08.05.2025 від відповідача надійшла заява, в якій останній просить задовольнити апеляційну скаргу АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «ВП «Запорізька атомна електрична станція», скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 20.03.2025 у справі №908/149/25 в частині стягнення з відповідача на користь позивача трьох процентів річних в розмірі 154 741,82 грн та ухвалити нове рішення з урахуванням клопотання про зменшення розміру трьох процентів річних.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.04.2025 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Чередко А.Є., Парусніков Ю.Б.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 14.04.2025 здійснено запит матеріалів необхідних для розгляду справи із Господарського суду Запорізької області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів до суду апеляційної інстанції.
21.04.2025 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.04.2025 (суддя - доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу відповідача залишено без руху через неподання останнім доказів оплати судового збору у встановленому розмірі (визначена сума сплати 3633,60 грн) та неподання доказів на підтвердження підписанта скарги в порядку самопредставництва. Скаржнику наданий строк (10 днів) для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
28.04.2025 на адресу суду від скаржника, на виконання вимог ухвали від 23.04.2025 надійшла заява про усунення недоліків скарги до якої додано платіжну інструкцію №2392 від 16.04.2025 про оплату 3633,60 грн., а також надані: Посадова інструкція юрисконсульта, довідка про те, що Гриценко В.С. працює у філії ВП “Запорізька АЕС», Положення про юридичне управління, Положення про філію ВП “Запорізька АЕС», Наказ АТ “НАЕК “Енергоатом» “Про деякі питання функціонування АТ “НАЕК “Енергоатом».
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.04.2025 відкрито апеляційне провадження у справі; судове засідання призначено на 25.09.2025.
06.05.2025 від позивача надійшла заява про проведення засідання за відсутності учасника справи.
26.08.2025 до суду від представника відповідача (апелянта) Гриценко В.С. надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.
25.09.2025 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №908/149/25 у зв'язку з відрядженням судді Паруснікова Ю.Б.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2025, справу №908/149/25 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Чередко А.Є., Верхогляд Т.А.
25.09.2025 в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти них, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
11.05.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “ДНІПРОМЕТЦЕНТР», (Постачальник, позивач у справі) та Державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція», (Покупець, відповідач у справі) укладено Договір поставки товару № 53-121-08-22-11209 (далі за текстом - Договір) , відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар, перелік якого наведено в цьому пункті Договору, на загальну суму 2 976 096,00 грн. з ПДВ. Строк поставки товару: до 25.05.2022. (п., п. 1.1, 1.3 Договору)
Частиною 1 статті 1 Закону України “Про акціонерне товариство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» визначено, що утворення Товариства здійснюється шляхом перетворення Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» (код згідно з ЄДРПОУ 24584661) (далі - НАЕК “Енергоатом») за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 1 Закону України “Про Акціонерне товариство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» Товариство є правонаступником усіх прав та обов'язків НАЕК “Енергоатом» із дня державної реєстрації товариства. НАЕК “Енергоатом» припиняється одночасно із державною реєстрацією Товариства.
Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1420 від 29.12.2023 “Про утворення акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» постановлено утворити Акціонерне товариство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом», 100 відсотків акцій якого належать державі, шляхом перетворення Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» (код згідно з ЄДРПОУ 24584661).
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 1420 від 29.12.2023 “Про утворення Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» установлено, що Товариство є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов'язків Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» із дня державної реєстрації товариства; відокремлені підрозділи Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» із дня державної реєстрації товариства продовжують функціонувати як відокремлені підрозділи товариства (філії, представництва).
У пункті 1 Статуту Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1420 від 29.12.2023, зазначено, що Акціонерне товариство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» утворено в результаті реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» відповідно до Закону України “Про акціонерне товариство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом».
З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формування вбачається, що за ідентифікаційним кодом 24584661 припинено юридичну особу - Державне підприємство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» та зареєстровано за цим кодом Акціонерне товариство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом», яке є правонаступником Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом».
Крім того, відповідно до вищезазначеної постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 № 1420 відокремлені підрозділи Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» із дня державної реєстрації акціонерного товариства продовжують функціонувати як відокремлені підрозділи товариства (філії, представництва).
Таким чином, Акціонерне товариство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» (ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі філії “Відокремлений підрозділ “Запорізька атомна електрична станція» (ідентифікаційний код ВП 19355964) - відповідач у справі - є правонаступником всіх прав та обов'язків Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» (ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція» (ідентифікаційний код ВП 19355964) - Покупця за Договором.
До Договору поставки товару № 53-121-08-22-11209 від 11.05.2022 сторонами укладено ряд додаткових угод.
Зокрема, Додатковою угодою № 1 від 25.05.2022 сторони виклали п. 1.3 Договору в новій редакції та погодили, що строк поставки товару, зазначеного в пп. 3 п. 1.1 Договору, - до 21.08.2022.
Також Додатковою угодою № 2 від 17.06.2022 сторони внесли зміни до Договору щодо позиції товару, зазначеного в пп. 3 п. 1.1 Договору, а Додатковою угодою № 3 від 23.08.2022 сторони виклали в новій редакції п. 1.1 Договору в частині переліку товару та визначили загальну суму товару, що має бути поставлений за Договором, в розмірі 2 082 624,00 грн.
У пункті 3.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 3 від 23.08.2022 сторонами погоджено, що ціна товару за Договором без врахування ПДВ складає 1 735 520,00 грн., крім того ПДВ 20 % 347 1043,00 грн., загальна вартість разом - 2 082 624,00 грн.
Умовами п. 4.1 Договору визначено, що поставка товару відбувається відповідно до правил ІНКОТЕРМС 2010 на умовах EXW м. Дніпро, склад Постачальника. Місце проведення вхідного контролю (вантажоодержувач) - склад Запорізького відділення ВП “Складське господарство» ДП НАЕК “Енергоатом» м. Енергодар, (п. 4.2 Договору).
Постачальник зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкової накладної чинним законодавством з дотриманням вимог Законів України “Про електронні документи та електронний документообіг» та “Про електронні довірчі послуги». (п. 4.5 Договору)
У пункті 3.2 Договору встановлено, що оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1 Договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.
Згідно з п. 3.3 Договору оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації Постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
За змістом п. 12.1 Договір вважається укладеним з дати підписання сторонами і діє до завершення або скасування воєнного стану в Україні.
Сторонами доказів розірвання, припинення чи визнання недійним Договору суду не надано.
Матеріали справи свідчать, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за Договором, а саме здійснив поставку відповідачу обумовленого Договором товару на загальну суму 2 082624,00 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:
- № 12 від 23.05.2022 на суму 624 150,00 грн. з ПДВ;
- № 13 від 23.05.2022 на суму 1 458 474,00 грн. з ПДВ.
Зазначені вище видаткові накладні №, № 12 і 13 від 23.05.2022 підписані уповноваженими особами Постачальника і Покупця та скріплені печатками сторін.
Відповідач факт отримання від позивача товару за видатковими накладними №, № 12 і 13 від 23.05.2022 на загальну суму 2 082 624,00 грн. не заперечив.
Отже, як вбачається з матеріалів справи, факт поставки позивачем відповідачу товару згідно умов Договору № 53-121-08-22-11209 від 11.05.2022 на суму 2 082 624,00 грн. є доведеним.
Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані договором поставки.
Умовами пункту 3.2 Договору сторони погодили, що розрахунок за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника з відстрочкою 60 календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1 Договору.
Отже, з моменту поставки товару (23.05.2022) та отримання відповідачем повного обсягу товару, вказаного в п. 1.1 Договору, враховуючи встановлений п. 3.2 Договору строк оплати, кінцевим терміном сплати за весь поставлений обсяг товару є 22.07.2022.
Таким чином, сторонами чітко визначений строк оплати отриманого за Договором товару.
Матеріали справи свідчать, що відповідачем оплата отриманого товару у визначені Договором строки та розмірі не здійсненна.
11.11.2024 позивач звернувся до відповідача з Претензією за вих. № 11/11/24-1 щодо оплати поставленого товару за Договором № 53-121-08-22-11209 від 11.05.2022 в розмірі 2 082 624,00 грн. та сплати річних відсотків і інфляційних втрат, нарахованих за прострочення грошового зобов'язання.
У Відповіді на претензію позивача № 21-12150/28-вих від 29.11.2024 відповідач зазначив, що у зв'язку із введенням на території України режиму воєнного стану та повномасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, що є загальновідомими форс-мажорними обставинами, в діях відповідача відсутня вина у несвоєчасному виконанні грошового зобов'язання за Договором № 53-121-08-22-11209 від 11.05.2022, а тому відсутні підстави для нарахування річних відсотків та інфляційних втрат.
Станом на час вирішення спору судом заборгованість відповідача перед позивачем за Договором № 53-121-08-22-11209 від 11.05.2022 в розмірі 2 082 624,00 грн. не погашена.
Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив із того, що позивачем належними доказами доведено виконання зобов'язань з поставки товару відповідачу, в той час як останній доказів оплати товару на суму 2 082 624 грн. 00 коп. не надав, що є підставою для стягнення основної суми заборгованості.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат і відсотків річних, судом визначена його арифметична правильність.
Відмовляючи в задоволенні клопотання відповідача щодо зменшення розміру річних відсотків, суд першої інстанції зазначив, що форс-мажор не звільняє від обов'язку виконати зобов'язання, він звільняє виключно від відповідальності за невиконання зобов'язання (неустойка у формі штрафу та пені, відшкодування збитків).
Умовами розділу 9 “Форс-мажор» Договору № 53-121-08-22-11209 від 11.05.2022 сторони визначили порядок дій сторін при настанні форс-мажорних обставин.
У даному випадку відповідачем не надано доказів дотримання порядку, прописаного в Договорі, повідомлення позивача про виникнення форс-мажору та, як наслідок, неможливість своєчасної оплати товару з моменту початку збройної агресії Російської Федерації.
Відповідач не повідомляв позивача про настання форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов'язань за Договором, та про отримання відповідних підтверджуючих документів.
Більш того, сам Договір поставки товару № 53-121-08-22-11209 укладений сторонами під час військової агресії Російської Федерації проти України та введення в Україні режиму воєнного стану (11.05.2022).
Отже, при укладенні такого Договору сторони мали усвідомлювати всі ризики його укладення під час дії в Україні правового режиму воєнного стану, а тому сам факт дії воєнного стану в Україні не може вважатися обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами), крім випадків настання конкретних подій/обставин під час дії правового режиму воєнного стану, що буде підтверджено відповідними документами.
Також суд звернув увагу, що, введення на території України режиму воєнного стану є загальновідомою обставиною, проте, всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі (Товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “ДНІПРОМЕТЦЕНТР») також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже, правомірно очікує на сплату йому відповідачем боргу за Договором № 53-121-08-22-11209 від 11.05.2022.
Згідно з текстом апеляційної скарги відповідача, рішення суду першої інстанції оскаржується останнім лише в частині стягнення з відповідача 3% річних. Отже, з урахуванням положень ст. 269 ГПК України, в іншій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.
Так, позивачем на підставі ст. 625 ЦК України заявлено вимогу про стягнення з відповідача, зокрема, 3 % річних в загальному розмірі 154 741,82 грн.
Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплати гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, порушення відповідачем грошового зобов'язання тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України.
Як доречно зазначено судом першої інстанції, беручи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за Договором № 53-121-08-22-11209 від 11.05.2022, вимоги про стягнення з нього 3% річних заявлено позивачем обґрунтовано.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Відтак, не узгоджуються з правовими нормами доводи скаржника про необхідність зменшення суми річних, як відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Перевіривши та зробивши перерахунок 3% річних, які нараховані за порушення відповідачем строків розрахунків, Господарським судом встановлено, що наданий розрахунок позивачем виконаний правильно.
Апеляційний суд погоджується з розрахунком суду першої інстанції та вважає його правильним.
Щодо зменшення розміру процентів річних колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У пункті 117 постанови Велика Палата Верховного Суду у справі №903/602/24 від 02.07.2025 зазначено, що саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов'язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 звернула увагу на те, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку, за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів.
Окрім того, у постанові Верховного Суду від 19.06.2024 у справі №910/10010/23 зазначалося, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, а також процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення.
Таким чином, господарський суд, діючи у межах виключних дискреційних повноважень, у даному конкретному випадку за наслідками оцінки наданих сторонами доказів та обставин справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання щодо можливості/неможливості зменшення розміру, заявленої до стягнення суми.
У справі № 902/417/18 Великою Палатою Верховного Суду зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, тоді як підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку.
Зменшення розміру відсотків річних не може бути застосовано судами як "загальна практика" при розгляді в інших справах питання зменшення розміру відсотків річних, нарахованих на підставі приписів ст.625 ЦК України на рівні мінімально визначеного розміру трьох процентів (п.52 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 у справі №922/444/24).
Як вбачається з матеріалів даної справи, позивач заявив до стягнення з відповідача відсотки річних у розмірі, передбаченому законодавством.
Таким чином, приймаючи до уваги, що розмір заявлених до стягнення відсотків річних відповідає розміру, встановленому законом (3%), апеляційний суд дійшов висновку, що наведені відповідачем підстави для зменшення 3% річних (негативний влив російської агресії на господарську діяльність) не є виключними (надзвичайними) обставинами та не можуть бути підставою для зменшення розміру 3% річних, зменшення яких до розміру нижче встановленого законом (3%), за умови не визначення сторонами у договорі іншого розміру, взагалі не передбачено.
З огляду на все вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи скаржника, наведені ним в апеляційній скарзі, не спростовують мотивів та висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, у зв'язку з чим, відхиляються судом апеляційної інстанції, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Запорізької області від 20.03.2025 у справі № 908/149/25.
Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.
Враховуючи встановлені обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Згідно статті 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта (відповідача).
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282, 283 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.03.2025 у справі № 908/149/25 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 20.03.2025 у справі № 908/149/25 - залишити без змін.
Судові витрати Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено і підписано 26.09.2025.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя А.Є. Чередко
Суддя Т.А. Верхогляд