вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" вересня 2025 р. Справа№ 910/11483/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Барсук М.А.
Руденко М.А.
при секретарі судового засідання Муковоз В.І.,
за участю представників:
від позивача - Демакова Я.О.,
від відповідача 1 - представник не прибув,
від відповідача 2 - представник не прибув,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВАЛЛІВСЬКИЙ ГРАФІТ" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.05.2025 про відмову у перегляді рішення за нововиявленими обставинами у справі №910/11483/22 (суддя Карабань Я.А., повна ухвала складена - 22.05.2025) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВАЛЛІВСЬКИЙ ГРАФІТ" до 1) TUSPEX LIMITED (ТУСПЕКС ЛІМІТЕД); 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ФРЕЙЗЕР" про визнання договору недійсним.
встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАВАЛЛІВСЬКИЙ ГРАФІТ" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до 1) TUSPEX LIMITED (ТУСПЕКС ЛІМІТЕД) (надалі-відповідач-1), 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ФРЕЙЗЕР" (надалі-відповідач-2) про визнання недійсним договору факторингу від 11.01.2021 за №11012021-02-ДФ, укладеного між відповідачами.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачі уклали договір факторингу не маючи наміру створення правових наслідків, а тому відповідно він є фіктивним та підлягає визнанню недійсним.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023, у задоволенні позову відмовлено повністю.
Від позивача до суду першої інстанції надійшла заява про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2023 у справі №910/11483/22.
Так, позивач у поданій заяві за нововиявленими обставинами вказує наступне:
13.11.2023 позивачем подано позовну заяву до Господарського суду міста Києва до відповідачів про визнання недійсним договору факторингу від 11.01.2021 за №11012021-02-ДФ та про визнання відсутнім у відповідача-2 права вимоги до позивача за договорами позики № 02/2011/ZG від 14 жовтня 2011 року та №23/2012/ZG від 10 травня 2012 року. Справі присвоєно номер №910/17456/23.
04.06.2024 рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/17456/23 в задоволенні позову було відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу.
07.02.2025 представником позивача від представника відповідача-2 було отримано відзив на апеляційну скаргу, в якому, серед іншого, було зазначено, що відповідач-2 не міг перерахувати кошти за договором факторингу від 11.01.2021 за №11012021-02-ДФ, оскільки відповідач-1 призупинив діяльність з 07.06.2017.
Зазначені обставини, на думку позивача, є істотними, прямо стосуються обставин справи №910/11483/22 та підтверджують доводи позивача про фіктивність оспорюваного договору факторингу, оскільки, відповідачі не мали наміру здійснювати оплату за договором факторингу та відповідач-1 не міг укладати договір факторингу, з огляду на зупинення його діяльності.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2025 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВАЛЛІВСЬКИЙ ГРАФІТ" про перегляд рішення за нововиявленими обставинами в справі № 910/11483/22 відмовлено та залишено рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2023 у справі №910/11483/22 в силі.
Так, місцевий господарський суд виходив з того, що заявником не наведено підстав та не доведено, що обставини на які він посилається в заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами в справі №910/11483/22, впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, яке переглядається, що виключає можливість задоволення заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказану ухвалу суду, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2023 у справі №910/11483/22 за нововиявленими обставинами.
Апелянт посилається на невірність висновків місцевого господарського суду та вказує про те, що обставини, на які він посилається, як на нововиявлені, підтверджують доводи позивача про фіктивність Договору факторингу.
В судовому засіданні представник апелянта - позивача у справі підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.
Відповідачі правом на участь представників у даному судовому засіданні не скористалися, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Так, відповідачу 2 в його електронний кабінет була доставлена ухвала про відкладення розгляду справи на 08.09.2025, що підтверджується відповідною довідкою.
Стосовно повідомлення відповідача 1, слід вказати наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем-1 у даній справі виступає іноземна юридична особа - TUSPEX LIMITED (ТУСПЕКС ЛІМІТЕД) (Street Spyrou Kyprianou, 61, SK House, 4003, Limassol, Cyprus (вулиця Спіроу Кипріану, 61, СК Хауз, 4003, Лімасол, Кіпр, реєстраційний номер НЕ 289057).
При цьому, Республіка Кіпр є учасниками Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, укладеної 15.11.1965 в м. Гаага, до якої приєдналась Україна згідно з Законом України "Про приєднання України" до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах" від 19.10.2000 №2052-ІІІ.
Згідно із пунктом "а" статті 10 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 (надалі - Конвенція), якщо запитувана Держава не заперечує, то ця Конвенція не обмежує можливості надсилати судові документи безпосередньо поштою особам, які перебувають за кордоном.
З інформації, розміщеної на офіційному сайті Постійного бюро Гаазької конференції з міжнародного приватного права www.hcch.net слідує, що договірна сторона, тобто Республіка Кіпр відповідно до статті 10 не заперечує проти свободи надсилання судового документа поштовими каналами безпосередньо адресату.
З огляду на вказане, судом було повідомлено відповідача-1 - Компанію TUSPEX LIMITED (ТУСПЕКС ЛІМІТЕД) про відкриття апеляційного провадження у межах справи №910/11483/22 шляхом направлення відповідної ухвали українською мовою разом з її нотаріальним перекладом на англійську мову на адресу місцезнаходження відповідача-1 безпосередньо поштою, відповідно до (пункту (а) статті 10 Конвенції.
Кореспонденція, направлена відповідачу 1, повернулася з відміткою про її не затребування адресатом.
Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутніми у даному судовому засіданні від відповідачів до суду не надійшло.
Слід також зазначити, що явка представників сторін не визнавалася обов'язковою, певних пояснень суд не витребував.
Враховуючи належне повідомлення відповідачів, а також з урахуванням того, що неявка їх представників в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, вона розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.
Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з частиною другою статті 320 ГПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Згідно з частиною четвертою статті 320 ГПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Передбачений нормами глави 3 Розділу IV ГПК України перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин та має свої особливості.
До нововиявлених обставин належать матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору.
Крім цього, необхідними ознаками нововиявлених обставин є одночасна відповідність таким трьом умовам: існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи й ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; на час розгляду справи ці обставини об'єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; істотність таких обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийнято).
У цьому висновку колегія суддів звертається до правової позиції Верховного Суду, що неодноразово викладалась в питанні визнання ознак нововиявлених обставин у господарському процесі, зокрема у постановах від 03.04.2018 у справі №910/6052/16 та від 07.08.2018 у справі № 915/1708/14 та від 19.05.2020 у справі №910/19793/14, від 25.08.2020 у справі № 910/6052/16, від 07.10.2020 у справі № 922/1026/19.
Сталість наведеної правової позиції Верховного Суду підтверджується послідовно викладеною правовою позицією Великої Палати Верховного Суду в постанові від 27.05.2020 у справі № 802/2196/17-а, відповідно до якої нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх урахування судового рішення. До нововиявлених обставин належать факти об'єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв'язання спору.
Звертаючись до категорії "істотності" Верховний Суд зазначає, що питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи могли ці обставини спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби зазначена обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим (див. правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 17.09.2019 у справі №910/17258/17).
Таким чином, процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами, визначена ГПК України, є окремою формою судового процесу, що має свої особливості. Вона не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин.
Слід враховувати, що підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.
Стосовно підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами Суд також звертається до практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (пункти 27-34 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Праведная проти Росії" від 18.11.2004).
У пункті 33 рішення від 19.02.2009 у справі "Христов проти України" (заява № 24465/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania), заява № 28342/95, у справі "Желтяков проти України", заява № 4994/04).
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява N 52854/39; у справі "Желтяков проти України", заява № 4994/04).
При цьому колегія суддів звертає увагу, що відкриття провадження за нововиявленими обставинами не означає обов'язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2020 у справі № 910/8113/16 висловила правову позицію, відповідно до якої суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.11.2022 у справі № 909/252/20, від 14.03.2023 у справі № 917/908/17, від 25.08.2022 у справі № 925/1147/18.
Так, підставою для відмови у позові по даній справі стало ненадання позивачем доказів, які б свідчили про порушення його прав та законних інтересів в результаті укладення оспорюваного договору факторингу від 11.01.2021 за №11012021-02-ДФ.
При цьому, у постанові апеляційний суд також зазначив, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАВАЛЛІВСЬКИЙ ГРАФІТ" (позивачем) не наведено переконливих та достатньо обґрунтованих аргументів яким чином укладений між відповідачами правочин про фактичну заміну кредитора фактором порушує законний інтерес позивача. Наявність обґрунтованих сумнівів щодо виконання зобов'язання на користь належного кредитора, про що вказує позивач, може бути підставою для сплати платежу безпосередньо клієнту (ч.2 ст.1082 Цивільного кодексу України), а не пред'явлення позову про визнання недійсним договору факторингу.
Також, суд апеляційної інстанції зазначив, що можливе виникнення в майбутньому спору між сторонами договору факторингу в частині неналежного виконання фактором своїх фінансових зобов'язань не позбавляє боржника права, визначеного частиною 3 статті 1082 Цивільного кодексу України про звільнення його від обов'язку перед клієнтом у зв'язку виконанням грошової вимоги фактора.
В свою чергу нововиявленою обставиною позивач визначає те, що відповідач-2 не міг перерахувати кошти за договором факторингу від 11.01.2021 за №11012021-02-ДФ, оскільки відповідач-1 призупинив діяльність з 07.06.2017.
Колегія суддів вказує, що наведена позивачем обставина не може спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення в частині недоведеності позивачем порушення його прав оскаржуваним правочином.
Так, враховуючи підстави відмови у позові, вказана заявником обставина не є істотною для розгляду даної справи, оскільки врахування її судом не мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийнято, адже питання наявності чи відсутності порушеного права позивача є першочерговим.
З огляду на викладене, позивач не довів наявності необхідних ознак існування нововиявлених обставин у розумінні пункту 1 частини другої статті 320 ГПК України, що є умовою для перегляду судового рішення з підстав, визначених статтею 320 ГПК України, а тому висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволені заяви позивача про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2023 у справі №910/11483/22 за нововиявленими обставинами визнаються колегією суддів правильними.
Таким чином, підстави для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції відсутні.
Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на позивача (апелянта).
Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВАЛЛІВСЬКИЙ ГРАФІТ" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.05.2025 про відмову у перегляді рішення за нововиявленими обставинами у справі №910/11483/22 - без змін.
2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено: 24.09.2025 року.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді М.А. Барсук
М.А. Руденко