26 вересня 2025 року
м. Харків
справа № 644/6647/24
провадження № 22-ц/818/3541/25, 22 -ц/818/4604/25,
Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Тичкової О.Ю.,
суддів - Мальованого Ю.М., Маміної О.В.,
сторони справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 10 квітня 2025 року та додаткове рішення Індустріального районного суду м. Харкова від 02 липня 2025 року у складі судді Черняка В.Г.,-
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» грошових коштів у розмірі 82 705,41 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 04.03.2024 в результаті шахрайських дій сторонніми особами, що називались працівниками АТ КБ «ПРИВАТБАНК», за допомогою використання телефонних номерів, які належать банку та з використанням додатку банку «Приват24» були списані грошові кошти з її карткових рахунків в загальному розмірі 75845,67 грн. Крім цього незаконними діями шахраї відкрили на її ім'я нову картку № НОМЕР_1 та без її згоди та погодження встановили кредитний ліміт у сумі 40000 грн, який в подальшому був списаний 04.03.2024 в повному обсязі. Станом на день звернення до суду відповідач продовжує щомісячно нараховувати відповідачу проценти за користування кредитом та щомісячно списувати проценти за користування кредитом, який вона не оформлювала та не отримувала. Списані банком грошові кошти є пенсією, яка зараховується на її пенсійний рахунок. На її неодноразові звернення банк не реагує та відмовив у розгляді листа, посилаючись на відсутність дозволу клієнта на розкриття банківської таємниці. Зазначає, що відповідач не здійснив захисту прав позивача при отриманні фінансових послуг та не забезпечив безпеку здійснення платіжних операцій.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 10 квітня 2025 року позовні вимоги задоволені.
Стягнуто з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 75 845,67 гривень 67 копійок.
Стягнуто з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 6 859,74 гривень 74 копійок, які є відсотками за користування кредитною лінією, за період з 04 березня 2024 по 31 липня 2024 року.
Стягнуто з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» на користь держави витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211, 20 грн.
Рішення мотивовано тим, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивачка своїми діями сприяла несанкціонованому списанню грошових коштів з її карткових рахунків, тому Банк повинен повернути позивачці незаконно списані з її картквоих рахунків кошти та безпідставно нараховані відсотки.
Додатковим рішенням Індустріального районного суду м. Харкова від 02 липня 2025 року стягнуто з Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 - 15 000 гривень в рахунок понесених позивчкою витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката.
Не погодившись з рішенням та додатковим рішенням суду АТ КБ «Приват Банк» поданоапеляційну скаргу. Апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати як незаконне та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд неповно з'ясував обставини справи, допустив невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушив норми матеріального та процесуального права. Все це призвело до неправильного вирішення справи.
А саме, суд не врахував, що операції по списанню коштів були проведені внаслідок недбалої поведінки самого позивача, який перейшовши на невідомий сторонній сайт з власного фінансового номера, ввівши пароль входу до Приват24 сприяв третім особам в доступі персональних даних позивача, банківських ідентифікаційних даних, для здійснення шахрайських операцій по списанню коштів. Тобто поведінка позивача щодо не збереження персональних даних, логіну та паролю в Приват24 та свідоме чи необережне розголошення паролю в Приват24 третім особам сприяла тому, що сторонні особи могли використати персональні дані позивачки для здійснення грошових переказів. Матеріали справи не містять даних про наявність вини Банку у здійсненні несанкціонованого переказів коштів з кредитного рахунку позивача, тому суд дійшов помилкового висновку про задоволення позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу суд не надав належної оцінки обставинам і складності справи, не визначив дійсний необхідний фактичний обсяг правової допомоги та дійшов помилково висновку про співмірність та обґрунтованість заявленої суми витрат.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вважає, що суд правильно встановив характер спірних правовідносин, надав належну оцінку доказам, що були надані стороною позивача та дійшов обґрунтованого висновку про те, що банк не спростував своєї вини у незаконному списанні грошових коштів з карткових рахунків позивачки.
Відповідно до частини першої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено судом, з 09.08.2024 року ОСОБА_1 є клієнтом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», в якому має рахунки відкриті на її ім'я та банківські картки: № НОМЕР_2 (картка № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 (картка № НОМЕР_5 ).
04.03.2024 року, починаючи з 10 години 26 хвилин позивачкою самостійно з її рахунків здійснено перерахування коштів: з рахунку НОМЕР_2 (карта № НОМЕР_3 ) здійснила оплату послуг поповнення мобільного: у сумі 184,00 грн, з рахунку НОМЕР_4 (картки № НОМЕР_5 , НОМЕР_6 ) здійснила оплату послуг АТ «Укренергомашини» у сумі 161,40 грн, оплату послуг КСБ Охорона і захист у сумі 351,00 грн, оплату послуг Управління поліції охорони в Харківській області у сумі 281,00 грн .
Цього ж дня, 04 березня 2024 року приблизно об 10 годині 34 хвилин на номер телефону позивачки почали надходити дзвінки від сторонніх осіб, які називалися консультантом АТ КБ «Приватбанк» надійшли телефонні дзвінки. Даними сторонніми особами повідомлено позивачку, що вона нещодавно здійснювала переказ грошових коштів, а також ці сторонні особи повідомили позивачку, що усі картки та рахунки, відкриті на ім'я позивачки заблоковані ( а.с. 9).
Цього ж дня, 04 березня 2024 року, на телефон позивачки почали надходили смс-повідомлення від «PrivatBank», які містили інформацію із паролями та вимогами підтвердження операцій в «PrivatBank» ( а.с. 10 - 16).
Позивачка стверджує, що паролі, які були зазначені в смс-повідомленнях, нею не розголошувалися та підтвердження жодної операції вона не здійснювала.
В результаті незаконних дій, вчинених невідомими особами, поза волею позивачки було здійснено переказ грошових коштів з рахунків, відкритих на ім'я позивачки з використанням додатку банку «Приват 24».
Згідно даних виписок по рахункам НОМЕР_2 , НОМЕР_4 , НОМЕР_7 , вбачається наступні списання: з карти № НОМЕР_3 по рахунку НОМЕР_2 списано кошти у сумі 28228,45 гривень, з яких 25178,27 гривень з призначенням платежу - WWW.IPAY.UA P2P, Visa Direct; 3050,18 гривень з призначенням платежу - PEREKAZ_P2P_IPAY, Visa Direct ( а.с. 17); з карти № НОМЕР_5 по рахунку НОМЕР_4 списано кошти у сумі 3963,72 гривень, з призначенням платежу - PEREKAZ_P2P_IPAY, Visa Direct ( а.с. 18);
Також, незаконними діями сторонніх осіб без згоди позивачки було відкрито нову картку № НОМЕР_1 з рахунком НОМЕР_8 , та без згоди позивачки встановлено кредитний ліміт у сумі 40000,00 гривень та списано кошти у сумі 43653,50 гривень, з яких 30790,52 гривень з призначенням платежу - EASYPAY.UA1, Visa Direct; 12862,98 гривень з призначенням платежу - EASYPAY.UA1, Visa Direct ( а.с. 19 - 20).
Із виписки по картці № НОМЕР_1 по рахунку НОМЕР_8 , що належить позивачці, за період з 04.03.2024 року - по 07.08.2024 року відповідачем списані грошові кошти, які є відсотками за користування кредитним лімітом. Списання грошових коштів відбулося 01.05.2024 року у сумі 2652,42 гривень, 01.06.2024 року у сумі 1434,94 гривень, 01.07.2024 року у сумі 1374,12 гривень, 01.08.2014 року у сумі 1398,26 гривень, з призначенням платежу: списання відсотків за використання кредитного ліміту за ставкою 3,5 %, угода № SAMDNWFC00099732999 від 04.03.2024 року.
Загальна сума коштів, які були списані відповідачем з карткового рахунку відповідача та є відсотками за користування кредитним лімітом, склала суму 6859,74 гривень 74 копійок.
У відповідності до підпункту 1.1.10.8.1 Умов та Правил надання банківських послуг, в редакції чинної з 04.03.2024 року, які розміщені на офіційному інтернет сайті Відповідача, вона 04 березня 2024 року звернулася на гарячу лінію банку АТ КБ «Приватбанк» за телефонним номером «3700» з повідомленням про вчинення несанкціонованого списання грошових коштів з її карткових рахунків та просила відновити стан її рахунків шляхом повернення усіх втрачених грошових коштів.
В результаті розгляду звернення позивачки на гарячу лінію Банка із вищевказаною заявкою грошові кошти Банком не були повернуті, нарахування процентів за користування кредитом Банком не було зупинено.
09 липня 2024 року ОСОБА_1 , від імені якої діяла адвокат Мизиненко Ірина Олександрівна, звернулася до Відділу поліції №1 Харківського районного управління №2 Головного Управління Національної поліції в Харківській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення за даними фактами. За результатами розгляду заяви 10 липня 2024 року слідчим СВ ВП №1 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області відомості про дану подію були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024221180001005 за ч.4 ст. 190 КК України.
04 липня 2024 року представник позивачки звернулася з вимогою до Банку про повернення грошових коштів у сумі 75845,67 гривень, зупинення нарахування позивачці процентів за використання кредитного ліміту, а також про повернення грошових коштів, які щомісячно нараховуються та списуються Банком з рахунків, відкритих на ім'я позивачки, як відсотки за користування кредитом.
24.07.2024 позивачка повторно направила вимогу до Банку із аналогічними вимогами.
Дані вимоги відповідачем залишені не виконаними.
Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Стаття 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначає: споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).
Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що позивач є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг.
Згідно з ч.1 ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Згідно з ч.1 ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Відповідно до ч.3 ст.1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом.
Згідно з ч.1 ст.1971 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.
Стаття 1073 ЦК України визначає, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком за рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.3 ст.1092 ЦК України якщо порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону.
Згідно зі ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною карткою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, , що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку а банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.
Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
Відповідно до ст.14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов'язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
Відповідно до розділу VII пунктів 136 - 140 Постанови Правління Національного Банку України від 29.07.2022 № 164 « Про затвердження Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів» користувач зобов'язаний: 1) зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень; 2) надати емітенту інформацію для здійснення контактів у порядку, визначеному договором.
Платіжний інструмент має відповідати вимогам емітента щодо захисту інформації, установленим з урахуванням вимог нормативно-правових актів Національного банку. Платіжний інструмент, що використовується для здійснення платіжних та/або інших операцій у платіжній системі, має також відповідати вимогам відповідної платіжної системи щодо захисту інформації.
Емітент зобов'язаний: 1) забезпечити, щоб індивідуальна облікова інформація користувача була недоступна іншим сторонам, крім користувача (крім випадку, передбаченого в пункті 142 розділу VII цього Положення); 2) зберігати інформацію, надану користувачем для здійснення контактів із ним, протягом строку дії договору; 3) забезпечити користувачу можливість безоплатно в будь-який час повідомити емітента про втрату платіжного інструменту або індивідуальної облікової інформації та не допускати будь-якого використання платіжного інструменту після отримання такого повідомлення; 4) забезпечити користувачу можливість у будь-який час повідомити емітента про потребу розблокування або заміни (перевипуску) платіжного інструменту; 5) повідомляти користувача про виконання операцій з використанням платіжного інструменту; 6) реєструвати та протягом строку, передбаченого нормативно-правовими актами Національного банку, зберігати інформацію, що підтверджує факт інформування емітентом користувача та користувачем емітента, надавати користувачу таку інформацію за його письмовим зверненням. Емітент зобов'язаний зазначити дату і час одержання повідомлення користувача про втрату платіжного інструменту під час реєстрації повідомлення.
Емітент у разі невиконання ним обов'язку з інформування користувача про виконані операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від виконання таких операцій. Обов'язок емітента щодо повідомлення користувача про виконані операції з використанням платіжного інструменту користувача є виконаним у разі: 1) інформування емітентом користувача про кожну виконану операцію відповідно до контактної інформації, наданої користувачем; 2) відмови користувача від отримання повідомлень емітента про виконані операції з використанням платіжного інструменту користувача, про що зазначено в договорі з користувачем.
Користувач зобов'язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв'язку, визначеними договором між емітентом та користувачем.
До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.
Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 751/6050/18 Верховний Суд виснував, що сам по собі факт коректного вводу даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення його до цивільно-правової відповідальності.
Згідно правового висновку викладеного в постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18) користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.
Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст12 ЦПК України).
Відповідно до положень ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Посилання ПАТ КБ «ПриватБанк» на ту обставину, що позивачка порушив Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження.
Відповідач не довів того, що позивачка втрачала та/або сприяла незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Дані про результати службового розслідування за вказаним фактом ПАТ КБ «ПриватБанк» суду не надані.
Судова колегія враховує, що судом першої інстанції встановлено факт звернення позивачки до банку про скасування спірної транзакції, а так само її звернення до правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно неї шахрайських дій. Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у позивачки дійсно була відсутня воля на вчинення такого перерахування, а Банком не заперечено факту її звернення з вимогою про скасування незаконних транзакцій.
Оцінюючи доводи відповідача судовою колегією взято до уваги нерівний стан сторін у зазначених договірних відносинах, які є споживчими за своєю правовою природою.
Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, судова колегія виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними».
Сама по собі відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням карткових рахунків, відкритих на ім'я позивачки не є підставою для відмови у задоволенні позову.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) зроблено висновок, що: «у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачкою та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 18 лютого 2011 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Також Велика Палата Верховного Суду зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 18 лютого 2011 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним). Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів».
Суд першої інстанції встановив, що відповідач не надав суду належних і допустимих доказів на спростування доводів позивача про те, що вона згоди на укладення договору кредиту на підставі якого їй було випущено картці № НОМЕР_1 по рахунку НОМЕР_8 не надавала.
В супереч вимог ст..ст. 12, 81 ЦПК України відповідач не довів, що позивач, як володілець та користувач карткових рахунків, своїми діями чи бездіяльністю сприяла у доступі до них чи надала інформацію третім особам, що дало змогу ініціювати платіжні операції; Списання грошових коштів з карткових рахунків ОСОБА_1 відбулося не за її розпорядженням і вона не повинна нести відповідальності за такі операції. Виявивши безпідставне списання (перекази, зняття) коштів, позивач повідомила про цей факт банк та звернулася до правоохоронних органів.
За таких обставин суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про задоволення позову.
Також, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу та стягнення 15000,00 грн на користь позивачки, оскільки така сума є фактично підтвердженою, узгодженою з матеріалами справи, співмірною із складністю справи, витраченого часу та обсягу виконаних робіт, розумною, виваженою та справедливою.
Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
На підставі вищевказаних обставин та правового обґрунтування колегія суддів визнає, що оскаржене рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скарги висновків суду не спростували, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374,375, 382 - 384 ЦПК України, суд -
Апеляційні скарги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»- залишити без задоволення.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 10 квітня 2025 року та додаткове рішення Індустріального районного суду м. Харкова від 02 липня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 26.09.2025
Головуючий О. Ю. Тичкова
Судді Ю.М. Мальований
О.В. Маміна