25 вересня 2025 року
м. Рівне
Справа № 559/907/25
Провадження № 22-ц/4815/1153/25
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Шимківа С.С.,
суддів: Боймиструка С.В., Хилевича С.В.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр",
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" на заочне рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 27 травня 2025 року (ухвалене у складі судді Макеєва С.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У березні 2025 року ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що 09.01.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір (оферти) №09.01.2024-100002213.
Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредит у розмірі 11,000 грн. строком на 28 днів.
Позивач свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі.
У свою чергу відповідач свої зобов'язання за Договором не виконує належним чином, у зв'язку з чим, станом на 10.03.2025 року утворилася заборгованість у розмірі 11729,97 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7000 грн. та заборгованості за відсотками в розмірі 3079,97 грн., комісії 1650 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача, а також сплачений судовий збір.
Заочним рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 27 травня 2025 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено повністю.
Рішення суду обґрунтовано тим, що матеріали справи не містять належних доказів належності платіжної картки 414949*75, на яку були перераховані кошти за договором кредиту: №09.01.2024-100002213 від 09.01.2024 року саме ОСОБА_1 , а також відсутні належні докази перерахування коштів відповідачу саме ТзОВ «Споживчий центр».
Не погоджуючись із рішення суду ТзОВ "Споживчий центр" оскаржило його в апеляційному порядку.
У поданій апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції неповно встановлено обставини, які мають значення для справи.
Між сторонами було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов правочину (кредитного договору) та підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором.
Вказані обставини відповідач не спростував належними та допустимими доказами.
Квитанція АТ КБ "Приватбанк" про перерахування коштів, яка міститься у матеріалах справи, є належним доказом, оскільки містить інформацію про перерахування грошових коштів за кредитним договором відповідачу.
При цьому, дії відповідача із часткової сплати боргу 25.02.2024 року у сумі 4000,00 грн. є підтвердженням визнання відповідачем наявності боргу.
Розрахунок заборгованості проведений з урахуванням строку кредитування, виходячи із розміру процентів, визначених у кредитному договорі та проведення часткових погашень відповідачем.
Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про її задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 09.01.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір (оферти) №09.01.2024-100002213, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Даний Договір складається з Пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), заявки та Підтвердження позичальника про укладення кредитного договору. Відповідно до умов вказаного Договору, відповідачу було надано кредит у розмірі 11000 грн. строком на 28 днів. Процентна ставка «фіксована незмінна у розмірі 1 % за один день користування кредитом (а.с. 9-12).
Встановлено комісію в розмірі 1050,00 грн., пов'язану з наданням кредиту.
Згідно із довідкою - розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором №09.01.2024-100002213 від 09.01.2024, заборгованість ОСОБА_1 складає 11729, 97 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту - 7000 грн. та заборгованості за відсотками - 3079, 97 грн., комісія - 1650 грн. Проценти нараховані за період з 09.01.2024 по 05.02.2024 (а.с. 7).
Також, в матеріалах наявна квитанція про видачу 11000 грн. за кредитним договором №09.01.2024-100002213 від 09.01.2024. Отримувач картка/рахунок НОМЕР_1 (а.с. 13).
Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
В силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, норми якої в силу частини другої статті 1054 ЦК України поширюються на кредитні відносини, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Із положень статті 546 ЦК України слідує, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Статтею 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Із положень статті 610 ЦК України слідує, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.
Ураховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, а у разі прострочення виконання зобов'язання сплатити пеню, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.
Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов'язання, в строки, встановлені договором.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що матеріали справи не містять належних доказів належності платіжної картки 414949*75, на яку були перераховані кошти за договором кредиту: №09.01.2024-100002213 від 09.01.2024, саме ОСОБА_1 , а також відсутні належні докази перерахування коштів відповідачу саме ТзОВ «Споживчий центр».
Колегія суддів не погоджується із такими висновками місцевого суду, з огляду на таке.
Заявка споживача ОСОБА_1 , відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) містять реквізити належного позичальнику електронного засобу для перерахування коштів позичальнику за даним договором 4149-49ХХ-ХХХХ-5275.
До матеріалів справи приєднано квитанцію про видачу 11000 грн. за кредитним договором №09.01.2024-100002213 від 09.01.2024. Отримувач картка/рахунок НОМЕР_1 .
Доказів того, що персональні дані відповідача (паспортні дані, РНОКПП тощо) були використані кредитором чи іншими особами для укладення кредитного договору від його імені, відповідачем не надані. До правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій позичальник не звертався.
Також не спростовано, що банківська платіжна картка № НОМЕР_2 не належить ОСОБА_1 .
Тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» зобов'язання з надання ОСОБА_1 кредиту в сумі 11000 грн. шляхом перерахування коштів на картковий рахунок № НОМЕР_2 , зазначений відповідачем у договорі.
Довідка-розрахунок заборгованості сумнівів у апеляційного суду не викликає.
Ураховуючи вищевикладене, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 11729,97 грн., із яких: 7000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 3079,97 грн. заборгованість за відсотками та 1650,00 грн. комісії.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що наявні підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (стаття 141 Цивільного процесуального кодексу України).
Ураховуючи, що апеляційний суд задовольнив позовні вимоги ТзОВ «Споживчий центр», то відповідач повинен відшкодувати позивачу 2422,40 грн. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та 3633,60 грн. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 207, 512, 514, 526, 638 1054ЦК України, керуючись ст.ст. 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" задовольнити.
Заочне рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 27 травня 2025 року скасувати.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" заборгованість за кредитним договором у розмірі 11729 (одинадцять тисяч сімсот двадцять дев'ять) грн. 97 коп., яка складається із: 7000 (сім тисяч) грн. - основного боргу, 3079 (три тисячі сімдесят дев'ять) грн. 97 коп. - заборгованості за відсотками та 1650 (одна тисяча шістсот п'ятдесят) грн. заборгваоності за комісією.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та 3633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн. 60 коп. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач Шимків С.С.
Судді: Боймиструк С.В.
Хилевич С.В.