ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
17 вересня 2025 року Справа № 906/1181/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Василишин А.Р.
секретар судового засідання Першко А.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Жаворонков П.Є.
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Кривича Костянтина Володимировича на рішення Господарського суду Житомирської області від 06 червня 2025 року та на додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 19 червня 2025 року у справі №906/1181/24 (суддя Кравець С.Г.)
за позовом фізичної особи-підприємця Кривича Костянтина Володимировича
до фізичної особи-підприємця Яцух Надії Степанівни
про стягнення 100 000,00 грн збитків
Фізична особа-підприємець Кривич Костянтин Володимирович звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до фізичної особи - підприємця Яцух Надії Степанівни в якому просив:
- заборонити відповідачу використовувати для магазинів позначення " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", яке є схожим до ступеня змішування із торгівельною маркою " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (свідоцтво на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 від 11 жовтня 2010 року, свідоцтво на торговельну марку № НОМЕР_2 від 17 травня 2023 року);
- припинити порушення прав позивача, як власника свідоцтва на знак для товарів та послуг (торгівельну марку) № НОМЕР_1 від 11 жовтня 2010 року та свідоцтва на торговельну марку № НОМЕР_2 від 17 травня 2023 року, шляхом зобов'язання відповідача демонтувати вивіски і рекламні матеріали магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", розташованого за адресою: Житомирська область, Любарський район, смт. Старий Любар (Любарська громада), вулиця Кантемирівська;
- стягнути з відповідача 9000,00 грн збитків (упущеної вигоди).
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 03 березня 2025 року у справі №906/1181/24 прийнято до розгляду заяву позивача від 17 лютого 2025 року про збільшення розміру позовних вимог та вирішено здійснювати подальший розгляд даної справи в межах поданих змін, а саме про стягнення з ФОП Яцух Н.С. на користь ФОП Кривича К.В. 100000,00 грн збитків (упущеної вигоди).
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 06 червня 2025 року у справі №906/1181/24 відмовлено у задоволенні позову фізичної особи-підприємця Кривича Костянтина Володимировича до фізичної особи-підприємця Яцух Надії Степанівни про стягнення 100 000,00 грн збитків.
Місцевий господарський суд дійшов висновку, що обставини лише часткового розміщення на тимчасовій споруді відповідача двох літер "ОП" не доводять використання ФОП Яцух Н.С. торгової марки позивача " ІНФОРМАЦІЯ_1 ". Будь-яких інших доказів, які б підтвердили факт безпосереднього використання відповідачем торгівельної марки " ІНФОРМАЦІЯ_1 " матеріали справи не містять. Відтак, на переконання суду першої інстанції, враховуючи принципи справедливості та розумності, не можуть бути підставою для покладення на відповідача відповідальності за використання в цілому вивіски " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", яка фактично була розміщена на даху двох малих архітектурних форм. Оскільки суд не встановив факт використання відповідачем торгівельної марки " ІНФОРМАЦІЯ_1 " у формі спірної вивіски, тому суд відхилив доводи відповідача в частині заподіяння збитків та їх розміру.
Додатковим рішенням Господарського суду Житомирської області від 19 червня 2025 року у справі №906/1181/24 відмовлено у задоволенні заяви представника фізичної особи-підприємця Кривича Костянтина Володимировича від 09 червня 2025 року про стягнення з фізичної особи-підприємця Яцух Надії Степанівни 42000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Не погодившись з ухваленим рішенням та додатковим рішенням, фізична особа-підприємець Кричин К.В. через представника звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 06 червня 2025 року у справі №906/1181/24 і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача повністю; скасувати додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 19 червня 2025 року у справі №906/1181/24 і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача повністю.
Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що у мотивувальній частині рішення суду про відмову у стягненні 100000,00 грн. збитків (упущеної вигоди) йдеться про те що, суд першої інстанції не встановив факт використання відповідачем торгівельної марки " ІНФОРМАЦІЯ_1 " у формі спірної вивіски, тому суд відхилив доводи відповідача в частині заподіяння збитків та їх розміру. Але, судом встановлені факти розміщення на малій архітектурній формі, в якій здійснює свою господарську діяльність ФОП Яцух Н.С., вивіски " ІНФОРМАЦІЯ_1 ".
За доводами апелянта, суд першої інстанції не врахував принцип рівності сторін у процесі, який вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06 вересня 2005 року). Висновок суду першої інстанції, що з фотознімку також вбачається, що сусідня з відповідачем тимчасова споруда, де розміщено іншу частину літер "ТОВИЧОК" від назви "ОПТОВИЧОК" - це магазин продовольчих товарів "ПРОДУКТИ. СУПУТНІ ТОВАРИ", який знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 1823186600:03:004:0164, власником якого з 25 січня 2024 року є Хома Андрій Анатолійович, а до цього, згідно матеріалів справи, був Сьомак Р.М. Жодних доказів, які б підтверджували право власності Хоми Андрія Анатолійовича на тимчасову споруду Відповідачем не надано та в матеріалах справи не містяться, а от з паспорту прив'язки (наявний в матеріалах справи) вбачається, Яцух Надія Степанівна є замовником двох зблокованих тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності по АДРЕСА_1 . Суд першої інстанції не звернув уваги та належно не дослідив докази, що в подальшому призвело до хибних висновків.
На переконання позивача, суд першої інстанції не врахував позицію КГС ВС щодо розрахунку упущеної вигоди (збитків) та стандартів доказування розміру. Деталізовану позицію з цього питання викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі ВС від 30 вересня 2021 року у справі № 922/3928/20. Як зауважив КГС ВС, суд апеляційної інстанції: - належним чином не перевірив розмір заявлених позивачем до стягнення з відповідача збитків, - не надав йому відповідної правової оцінки з урахуванням критеріїв визначення (обрахування) та стандартів доказування розміру збитків. У разі неможливості точно встановити розмір збитків у вигляді упущеної вигоди суд має визначити розмір таких збитків з урахуванням усіх обставин конкретної справи. У випадку, якщо б права позивача не були порушені, за звичайних обставин він міг би реально одержати з кожного укладеного договору з таким суб'єктом господарювання 5000,00/9000,00 грн доходу. На підтвердження тому позивач надав укладений договір у споріднених правовідносинах з іншим суб'єктом господарювання.
Крім того, скаржник вважає, що оскільки суд першої інстанції зробив хибні висновки та повинен був задовольнити позовні вимоги Позивача, додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 19 червня 2025 року у справі № 906/1181/24 підлягає скасуванню. Вказане оскаржуване додаткове рішення підлягає скасуванню з огляду на відсутність підстав для відмови у задоволенні позову.
Листом №906/1181/24/3595/25 від 02 липня 2025 року матеріали справи витребувано з Господарського суду Житомирської області.
10 липня 2025 року до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №906/1181/24.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15 липня 2025 року у справі №906/1181/24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Кривича Костянтина Володимировича на рішення Господарського суду Житомирської області від 06 червня 2025 року та на додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 19 червня 2025 року у справі №906/1181/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 17 вересня 2025 р. об 10:20год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №2.
28 липня 2025 року через систему "Електронний суд" ЄСІТС від представника фізичної особи-підприємця Кривича Костянтина Володимировича - адвоката Жаворонкова Петра Євгенійовича надійшла заява про участь у судовому засіданні у справі №906/1181/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29 липня 2025 року у справі №906/1181/24 задоволено заяву адвоката Жаворонкова Петра Євгенійовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Відповідач своїм правом передбаченим статтею 263 ГПК України не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не подав.
В судовому засіданні 17 вересня 2025 року, яке проводилось в режимі відеоконференції, представник позивача повністю підтримав вимоги і доводи викладені в апеляційній скарзі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи викладене, предметом апеляційного оскарження є оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення 100 000 грн. збитків.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, оскаржувані рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до дублікату свідоцтва № НОМЕР_1 на знак для товарів і послуг за Піскуном Станіславом Олександровичем у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг 11 жовтня 2010 року зареєстровано знак на товари і послуги класу 35, "ОПТОВИЧОК", згідно з наведеними у свідоцтві характеристиками. Відомості про видачу свідоцтва опубліковані 11 жовтня 2010 року, бюлетень №19, очікувана дата закінчення строку дії свідоцтва 25 серпня 2019 року /а.с.33/.
Рішенням Державної служби інтелектуальної власності України від 02 грудня 2015 року до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг внесено відомості про передачу прав Піскуном Станіславом Олександровичем права власності на знак для послуг класу 35, свідоцтво України №129905 - Кривичу Костянтину Володимировичу. Реєстраційний номер №19020 від 25 грудня 2015 року /а.с.34/.
Згідно з випискою з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг за номером свідоцтва № НОМЕР_1 від 11 жовтня 2010 року, 29 травня 2019 року продовжено дію свідоцтва до 25 серпня 2029 року. Дата публікації: 25 червня 2019 року, бюлетень №12 /на звороті а.с.34/.
У Державному реєстрі свідоцтв України на торговельні марки за Кривичем Костянтином Володимировичем 17 травня 2023 року зареєстровано свідоцтво на торговельну марку №333013 - "ОПТОВИЧОК", класу 35, поєднання кольорів, які охороняються: червоний, чорний. Дата подання заявки: 02 червня 2021 року. Відомості про видачу свідоцтва опубліковані: 17 травня 2023 року, бюлетень №20, очікувана дата закінчення строку дії свідоцтва: 02 червня 2031 року /а.с.30-31/.
Перелік товарів і/або послуг (кл.35): адміністративна допомога щодо запитів про подання комерційних пропозицій; адміністративна допомога щодо запрошень до участі у тендерних процедурах; адміністративне обробляння замовлень на купівлю; адміністрування програм лояльності для клієнтів; аналізування собівартості; вивчання ринку; визначання громадської думки; демонстрування і рекламування товарів; допомога в керуванні підприємницькою діяльністю; допомога у комерційному або промисловому керуванні; дорадчі послуги для керування підприємницькою діяльністю; економічне прогнозування; забезпечування інформацією в сфері підприємницької діяльності за допомогою вебсайтів; забезпечування інформацією у сфері підприємницької діяльності; забезпечування комерційною інформацією та порадами для споживачів у виборі товарів і послуг; комерційне керування ліцензуванням товарів і послуг для інших; консультування з керування персоналом; консультування з керування підприємницькою діяльністю; консультування з комунікаційних стратегій щодо рекламування; консультування з організовування підприємницької діяльності; консультування з підбирання персоналу; маркетинг; надавання онлайнових торговельних майданчиків для покупців та продавців товарів і послуг; організовування виставок на комерційні або рекламні потреби; організовування презентацій і дегустацій на комерційні або рекламні потреби; організовування ярмарків; орендування рекламного місця; оформляння вітрин; поради щодо організовування і керування підприємницькою діяльністю; послуги з порівнювання цін; послуги закупівельні для інших (закуповування товарів та послуг для інших підприємств); послуги зі створювання та керування списками подарунків; послуги з імпорту-експорту; послуги щодо комерційного інформування; послуги щодо комерційного посередництва; послуги щодо роздрібного продажу хлібобулочних виробів; пошук спонсорів; пошукова оптимізація для сприяння продажам; представляння товарів на засобах інформування з метою роздрібного продажу; прокат торговельних автоматів; прокат торговельних стендів; рекламування зовнішнє; рекламування через комп'ютерну мережу в режимі онлайн; розповсюджування зразків; розповсюджування рекламних матеріалів; розміщування в одному місці, на користь іншим особам, різноманітних товарів 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34 класів (крім їх транспортування), для забезпечування покупцям зручного огляду, вибору та придбання цих товарів у закладах оптової та роздрібної торгівлі; розміщування в мережі Інтернет на вебсторінках і на вебсайтах інформації щодо різноманітних товарів 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34 класів, що дозволяє покупцям зручно оглядати, замовляти та купувати ці товари з вебсторінок і вебсайтів в інтернеті, а також отримувати необхідну інформацію про ці товари; сприяння продажам для інших.
За доводами позивача 18 жовтня 2024 року він дізнався, що ФОП Яцух Н.С. у господарській діяльності використовує знак для товарів та послуг " ІНФОРМАЦІЯ_1 " на фасаді магазину за адресою: Житомирська область, Любарський район, смт. Старий Любар, вулиця Кантемирівська, без отримання згоди власника об'єкта інтелектуальної власності на його використання.
Представник ФОП Кривича К.В. направив відповідачу претензію від 25 жовтня 2024 року про неправомірне використання торговельної марки, в якій вимагав у семиденний строк з моменту одержання цієї претензії здійснити демонтаж вивісок, табличок, написів "ОПТОВИЧОК" та повідомити позивача про факт демонтажу /а.с.28-29/.
Вищевказана претензія надіслана 25 жовтня 2024 року на адресу: 13131, Житомирська область, Любарський район, село Стрижівка, вулиця Молодіжна, на підтвердження чого позивачем надано поштову накладну, фіскальний чек та опис вкладення у лист /а.с. 23, 34/.
Позивач зазначає, що претензія залишена відповідачем без відповіді, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом (з урахуванням заяви 17 лютого 2025 року) про стягнення з ФОП Яцух Н.С. збитків за використання торгівельної марки " ІНФОРМАЦІЯ_1 " без правових підстав за період з третього кварталу 2021 року - по перший квартал 2025 року в загальному розмірі 100 000,00 грн.
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 418 Цивільного кодексу України, право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.
Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.
Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.
Згідно зі статтею 420 Цивільного кодексу України, до об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать: літературні та художні твори; комп'ютерні програми; компіляції даних (бази даних); виконання; фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення; наукові відкриття; винаходи, корисні моделі, промислові зразки; компонування напівпровідникових виробів; раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин, породи тварин; комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення; комерційні таємниці.
Суб'єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору (стаття 421 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 492 Цивільного кодексу України, одним з об'єктів права інтелектуальної власності є торговельна марка (знак для товарів і послуг). Торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.
Відповідно до приписів статті 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", набуття права на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням торговельної марки та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними в ньому копією внесеного до Реєстру зображення торговельної марки та переліком товарів і послуг.
За приписами частин 1, 2 статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", права, що випливають із свідоцтва, діють від дати подання заявки. Свідоцтво надає його власнику право використовувати торговельну марку та інші права, визначені цим Законом.
З матеріалів справи слідує, що за ОСОБА_1 17 травня 2023 року у Державному реєстрі свідоцтв України на торговельні марки зареєстровано свідоцтво №333013 на торговельну марку " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", 35 класу, поєднання кольорів, які охороняються: червоний, чорний. Дата подання заявки: 02 червня 2021 року. Відомості про видачу свідоцтва опубліковані: 17 травня 2023 року, бюлетень №20, очікувана дата закінчення строку дії свідоцтва: 02 червня 2031 року.
Згідно частин 4, 5 статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", використанням торговельної марки визнається: нанесення її на будь-який товар, для якого торговельну марку зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням торговельної марки з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування її під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої торговельну марку зареєстровано; застосування її в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет.
Свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено цим Законом: позначення, тотожне із зареєстрованою торговельною маркою, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг; позначення, тотожне із зареєстрованою торговельною маркою, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання це позначення і торговельну марку можна сплутати, зокрема, якщо може виникнути асоціація такого позначення з торговельною маркою; позначення, схоже із зареєстрованою торговельною маркою, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення можна сплутати, зокрема, якщо може виникнути асоціація такого позначення з торговельною маркою; позначення, схоже із зареєстрованою торговельною маркою, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання ці позначення можна сплутати, зокрема, якщо може виникнути асоціація такого позначення з торговельною маркою.
Використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом (частина 3 статті 426 Цивільного кодексу України).
ФОП Кривич К.В. у позовній заяві посилається на те, що 18 жовтня 2024 року він виявив факт незаконного використання відповідачем у своїй господарській діяльності вивіски " ІНФОРМАЦІЯ_1 " на магазині за адресою: АДРЕСА_1 , без отримання його згоди, як власника торгівельної марки, у зв'язку з чим просив суд заборонити відповідачу використовувати позначення " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", зобов'язати демонтувати вивіску та стягнути 9000,00 грн збитків.
Відповідач у відзиві заперечив проти задоволення позову у повному обсязі та повідомив, що після ознайомлення зі змістом позовних вимог спірну вивіску було демонтовано.
Фізична особа-підприємець Кривич К.В. у заяві від 17 лютого 2025 року вказав, що з відзиву йому стало відомо, що відповідач використовує торгову марку " ІНФОРМАЦІЯ_1 " з лютого 2016 року, що було підставою для збільшення позовних вимог. У зв'язку з чим, позивач просив суд здійснювати подальший розгляд справи в межах змінених позовних вимог, а саме про стягнення з ФОП Яцух Н.С. на користь позивача 100 000,00 грн збитків (упущеної вигоди) за період з третього кварталу 2021 року по перший квартал 2025 року.
За приписами статті 20 Закону України "Про охорону на знаки для товарів і послуги", будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені статтею 16 цього Закону, в тому числі вчинення без згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та готування до вчинення таких дій, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Порушенням прав власника свідоцтва вважається також використання без його згоди в доменних іменах торговельних марок та позначень, вказаних у пункті 5 статті 16 цього Закону.
На вимогу власника свідоцтва таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов'язаний відшкодувати власнику свідоцтва завдану майнову шкоду шляхом відшкодування збитків чи виплати компенсації та/або завдану немайнову (моральну) шкоду.
Розмір відшкодування збитків визначається судом з урахуванням упущеної вигоди або доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним прав власника свідоцтва.
Частинами 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду, яка відрізняється від реальних збитків тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном (пункт 41 постанови Верховного Суду від 30 вересня 2021 року у справі №922/3928/20).
На переконання ФОП Кривича К.В. факт незаконного використання відповідачем у своїй господарській діяльності об'єкту інтелектуальної власності, який належить позивачу, підтверджується фотознімком фасаду магазину на даху якого розміщено вивіску " ІНФОРМАЦІЯ_1 " та товарним чеком від 18 жовтня 2024 року, згідно з яким представник позивача придбав товар "Олд спайс" у кількості 1 шт. на загальну суму 118,00 грн /а.с.37, 38/.
З дослідженого місцевим судом та перевіреного колегією суддів вбачається, що позивачем надано фотознімок? на якому зображено малу архітектурну форму у верхній лівій частині якого розміщена вивіска "Побутова хімія. Найкращий вибір! Найкращі ціни!" (фон синього та червоного кольору, літери синього кольору, обведені білою лінією), під якою знаходиться магазин ФОП Яцух Н.С. На даху приміщення, правіше, окремо від вивіски відповідача, знаходиться напис "ОПТОВИЧОК" (літери червоного кольору, обведені білою лінією) /а.с.37/.
Колегія суддів погоджується з встановленою обставиною відсутності на товарному чеку від 18 жовтня 2024 року на придбання товару "Олд Спайс" будь-яких даних, які ідентифікують продавця товару саме як ФОП Яцух Н.С., а також відсутністю товарного знаку " ІНФОРМАЦІЯ_1 " /а.с.38/.
ФОП Яцух Н.С. стверджує, що 18 лютого 2016 року вона набула право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1823186600:03:004:0165, на якій знаходився МАФ з частиною спірної вивіски, що розміщувалась на даху двох поруч розташованих малих архітектурних форм. Зазначає, що жодного відношення до сусіднього магазину вона не має. Доводить, що у своїй підприємницькій діяльності використовує вивіску "Побутова хімія. Найкращий вибір! Найкращі ціни!", відтак торговельна марка " ІНФОРМАЦІЯ_1 " нею ніколи не використовувалася.
З поданих до матеріалів справи доказів судами встановлено, що ОСОБА_2 , на підставі рішення від 27.10.2010 року 33 сесії 5 скликання Стрижівської сільської ради, передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0100 га розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 03 грудня 2010 року видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №868801, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №011021300101 від 13 грудня 2010 року. Кадастровий номер земельної ділянки 1823186600:03:004:0154 /а.с.213-214/.
Рішенням виконавчого комітету Стрижівської сільської ради Любарського району Житомирської області №10 від 19 січня 2011 року "Про надання дозволу на розміщення двох поряд розташованих малих архітектурних форм" Сьомаку Р.М. надано дозвіл на розміщення двох поряд розташованих малих архітектурних форм площею по 30 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , на його власній земельній ділянці. Зобов'язано погодити дане рішення з відповідними службами району та замовити проектну документацію у відділі архітектури та будівництва /а.с.76/.
Любарським комунальним проектно-виробничим архітектурно-планувальним підприємством розроблено паспорт прив'язки малої архітектурної форми "Стаціонарний павільйон полегшеної конструкції для торгівлі продовольчими та промисловими товарами" по АДРЕСА_1 /а.с.77/.
У 2011 році ОСОБА_2 встановив на земельній ділянці площею 0,0100 га з кадастровим номером 1823186600:03:004:0154 дві поряд розташовані малі архітектурні форми - стаціонарні павільйони полегшеної конструкції для торгівлі продовольчими та промисловими товарами, в яких здійснював підприємницьку діяльність.
В подальшому, ОСОБА_2 здійснив поділ земельної ділянки площею 0,0100 га на дві рівноцінні земельні ділянки площею по 0,0050 га кожна, з кадастровими номерами: 1823186600:03:004:0164 та 1823186600:03:004:0165.
На підставі нотаріально посвідченого договору дарування земельної ділянки, ОСОБА_2 18 лютого 2016 року відчужив на користь ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0050 га з кадастровим номером 1823186600:03:004:0165 /а.с.209-211/.
Відділом містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та цивільного захисту населення Любарської районної державної адміністрації у червні 2016 року ФОП Яцух Н.С. видано паспорт прив'язки тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності по АДРЕСА_1 "; площа земельної ділянки 0,005 га; площа забудови 49,98 кв.м. /а.с.216-218/.
Згідно матеріалів справи, власником земельної ділянки площею 0,0050 га з кадастровим номером 1823186600:03:004:0164, на якій знаходиться мала архітектурна форма - магазин "ПРОДУКТИ. СУПУТНІ ТОВАРИ" з 25 січня 2024 року став Хома Андрій Анатолійович, який придбав земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу /а.с.215/.
Відповідач стверджує, що на час набуття нею права власності на земельну ділянку кадастровим номером 1823186600:03:004:0165 на ній була встановлена тимчасова споруда і поруч знаходилась ще одна тимчасова споруда, яка їй не належить.
Під час розгляду справи у суді першої інстанції вивіску " ІНФОРМАЦІЯ_1 " було демонтовано, що підтверджується відповідним фотознімком /а.с.123/.
З отриманих місцевим судом пояснень слідує, що після ознайомлення представника ФОП Яцух Н.С. з позовною заявою, відповідач звернулась до попереднього власника земельних ділянок та тимчасових споруд - ОСОБА_2 та повідомила про суть позовних вимог щодо зобов'язання демонтувати вивіску " ІНФОРМАЦІЯ_1 ". Після цього, ОСОБА_2 було проведено демонтаж спірної вивіски. При цьому представник відповідача в судовому засіданні зазначав, що відповідач не отримувала від ФОП Кривича К.В. ні претензії від 25 жовтня 2024 року, ні позовної заяви; в населеному пункті відповідача працює пересувне відділення Укрпошти; жодних повідомлень від Укрпошти про наявність від позивача листів до Яцух Н.С. не надходило; позивачем вказувався у поштових повідомленнях недійсний номер телефону відповідача, тому sms з повідомленнями про надходження відповідачу листів не було.
Як свідчить наявний в матеріалах справи фотознімок /а.с.73/, на тимчасовій споруді, де відповідач здійснює торгівлю побутовою хімією, розміщено лише дві літери "ОП" від назви торгової марки " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", тоді як решта літер - "ТОВИЧОК" знаходиться на споруді, яка належить іншій особі.
За наведеного, відповідач самостійно могла здійснювати демонтаж лише тих літер ("ОП"), які знаходяться безпосередньо над її тимчасовою спорудою, а тому посилання апелянта на те, здійснивши демонтаж спірної вивіски відповідач визнала позов, є безпідставними.
З фотознімку судами також вбачається, що сусідня з відповідачем тимчасова споруда, де розміщено іншу частину літер "ТОВИЧОК" від назви "ОПТОВИЧОК" - це магазин продовольчих товарів " ІНФОРМАЦІЯ_2 . СУПУТНІ ТОВАРИ", який знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 1823186600:03:004:0164, власником якого з 25 січня 2024 року є Хома Андрій Анатолійович.
Обставини лише часткового розміщення на тимчасовій споруді відповідача двох літер "ОП" не доводять використання ФОП Яцух Н.С. торгової марки позивача " ІНФОРМАЦІЯ_1 ". Будь-яких інших доказів, які б підтвердили факт безпосереднього використання відповідачем торгівельної марки " ІНФОРМАЦІЯ_1 " матеріали справи не містять.
Відтак, враховуючи принципи справедливості та розумності, місцевий суд дійшов правильного висновку, що не можуть бути підставою для покладення на відповідача відповідальності за використання в цілому вивіски " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", яка фактично була розміщена на даху двох малих архітектурних форм.
Судом враховується, що відповідач здійснює свою господарську діяльність у магазині з вивіскою "Побутова хімія. Найкращий вибір! Найкращі ціни!", яка розташована над вхідними дверми торгівельного закладу.
Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу правил статті 22 Цивільного кодексу України, адже частиною першою цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки, в тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди.
За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди не настає (див. висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09 жовтня 2018 року у справі №908/2261/17, від 31 липня 2019 року у справі №910/15865/14).
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності).
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність у діях відповідача ознак протиправної поведінки. Так, ФОП Яцух Н.С. не була особою, яка після набуття права власності на тимчасову споруду розмістила спірну вивіску на її даху та не була обізнана щодо належності спірного позначення позивачу, а отже, об'єктивно не могла усвідомлювати факт порушення прав інтелектуальної власності у зв'язку з розміщенням частини вивіски на павільйоні.
Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо.
Обґрунтовуючи розмір упущеної вигоди, позивач посилається на обставини отримання ним роялті від інших підприємців на підставі укладених ліцензійних договорів, за умовами яких роялті визначалась сторонами в розмірі по 5 000,00 грн в квартал за період (третій квартал 2021 - другий квартал 2023) - по 9 000,00грн за період (третій квартал 2023 - четвертий квартал 2024) + 6 000,00грн (перший квартал 2025 неповний складає 2 місяці).
Оскільки судами не встановлено факт використання відповідачем торгівельної марки " ІНФОРМАЦІЯ_1 " у формі спірної вивіски, тому необгрунтовані є доводи позивача в частині заподіяння збитків та їх розміру.
При цьому колегія суддів погоджується з тим, що для відповідача не є обов'язковими договірні умови ліцензійних договорів з іншими суб'єктами господарювання.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.
З урахуванням вищевикладеного, судами не встановлено як наявності протиправної поведінки так і наявності збитків у діях чи бездіяльності відповідача та відсутність вини ФОП Яцух Н.С.
Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про недоведеність наявності складу цивільного правопорушення як необхідної умови для покладання на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків (упущеної вигоди).
Щодо твердження апелянта, ніби суд першої інстанції встановив факт розміщення на малій архітектурній формі вивіски " ІНФОРМАЦІЯ_1 " та тому помилково відхилив позовні вимоги, колегія суддів зазначає, що факт, встановлений судом, не тотожний доведенню використання саме відповідачем зареєстрованої торговельної марки. Із наявного фотознімка вбачається, що на тимчасовій споруді відповідача розміщено лише дві літери "ОП", тоді як решта букв назви "ТОВИЧОК" розміщені на сусідній споруді, що належить іншій особі. Такий факт відокремленого розміщення не відповідає доведенню безпосереднього використання всієї торговельної марки відповідачем як цілісного позначення.
Крім того, законом охороняється використання торговельної марки у формі, що створює можливість змішування або асоціації з зареєстрованим позначенням, але для цього необхідно встановити, що саме відповідач наносила/застосовувала позначення в такому вигляді, що могло б спричинити змішування. Матеріали справи не містять доказів, що дві літери "ОП" на споруді відповідача самі по собі становили відтворення або застосування зареєстрованої у повному обсязі торговельної марки з можливістю змішування.
Безпідставними є посилання апелянта на нібито "визнання позову" відповідачем через демонтаж вивіски, оскільки демонтаж спірної частини вивіски після ознайомлення з позовом та/або претензією сам по собі не є безумовним юридичним визнанням вини або факту порушення прав інтелектуальної власності. До того ж у справі встановлено, що демонтаж було здійснено колишнім власником після звернення відповідача до попереднього власника, що свідчить про фізичну неможливість відповідача самостійно демонтувати всю вивіску, розташовану на даху двох зблокованих споруд. Такі обставини заперечують аргумент апелянта про автоматичне визнання позову внаслідок демонтажу.
Щодо доводів апелянта про те, що суд не дослідив належним чином обставини прав власності на сусідню споруду.
Матеріали справи містять документальні відомості про поділ земельної ділянки, нотаріальний договір дарування та інформацію з кадастру, в яких зазначено кадастрові номери відповідних ділянок та факт переходу права власності, а також паспорт прив'язки тимчасової споруди, що підтверджує, які саме споруди належали кожній із сторін та за якими кадастровими номерами вони рахувались. Суд першої інстанції дослідив надані докази і зробив відповідні висновки про роздільне розміщення букв на двох спорудах. Твердження апелянта, що суд не дослідив питання права власності сусідньої споруди, не відповідає дійсності з огляду на наявність у матеріалах справи відповідних доказів.
Апелянт слушно посилається на правову позицію Верховного Суду щодо необхідності обґрунтування розміру упущеної вигоди, проте застосування цього підходу передбачає попереднє доведення факту протиправного використання позначення та наявності причинного зв'язку між таким використанням і реальними збитками. У даному випадку місцевий господарський суд дійшов висновку, що факт використання торговельної марки відповідачем у формі спірної вивіски не доведено, а відсутність цього елемента виключає можливість стягнення упущеної вигоди взагалі, незалежно від методики її обчислення.
Апелянт стверджує, що навіть за неможливості точного обчислення суд має (за стандартами КГС ВС) здійснити оцінку упущеної вигоди з урахуванням обставин справи. Однак це прямо залежить від наявності хоча б мінімально достатніх фактичних підстав для такої оцінки (статистичні дані, обороти, реальні договори/замовлення/історія роялті тощо). Разом з тим, у матеріалах справи такі дані відсутні.
Доводи апелянта про незаконність додаткового рішення зводяться виключно до твердження про неправомірність основного рішення у справі. Водночас, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Оскільки апелянт не навів жодних окремих аргументів чи обґрунтувань незаконності саме додаткового рішення, а доводи щодо основного рішення вже були предметом апеляційного перегляду та визнані необґрунтованими, підстав для його скасування немає. Відтак, апеляційна скарга на додаткове рішення підлягає залишенню без задоволення.
Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.
При цьому, пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі Гарсія Руїс проти Іспанії").
У відповідності до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, в розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду Житомирської області від 06 червня 2025 року та додаткового рішення Господарського суду Житомирської області від 19 червня 2025 року у справі №906/1181/24, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно зі статтею 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Кривича Костянтина Володимировича на рішення Господарського суду Житомирської області від 06 червня 2025 року у справі №906/1181/24 та на додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 19 червня 2025 року у справі №906/1181/24 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Житомирської області від 06 червня 2025 року у справі №906/1181/24 та додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 19 червня 2025 року у справі №906/1181/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Справу №906/1181/24 повернути до Господарського суду Житомирської області.
Повний текст постанови складений "25" вересня 2025 р.
Головуючий суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Василишин А.Р.