вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"09" вересня 2025 р. Справа № 920/1434/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Демидової А.М.
суддів: Ходаківської І.П.
Владимиренко С.В.
за участю секретаря судового засідання: Мельничука О.С.
за участю представників учасників справи:
від позивача: Вормоломеєва Н.П. (у режимі відеоконференції)
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Габріель"
на рішення Господарського суду Сумської області від 22.04.2025 (повне рішення складене та підписане 30.04.2025) (суддя Вдовенко Д.В.)
у справі № 920/1434/23 Господарського суду Сумської області
за позовом Сумського національного аграрного університету
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Габріель"
про стягнення 327 769,82 грн
Короткий зміст і підстави позовних вимог
У грудні 2023 року Сумський національний аграрний університет (позивач) звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Габріель" (далі - ТОВ "Компанія Габріель", відповідач) про стягнення 327 769,82 грн, у тому числі 270 376,40 грн заборгованості за виконані роботи та 57 393,42 грн пені.
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 30-3 від 30.03.2022 (далі - Договір) у частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду Сумської області від 22.04.2025 у справі № 920/1434/23 позов задоволено частково та стягнуто з ТОВ "Компанія Габріель" на користь Сумського національного аграрного університету 270 376,40 грн заборгованості за виконані роботи, 57 386,12 грн пені та 4 916,44 грн витрат по сплаті судового збору. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідач не розрахувався в повному обсязі за виконані роботи за актами у встановлений Договором строк (п. 2.3 Договору), чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача, заборгованість відповідача складає 270 376,40 грн. Разом із тим, судом встановлено дійсні періоди прострочення та перераховано заявлену до стягнення пеню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із рішенням Господарського суду Сумської області від 22.04.2025 у справі № 920/1434/23, ТОВ "Компанія Габріель" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Також, в апеляційній скарзі відповідач просить суд призначити у справі земельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставити питання: "якою фактичною площею користується Сумський національний аграрний університет" відповідно до договору № 30-3 від 30.03.2022. Крім того, скаржник просить суд зобов'язати позивача надати такі документи: підтверджуючі документи виконання науково-дослідних робіт, вказаних в актах виконаних робіт № 2/22 від 20.02.2023, № 1/23 від 19.06.2023, № 2/23 від 03.07.2023; звіти про проходження навчально-практичних занять студентів відповідно до договору № 30-3 від 30.03.2022; дані по зібраному врожаю, а також щоденники надходження продукції з поля відповідно до п. 1.7 договору № 30-3 від 30.03.2022.
Скаржник зазначає, що позивачем не доведено належними доказами виконання робіт, зокрема, на підтвердження науково-дослідних робіт, вказаних в актах виконаних робіт, - звіти про проходження навчально-практичних занять студентів, дані по зібраному врожаю, щоденники надходження продукції з поля.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2025 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, суддів Ходаківської І.П., Владимиренко С.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Компанія Габріель" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2025 у справі № 920/1434/23; розгляд апеляційної скарги призначено на 05.08.2025 об 11:40; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 27.06.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2025 задоволено заяву Сумського національного аграрного університету про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2025 продовжено строк розгляду апеляційної скарги ТОВ "Компанія Габріель" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2025 у справі № 920/1434/23; відкладено розгляд апеляційної скарги на 09.09.2025 о 10:40.
Позиції учасників справи
Сумський національний аграрний університет у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги заперечує і просить суд відмовити в її задоволенні, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Розгляд клопотань учасників справи
Як зазначено вище, в апеляційній скарзі скаржник заявив клопотання про призначення земельно-технічної експертизи, на вирішення якої просить суд поставити питання "якою фактичною площею фактично користується Сумський національний аграрний університет" відповідно до Договору.
Згідно із ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
Системний аналіз ч. 1 ст. 101 та ч. 1 ст. 99 ГПК України дає підстави дійти висновку, що суд призначає експертизу у випадку коли для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо та якщо жодною стороною не наданий висновок експерта з питань, вирішення яких має значення для справи. При цьому, за змістом ч. 2 ст. 99 ГПК України, питання про задоволення клопотання про призначення експертизи не залежить від обґрунтованості підстав для проведення експертизи, якщо сторона не обґрунтовує та не доводить обставини, які перешкоджали самостійному наданню висновків експерта.
Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 25.02.2021 у справі № 910/1668/19.
Слід зазначити, що аналогічне клопотання заявлялось відповідачем суду першої інстанції, за результатами розгляду якого місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні, оскільки встановлення обставин, якою фактичною площею фактично користується Сумський національний аграрний університет відповідно до Договору, не входить до предмета доказування у справі, позаяк предметом спору у справі є не всі правовідносини сторін за Договором, а стягнення заборгованості за конкретними актами виконаних робіт, до яких не входить збирання врожаю, передання звітів про проходження навчально-практичних робіт. Також суд першої інстанції зауважив, що вказуючи на непридатність частини земельної ділянки до посівів, відповідач не вказав, коли саме земельна ділянка стала такою, з якими саме військовими діями це пов'язано, коли відповідні обставини були ним встановлені.
Колегія суддів апеляційної інстанції, у свою чергу, зазначає, що заявляючи в апеляційній скарзі клопотання про призначення земельно-технічної експертизи, відповідач не наводить переконливого обґрунтування неможливості вирішення спору без призначення у справі судової експертизи та дійсної необхідності для застосування спеціальних знань. До того ж, відповідач не був обмежений у праві надати суду висновок експерта на його замовлення відповідно до ч. 3 ст. 98 ГПК України.
З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відхилення зазначеного клопотання відповідача.
Також, в апеляційній скарзі відповідачем заявлено клопотання про витребування від позивача таких доказів: підтверджуючих документів виконання науково-дослідних робіт, вказаних в актах виконаних робіт № 2/22 від 20.02.2023, № 1/23 від 19.06.2023, № 2/23 від 03.07.2023; звітів про проходження навчально-практичних занять студентів відповідно до Договору; даних по зібраному врожаю, а також щоденників надходження продукції з поля відповідно до п. 1.7 Договору.
Відповідно до ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
Як засвідчують матеріали справи, 21.03.2024 відповідач подавав аналогічне клопотання до суду першої інстанції.
З ухвали Господарського суду міста Києва від 10.05.2024 у даній справі вбачається, що в судовому засіданні 08.05.2024 суд розглянув клопотання відповідача (вх. № 842 від 21.03.2024) про витребування доказів, за результатами розгляду якого, відповідно до ст. 74, 81 ГПК України, постановив протокольну ухвалу про зобов'язання позивача надати підтверджуючі документи про виконання позивачем робіт, зазначених в актах приймання-передачі № 2/22 від 20.02.2023, № 1-23 від 19.06.2023, № 2/23 від 03.07.2023. У частині зобов'язання позивача надати звіти про проходження навчально-практичних занять студентів, даних по зібраному врожаю, а також щоденників надходження продукції з поля суд у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів відмовив, оскільки передача звітів та збір врожаю не є предметом спірних актів приймання-передачі робіт № 2/22 від 20.02.2023, № 1-23 від 19.06.2023, № 2/23 від 03.07.2023. Суд встановив позивачу строк для подання доказів до 15.05.2024 включно.
На виконання вищезазначеної вимоги суду про надання підтверджуючих документів позивач подав до суду першої інстанції клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, в якому просив долучити до матеріалів справи додаткові документи як докази виконання науково-дослідних робіт, вказаних в акті приймання-передачі виконаних наукових та науково-технічних послуг (науково-дослідних робіт) № 2/22 від 20.02.2023 та актах приймання-передачі виконаного комплексу робіт № 1/23 від 19.06.2023 та № 2/23 від 03.07.2023, а саме: сканкопії журналів польових досліджень за 2022, 2023 роки.
Слід зазначити, що в апеляційній скарзі відповідач не вказує, що він не погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо відмови у задоволенні зазначеного клопотання про витребування доказів у частині зобов'язання позивача надати звіти про проходження навчально-практичних занять студентів, даних по зібраному врожаю, а також щоденників надходження продукції з поля, та не наводить додаткових, не проаналізованих судом першої інстанції, доводів на користь необхідності витребування цих доказів.
Крім того, колегія суддів зауважує, що ТОВ "Компанія Габріель", заявляючи суду апеляційної інстанції клопотання про витребування доказів, усупереч вимогам ч. 2 ст. 81 ГПК України не зазначає заходи, яких заявник вжив для отримання цих доказів самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цих доказів; причини неможливості отримати ці докази самостійно відповідачем.
З урахуванням викладеного, а також з огляду на те, що обсяг документів, які містяться в матеріалах справи, є достатнім для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відхилення клопотання відповідача про витребування доказів.
Явка представників учасників справи
У судовому засіданні 09.09.2025 взяв участь представник позивача в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився.
Разом із тим, 09.09.2025, до початку судового засідання, до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання відповідача про відкладення (перенесення) розгляду даної справи. У зазначеному клопотанні відповідач просить відкласти розгляд справи на іншу дату, оскільки його представник не може бути присутнім на засіданні у зв'язку з тим, що був викликаний на лікарняну комісію на 09.09.2025 на 10:20-10:40.
Розглянувши зазначене клопотання, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що воно не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 11, 12 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Колегія суддів апеляційної інстанції зважає на те, що відповідачем уже заявлялось клопотання про відкладення (перенесення) розгляду даної справи, призначеного на 05.08.2025, зважаючи на що розгляд апеляційної скарги був відкладений, а строк розгляду апеляційної скарги продовжений.
Також, відповідач не був позбавлений можливості надати письмові пояснення по справі через Електронний кабінет у підсистемі Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи "Електронний суд", поштою.
Разом із тим, колегія суддів враховує, що матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційної скарги та ухвалення законного і обґрунтованого рішення відповідно до вимог ст. 236 ГПК України.
При апеляційному розгляді даної справи колегія суддів також враховує положення ст. 129 Конституції України та ст. 2 ГПК України, відповідно до яких одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
За таких обставин, з огляду на необхідність дотримання принципу розумності строків розгляду справи, поважного ставлення до іншого учасника справи, який бере участь у судових засіданнях, а також на те, що явка представників учасників справи судом не визнавалась обов'язковою, з урахуванням змісту ст. 202, 216, 270 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про відхилення клопотання відповідача про відкладення (перенесення) розгляду справи.
Враховуючи доказове наповнення матеріалів справи, колегія суддів вважає за можливе здійснити перегляд оскаржуваного судового акта в апеляційному порядку без участі в судовому засіданні представника відповідача.
У судовому засіданні представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував і просив суд залишити її без задоволення.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, відповідно до умов договору № 30-3 від 30.03.2022, укладеного між відповідачем як замовником та позивачем як виконавцем (Договір), виконавець зобов'язався із залученням своєї науково-технічної та навчальної бази організовувати навчально-практичні роботи студентів, за завданням замовника виконати наукові дослідження (навчально-дослідні роботи у процесі вирощування сільськогосподарських культур), розробити та передати науково-технічну продукцію (НТП) замовнику, а замовник - прийняти і оплатити виконані роботи та прийняти результат виконаних робіт.
Земельні ділянки, що використовуються на виконання умов цього Договору: загальною площею 76,0321 га, що розташовані на території Сумської територіальної громади (п. 1.2 Договору).
Згідно з п. 1.3 Договору з метою виконання робіт відповідно до умов цього Договору, замовник по письмовій заявці виконавця надає необхідні матеріали (засоби захисту рослин, добрива, насіння, механізми тощо), а також доступ до технологічних карт та первинних документів з метою використання в навчальній роботі.
У пунктах 1.4-1.7 Договору погоджено, що майнові права на врожай сільськогосподарських культур, вирощений на умовах цього Договору, належать замовнику. Наукові, навчально-практичні, технічні й інші вимоги до НТП щороку визначаються сторонами та закріплюються в замовленні-завданні (додаток № 1, 3, 4). Результатом виконаних робіт є науково-технічна продукція, звіти про проходження навчально-практичних занять та зібраний врожай. Виконавець обліковує отримане насіння та зібраний врожай поза балансом згідно заставної ціни, вказаної у щоденнику надходження продукції з поля.
У розділі 2 Договору визначено порядок розрахунків і вартість виконаних робіт. Так, згідно з п. 2.1 Договору оплата виконаних робіт здійснюється за договірною ціною, визначеною відповідно до додатку № 2 до цього Договору. Розрахунок за цим Договором здійснюється не пізніше 10 календарних днів після підписання сторонами акта виконаних робіт.
Згідно з п. 3.1 Договору виконавець зобов'язується провести наукові дослідження, навчально-практичні заняття у строки, встановлені технологією вирощування. Термін проведення технологічних операцій визначається замовленням-завданням (додаток № 1).
У розділі 4 Договору погоджено, що виконавець зобов'язаний розробити за рахунок ресурсів, засобів, матеріалів замовника науково-технічну продукцію згідно із замовленням-завданням та передати її замовнику; виконувати роботи, передбачені цим Договором у присутності уповноваженого представника замовника; попередити письмово замовника про початок виконання робіт, передбачених цим Договором за 5 робочих днів; у п'ятиденний термін з моменту завершення виконання робіт подати замовникові звіт про результати науково-дослідних робіт та акт здачі-приймання науково-технічної продукції. Результат робіт - науковий звіт; використовувати надані замовником первинні документи для виконання предмета Договору, згідно статутної діяльності; своїми силами і засобами (при необхідності із залученням та використанням техніки, наданої замовником (трактори, плуги, культиватори та ін.)), на земельних ділянках, в обсягах та в строки, визначені технологією вирощування, з насіння, наданого замовником, виконати та передати замовнику роботи і зібраний врожай як результат виконаних робіт; виконувати роботи, передбачені цим Договором (внесення добрив, сівба, оброблення посівів ЗЗР, збирання врожаю та ін.) у кожному випадку, виключно, у присутності уповноваженого представника замовника із складанням відповідного двостороннього акта; попередити письмово замовника про початок виконання робіт, передбачених Договором (внесення добрив, сівба, оброблення посівів ЗЗР, збирання врожаю та ін.) за 5 робочих днів; забезпечити організацію виконання робіт у повному обсязі відповідно до технології вирощування; забезпечувати необхідні заходи з техніки безпеки, пожежної безпеки, охорони на місці виконання робіт, вживати усіх заходів щодо збереження майна, переданого замовником, відповідати за втрату або пошкодження цього майна; у п'ятиденний термін з моменту завершення виконання робіт невитрачені залишки отриманих від замовника матеріалів виконавець передає замовникові, про що сторони підписують акт приймання-передачі; використовувати надані замовником первинні документи для виконання предмета Договору, згідно з положенням; погоджувати із замовником програми навчально-виробничої практики студентів.
Згідно з підп. 4.3.3, 4.3.4 п. 4.3 Договору замовник зобов'язаний прийняти виконані роботи, результатом яких є НТП та урожай і за відсутності зауважень - підписати акт виконаних робіт (протягом 3-х робочих днів з дати одержання вказаного акта); оплатити виконавцю за цим Договором у розмірі, встановлені у додатку № 2 до цього Договору.
Строк дії Договору - з 01.04.2022 до 31.12.2024, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором, а в частині розрахунків - до повного їх виконання (п. 7.1 Договору).
На виконання умов Договору позивачем виконано, а відповідачем прийнято роботи на суму 400 376,40 грн, а саме: відповідно до акта № 2/22 від 20.02.2023 - на суму 266 917,60 грн; відповідно до акта від 19.06.2023 - на суму 66 729,40 грн; відповідно до акта від 03.07.2023 - на суму 66 729,40 грн.
Відповідач, у свою чергу, розрахувався за виконані роботи частково, у загальній сумі 130 000,00 грн (24.03.2023 - 50 000,00 грн; 11.08.2023 - 30 000,00 грн; 14.08.2023 - 30 000,00 грн; 25.08.2023 - 20 000,00 грн), про що свідчать наявні в матеріалах справи банківські виписки.
Наявність заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 270 376,40 грн стала підставою для звернення Сумським національним аграрним університетом із позовом у даній справі.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 173 Господарського суду України (далі - ГК України, який був чинний до 28.08.2025) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно із частиною першою статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Частиною першою статті 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 ЦК України).
У ч. 1 ст. 853 ЦК України встановлено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт врегульовано також главою 62 ЦК України (ст. 892-900).
Так, згідно зі ст. 892 ЦК України за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її. Договір може охоплювати весь цикл проведення наукових досліджень, розроблення та виготовлення зразків або його окремі етапи.
За ст. 894 ЦК України виконавець зобов'язаний передати, а замовник прийняти та оплатити повністю завершені науково-дослідні або дослідно-конструкторські та технологічні роботи. Договором можуть бути передбачені прийняття та оплата окремих етапів робіт або інший спосіб оплати. Плата за виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських робіт та технологічних робіт, встановлена договором, може бути зменшена замовником залежно від фактично одержаних результатів порівняно з результатами, передбаченими договором, якщо це не залежало від замовника, а можливість такого зменшення та його межі були передбачені домовленістю сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем виконано, а відповідачем прийнято виконані на підставі Договору роботи на загальну суму 400 367,40 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт № 2/22 від 20.02.2023, № 1/23 від 19.06.2023 та № 2/23 від 03.07.2023, які підписані, в тому числі, з боку відповідача без зауважень та скріплені його печаткою.
Відповідач частково розрахувався за виконані роботи в загальній сумі 130 000,00 грн, у зв'язку із чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем за Договором у сумі 270 376,40 грн.
Як обґрунтовано встановлено судом, на підтвердження виконання робіт, зафіксованих в актах, позивач надав суду звіт про науково-дослідну роботу "Підвищення ефективності короткопільних сівозмін з участю кукурудзи в умовах земельної ділянки" 2022 року, що погоджений відповідачем, наказ про призначення виконавців проекту "Оптимізація технології вирощування соняшнику в умовах короткопільної сівозміни" на 2023 рік з додатками, в тому числі календарним планом, акти приймання-передачі сільськогосподарської техніки з екіпажем, приймання-передачі матеріальних цінностей за травень, червень 2023 року, журнали польових досліджень за 2022-2023 роки.
В актах № 2/22, 1/23 та 2/23 сторони зафіксували, що обов'язки на відповідних етапах виконані в повному обсязі, претензії сторони одна до одної не мають.
У листі-відповіді від 09.10.2023 на лист (претензію) позивача № 1945 від 26.09.2023 відповідач підтвердив проведення навчально-практичних робіт студентів Сумського національного аграрного університету, прийняття наукових досліджень та науково-технічної продукції за актами; повністю визнав заборгованість за актами № 2/22, 1/23, 2/23 та гарантував оплату заборгованості у строк до 31.12.2023.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивачем доведено належними доказами факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості у заявленому до стягнення розмірі.
Щодо висновків суду першої інстанції з приводу клопотання відповідача про призначення у справі земельно-технічної експертизи, слід зазначити таке.
На вирішення експерта відповідач пропонував поставити таке питання: якою фактичною площею фактично користується Сумський національний аграрний університет відповідно до Договору?
Як слушно враховано місцевим господарським судом, у силу приписів ст. 99 ГПК України судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Важливим моментом також є те, що судова експертиза призначається виключно для встановлення обставин справи, які стосуються предмета доказування у справі. Суд зазначив, що встановлення обставин фактичної площі земельної ділянки, якою користується Сумський національний аграрний університет, не входить до предмета доказування у справі, оскільки предметом спору у справі є не всі правовідносини сторін за Договором, а стягнення заборгованості за конкретними актами виконаних робіт, до яких не входить збирання врожаю, передання звітів про проходження навчально-практичних робіт. Також суд зауважив, що вказуючи на непридатність частини земельної ділянки до посівів, відповідач не вказав, коли саме земельна ділянка стала такою, з якими саме військовими діями це пов'язано, коли відповідні обставини були ним встановлені. Крім того, судом було враховано, що, як пояснили представники відповідача, врожай уже частково зібраний, тому встановити на сьогоднішній день, на якій площі було виконано роботи, зазначені в актах, та чи була на момент виконання робіт земельна ділянка непридатною до посівів, фактично неможливо.
Зважаючи на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання відповідача про призначення земельно-технічної експертизи.
Апеляційний господарський суд у даному випадку зважає на те, що усі доводи апеляційної скарги фактично дублюють доводи відповідача під час розгляду спору судом першої інстанції.
При цьому суд апеляційної інстанції вважає, що місцевим господарським судом надано належну оцінку кожному доводу відповідача. Так, із приводу непередання позивачем відповідачу звіту про науково-дослідну роботу за 2022 рік суд обґрунтовано виснував, що такі доводи спростовуюся наявними в матеріалах справи доказами (звіт погоджений відповідачем). За обґрунтованими висновками суду першої інстанції, обставини, на які вказував відповідач, щодо проведення робіт не в повному обсязі (за актами № 1/23, 2/23), оскільки частина земельної ділянки не придатна до посівів, - не підтверджені доказами, в тому числі фактичним оглядом, на який посилався відповідач; доводи відповідача про непроходження студентами навчально-виробничої практики - спростовуються листом самого відповідача у відповіді на лист позивача від 26.09.2023; акти, додатки 1, 2, 3 до Договору свідчать, що роботи за Договором виконувались та приймалися поетапно, приймання-передача робіт зі збирання врожаю не є предметом актів № 2/22, 1/23, 2/23.
З огляду на викладене, правомірним є висновок суду про задоволення позову в частині стягнення основного боргу.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частинами четвертою, шостою статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до п. 5.5 Договору у разі невиконання або неналежного виконання однією із сторін Договору своїх зобов'язань, вона сплачує на користь іншої сторони пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період такого невиконання або неналежного виконання зобов'язань від суми невиконаного чи неналежно виконаного зобов'язання.
Суд апеляційної інстанції вважає, що місцевим господарським судом у даному випадку обґрунтовано встановлено дійсні періоди прострочення, виходячи з умов Договору та дат актів приймання-передачі виконаних робіт, а відтак, правомірно частково задоволено позов у частині стягнення пені.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що в даній справі надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку із чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного в даній справі судового рішення відсутні.
За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Судові витрати
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Габріель" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Сумської області від 22.04.2025 у справі № 920/1434/23 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
5. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, передбачені ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
У зв'язку з перебуванням у відпустці суддів Демидової А.М. та Ходаківської І.П. - з 15.09.2025 по 22.09.2025 (включно), а судді Владимиренко С.В. - з 12.09.2025 по 22.09.2025 (включно), повна постанова складена та підписана у перший робочий день після їх виходу з відпустки - 23.09.2025.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді І.П. Ходаківська
С.В. Владимиренко