вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
про залишення апеляційної скарги без руху
"16" вересня 2025 р. Справа№ 910/3599/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Руденко М.А.
Барсук М.А.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Канигіної Алли Василівни на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2025 у справі №910/3599/25 (суддя Чебикіна С.О.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагеларія" до Фізичної особи-підприємця Канигіної Алли Василівни про стягнення 55 200,00 грн,
ВСТАНОВИВ наступне.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.06.2025 у справі №910/3599/25 позов задоволено повністю.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду.
Розглянувши апеляційну скаргу, додані до неї матеріали, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Судом повний текст оскаржуваного рішення складено - 23.06.2025.
Відповідно останнім днем строку, в який рішення могло бути оскаржене в апеляційному порядку, є 14.07.2025.
Апелянт звернувся з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2025 у справі №910/3599/25 11.09.2025, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.
В апеляційній скарзі скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, з посиланням на те, що про розгляд справи відповідач не був обізнаний, про наявність судового рішення дізнався через застосунок банку, який повідомив про можливість блокування грошових коштів у виконавчому провадженні.
За доводами скаржника, після цього ним було укладено з адвокатом угоду про надання правничої допомоги, а доступ представнику до матеріалів справи в системі ЄСІТС надано 27.08.2025.
Згідно ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Колегія суддів, розглянувши клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження, дійшла висновку про неповажність причин його пропуску через недоведеність належними доказами підстав, на які посилається апелянт, з огляду на наступне.
Так, клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).
При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду поновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Для вирішення господарським судом питання про поновлення процесуального строку самого лише клопотання недостатньо, наявність поважної причини пропуску строку має бути доведена заявником.
Таким чином, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього.
Відповідно до чинного законодавства поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Діюче процесуальне законодавство не допускає довільного, не обмеженого у часі перегляду судових рішень.
Норми Господарського процесуального кодексу України, встановлюючи строки для подачі скарг, тим самим визначають баланс між принципом правової визначеності, забезпечуючи стабільність правовідношень у сфері підприємницької та іншої економічної діяльності, з однієї сторони, і правом на справедливий судовий розгляд, який передбачає можливість виправлення судових помилок, з іншої.
Отже, можливість поновлення судом апеляційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується із наявністю поважних причин пропуску строку.
Апелянт зазначає про неотримання рішення та обізнаність з ним через застосунок банку, який повідомив про можливість блокування грошових коштів у виконавчому провадженні.
За доводами скаржника, після цього ним було укладено з адвокатом угоду про надання правничої допомоги, а доступ представнику до матеріалів справи в системі ЄСІТС надано 27.08.2025.
Апеляційна скарга надійшла без матеріалів справи.
Згідно даних справи в електронному вигляді документи щодо направлення/отримання рішення апелянтом відсутні.
При поданні апеляційної скарги та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження на апелянта покладається обов'язок доведення обставин з направлення/не направлення судом рішення, а також у разі його направлення та фактичного неотримання - подання відповідних доказів від органу поштового зв'язку.
Колегія суддів вказує, що апелянт зазначаючи про обізнаність прийняття оскаржуваного рішення після того, як банк через застосунок повідомив про можливість блокування грошових коштів у виконавчому провадженні, не надає доказів неможливості дізнатися про наявність судового провадження у даній справі раніше.
Одночасно, судом враховується, що позивачем подані заперечення проти відкриття апеляційного провадження, до яких додані постанови приватного виконавця: про відкриття виконавчого провадження від 04.08.2025; про арешт коштів боржника від 04.08.2025; про закінчення виконавчого провадження від 14.08.2025.
Із вказаних документів вбачається, що виконавцем ще 04.08.2025 накладено арешт на рахунки відповідача та вже 14.08.2025 виконавче провадження закінчено.
З наведеного слідує, що відповідач про арешт його рахунків дізнався починаючи з 04.08.2025, а вже 14.08.2025 виконавче провадження було закінчено.
Тобто скаржник мав можливість дізнатися про наявність оскаржуваного судового рішення починаючи з 04.08.2025 та не зволікаючи ознайомитися з повним текстом судового рішення, раніше аніж 27.08.2025.
Отже, виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що наведені апелянтом підстави в обґрунтування поважності причин пропуску є недоведеними належними доказами та відповідно визнаються неповажними.
Згідно ч. 3 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
З урахуванням викладеного, апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на звернення до суду апеляційної інстанції із заявою, із зазначенням, при цьому, інших підстав для поновлення строку.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додається довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і в справі немає підтвердження його повноважень.
Зі змісту поданої апеляційної скарги вбачається, що останню підписано представником Фізичної особи-підприємця Канигіної Алли Василівни - Ардобацьким Костянтином Геннадійовичем.
Водночас, до апеляційної скарги не надано довіреності або іншого документа, що посвідчує повноваження даного представника у суді апеляційної інстанції.
В матеріалах апеляційної скарги міститься ордер серії АА №0055012, який підтверджує повноваження Ардобацького Костянтина Геннадійовича на представництво інтересів Фізичної особи-підприємця Канигіної Алли Василівни у Господарському суді міста Києва.
Інших документів, які підтверджують повноваження Ардобацького Костянтина Геннадійовича на право підпису апеляційної скарги від імені Фізичної особи-підприємця Канигіної Алли Василівни матеріали апеляційної скарги не містять.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
За правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн.
Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, яка діє на дату звернення з апеляційною скаргою), встановлені ставки судового збору в таких розмірах:
- за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Враховуючи, що предметом розгляду у справі №910/3599/25 є вимога про стягнення 55 200,00 грн, вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні Господарського процесуального кодексу.
Апелянт оскаржуючи судове рішення в апеляційному порядку має сплатити 150 відсотків вказаної суми, тобто 3 633,60 грн (3028,00 х 150 % х 0,8).
Натомість, скаржником надано докази оплати судового збору лише на суму 3 633,00 грн, тобто у меншому розмірі.
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (п. 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України").
Таким чином, обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є визначений в ГПК України обов'язок заявника при зверненні до суду сплачувати судовий збір. Невиконання заявником вищенаведених вимог процесуального законодавства наділяє суд правом не приймати до розгляду та повертати скаргу скаржнику.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі, no. 28249/95, від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
Частиною 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу встановлено, що апеляційна скарга, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 Господарського процесуального кодексу підлягає залишенню без руху.
З врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.
Керуючись статтями 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Канигіної Алли Василівни на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2025 у справі №910/3599/25 залишити без руху.
2. Фізичній особі-підприємцю Канигіній Аллі Василівні усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки шляхом подання до Північного апеляційного господарського суду доказів доплати судового збору у розмірі 60 копійок та доказів підтвердження повноважень представника апелянта, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
3. Роз'яснити апелянту, що при невиконанні вимог даної ухвали у встановлений вище строк, апеляційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута апелянту.
4. Роз'яснити апелянту про право на звернення до апеляційного суду із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2025 у справі №910/3599/25, в якій вказати інші підстави для поновлення строку протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
5. Роз'яснити апелянту, що при неподанні відповідної заяви у встановлений вище строк або у разі, якщо вказані ним підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, судом буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді М.А. Руденко
М.А. Барсук