вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"23" вересня 2025 р. Справа№ 910/4551/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Буравльова С.І.
Андрієнка В.В.
За участю секретаря судового засідання Місюк О.П.
та представників сторін:
позивача - Журавля О.В.;
відповідача - Омельницького С.Ю.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2025
у справі №910/4551/25 (суддя - Павленко Є.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут транспортно-енергетичних систем України"
про стягнення заборгованості.
У квітні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" звернулося з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут транспортно-енергетичних систем України" 3138673,98 грн, з яких: 1858741,83 грн - пеня та 1279932,15 грн - штраф.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем покладених на нього зобов'язань за договором №4600006964 від 28.12.2022 в частині своєчасного виконання обумовлених вказаним правочином робіт.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2025 відкрито провадження у справі №910/4551/25, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2025 (повне рішення складене 14.07.2025) у справі №910/4551/25 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут транспортно-енергетичних систем України" на користь позивача 743496,73 грн пені та 511972,86 грн штрафу, в іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції позов задовольнив частково, застосувавши ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України, який був чинний станом на час виникнення спірних правовідносин та дату ухвалення рішення судом першої інстанції), зменшив розмір належних до стягнення з відповідача пені та штрафу на 60%, оскільки врахувавши інтереси обох сторін та зважаючи на фінансовий стан, основну господарську діяльність відповідача, дійшов висновку, що застосування до відповідача штрафних санкцій у визначеному розмірі є надмірним та несправедливим.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати оскаржуване рішення суду в частині відмови у задоволення позовних вимог на суму 1883204,99 грн та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що місцевим господарським судом під час ухвалення оскаржуваного рішення неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права (ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України) та порушено норми процесуального права.
Позивач зазначає, що рішення суду першої інстанції в частині зменшення розміру штрафних санкцій є необґрунтованим, ухваленим без застосування принципу свободи договору та рівності сторін. При цьому, надмірне зменшення розміру штрафних санкцій фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання.
Окрім того скаржник вказує, що відповідачем не наведено доводів та не надано належних доказів, які підтверджували б наявність виняткових випадків, що надають суду право застосувати положення ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2025 апеляційну скаргу у справі №910/4551/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2025 у справі №910/4551/25, справу призначено до розгляду на 23.09.2025 та надано відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
26.08.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут транспортно-енергетичних систем України" надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого відповідач заперечує проти доводів скарги позивача, просить залишити її без задоволення, оскаржуване рішення суду - без змін, зазначаючи, що судом першої інстанції правильно застосовано норми ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України та враховано наявну сукупність обставин для зменшення заявленого позивачем до стягнення з відповідача розміру пені та штрафу.
В судовому засіданні 23.09.2025 представники сторін надали пояснення по суті спору. Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити без змін оскаржуване рішення суду.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши думку представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Як слідує з матеріалів справи, встановлено місцевим господарським судом та не заперечується сторонами, 28.12.2022 за результатами проведення публічної закупівлі №UA-2022-11-17-011488-a між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інститут транспортно-енергетичних систем України" (підрядник) було укладено договір №4600006964, за умовами якого підрядник за завданням замовника зобов'язався на свій ризик надати послуги фарбування та скління (вибірковий ремонт ізоляційного покриття за результатами КО МГ "Шебелинка-Диканька-Київ" Ду 1200 Ру 54 на дільниці км 194,720 км 197,905 у межах обслуговування Лубенського ЛВУМГ) відповідно до вимог чинних нормативних документів і технічної документації, а замовник - прийняти та оплатити такі роботи відповідно до умов цього правочину.
Склад, обсяги, вартість робіт та строки визначені технічними, якісними й кількісними характеристиками (завдання) (додаток №1), договірною ціною (додаток №2), графіком виконання робіт (додаток №3), які є невід'ємною частиною договору (п. 1.2. договору).
Відповідно до п. 3.1. договору загальна вартість виконуваних робіт за цим правочином, що є його ціною згідно з договірною ціною (додаток №2), становить 64140000 грн, у тому числі ПДВ 20% - 10690000 грн.
За умовами п. п. 4.1.- 4.3. вказаного правочину підрядник зобов'язався виконати роботи до 31.12.2023 з дати отримання від замовника письмового повідомлення про початок виконання робіт (далі - допуск) з обов'язковим дотриманням погодженого із замовником графіку виконання робіт (додаток №3). Датою закінчення виконання робіт підрядником вважається дата їх прийняття замовником у порядку, передбаченому розділом 5 цього правочину. Виконання робіт може бути закінчено підрядником достроково за умови письмової згоди замовника.
Відповідно до п. 5.1., 5.2. договору передача виконаних робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актами приймання виконаних робіт, підписаними уповноваженими представниками сторін. Акт приймання виконаних робіт та довідку про їх вартість готує підрядник і надає замовнику не пізніше 25 числа звітного місяця. Разом з актом приймання виконаних робіт підрядник надає повний комплект виконавчої документації за звітний період, оформленої належним чином відповідно до вимог чинних нормативних документів у галузі будівництва. Замовник протягом 5-ти робочих днів перевіряє достовірність отриманих акта приймання виконаних робіт та довідки про їх вартість у частині фактично виконаних робіт, їх відповідність показникам якості, комплектність виконавчої документації та, у разі відсутності явних недоліків, підписує його в рамках цього ж строку або направляє мотивоване заперечення проти такого підписання.
У п. 6.18. договору встановлено, що роботи вважаються прийнятими замовником у повному обсязі шляхом підписання сторонами без зауважень останнього акта приймання виконаних робіт і за умови наявності всіх підписаних актів приймання виконаних робіт за цим правочином.
Відповідно до п. п. 10.1. та 10.2. договору, у випадку порушення своїх зобов'язань, сторони несуть відповідальність, визначену договором та чинним законодавством. Порушенням зобов'язання є невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У випадку несвоєчасного виконання робіт, передбачених графіком (додаток №3), до підрядника застосовують штрафні санкції у вигляді пені в розмірі 0,1% від вартості робіт, які несвоєчасно виконані, за кожен день прострочення їх виконання, а при порушення вказаного строку більш ніж на 30 календарних днів - підрядник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% від вартості несвоєчасно виконаних робіт.
Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12. 2023. У частині гарантійних зобов'язань - до закінчення гарантійного строку, у частині розрахунків - до їх повного виконання. Закінчення терміну дії цього договору не звільняє сторін від виконання взятих на себе обов'язків та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього правочину (п. п. 13.1., 13.2. договору).
З матеріалів справи вбачається, що за наслідками виконання договору відповідачем виконано, а позивачем - прийнято, роботи на загальну суму 62365032,17 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних будівельних робіт (форми №КБ-2в): №1 за лютий 2023 року на суму 975934,80 грн; №2 за березень 2023 року на суму 3461643,60 грн; №3 за квітень 2023 року на суму 1905462 грн; №4 за травень 2023 року на суму 3293200,80 грн; №5 за червень 2023 року на суму 4318225,20 грн; №6 за серпень 2023 року на суму 10248343,20 грн; №7 за вересень 2023 року на суму 5580650,40 грн; №8 за листопад 2023 року на суму 6127694,39 грн; №9 за листопад 2023 року на суму 2984202,86 грн; №10 за грудень 2023 року на суму 3629870,98 грн; №11 від 25.01.2024 за січень 2024 року на суму 1555058,90 грн; №12 від 21.02.2024 за лютий 2024 року на суму 5374060,39 грн; №13 від 25.03.2024 за березень 2024 року на суму 3950987,68 грн; №14 від 25.04.2024 за квітень 2024 року на суму 4056963,34 грн; №15 від 03.06.2024 за червень 2024 року на суму 4429340,30 грн; №16 від 13.08.2024 за серпень 2024 року на суму 473393,33 грн.
12.11.2024 сторонами підписано акт про завершення робіт за договором, відповідно до якого відповідач виконав, а позивач - прийняв, роботи на загальну суму 62365032,17 грн. При цьому, за повідомленням сторін частина робіт за договором так і не була виконана відповідачем.
Оскільки в договорі було чітко визначено строки виконання робіт до 31.12.2023, то фактично роботи за договором згідно актів №11 від 25.01.2024, №12 від 21.02.2024, №13 від 25.03.2024, №14 від 25.04.2024, №15 від 03.06.2024, №16 від 13.08.2024 виконані з порушенням визначених строків, що свідчить про порушення підрядником взятих на себе договірних зобов'язань.
За неналежне виконання зобов'язань за договором, в частині строків виконання робіт, позивачем нараховано відповідачу штрафні санкції, передбачені п. 10.2. договору, зокрема:
- 1858741,83 грн пені, нарахованої за порушення строків виконання робіт за актами: №11 в розмірі 35766,35 грн (період прострочення з 02.01.2024 по 24.01.2024); №12 в розмірі 268703,02 (період прострочення з 02.01.2024 по 20.02.2024); №13 в розмірі 327931,98 грн (період прострочення з 02.01.2024 по 24.03.2024); №14 в розмірі 462493,82 грн (період прострочення з 02.01.2024 по 24.04.2024); №15 в розмірі 677689,07 грн (період прострочення з 02.01.2024 по 02.06.2024); №16 в розмірі 86157,59 грн (період прострочення з 02.01.2024 по 01.07.2024);
- 1279932,15 грн штрафу, нарахованого за порушення строків виконання робіт понад 30 календарних днів за актами: №12 в розмірі 376184,23 грн; №13 в розмірі 276569,14 грн; №14 в розмірі 283987,43 грн; №15 в розмірі 310053,82 грн; №16 в розмірі 33137,53 грн.
Зважаючи на несвоєчасне виконання робіт за договором позивач звертався до відповідача з претензіями №1 від 13.03.2024, №2 від 10.04.2024, №3 від 06.05.2024, №5 від 25.07.2024, №4 від 21.08.2024, №6 від 02.10.2024, - про сплату вищевказаних штрафних санкцій. Однак, претензії залишені відповідачем без задоволення й виконання.
Наведені обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення з відповідача пені в розмірі 1858741,83 грн та штрафу в сумі 1279932,15 грн.
Відповідач заперечував проти позовних вимог та просив суд зменшити розмір штрафних санкцій з урахуванням наступних обставин:
- передбачені умовами договору роботи виконувались у польових умовах, а тому на їх своєчасність впливали погодні умови;
- суттєве значення у простроченні виконання робіт мали неодноразові порушення замовником своїх зобов'язань щодо своєчасності оплати виконаних робіт;
- в ході виконання робіт на об'єкті, а саме при влаштуванні футляру під автомобільною дорогою місцевого значення С 170501 «Тополівка-Чернещина» ІVкатегорії (ширина полотна 7,0 м) виникла необхідність спорудження тимчасової об'їзної дороги із залізобетонних плит з влаштуванням піщано-щебеневої основи. Орієнтовна вартість таких робіт з матеріалом склала близько 1млн грн, що не були передбачені умовами договору та кошторису, та виконані підрядником за власні кошти;
- відповідно до фінансової звітності за 2024 рік збитки відповідача становлять 1602500 грн, поточні зобов'язання і забезпечення 75735000, у тому числі за розрахунки з оплати праці 4039000 грн.
За результатами розгляду спору суд першої інстанції визнав правомірними та обґрунтованими вимоги позивача в частині стягнення пені та штрафу в заявленому розмірі за порушення строків виконання робіт за договором. Водночас, місцевий господарський суд, з посиланням на ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, врахувавши докази наявні в матеріалах справи, відсутність у позивача збитків в результаті дій відповідача, сплату відповідачем банківської гарантії у розмірі 3207000 грн, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення неустойки нарахованої позивачем на 60%.
Доводи апеляційної скарги позивача зводяться до незгоди з рішенням суду першої інстанції лише в частині зменшення розміру штрафних санкцій. Відтак, в силу положень ст. 269 ГПК України, предметом апеляційного перегляду є питання правомірності/протиправності застосування до спірних правовідносин положень ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України та відповідно, наявності підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій.
Північний апеляційний господарський суд вважає висновки місцевого господарського суду про зменшення розміру штрафних санкцій та стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 743496,73 грн та штрафу в сумі 511972,86 грн законними і обґрунтованими, з огляду на таке.
За ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
За ч. 2 ст. 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки.
Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Вона не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (подібний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).
Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (подібний висновок міститься і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 у справі №7-рп/2013).
Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок міститься у п. 67 постанови Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №922/266/20).
Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої, відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін. Право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суд від 15.06.2022 у справі №922/2141/21, оцінюючи баланс інтересів сторін при зменшенні розміру неустойки, суди мають врахувати, що встановлення обставин понесення іншою стороною збитків у разі порушення строку виконання робіт за контрактом, не є єдиною обов'язковою умовою для висновку про дотримання цього балансу. У правовідносинах, де сторона використовує результати отриманого за договором не з комерційним інтересом, а на виконання покладених на неї повноважень, може бути враховано й вплив прострочення виконання на відносини, що пов'язані з відповідним договором.
З урахуванням вищевикладеного, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №925/577/21, від 28.06.2022 у справі №902/653/21).
При цьому, слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №917/104/19, від 21.11.2019 у справі №916/553/19, від 07.11.2019 у справі №920/437/19, від 11.02.2020 у справі №911/867/19, від 25.02.2020 від у справі №904/2542/19, від 14.07.2021 у справі №916/878/20, від 19.01.2024 у справі №911/2269/22).
Як було відмічено, в процесі розгляду справи представник відповідача заявив клопотання про зменшення розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій.
Місцевий господарський суд вирішуючи питання зменшення штрафних санкцій на 60% прийняв до уваги обставини виконання відповідачем зобов'язань за договором (хоча із порушенням календарного графіку), врахував фінансовий стан Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут транспортно-енергетичних систем України", специфіку його господарської діяльності, а також обставини того, що відповідачем було виплачено банківську гарантію у розмірі 3207000 грн.
Отже, суд першої інстанції у цій справі реалізував свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, та, оцінивши наведені сторонами доводи, надані докази та обставини справи в їх сукупності, цілком обґрунтовано виснував про можливість зменшення розміру штрафу та пені.
Водночас суд апеляційної інстанції вважає, що дійшовши висновку про наявність підстав для нарахування позивачем штрафу та пені за прострочення виконання відповідачем зобов'язань за договором, місцевий господарський суд в будь-якому разі зважив як на обставини існування прострочення відповідачем зобов'язання з виконання робіт за договором, так і на інші обставини, які мають істотне значення для вирішення справи, як-то фінансовий стан сторін, правову природу неустойки тощо.
При дослідженні клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій суд апеляційної інстанції інстанцій, з-поміж іншого, також враховує наступні обставини.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем допущено прострочення виконання зобов'язань за договором за актами №№11-16, у той час як роботи за актами №№1-10 виконано в межах передбаченого строку. При цьому, судом враховуються, що на строк виконання зобов'язань за договором вплинула також і та обставина, що в ході виконання робіт на об'єкті, а саме при влаштуванні футляру під автомобільною дорогою місцевого значення С 170501 «Тополівка-Чернещина» ІVкатегорії (ширина полотна 7,0 м) виникла необхідність спорудження тимчасової об'їзної дороги із залізобетонних плит з влаштуванням піщано-щебеневої основи. 23.09.2023 підрядник повідомив замовника про вказані обставини зазначивши, що орієнтовна вартість таких робіт з матеріалом складає близько 1 млн грн та просив прийняти рішення щодо наведеного. Проте замовник на даний лист жодним чином не відреагував. Згодом, про виконання зазначених непередбачуваних робіт наголошувалося під час технічної наради 14.12.2023, однак і за результатами наради вказане питання не було вирішено.
Також колегією суддів приймається до уваги, що підрядник неодноразово звертався до замовника з пропозицією продовжити термін виконання робіт за договором, проте останній відмовляв у їх продовженні.
Наведене у сукупності свідчить про те, що підрядник вчиняв всі залежні від нього дії щодо своєчасного виконання зобов'язань за договором, проте непередбачувані обставини (як-то погодні умови, додаткові непередбачувані роботи, оплата виконаних робіт тощо) стали наслідком виконання робіт з простроченням.
Окрім наведеного слід відмітити, що за неналежне виконання зобов'язань за договором позивачем було стягнуто банківську гарантію у розмірі 3207000 грн. Скаржник вірно зазначає, що такі способи забезпечення виконання зобов'язання як штрафні санкції та гарантія не є взаємовиключними оскільки за своєю правовою природою гарантія має автономний (незалежний) характер від основного зобов'язання. Проте, беручи до уваги, що відповідачем було виконано роботи за договором на загальну суму 62365032,17 грн, тоді як розмір стягнутої гарантії становить 3207000 грн, окрім того позивачем заявлено до стягнення 3138673,98 грн штрафних санкцій, тобто стягнута та заявлена позивачем до стягнення сума за порушення відповідачем зобов'язань за договором становить 6345673,98 грн (більше 10% вартості виконаних робіт) та є неспівмірною порівняно з розміром несвоєчасно виконаного відповідачем зобов'язання по виконанню робіт за договором та із доходами відповідача у 2024 році.
Північний апеляційний господарський суд враховує, що діяльність всієї енергетичної інфраструктури є надзвичайно важливою для держави, що вбачається на прикладі як минулого, так і поточного років, які характеризуються масованими атаками військовим агресором - російською федерацією на енергетичні об'єкти країни, а тому ремонт магістральних газопроводів, яким займається Товариство з обмеженою відповідальністю "Інститут транспортно-енергетичних систем України" та є одним з небагатьох профільних підприємств України, напряму залежить від його платоспроможності.
Саме тому, зменшуючи розмір штрафних санкцій, суд першої інстанції врахував ситуацію в країні, специфіку покладених завдань на позивача та відповідача, важливість збереження його господарської діяльності, відсутність в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов'язання, а також те, що стягнення максимально можливих розмірів штрафних санкцій негативно вплине на фінансовий стан відповідача та зумовить збитковість його діяльності. Таким чином, стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" максимально можливих розмірів штрафних санкцій є непомірним тягарем для відповідача й джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для позивача, що в свою чергу нівелює значення неустойки як цивільної відповідальності. Отже, захист прав позивача має забезпечуватися із дотриманням розумного балансу та врахуванням інтересів обох сторін.
Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази того, що для позивача мали місце будь-які негативні наслідки (збитки тощо) через прострочення відповідачем виконання робіт за договором, так само, як відсутні докази й того, що вказаних негативних наслідків зазнали будь-які інші учасники господарських правовідносин, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені положеннями ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, а також дотримавшись принципу розумного балансу між інтересами сторін, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають до стягнення на 60%.
За наведеного є безпідставними доводи скаржника про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права (ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України) та порушено норми процесуального права, позаяк встановивши наявність виняткових обставин, з якими законодавство пов'язує можливість зменшення розміру неустойки, Господарський суд міста Києва дотримався принципу розумного балансу між інтересами сторін, врахував обставини справи та матеріальний стан як відповідача, так і позивача. Висновки суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення у спірних правовідносинах штрафних санкцій ґрунтуються на правильному застосуванні норм чинного законодавства України, зокрема, ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, та відповідають сформованій та сталій судовій практиці і висновкам Верховного Суду щодо застосування цих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2025 у справі №910/4551/25 прийнято з повним та усебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" не підлягає задоволенню.
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги та відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2025 у справі №910/4551/25 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.
Повна постанова складена 26.09.2025.
Головуючий суддя В.В. Шапран
Судді С.І. Буравльов
В.В. Андрієнко